Дана стаття присвячена ряду структур, що займаються стеженням і рейдерством в Криму. До таких процесів мають відношення і колишній спікер Верховної Ради Володимир Литвин, і пов’язаний з «золотом партії» учасник міжнародної мафії під дахом російський спецслужб Сергій Карнаух. Історія взаємин кримських діячів та їх «старших товаришів» відіграла важливу роль у спецоперації з російського вторгнення до Криму. Серед подій, що дали поштовх до серйозних змін в долях співучасників окупації України, знаковим стало вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.

Ялтинський даішник і «золото партії»

Посада начальника міського відділу Державтоінспекції в Ялті 80-х років минулого століття – це організація спеціальних проїздів комуністичних бонз СРСР та країн «соціалістичного табору», виконання делікатних доручень розслаблених на державних дачах перших осіб «держави робітників і селян», наявність і використання контактів найвищого рівня, в тому числі серед спецслужб. Народжений у відомому по недавніх боях українсько-російської війни селищі Чорнухине Луганської області син головного даішника Ялти того періоду Дмитра Карнауха Сергій успадкував зв’язки батька. За спогадами старожилів, в період колапсу радянської імперії саме Сергій Карнаух входив до групи з п’яти ялтинців, які вважалися найбільш «зорієнтованими» в справі первинного накопичення капіталу. Перші в місті іномарки у «п’ятірки» з’явилися синхронно. А далі з діда-прадіда номенклатурник Сергій Карнаух, що починав кар’єру в управлінні фельд’єгерського зв’язку КДБ СРСР, «відокремився в бізнесі» та став директором фірми «Зодіак-Інвест» [1].

Нагадаємо, що до 1991 року в закритому комуністичному суспільстві Ялта вважалася одним з центрів нелегального обороту валюти. І якщо простих людей надовго саджали за кілька доларів за репресивним радянськими законами, то для «еліти» все було навпаки. У Ялти було дев’ять міст-побратимів. Серед них Ніцца, куди в радянські часи за програмами обміну їздили «посвячені в тему» високопоставлені чекісти і функціонери. Їздили не просто так, а вивозили частки «золота партії», великі партії готівки, з прицілом на майбутнє та для забезпечення тіньового зарубіжного життя «борців з загниваючим заходом». У роки перебудови для саме цих цілей «під дахом» КДБ створили міжнародне підприємство «Зодіак». Ця фірма потрапила в тіньові схеми, де в тому числі виник і путінський банк «Росія» [2], який ще з’явиться в цій історії далі.

Пізніше «Зодіак» перетворюється в ТОВ «Зодіак-Інвест» і починає на повну потужність використовуватися для нелегального виведення за кордон активів функціонерів з оточення Михайла Горбачова і Бориса Єльцина. Повідомляється, що частина грошей нібито переводилася керівникам Чечні, оскільки для деяких груп впливу в РФ чеченські війни були не тільки політично вигідним, але і прибутковим бізнесом. Крім того, через «Зодіак-Інвест» виводилися алмази і нафта від фірм ЗАТ «Грань», ЗАТ «Кратон», ЗАТ «Татнефть-Кратон», ЗАТ «Татнефть-НН», ВАТ «Сувар», АСЕР «ТАН», ТОВ «Даймонд-ТАН», ТОВ «Кадик-Центр» і ТОВ «Засновник Лтд», зареєстрованих в Татарстані, Якутії і Архангельської області. Частина цих грошей була витрачена на будівництво елітного селища в Форосі для лідерів татарстанських кланів Шаймієва, Сафарова, Нафієвих, Муратових, Юсупових [5], а також для близьких людей колишнього мера Москви Юрія Лужкова. Причому земля була продана всім їм по сильно заниженою ціною. Цьому, ймовірно, сприяли місцеві зв’язки колишнього начальника ДАІ Ялти і його сина.

Таким чином, російські чекістсько-бандитські угруповання задовго до початку окупації Криму використовували українську Ялту як одну з фінансових пралень. Це серед іншого підвищувало мотивацію поволзьких еліт у фінансуванні Чорноморського флоту та у підготовці російського вторгнення спільно з «проукраїнськими професорами», про що вже розповідала «АРК» [3]. Так Сергій Карнаух виявився залученим у досить серйозні таємниці Кремля, російських еліт і спецслужб, що прирекло його на життя під контролем «великого брата». Уже очевидно у відповідному статусі Карнаух створює разом з таким собі Кунченком у 1992 році фірму «Афаліна-2000» із дозволеними видами діяльності «туризм, реклама, вулична торгівля, купівля-продаж майна» [43].

Але головною справою Карнауха тоді були процеси в «Зодіак-Інвест». Той досвід і зв’язки ввели Сергія Карнауха в обойму інструментів серйозних непублічних сил. Він почав грати роль другого плану в російській експансії в Крим Юрія Лужкова, на той час мера Москви [3], [4] і потрапив в орбіту ще одного «людини складної долі», кавалера російського «Ордена Дружби» і на той момент спікера Верховної Ради України Володимира Литвина.

