Шквал обурення викликала ініціатива «громадської організації» колаборантів «Дружба народів» про увічнення пам’яті померлого нібито від ускладнень коронавируса COVID-19 «мера міста» в 2019-2020 роках Івана Імгрунта. «Чиновник» помер незабаром після того, як нібито прищепився «російською вакциною» разом з кумом російського президента. Пропозиція обурила ялтинців. Імгрунту згадали і корупцію, і роботу в інтересах бандитів й спроби обкласти «даниною» всіх, хто ще якось намагався існувати в окупації, і потворні «реконструкції», й знищення червонокнижного гаю заради потворної висотки на вулиці Щорса.

Навіть місцеві конформісти і ялтинці, що отримують гроші від «адміністрації міста», розкритикували пропозицію про «увічнення пам’яті Івана Імгрунта, що багато зробив для Ялти». На його захист виступив тільки колишній депутат Олександр Черноморов, що керував до 2004 року «Російською єдністю» та нині живе в Києві. Місцеві жителі, які щодня зіштовхуються з наслідками «річної вахти» Імгрунта в Ялті, не соромилися у виразах.

Зійшлися на думці, що це найгірший управлінець. Назвав ідею «маренням» також і «журналіст» Олександр Тимофєєв, що отримує від «адміністрації Ялти» «зарплату». Його начальниця Тетяна Паніна відкинула ідею табличок та пам’ятників і запропонувала в пам’ять про покійного «заснувати іменну премію кращим двірникам». Раніше лояльні всім ініціативам «влади» окремі підприємці та «громадські працівники» висловилися, що Імгрунт нічого не зробив для міста, отримував надмірно велику «зарплату» і запам’ятався лише «популізмом совкового розливу». «Герой кримської весни» Олексій Бологов, що допомагав російським спецслужбам захоплювати українські адміністративні будівлі, взагалі запропонував Імгрунта «муміфікувати та зварганити на газоні мавзолей».

Також з цього приводу згадувався завод «Арбент», що спотворив Ялту «реконструкціями», «відкати» з яких ділили сам завод, Імгрунт і його парнери Сергій Аксьонов та Андрій Ростенко. Син директора готелю «Брістоль» Святослав Курашин спочатку дипломатично зауважив, що пам’ятник – це ідея хороша, але на батьківщині Імгрунта в Крсанодарському краї, а не в Ялті. А потім запропонував повісити про Імгрунта пам’ятну табличку на туалеті. У підсумку «громадських обговорень» в соціальних мережах кращою була визнана саме ідея повісити на згадку про Імгрунта дощечку на дзеркальному туалеті, яким покійний спотворив центр набережній Ялти. А потім знести цю моторошну будову разом з дощечкою.

Більш адекватні жителі пригадали Імгрунту, що він не спромігся відповідати на скарги ялтинців навіть прийнятими для управлінської моделі окупантів «відписками ні про що». Нарікали, що через його непрофесіоналізм багато людей змушені зіткнутися з «судами». Боязкі голоси вже не на підтримку увічнення, а просто в спробах згадати щось хороше про покійного теж не витримали загальної критики. Ініціатива Імгрунта з примусом «чиновників» із зайвою вагою ходити на «суботники» сьогодні сприймається ялтинцями як демонстрація того, що «управління житлово-комунального будівництва», яке отримує гроші з «бюджету» на прибирання міста, виродилося в недієздатну організацію, через що місто доводилося прибирати від сміття на постановочних суботниках. Ялтинці з сарказмом «дивувалися», що увічнення вчених, поетів чи героїчних особистостей «владі» не цікаво, але пам’ять про «чиновників», які менше року попрацювали в місті, вона вимагає шанувати.

Реакція на ініціативу про увічнення Імгрунта стала хорошим дослідженням настроїв в Ялті. Люди вже протверезіли і їх вже настільки дістали мистецтва окупантів, що критику на адресу російської «влади» висловлюють не тільки звичайні жителі міста, але вже абсолютно всі, від безробітних до тих бізнесменів, ще недавно знаходили цілком спільну мову з окупантами, і навіть до пропащих колаборантів.

Цікаво, що ялтинцям в ідеї з «пам’ятником мерові» російські спецслужби спробували нав’язати свій порядок денний, в рамках якого це незрозуміле явище для чогось знадобилося. Нагадаємо, що Імгрунт раніше судимий за крадіжку землі в Краснодарському краї, а його родичем є «начальник» «кримського управління» ФСБ Леонід Михайлюк.

Валерій Савлаев, що формально озвучив ініціативу з пам’ятником, був головним художником і архітектором Ялти часів співучасника російської економічної окупації Ялти Сергія Брайка. Потоваришував з ФСБ ще на хвилі подій в Беслані, Савлаев ще тоді погоджував свої дії з російськими спецслужбами, бо відмова або схвалення головного художника, а потім його ж уже в якості архітектора безпосередньо впливали на реалізацію інтересів російського бізнесу на Південному березі Криму. У 2015 році Савлаев продовжує співпрацю з «русскім міром» та стає «головним архітектором» Алушти. Цікаво, що вже довгі роки «нічним господарем» Алушти вважається клієнт однієї з московських угруповань спецслужб, один з лідерів підконтрольної Кремлю етнічної мафії Алан Джангобегов.

У нинішній РФ та в її моделі окупації півострова силові структури є скелетом всього пристрою управлінської системи. Тому розкритикувавши ініціативу спецслужб, ялтинці фактично сказали «ні» російській присутності у своєму місті.

Євген Гайворонський

Ялта-Київ