Окупанти повідомляють, що підконтрольне їм «товариство з обмеженою відповідальністю» «Завод марочних вин «Коктебель» було виставлено «на продаж» за 38 мільйонів гривень, разом з 1070 гектарів землі. Якби покупцями стали не родичі глави Служби зовнішньої розвідки РФ Сергія Наришкіна, то тільки ці сільськогосподарські угіддя за ринковою ціною обійшлися б «новому власнику» в 678 мільйонів гривень.

Як і личить активу «головного розвідника» РФ, історія заводу «Коктебель» – це трупи біля доріг, кримські, кіпрські та московські угруповання, продажні спецслужби та одіозні персонажі. Останньою на сьогодні смертю в історії марки стало дивне самогубство «мера» селища Коктебель, що «збіглося» з публічною появою на заводі родичів Наришкіна.

Бандитські коріння коктебельского коньяку

У 90-ті роки економіка Криму перебувала під впливом трьох основних злочинних структур – «Сейлем», «Башмаки» та клану «комуністичного нафтовика» Леоніда Грача [1], [2]. Кураторами цих угруповань були російські спецслужби, які готували собі плацдарм з прицілом на військове вторгнення в Україну.

Банда «Башмаки» вважається такою, що умовно програла угрупованню «Сейлем». Її лідерів Башмакових розстріляв російський спецназівець Антуфьев [1], а пов’язаний з кланом бізнес «примусово пристосували» до нових реалій. Одним з головних учасників фінансового блоку «Башмаки» була компанія «Союз-Віктан», заснована Андрієм Охлопковим та Віктором Удовенком. До 2001 року, коли «Союз-Віктан» офіційно придбав завод «Коктебель», відбулося безліч резонансних подій з учасниками цієї історії.

Угруповання «Сейлем», якому намертво пов’язаний зі злочинним світом Кремль визначив роль «старшого» на півострові, отримало імунітет від переслідувань. Зокрема, майбутній «глава Криму» Сергій Аксьонов, під час перебування «генерала з трьома прізвищами» Геннадія Москаля начальником кримської міліції, чомусь не сів у в’язницю у справі 140345, де йому було інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів [3]. Але тоді потрапив за ґрати перший лідер угруповання «Сейлем» Сергій «Воронок» Воронков, що з сьогоднішнього дня виглядає як заміна росіянами «глави клану» під майбутні події 2014 року.

У медіа тих років писали, що за захистом від угруповання «Сейлем», що надмірно активізувалася, господарі «Союз-Віктану» звернулися до прокурора Криму Володимира Шуби. Але це дало їм лише невеликий перепочинок. У 2000 році одна з фірм «Люм» за допомогою підробленого векселю на один мільйон гривень заволоділа частиною прав власності на «Союз-Віктан». Втім, ця рейдерська атака була відбита [4]. Потім в магазинах групи «Союз-Віктан» в Сімферополі прогриміла серія вибухів, а до господарів структури прийшли такі собі Сергій Колесник та Григорій Посунько, відомі як «48-й» і «Гриня», з «пропозицією, від якої неможливо відмовитися» Втім, повідомляється, що Охлопков та Удовенко все ж зуміли відмовитися від «пропозиції» [4].

Після цього «48-й» та «Гриня» були запрошені на «бізнес-ланч» в офіс аптечного підрозділу групи «Союз-Віктан» до Юрія Антипова, чоловіка Олени Башмакова, доньки розстріляного в 1994 році майбутнім «героєм кримської весни» Антуф’євим Віктора Башмакова. Після «ланчу» «48-й» та «Гриня» були виявлені лише через рік закопаними в розчленованому вигляді в Білогірському районі, біля траси Сімферополь-Феодосія [4]. Після такого «ланчу» вибухи на об’єктах «Союз-Віктану» припинилися.