Крим, Гонгадзе і Литвин

Медіа стверджують, що майбутній спікер Верховної Ради України Володимир Литвин поєднував роботу в сфері освіти зі службою в КДБ, звідки нібито звільнився в 1991 році у званні майора [6]. Повідомляється, що його першим серйозним «виконаним завданням» стало одруження на Тетяні Панікарській, доньці першого секретаря Печерського київського райкому КПРС. Весілля мало метою поліпшити поінформованість «наступників Дзержинського» про практики втілення «заповітів Леніна» в центрі Києва [39]. В офіційній біографії Литвина згадок про радянські спецслужби немає, проте зараз опубліковані архіви документації КДБ Української РСР [39].

Очевидно, що успішна кар’єра Литвина в головному вузі України – Київському державному університеті імені Шевченка навряд чи при СРСР була б можлива, як мінімум, без узгодження з кураторами з КДБ. Також сучасники наділяють Литвина здатністю виплутуватися без особливих втрат із самих паскудних історій, що зазвичай знищують репутацію, ще й з примноженням капіталу.

Нагадаємо також читачам, що в 90-і роки в Криму працювали відомі журналісти Володимир і Олена Притули [19]. Володимир не був шанувальником епатажу та зробив кар’єру на Радіо «Свобода», де зараз є редактором проекту «Крим Реалії». Олена Притула пішла працювати в Адміністрацію Президента України, де заробила управлінський авторитет, взаємодіючи саме з одним із тодішніх лідерів Леоніда Кучми Володимиром Литвином. Потім Притула пішла від Литвина та стала працювати разом зі знаменитим Георгієм Гонгадзе у новому проекті «Українська правда».

У 2000 році Гонгадзе був убитий. 28 листопада 2000 року колишній охоронець Кучми майор Мельниченко назвав на той момент главу адміністрації президента Кучми Володимира Литвина прямим замовником вбивства журналіста Георгія Гонгадзе в інтересах Леоніда Кучми. Оприлюднення «плівок Мельниченка», на яких були нібито записані переговори президента Кучми з оточенням, спровокувало політичну кризу в Україні. Були звільнені умовно проросійські начальник СБУ Леонід Деркач та начальник Управління державної охорони генерал Володимир Шепель.

По лінії своїх покровителів із Москви Шепель отримав синекуру у вигляді посади топ-менеджера «Чорноморнафтогазу», поїхав до Криму і став активно готувати російське вторгнення в регіон. У тому числі Шепель перетворив кримську філію Державної служби охорони України, яке забезпечувало охорону ялтинського закритого політичного клубу, в фактично підрозділ російських спецслужб [7]. Нагадаємо, що без очевидної участі Шепеля операція «плівок Мельниченка» була б для спецслужб РФ неможливою. А прослушка і ті, хто за неї зазвичай стоять, ще спливуть в цьому дослідженні далі.

Литвин з тієї історії вийшов «сухим з води». На ньому серед іншого не позначилося те, що в Москву довелося поїхати його фінансисту Ігорю Бакаю, викритому в якості злодія та російського агента [6]. Навпаки, зайняв ще і ніші умовно тих соратників, хто програв за підсумками Майдану 2004 року, Литвин посилився та його «потягнуло до Криму». Там він націлився отримати собі описаний у повісті Чехова «Дама з собачкою» видовий майданчик над Сонячною стежкою в селищі Ореанда. Символічно, що поруч з наміченої Литвином під свій феод територією знаходився санаторій «Прикордонник» Державної прикордонної служби України. Одним з багаторічних керівників цієї служби тоді був рідний брат спікера Ради, генерал Микола Литвин, який запам’ятався українцям серед іншого відсутністю успіхів в боротьбі з валом російської транснаціональної контрабанди [6].

Кримське гніздо пташенят Кучми

У перші роки нового тисячоліття оформився союз між Володимиром Литвином та Сергієм Карнаухом, не чужих для КДБ, для її наступників та для пов’язаного з ними криміналітету. Дружина Литвина Тетяна стає співзасновником фірми ТОВ «Ренесанс-Південь» [9], [10] разом з Олегом Кунченком, Сергієм Карнаухом, Іваном Атаманенком з Ялти та Ольгою Коверник з Дніпра. Згаданий Атаманенко до речі, був родичем осіб з нового покоління підконтрольного Кремлю злочинного угруповання «Башмаки». З Кунченком Сергій Карнаух починав ще в «Афаліна-2000» і працював в тій самій фірмі «Зодіак-інвест» [8], яка вирішувала завдання рівнем набагато вище, ніж підвладні спікеру Верховної Ради. Якщо той, звичайно, не входить в члени спільноти вищих функціонерів спецслужб та міжнародної мафії, заснованої на особливо великій контрабанді, «чорних» фінансових потоках і відмиванні коштів.

