Одержувач від Путіна 600 тисяч євро в рік «за заслуги», колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер заявив, що «російська анексія Криму» була грубим порушенням міжнародного права. Заявлена на третій день після історичного рішення Європейського суду з прав людини на користь України теза німецького політика натякає, що росіяни почали міркувати про вихід із Криму.

Герхард Шредер був гордістю російського президента – символом сильного російського енергетичного впливу на Старий Світ. Європейський політик першого ешелону в якості голови ради директорів «Роснефті» та куратора міжнародних проектів «Газпрому» за допомогою своїх зв’язків забезпечував серйозні політичні та фінансові результати для ключової галузі російської економіки – торгівлі нафтою та газом. У Кремлі не шкодували грошей на послуги Шредера, той у відповідь просував проросійські наративи в Євросоюзі.

Ще в 2019 році Шредер заявляв, що «Крим – споконвіку російський, його приєднання законно з юридичної точки зору» [1]. У 2020 році колишній німецький канцлер заявив, що «жоден російський президент ніколи не віддасть Україні Крим» [2]. Це стало підставою для оголошення парі з боку посла України в Німеччині Андрія Мельника, який запропонував 76-річному Шредеру посперечатися про те, що Україна поверне контроль над Кримом ще за життя німецького топ-менеджера «Роснефти» [2].

Заяву 2020 року Шредер зробив вже після того, як РФ зазнала фатальну поразку в нафтовій війні з саудитами, під шумок якої з ринку ЄС паралельно був витіснений і російський газ, чию нішу зайняв скраплений газ з США [3]. Ймовірно, що росіяни уклали новий контракт зі Шредером, за яким німцеві зобов’язалися платити 600 тисяч євро на рік [4], в надії, що він якось виправить ситуацію.

Однак своїми заявами від 16 січня 2021 року про те, що «анексія Криму РФ була грубим порушенням міжнародного права», та що «Путін переступив межу, яку не слід переступати», Шредер на дипломатичній мові повідомив, що Росія програла партію безповоротно. Ці офіційні заяви німецького політика поки до кінця не осмислені в Україні, а це найважливіше повідомлення. У тому числі тому, що в умовах сьогоднішньої токсичності всіх російських політиків Шредер залишився чи не єдиним, хто може публічно озвучувати в Євросоюзі реальну обстановку в Кремлі.

Заява екс-канцлера Німеччини – сигнал європейським елітам, що в РФ готові почати обговорювати повернення Криму в Україні. Це видно зі слів Шредера «Путін є важливою силою в Росії, але ми не знаємо, чи дійсно він несе відповідальність за все, що пов’язано з Росією». У перекладі з дипломатичної мови – російські еліти готові до консультацій з Заходом з приводу визначення всередині РФ публічних «цапів-відбувайлів» за агресивну політику 2014-2020 років.

Дуже важливо сприймати й заяву Шредера про те, що Європейський Союз повинен стати сильніше, щоб на рівних вибудовувати свої відносини з США та Китаєм. Розуміючи, що в РФ вже перспектив немає, Шредер, напередодні виборів в Німеччині, починає озвучувати актуальний для ЄС порядок денний. Зрозуміло, що в умовах, коли основні цінні ресурси РФ захоплені зсередини Китаєм, а її інформаційні структури працюють переважно на китайському телекомунікаційному обладнанні, осадити китайську експансію Європі найефективніше непрямим ударом по РФ, як по китайському сателіту. Сприяння в поверненні Криму, який Янукович та Теміргалієв юридично нікчемними угодами намагалися розпродати саме китайському бізнесу [6] – найбільш просте й дієве рішення.

Та здавалося б, стара мантра Шредера, що «жоден російський президент не поверне Крим Україні», що нібито суперечить його ж основним посилам, у 2021 році набуває нового змісту. Адже она тепер виглядає як натяк, що після нинішнього глибокої системної кризи в РФ на її території в подальшому вже не передбачається присутність «президента», наділеного політичною суб’єктністю.

Крім того, заяви, що звучать з вуст «головного по російським нафти і газу» Шредера, є більш ніж вичерпними щодо руйнації всієї шестирічної роботи Кремля з нав’язування Європі проросійського порядку денного. Це економічна капітуляція, адже з 1960 року всі основні війни з російським імперіалізмом ведуться насамперед у економічній площині. Показово, що якщо щодо нещодавнього рішення Європейського Суду з Криму на користь України [5] в Москві та Сімферополі піднялося «виття на болотах», то наразі, за винятком дрібних чекістських телеграм-каналів, у російській пропаганді панує гробова тиша.

Тому що сказати окупантам вже нічого і не про що.

Євген Гайворонський

Ялта-Київ

1. https://www.gazeta.ru/politics/2019/06/15_a_12417007.shtml

2. https://www.eurointegration.com.ua/rus/news/2020/05/3/7109465/

3. https://newssky.com.ua/kak-kerchenskaya-neft-otravila-okkupantov/

4. https://russian.rt.com/inotv/2020-06-09/Der-Spiegel-za-carskuyu-zarplatu

5. https://arc.construction/9228?lang=ru

6. https://arc.construction/9034?lang=ru