Знахідка в Білогірському районі була зроблена правоохоронцями після затримання з великою партією наркотиків такого собі Пелішка, який повідомив, що «48-ого» та «Гриню» застрелив дехто Коротич. Цей ймовірний вбивця незабаром після такої «де-анонімізації» був розстріляний в під’їзді свого будинку; втім, це сталося вже після того, як Коротич надав свідчення проти Андрія Охлопкова та Віктора Удовенка. Також показання дав директор аптечного підрозділу групи «Союз-Віктан», директор «Аптеки 36,6» Олександр Кройтер. Втім через кілька років після цього він також був убитий.

Сам Пелішко, після спілкування якого з правоохоронцями і почалися проблеми у господарів групи компаній «Союз-Віктан», пізніше змінив свої свідчення. Він заявив, що обмовив Охлопкова і Удовенка, в той час як справжнім замовником вбивства був нібито Юрій Антипов. Це відбувалося на тлі зняття з посади разом з командою прокурора Криму Володимира Шуби, нібито покровителя Охлопкова та Удовенка. Повідомлялося, що якісь відомості, що стали формальною підставою для переведення Шуби, надав до Києва майбутній прокурор Судака Ігор Можайський – клієнт відомого своїми «соціальними експериментами» під дахом Кремля Бориса Дейча [17]. Саме в цій непростій для компанії «бізнес-ситуації» «Союз-Віктан» інвестував у Коктебельский винзавод.

Хорошковський та російський слід

На початку ХХІ століття в Криму зміцнили позиції фактичні спонсори Чорноморського флоту РФ, клан керівників тоді ще суверенного Татарстану Шаймієвих. Почалася багаторічна підготовка до російського військового вторгнення, активізується Рустам Теміргалієв, в схемах якого плідно працювали вже описані «АРК» «проукраїнські професора» [5].

Тоді начальником для цих «схильних до земельного права» вчених в Севастополі був голова міської адміністрації, якому приписують ділові відносини з мультимільйонером Валерієм Хорошковським. Можливо, познайомив їх колишній директор керченського металургійного заводу Яків Алтер [11]. Киянин Хорошковський, після програшу довиборів до Верховної Ради в Ірпені Київської області, вирішує стати народним депутатом саме від зайнятого вільною економічною зоноб «Сиваш» Красноперекопського району Криму, для чого він залучив російських політтехнологів [11].

У пресі тих років повідомляли, що у Валерія Хорошковського, який тоді виграв вибори у Верховну Раду по Красноперекопському округу № 9, виникло «пекуче бажання» зробити інвестиції в успішний бізнес концерну «Союз-Віктан». Також повідомлялося, що в ті роки якийсь злий рок тяжів над усіма, хто будь-яким чином заважав зльоту політичного та фінансового генія майбутнього глави СБУ і власника телеканалу «Інтер». Наприклад, жителі Півночі Криму до сих пір «абсолютно не пам’ятають», в чиїх власне інтересах розстріляли головного суперника Хорошковського на тих виборах Леоніда Рябіку [6].

Також в медіа згадували, що вже в ранзі депутата Валерій Хорошковський вступив в переговори із співзасновником «Союз-Віктану» Віктором Удовенком. Удовенко не зміг гарантувати відомому в середовищі ветеранів СБУ на прізвисько «Кен» Хорошковському дотримання його інтересів. В результаті майбутній господар телеканалу «Інтер» став співвласником «Союз-Віктан» згідно «інноваційній методиці». Відповідні права були отримані від власників в той «вдалий момент», коли Удовенко і Охлопков потрапили в СІЗО за звинуваченням у вбивстві «48-ого» та «Грині».

Після появи Хорошковського серед співвласників «Союз-Віктану» був убитий директор аптеки «36,6» Олександр Кройтер, якого медіа називали не стільки важливим свідком у справі, а в першу чергу – посередником між Пелішко, який звинуватив Охлопкова та Удовенка у вбивствах, і Хорошковським [ 6]. У свою чергу Хорошковського і Кройтера пов’язував спільний знайомий – Лев Хлявич з «Укрмедстраха». Надалі Хлявич балотувався за списком «Озимі» провального політичного проекту Хорошковського. Стверджувалося, що компанія Хлявич після смерті Кройтера та по протекції Хорошковського отримала право страхувати росіян, які приїздили відпочивати в Крим [6].