У 2004-2005 роках в насиченому російським криміналом, спецслужбами і бандитами Криму Литвину та партнерам включають «зелене світло» для будівництва трьох висоток житлового комплексу «Ореанда-плаза» з видом на Ялту, мори та горе. Це історія, що погано пахне, була проведена в інтересах фірми Карнауха та Литвина, коли селищний голова Лівадії Мамикін підписав «інвестиційну угоду» за яким знищувався дитячий садок в Ореанді на 120 дітей, а займана ним земля передавалася ТОВ «Ренесанс-Південь».

Натомість нувориші прибудували до лівадійської школі приміщення на 40 чоловік, що виходить на автобазу, через що малюки стали дихати не чистим гірничо-морським повітрям, а вихлопними газами. Більш того, як повідомляють медіа, у санаторію Верховної Ради спікер Верховної Ради Володимир Литвин очевидно користуючись службовим становищем, відняв шматок пляжу. Ділянка була передана для «Ореанда-плаза», де, за даними преси, дружині Литвина Тетяні особисто належить шість поверхів [10]. Також після цього в селищах Ореанда і Лівадія пляжі були закриті для місцевих жителів. Думаю читачеві не варто ставити риторичне питання – як саме Литвину вдалося вирішити такі серйозні питання на скромну за цими мірками зарплату глави Верховної Ради України [6].

Як ще одне відлуння вбивства Гонгадзе в елітному котеджному селищі Виноградне між Ялтою і Лівадією з’явилися активи у Тетяни Дагаєвої – дочки одіозного функціонера МВС з пулу Кучми та Литвина періоду їх вищої влади [15], [16]. Дагаєва числиться в реєстрах співвласницею разом з довіреною особою Володимира Литвина та Сергія Карнауха Ольгою Коверник з Дніпра. Ймовірно, їй не без допомоги героїв цієї історії вдається продовжувати володіти активами в Києві та числитися «російським резидентом» окупованого Криму [18]. Ще цікавіше, що після Революції Переваги власник цього ж прізвища, Юрій Дагаєв став головою громадського руху рідного для клану Литвинів Житомира «Люстрація влади» [39].

Ті ж коріння, очевидно, має й підозріла тиша навколо Карнауха, Литвина та їх партнерів, які багато зробили з початку нового тисячоліття для економічної експансії російського бізнесу і криміналітету в Крим. Наприклад, саме Литвин взяв на прохідне місце в своєму списку до Верховної Ради Вадима Гривковського – одного з братів, які займалися знищенням ялтинського рибокомбінату в інтересах мера Москви Юрія Лужкова та російського власника «АФК Система» Володимира Євтушенкова [13], [14].

При цьому з землею, наміченої під забудову бетонними монстрами москвичів, прокручували махінації, сліди від яких залишилися в судових реєстрах. Зокрема, за землю судилися «Аеробуд» з орбіти Ігоря Коломойського та «Сиб-брок» «литвинівця» і топ-менеджера москвичів Гривковського [11], [12]. Цікаво, що засновником компанії «Сиб-брок», що представляє московські інтереси і досі значиться діючою, стала така собі Гарліева Агагул з Одеси. У цій справі не дослідженою залишається діяльність в Криму одеського банку «Південний», який вважався дружнім Ігорю Коломойському, Юрію «Єнакіївському» Іванющенку та одному з «героїв» дослідження «АРК» про «рибну мафію» Хіллару Тедеру [20], [21].

Це черговий доказ нинішніх ялтинських розмов про те, що Ігор Коломойський не тільки був впливовим учасником розділу Ялти, а й нібито більше всіх довіряв при цьому саме Карнауху, який навіть сьогодні дбайливо охороняє єдиний не відібраний у Ігоря в Криму Кремлем цінний об’єкт нерухомості [17]. Так на прикладі Ялти видно, що вся політична конкуренція багатьох українських політиків того періоду була «грою на публіку». Там, де йдеться про великі гроші, вони охоче брали участь в проектах один одного і узгоджували свої дії зі своїм «старшим братом». Ряд демократичних змін влади не надав усіх тих очікуваних українцями результатів саме тому, що більшість «політичних лідерів» були зав’язані на Москву і міжнародну мафію, а не на внутрішньоукраїнські та навіть не на власні інтереси.

Розвиток кримінальної структури

Крім гучної історії співпраці з Володимиром Литвином через ТОВ «Ренесанс-Південь», виконувач ролі ялтинського «сірого кардинала» російських спецслужб Сергій Карнаух відбудував декілька менш відомих щупалець цього спрута. Це в тому числі заснована в 2002 році фірма «Югспецпоставка», що значиться діючою в українському правовому полі і сьогодні [40]. Її основним видом діяльності зазначена торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, а засновниками значаться згадуваний Олег Кунченко, сам Сергій Карнаух і донечанин Валерій Кія [22]. Тут простежується зв’язок з донецькою філією «рибної мафії», оскільки Кія також став співзасновником ТОВ «Донбас-Еко-Фауна» з одним з видів економічної діяльності «рибальство».

Через фірму «Югспецкомплект» [41] Сергій Карнаух є партнером московського бізнесмена Йосипа Казанджяна, який побудував в Лівадії клубний будинок «Корона» і став соратником «вбивці Приморського парку» Мераба Контрідзе [23], [24]. Карнаух допомагав Контрідзе захоплювати Приморський парк під забудову, одночасно забираючи з державної власності «ласі шматки» Масандрівського і Лівадійського парків, заповідних угідь селища Гірський [26]. У Приморському парку Сергій Карнаух організував собі офіс, в якому по черзі вів політичні справи з «Блоком Литвина», «Блоком Сергія Куніцина», з одним з ключових виконавців російського вторгнення до Криму Русланом Теміргаліевим, а також зі структурами «кума російського президента» Віктора Медведчука [25], [26].

Як годиться для протеже російських спецслужб, у Карнауха був встановлений контроль над ялтинською філією податкової інспекції України. Багаторічним партнером сина головного ялтинського даішника був Віталій Мостовий. Він в 1990-2002 роках обіймав керівну посаду в податковій службі та допомагав транснаціональним операціям згаданого ТОВ «Зодіак-інвест». Потім в 2002-2006 роках Мостовий був заступником мера у архітектора російської економічної окупації Ялти Сергія Брайка [27], [28]. А з 2006 року він став співзасновником в рекламних і будівельних фірмах Сергія Карнауха. У тому числі Мостовий став співзасновником у дніпровській фірмі «ЮБК-Інвест», відомій варварською незаконною забудовою парків та зелених зон [26], [29].

Зовсім не чужий угрупованню «Сейлем», яке умовно перемогло в кримській кримінальній війні минулого століття, Сергій Карнаух коригував певний «баланс» між двома кремлівськими кримськими бандитськими щупальцями та «завів» до Ялти севастопольський філіал угруповання «Башмаки». Доньку партнера з проекту Литвина «Ореанда-плаза» Івана Атаманенка – Діану Атаманенко видали заміж за Єгора Дьоміна, якого з 2007 року підтягнули формальним власником в бізнес-імперію Карнаухів [30].

Зокрема для перетворення Ялти у бетонне гетто в 2008 році відкрили фірму ТОВ «Дарсан-індустрія» з видом економічної діяльності «виготовлення бетонних розчинів і блоків». Директором зробили Єгора Дьоміна, а засновником – його дружину, Діану Атаманенко [31]. У 2012 році Дьоміна зроблять директором ялтинського філії Фонду державного майна України [30]. Цьому передувала поразка попереднього начальника відомства Дмитра Бєляєва, який орієнтувався на донецьку мафію та на мера Ялти Олексія Боярчука.

Щоб звільнити місце для Дьоміна, Бєляєва показово затримали з хабарем та потім засудили до восьми років позбавлення волі. Через давнього агента спецслужб РФ Віктора Ямнікова Бєляєв за 20 тисяч доларів купив собі право втекти з України до Сан-Франциско. А в окупації Єгор Дьомін і Діана Атаманенко після смерті лідера угруповання «Башмаки» Рувима Аронова стають засновниками будівельної імперії «Інтербуд» «віце-прем’єра» Євгена Кабанова, близького бізнес-партнера «глави Криму» Сергія Аксьонова [31], [32]. Дьоміна окупанти навіть роблять «депутатом державної ради».

Відповідно до кримінально-династичного принципу, Сергій Карнаух організував станові бізнеси й для своїх дітей. Його прийомний син Павло Карнаух числиться директором рекламного агентства та агентства нерухомості з одною і тою ж назвою «Ренесанс» [33], [34]. Партнером Павла числиться ялтинський маклер Кирило Тюленєв. І Тюленєв, і Павло Карнаух серед іншого «засвічені» в негарній історії про рейдерське захоплення Ялтинського будинку творчості письменників імені Чехова, що належить Національній спілці письменників України [35].

Втім, вважається, що прийомний син Павло мав на імперії Карнаухов менший статус, ніж «обраний спадкоємцем» рідний син Дмитро. Очевидно знаючи про наступне російське військове вторгнення Сергій Карнаух відправив Павла Карнауха в Москву, де на того в 2008-2012 роках відкриваються чотири фірми – торгівля, телекомунікаційні технології і торгівля в інтернеті, логістика [36]. Той факт, що з початку окупації в 2014 році Павло Карнаух зникає з Ялти, а в кулуарах біля «адміністрації Ялти» ширяться плітки про конфлікт між родиною Тюленевих, що працювали з Павлом Карнаухом, та Карнаухом-старшим свідчить про те, що долі осіб, глибоко залучених в процеси мафії і спецслужб, як правило, рясніють особистими трагедіями і вкрай неприємними історіями.

Можливо, що й ті таємниці були предметом інтересу в 2007-2009 роках заступника генерального прокурора України Галини Климович стосовно вбивства у 1994 році в Києві одного з ватажків угруповання «Сейлем» Шітеля разом з міліціонером Теплих який охороняв бандита за гроші [37]. З 2021 року той дивний інтерес до справ минулих днів з боку Климович, що заявляла про володіння «компроматом на всіх», виглядає як пошук «особливого компромату», здатного знешкодити умовних противників російського вторгнення до Криму у 2014 році. Подальші події в клані Карнаухов доводять, що вони мають безпосереднє відношення до втручання російських і дружніх їм спецслужб в життя громадян України.