Поява Хорошковського в якості співвласника вже придбавшего на той момент завод «Коктебель» концерну «Союз-Віктан» коректніше за все аналізувати з урахуванням російського фактору. Тим більше даний олігарх незабаром розпродав свої частки в українських бізнесах та поїхав в Москву працювати в холдингу «Євраз». А через кілька років після повернення з Москви, в 2010 році, у якості глави СБУ, як стверджують деякі медіа, він прямо дозволив «офіційну роботу» російської ФСБ в Криму [16].

Огляд долі Валерія Хорошковського, який встиг побувати міністром фінансів України, першим заступником голови Ради національної безпеки і оборонита головою СБУ викликає очевидні підозри, що він був присутнім в політиці та економіці України саме як лобіст центрального російського капіталу і ключових кремлівських кланів. До того ж Хорошковського називають соратником одіозного олігарха Дмитра Фірташа, якого, в сою чергу, преса називає нібито помічником одного з лідерів міжнародного російського криміналітету Семена Могилевича [8]. Причому партнером Могилевича Фірташа називає зараз рупор ФСБ РФ, проект «Insider», що періодично публікує компромат на співробітників очолюваної нинішнім господарем заводу «Коктебель» Наришкіним Служби зовнішньої розвідки РФ [9].

Алкогольна імперія Наришкіна

Люди з оточення Наришкіна періодично поширюють ідею, що він нібито нащадок тих самих Наришкіних – соратників імператора Петра І часів становлення російської імперії [10]. Насправді спільного з даними історичними персонажами у Сергія Наришкіна лише одне, це бариші на торгівлі алкоголем для населення, що спивається. Адже саме Наришкін став одним з господарів алкогольного ринку сучасної «тверезницької» РФ. Шлях його родини до вищих позицій у лікеро-горілчаній сфері дивно схожий до кримських подій навколо концерну «Союз-Віктан» і також пов’язаний з організованою злочинністю.

У російській пресі повідомляється, що співробітник спецслужб Сергій Наришкін курирує тіньової алкогольний бізнес з 1992 року. Першими його партнерами були кримінальні авторитети Віктор Звагельський, Арсен Кучуберія, Руслан Торшхоєв – представники ленінградської, абхазької та інгушської мафії. До початку ХХI століття з них «на плаву» залишився лише Звагельський, що зумів «розбити» кримінальну справу зі звинуваченнями в масових розкраданнях за допомогою декількох банків. Підозрюють, що це сталося не без підтримки Наришкіна, чия протекція дозволила врегулювати конфлікт за допомогою великих хабарів [12].

Тоді нашумів скандал, коли близька родичка Наришкіна, публічна особа його алкогольного бізнесу Олена Якубчик, відправила за грати співвласника Гатчинського спиртзаводу Олександра Табачкова. Стверджується, що Наришкін був настільки незадоволений попаданням цієї історії в пресу, що «розгромив» видання «Ваш таємний радник», яке опублікувало це розслідування. Після випуску матеріалу про алкогольну імперію Наришкіна це медіа дійсно припинило своє існування [12].

В цей же час інший партнер нинішнього глави російської Служби зовнішньої розвідки Віктор Звагельський по протекції впливового чекіста блокував через суди будь-які публікації про алкогольний бізнес Наришкіна в медіа [12]. Таким чином, в РФ сформувалася ситуація, де Наришкін «не ліз» в нафту, газ та освоєння бюджетів, поділені між іншими «друзями Путіна». Але при цьому він контролював стратегічний для РФ ринок спиртного, ревно охороняючи таємницю своєї ролі в цій галузі. З огляду на його давню дружбу з «королем торгових центрів», азербайджанським магнатом Годом Нісанова, зрозуміло, що проблем з реалізацією будь-яких партій товару не виникало [13].

І тут на «збалансованому» в інтересах «друга Путіна» Сергія Наришкіна російському алкогольному ринку «раптово» виникає кримська компанія «Союз-Віктан». Компанії видають кредити російські банки та нею знову керує Андрій Охлопков, чиє перебування в СІЗО Сімферополя завершилося після того, як співвласником концерну став Валерій Хорошковський. Втім, як вже згадувалося, згодом Хорошковський продав свою частку і поїхав да РФ. Ось такий шпигунсько-кримінальний душок йде від появи на російському ринку продукції заводу «Коктебель», що на початку ХХІ століття став підрозділом концерну «Союз-Віктан».

Додамо, що колишній ключовий партнер Андрія Охлопкова Віктор Удовенко за одними даними, загинув у в’язниці [14], а за іншими – помер в Москві після важкої тривалої хвороби [15].

Дивне банкрутство «Союз-Віктану»

Після того, як концерн «Союз-Віктан», що включає в себе досліджуваний нами завод «Коктебель», інтегрується в алкогольну імперію майбутнього глави російської зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, на долю проекту знову впливає Валерій Хорошковський. Він на деякий час очолює Державну митну службу України – на той час вотчину вінницького клану Калетників, партнерів Рамзана Кадирова [7], [18]. За «дивним збігом обставин», саме в цей час концерн «Союз-Віктан» стає лідером ринків спиртного України та РФ, що неможливо без лояльності митниці.

«Видресируваний» російськими спецслужбами Андрій Охлопков починає справляти враження «голови, що говорить». Тоді він обзаводиться «офіційною біографією», в якій зазначено, що до 2000 року він не брав участі в «бандитських війнах», а вчився та отримав 2000 року диплом «Міжрегіональної академії управління персоналом» [19]. Це повідомляється у великому іміджевому інтерв’ю Охлопкова 2008 року, де він серед іншого говорить про партнерів концерну «Союз-Віктан» з Нью-Йорка. Аналіз цих «партнерів» показує їх ймовірну близькість із фірмами згаданого клану Шаймієвих [5], [19], які пізніше отримають частину потужностей «Союз-Віктану». Тоді ж Охлопков повідомляє про великі інвестиції в завод «Коктебель» і про модернізацію, що відбулася [19]. А в офіційних документах того ж періоду вказується, що ЗАТ «Завод марочних вин і коньяків «Коктебель»» збільшив обсяги виробництва на 70% [20].

Та раптом для широкого загалу «виникає картинка» про те, що володар великих винно-коньячних та лікеро-горілчаних заводів в Криму та Московській області РФ імперія «Союз-Віктан» оголошена банкрутом [21]. У 2009 році медіа повідомляють про суперечки з приводу розподілу активів між іноземними акціонерами, а також про претензії на повернення невиплачених «Союз-Віктаном» кредитів з боку українських та російських банків [21]. У 2012 році було оголошено про окреме банкрутство «Заводу марочних вин і коньяків «Коктебель»» [22].

Втім, дані банкрутства вкрай специфічні. Формально в 2009 році власником кримських активів «Союз-Віктан», включаючи коктебельский завод, стало таке собі ВАТ «Кримська горілчана компанія», оперативним керівництвом якої займався дехто Олександр Злотницький. У 2011 році про її нібито придбання оголосила люксембурзька компанія «Eastern Beverage Company» британця Ніла Сміта. Таким чином, виробництво популярних горілок «Наша марка», «Мєрная», «Хуторок» взагалі не припинялося, а «на місці» всіма процесами кулуарно продовжував керувати тепер уже депутат Верховної Ради АР Крим від «Партії регіонів», колишній генеральний директор «Союз-Віктану» Андрій Охлопков [24].