Алупкінська історія

Динамічна імперія Карнаухов та їх куратори в кінці «нульових років» зацікавилися курортним містечком Алупка, яке входить до складу Ялти. Тим більше що там обзавелися дачами представники близького оточення старого партнера Карнаухів Володимира Литвина – колишній зять колишнього президента Кучми Ігор Франчук, колишній заступник голови СБУ Володимир Сацюк, колишній лідер «Партії Зелених» Ігор Костерін. Сацюк, до речі, дуже часто допитувався згаданою вище Галиною Климович у знаменитій справі про отруєння президента України Віктора Ющенка.

Коріння цієї алупкінської епопеї лежать у Львові. Там в період розпаду тоталітарної імперії за підтримки чиновника Степана Давимуки розвивав бізнес Геннадій Геншафт. Він виїжджав за кордон ще до краху Союзу, що було неможливо без хороших відносин з КДБ; далі Геншафт заволодіває львовоскім «Гранд-готелем», чому передує вбивство заступника директора готелю Богдана Мельничука [38]. Завівши погану славу на Львівщині, Геннадій Геншафт і його син Олег деякий час проводять в США, якимось чином отримують паспорти американських громадян. Після чого Геншафти з’являються у Великій Ялті, вибравши собі під штаб саме Алупку. Там міський голова Андрій Харитонов, що хвалився зв’язками на Луб’янці, віддає Геншафтам величезний шматок землі в районі Зеленого мису.

Олег Геншафт крім іміджу одіозного забудовника набув в Ялті популярності як вельми аморальний лихвар. Він давав в борг під відсотки на підставі застави майна, а потім у багатьох випадках відбирав дане майно. Для додання своїм операціям статусу більшої легітимності та значності, в своїх комерційних операціях Геншафт використовував можливості фельд’єгерської служби СБУ, тобто спадкоємиці тієї ж структури, в якій в 1985-1990 роках працював Сергій Карнаух.

Цікаво, що Геншафт відкрито демонстрував свою причетність до кола тих людей, для яких чинна в Україні заборона подвійного громадянства є порожньою формальністю. Частину своїх фірм він відкривав на паспорт громадянина України, частину – на паспорт громадянина США. Причому цікавили його Львівська область, Крим і Київ – найбільш знамениті та привабливі з точки зору туризму місця. Також звертав на себе увагу підхід Геншафта до питання офшорів, оскільки він ігнорував популярний у росіян Кіпр і реєстрував засновників своїх підприємств в Сполученому Королівстві та на Антильських островах.

Перша фірма батька і сина Геншафтів була створена 30 січня 1992 року, це ТОВ «Будрес» з реєстрацією по Львівській області яка має засновником «Накана девелопмент ЛТД» з Великобританії [42]. У 2000 році ними створюється «Вест Іст груп», засновником якої значиться корпорація «Четлайн лімітед» з Антильських островів [49]. У 2003 році Олег Геншафт засновує фірму «Силікон трейд плюс» [44]. У 2004 створюється зареєстрована на Антильських островах «ПБК девелопмент груп» [45], а також фірми «Консалт-сервіс» і заснована корпорацією «Четлайн лімітед» з Антильських островів «Консалт-експерт» [46], [47]. Складається враження, що Геншафт вміє переміщатися в часі, тому що засновником створеної в 2004 році «Консалт-сервіс» вказується заснована в 2009 році батьком і матір’ю Геншафта ТОВ «Карпати резорт» [48].

У 2005 році від згаданої «Вест Іст груп» засновується ТОВ «Морський бриз» [50]. У 2008 році прописаний в українській Алупці як громадянин США Олег Геншафт засновує в Ялті ТОВ «Фінансовий горизонт» [51], видами діяльності якої вказуються вивчення громадської думки і кон’юнктури ринку, а також право і правовий консалтинг – трохи дивно для забудовника і лихваря. Тим більше що попередніх фірм цілком достатньо для популярного в певних колах прийому «офшорні наперстки». Тим часом через будівельну діяльність структур Геншафтів в Алупці вулицями почали текти фекалії, людей позбавили доступу до пляжів, все це спровокувало серйозний конфлікт між місцевими жителями та одіозним прибульцем. Геншафту пиляли його незаконні паркани та його намагалися притягнути до відповідальності чиновники. Але йому все сходило з рук, навіть публічне побиття співробітника міліції, якому одіозний бізнесмен зірвав погони [53].

Вдалося навіть замовчати скандал, в рамках якого Геншафт разом з колишнім зятем Леоніда Кучми Ігорем Франчуком для чогось захопили в Алупці у приватну власність могилу загиблих в роки Другої світової війни лікарів і перекрили доступ до об’єкта парканом [54]. За це Геншафта та Франчука місцеві жителі стали називати «некромантами». Однак Геншафт ні з ким не вважався і зблизився з досліджуваним нами кланом Карнаухів. Старший Карнаух не тільки відкрив прийомному синові Павлу фірми в Москві, але і зробив улюбленого сина Дмитра саме міським головою Алупки. Після чого міськрада Алупки став програвати всі судові суперечки Геншафтам і лише зображала видимість боротьби з аферами у сфері земель і нерухомості.