Цікаво, що «Кримська горілчана компанія» задовго до окупації Криму стала підрозділом ТОВ «Русский горілчаний холдинг» [25], [26]. Ця корпорація є відображенням частки фінансистів Чорноморського флоту Шаймієва у величезній алкогольної імперії Сергія Наришкіна [27], який став в 2014 році одним з головних політичних учасників російського військового вторгнення до Криму.

«Вогняна вода» з офшорів

З весни 2014 з середину 2015 років в долі заводу «Коктебель» спостерігалося затишшя. Потім об’єкт «взяла в оренду» родичка Сергія Наришкіна Олена Якубчик в особі фірми «Гатчинський спиртзавод» та водночас із цим відбулося загадкове самогубство «мера Коктебеля» Ростислава Сторожик [28], [29]. Після цього завод «Коктебель» наростив виробництво та був захований у кіпрські офшори вищезгаданої люксембурзької компанії «Eastern Beverage Company». Публічними особами проекту знову стали Олександр та Віктор Злотницькі, що брали участь у подіях «банкрутства» та «переродження» концерну «Союз-Віктан» [30].

Потім в 2017 році номінал підконтрольної татарстанському клану Шаймієва та родині Сергія Наришкіна алкогольної імперії, власник «Eastern Beverage Company» Ніл Сміт взагалі пропонував свою кандидатуру на посаду директора української державної компанії «Укрспирт». І в тому ж 2017 році в Інтернеті з’явилося загадкове повідомлення, що нібито творець концерну «Союз-Віктан» Андрій Охлопков нині переховується від кредиторів з російського «Альфа-банку» в Женеві та намагається за «старі заслуги» зайняти більш високе місце в російській кримінальної імперії, за квотою куратора «молодих республік Донбасу» Владислава Суркова [31].

У 2019 українські медіа опублікували розслідування про те, що «Eastern Beverage Company» не тільки грубо порушує міжнародні санкції, ведучи бізнес в Криму, але і є великим дистриб’ютором популярних горілчаних марок в Україні [30]. Повідомлялося, що прокуратура АР Крим «почала перевірку» [30], але через майже два роки не похвалилася просуванням цього розслідування. Втім, не виключено, що його успішними «результатами» у вузькому колі тепер може «козиряти» одіозний прокурорський працівник, великий улюбленець Дональда Трампа і Руді Джуліані, бізнес-парнер Льва Парнаса та Ігоря Фурмана, що ніколи не одягає сорочок без вишитих на них власних ініціалів.

Тоді ж, в 2019 році, спливла інформація про ймовірну пайову участь в алкогольній імперії Наришкіна мультимільйонера Валерія Хорошковського. Саме він в 2019 році через сім років повернувся в Україну. Повідомлялося, що Хорошковський нібито має відношення до проекту будівництва в Вінниці на березі Південного Бугу величезного торгового центру [34]. При цьому номіналом будівництва є кіпрський офшор, в девелоперських інтересах якого Хорошковський в 2011 році лобіював знесення старовинної садиби архітектора Казанського в Києві.

Повідомлялося, що формальним ініціатором будівництва є таке собі ТОВ «Бригантина-В», яке належить кіпрським офшорам під управлінням почесного консула Белізу на Кіпрі Христодулоса Васіліадіса, що раніше забезпечив кіпрську юрисдикцію структурам Хорошковського, які контролювали раніше телеканал «Інтер» [34]. Цього ж Васіліадіса в пресі описують як провідного провідника російських інтересів на Кіпрі, в тому числі й Наришкіна, якому було очевидно вигідна участь одіозного олігарха в 2002 році в долі алкогольного гіганта «Союз-Віктан» [34].

Нагадаємо, що глобальна злочинність існує за принципом, коли ключові активи поділені на частки між різними учасниками. І якщо у цінного актива виникають складнощі, різноманітність його реальних власників створює важкі перепони лінійним антикорупційним ініціативам.