Шанувальники «великого брата»

У 2007 році в цій історії з’являється непримітний страховий агент з Ялти Михайло Бухарін, який тоді зареєстрував ТОВ «Система безпеки», видами діяльності якої були вказані розслідування, системи охорони та інша науково-технічна діяльність [56]. У лютому 2008 року Бухарін стає директором таємничої фірми ТОВ «Отелмс файненс» [55]. Її засновником була вказана англійська компанія «Отелмс лтд», зареєстрована в містечку Труро за тією ж адресою що й фірма з дивною назвою «Глобальний віртуальний офіс». На офіційному сайті ТОВ «Отелмс файненс» в Україні фірма позиціонує себе як продавець інтелектуальних рішень з відеоспостереження та обліку для готелів, санаторіїв, будинків відпочинку, квартир що здаються подобово.

Цікаво, що ця ж фірма «Отелмс» працює і в РФ, де її штаб-квартира розміщена в Калінінграді [58]. Засновником ТОВ «Отелмс» в Росії зазначено того самого Олега Геншафта, у якого для цього з’являється адреса місто Краснодар, вулиця Залізнична 11/2 [59]. У 2017 році російський підрозділ англійської корпорації «Отелмс» проводить спеціальний захід в Ялті, в готелі «Ореанда», чим грубо порушує санкційне законодавство [60]. Але належної реакції на те, що англійська фірма всупереч нормам міжнародного права торгує спеціальними технологіями в окупованому Криму, чомусь досі немає.

Ймовірно, щоб в пошуках необхідного компромату прокурорам і слідчим більше не довелося турбувати суспільство дивним копанням в старих справах і з’явилася в Україні і РФ загадкова фірма «Отелмс». Адже коли системи спостереження і обліку за діяльністю засобів розміщення працюють на одному програмному забезпеченні, можна, не ставлячи нікого до відома, роздобувати дані про життя на курортах людей, які впливають на політичні і економічні процеси. Адже люди, які хоч на щось впливають, так чи інакше бувають в сфері доступу готельних камер курортних міст. Після чого у глибоко присвячених в принцип роботи спецслужб діячів типу Сергія Карнауха, Олега Геншафт і їх кураторів накопичуються обсяги цікавого компромату. Наприклад, в Ялті є легенда про записи, де людина, схожа на близького «голові Криму» Аксьонову колишнього «мера» Ялти Андрія Ростенка в хостелі відпочиває з дещо більшим числом «друзів і подруг», ніж свого часу розслаблялася інша людина, схожа на генпрокурора РФ Юрія Скуратова.

Посвячення в такі питання й пояснює безкарність Олега Геншафта і спеціальні нюанси його дружби з кланом Карнаухів. Цим же пояснюється той факт, що для окупаційної влади РФ, нікому немає діла до того, що людина з паспортом «ворожого» США, робить досить резонансні речі в Алупці та має відношення до вкрай цікавих іноземних фірм. Щоб ніхто не запідозрив каверзи та дій «підступного Держдепу США», «влада» в «судах» імітує боротьбу з Геншафтом, яка ніяк не впливає на стан справ одіозного прибульця.

В окупації

Командувач Державною прикордонною службою України та брат героя цієї історії Володимира Литвина, генерал Микола Литвин явно не зробив необхідного для перешкоджання російській військовій експансії в Україну в 2014 році. Напевно тому Володимир Литвин і дружні йому кияни з оточення другого президента Кучми зберегли в Криму свої солідні активи. Експлуатуючи пропагандистську методичку про «злодійську українську влади, яка запаскудила Крим», росіяни чомусь не закликали до зносу трьох висоток Литвина в Ореанді з метою відновити там дитячий сад. Навпаки, окупанти активно допомогли сімейству Литвинов приховати сліди, і зараз номінальним власником житлового комплексу «Ореанда-Плаза» є такий собі Яніс Ерманіс [65].

Дуже ймовірно, що співпраця в сфері обробки інформації камер стеження з готелів у виконанні Сергія Карнауха і Олега Геншафта, яким керував їх номінал Михайло Бухарін, дозволила спецслужбам РФ і взагалі кому завгодно отримувати інформацію, що зіграла важливу роль в кримських подіях 2014 року. Михайло Бухарін очевидно «в нагороду» за скоєне був на кілька років призначений окупантами «на годування» в якості «директора ялтинського філії» «Криммедстраху» [62].

Як уже досліджувала «АРК», «Криммедстрах» – це структура, що займається «освоєнням» бюджетних мільярдів і рейдерськими захопленнями за допомогою доступу до особистих медичних даних. Засновниками «Криммедстраха» є дочірні структури путінського банку «Росія» [63]. Історія зробила виток спіралі, так як молодість Сергія Карнауха в фірмі «Зодіак-інвест» теж починалася з співпраці з банком «Росія» ще молодого злочинного путінського угруповання «Озеро».

Олег Геншафт після 2014 року зміцнив свої позиції в Ялті, які трималися до 2020 року. Російські реєстри показують, що він через партнерів і фірми «Науково-виробниче підприємство «Цифрал ЛТД» і «Культура російського застілля» [66], [67] може вже давно бути «слугою багатьох панів», причому не тільки російських, що обіцяє йому проблеми через посилення в 2021 році війни «силових веж Кремля» .

Втім, потужний пласт фірм Геншафта, пов’язаних з його ТОВ «Алупка резорт» [68], числяться банкрутами з весни 2020 року. Керуючою в них вказана така собі Алсу Мардамшіна з «Далекосхідної асоціації професійних арбітражних керуючих» [69]. Можливо, що це схема, якій його навчив соратник Дмитра Карнауха і Андрія Ростенка, одіозний злодій в законі з пов’язаного із одеським портом злочинного угруповання «29 комплекс» Сергій «Петрович» Миронов [70]. Той в частках з героями цієї історії володів в Ялті рестораном «Еспаньола», а його попередні підприємства продовжували приносити користь криміналітету та кураторам із спецслужбам саме за схемою гальмування банкрутства і лояльних керівників.

Одного з головних героїв розслідування Сергія Карнауха Кремль призначив «виконувати обов’язки» «мера Ялти» в найскладніший для окупантів момент – з березня по вересень 2014 року. Це доводить особливий статус і значення Сергія Карнауха в ієрархії російських спецслужб.

Після 2014 року всі активи в частках з давно перевіреними людьми Сергій Карнаух зберіг. Вони були «перереєстровані» в «російське правове поле», та до них додалася компанія-забудовник «Метрополь-Південь», нові таємничі співзасновники з Нижнього Новогорода, а номінальним власником всюди числиться такий собі Михайло Солод, що працює з кланом Карнаухів останні двадцять п’ять років [70 ]. Судячи з усього, не без допомоги Литвина і Медведчука Сергій Карнаух зберіг в якості діючих свої структури й у легітимному українському правовому полі [71]. Ті ж причини, очевидно, привели і до відсутності кримінальних проваджень в материковій Україні щодо топ-функціонера окупантів Карнауха, про нього є лише стисла замітка на «Миротворці» [72].

Також збереглася і «перетворилася в російську» створена в 1999 році сімейна фірма «Полюс» Карнауха-молодшого [64]. Сергій Карнаух, що назвав наступника на честь діда, головного даішника, мріє, що його син колись «очолить» Ялту. Для цього потомственого номенклатурника та колишнього мера Алупки Дмитра Карнауха зробили «віце-мером» Ялти [73]. «Іспит» перед окупантами він пройшов в якості начальника управління захоплених росіянами державних дач Великої Ялти, так званого підприємства «Комплекс Крим» [73]. Там, ймовірно, Карнаух курирував настройку технічних систем спостереження «Отелмс» в інтересах «друзів» свого батька.

І тут історія робить ще більш наочне коло. В останні радянські роки Сергій Карнаух входив до неформальної п’ятірку «лідерів міста» в сфері влади та «півтіні». Через 30 років Дмитро Карнаух входить в «безславну п’ятірку» – разом з колишнім «мером Ялти» Андрієм Ростенком, власником «чорної каси» угруповання «Сейлем» Ігорем Гуцаловим, «депутатом» і «головою» фейкової організації «Українці Криму» Юрієм Ломенком, а також з колишнім «силовиком» колишнього міського голови Ялти Сергія Брайка Ігорем Зоріним. Але, на відміну від часів батька, російські спецслужби зараз не здаються монолітними, а навпаки зайняті взаємознищенням в бійці за годівницю зубожілої імперії, що зменшується. Тому «безславна п’ятірка» Дмитра Карнауха не має за собою «безперечною сили» та зараз перебуває у війні зі своїми вчорашніми друзями – угрупованням фінансиста «кримської весни» Анатолія Мотлохова [74].

І якщо в роки молодості Сергія Карнауха у російських чекістів був величезний ресурс для реалізації амбітних імперських цілей, то за часів кар’єри Дмитра Карнауха Росія почала програвати смислову війну Україні. Після деокупації Ялта нарешті вперше за багато десятиліть очиститься від терору російських та інших спецслужб, «фантастичних тварин» рангом нижче, «безславних п’ятірок» і згадає себе справжню. Ну а про «плідну співпрацю» Сергія Карнауха з Віктором Медведчуком та із справжньою номенклатурою міста Москви буде опубліковано окреме дослідження.

Всі герої цієї історії виросли на дитячій казці про віник. У ній говориться, що одну хворостинку зламати легко, а пов’язаний в віник пучок – дуже складно, і тому потрібно триматися разом. З цієї нехитрої технології адепти «русского мира» і міжнародний кримінал сплітаються в найхимерніші комбінації, обмінюючись частками в комерційних і кримінальних активах один одного, «зміцнюючи свою силу». Але якщо міцно пов’язаний в пучок віник підпалити, то у жодній з хворостин не буде ніякого шансу вціліти.

Євген Гайворонський. Ялта-Київ

1. http://politrada.com/dossier/Sergej-Dmitrievich-Karnaux/

2. https://www.youtube.com/watch?v=NBolEQjsd5g3.              https://arc.construction/9034?lang=ru

4. https://arc.construction/7127?lang=ru

5. https://www.idelreal.org/a/30799880.html

6. https://genshtab.info/Литвин,_Владимир_Михайлович

7. https://newssky.com.ua/kak-byvshij-ohrannik-kuchmy-shepel-soprovozhdal-sdachu-kryma-rf/

8. https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/22288941/

9. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/31416678/

10. https://rus.lb.ua/news/2011/10/25/120957_litvin_podaruvav_druzhini_plyazh_ve.html

11. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/33261598/

12. https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/3592045/

13. https://newdaynews.ru/crimea/154369.html

14. https://glavcom.ua/publications/115680-litvinovets-darit-drugu-neprikosnovennost.html

15. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/24024028/

16. https://www.pravda.com.ua/rus/news/2003/07/31/4373746/

17. https://newssky.com.ua/kak-yalta-stala-proklyatem-dlya-okkupantov-i-ukrainskih-zhulikov-ubijstvo-osharina-bassejn-kolomojskogo-i-karma-podgebnyavlennyh-gangsterov-eksklyuziv/

18. https://ogrn.site/companies/1526039-ooo_yuzhnaya_legenda/owners/

19. https://mega-stars.ru/business/pritula_alyona_yurevna.php

20. https://rus.err.ee/1011083/insajt-sotrudnichestvo-s-ukrainskim-millionerom-obernulos-dlja-hillara-tedera-koshmarom

21. https://arc.construction/8871?lang=ru

22. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32199037/

23. https://youcontrol.com.ua/search/?country=1&q=КАРНАУХ+СЕРГІЙ+ДМИТРОВИЧ

24. https://www.list-org.com/company/1218576/graph

25. http://yalta.tv/news/1604-2013-09-23-10-15-27.html

26. https://crimea-news.com/politics/2013/11/09/489.html

27. http://www.yalta-24.ru/vsya-yalta/ofitsialno/5708-ushel-iz-zhizni-vitalij-vasilevich-mostovoj

28. https://arc.construction/7127?lang=ru

29. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32450531/

30. http://www.kianews.com.ua/content/demin-egor-igorevich

31. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/35777635/

32. https://checko.ru/company/interstroy-krym-1159102045420

33. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32877063/

34. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/35688540/

35. https://newdaynews.ru/crimea/431837.html

36. https://zachestnyibiznes.ru/search?query=afff_502912072240

37. https://ord-ua.com/2009/09/10/homo-genprokurorskoe-povadki-i-instiktyi-2/

38. http://src-h.slav.hokudai.ac.jp/ukrregions/data/11.html

39. https://skelet.info/vladimir-litvin-nuzhen-li-ukraine-professionalnyj-iuda/

40. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32199037/

41. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32199042/

42. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/13817043/

43. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/22289879/

44. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32798819/

45. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32893588/

46. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32970012/

47. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/32970426/

48. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/36331149/

49. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/30973294/

50. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/33646776/

51. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/35888628/

52. https://investigator.org.ua/articles/15544/

53. https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=cc_Pe4ArbUc

54. http://necropolsociety.ru/otchet-113.html

55. https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/35763769/

56. https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/35236317/

57. https://www.otelms.com/ur/contact/

58. https://www.otelms.com/ru/contact/

59. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1183926013138-ooo-otelms

60. https://www.otelms.com/ru/event-in-yalta-2017/

61. https://ugyalta.com/news/skandalno_izvestnyj_millioner_genshaft_lishilsya_zemeln/

62. http://yalta.org.ua/stolica/36/1417675266/

63. https://arc.construction/7870?lang=ru

64. https://checko.ru/company/polyus-1159102035212

65. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1189112033912-ao-oreanda-holding

66. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1023201060552-ooo-nauchnoproizvodstvennoe-predpriyatie-cifral-ltd#org-full-group-relationship

67. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1147748015656-ooo-kultura-russkogo-zastolya

68. https://www.list-org.com/company/8129870/graph

69. https://bankrot.fedresurs.ru/OrganizationCard.aspx?ID=34ED28F4302805F9BBE4C55B4B809722&attempt=1

70. http://rt-online.ru/p-rubr-prav-28193/

71. https://youcontrol.com.ua/search/?country=1&q=КАРНАУХ+СЕРГІЙ+ДМИТРОВИЧ

72. https://myrotvorets.center/criminal/karnaux-sergej-dmitrievich/

73. http://www.yalta-24.ru/vsya-yalta/sobytiya/22097-dmitrij-karnaukh-naznachen-zamestitelem-glavy-administratsii-yalty

74. https://arc.construction/9543?lang=ru