Коктебельский квас Наришкіних

Тож не дивно, що і далеким від політики коктебельцям поява «багатих російських власників» щастя не принесла. У медіа з’явилися публікації, що замість професіоналів все керівні посади коктебельского заводу зайняли «люди Наришкіних» з Гатчини – Денис Сахаров, Арсен Місрієв, Максим Пашев, Анна Синиця [32]. Це призвело до звільнення авторитетного в Криму головного агронома «Коктебеля» Миколи Морозова, який пропрацював на заводі двадцять років і зумів займатися, власне, виноробством навіть у найважчі роки.

Кримчани скаржилися на порушення прав та інтересів місцевих працівників, в тому числі найстаріших, видатних і заслужених фахівців. «.. Їх не вважають за людей. Справжніх фахівців видавлюють, ставлять своїх, які ні за освітою, ні за іншими критеріями не підходять для такої роботи…», марно скаржилися підконтрольный окупантам пресі ветерани підприємства [32].

Після розгону виноробів та профільних співробітників на заводі «Коктебель» під керуванням людей Наришкіна почався хаос. Дійшло до того, що замість українських бренді, що вигравали міжнародні конкурси там почали виробляти сумнівної якості квас [32]. Це особливо шокувало професійних виноробів, оскільки пиво-безалкогольне виробництво і винно-коньячна справа це взаємовиключні процеси. За всесвітньо визнаними нормами, в разі появи на території винзаводу молочнокислих бактерій або дріжджів оголошується карантин та проводиться ретельна обробка. Втім, після того, як фахівці з структур Наришкіна стали жорстко впливати на грунт виноградників заводу «Коктебель» хімікатами, одночасному виробництву квасу та вина працівники підприємства дивуватися перестали [32].

Незрозумілим зараз є лише те, навіщо взагалі сімейству глави Служби зовнішньої розвідки РФ Наришкіна знадобилося «купувати» винзавод «Коктебель» за низькою ціною, якщо вони і так їм де-факто володіли через систему офшорів. Втім, може бути, що після скандалу про дружбу Сергія Наришкіна з Годом Нісановим [13], представником етнічного злочинного угруповання що «товаришує особисто з Путіним», сімейство «головного російського розвідника» вирішило структурувати награбоване.

Хоча з урахуванням хворобливої пристрасті росіян до перетворення Криму в бетонне гетто, знищена хімікатами тисяча гектар заводу «Коктебель» може оформлятися «у власність» Наришкіних для спроби їх забудови. На користь цього свідчить те, що партнером заводу «Коктебель» та «Кримської горілчаної компанії» вже числиться відома шахрайськими скандалами «Московська асоціація забудовників» [33].

Ігор Мартинов

Коктебель-Київ

1. https://newssky.com.ua/ukraina-23-goda-vkladyvala-v-krym-a-rossijskij-kriminal-razvorovyval-razrushenie-vazhnejshej-skrepy-rossijskoj-propagandy-o-kryme/

2. https://arc.construction/2487?lang=ru

3. https://genshtab.info/Аксенов,_Сергей_Валерьевич

4. http://www.compromat.ru/page_15929.htm

5. https://arc.construction/9034?lang=ru

6. https://ord-ua.com/print/2017/11/30/zima-prishla-horki-priletayut/

7. https://ru.wikipedia.org/wiki/Хорошковский,_Валерий_Иванович

8. https://theins.ru/korrupciya/191378

9. https://uc.od.ua/columns/1533/1215307

10. http://www.compromat.ru/page_20245.htm

11. https://www.ukrrudprom.com/digest/Istoriya_bivshego_glavi_SBU_stavshego_milliarderom.html

12. https://ru-compromat.livejournal.com/474543.html

13. https://www.proekt.media/portrait/god-nisanov/

14. https://oligarh.net/?/actually/9265/

15. http://politika-crimea.ru/kriminal/3704-umer-odin-iz-osnovatelej-soyuz-viktana-viktor-udovenko

16. https://strasty.com.ua/koroche-o-vozvrashhenii-bludnogo-kena/

17. https://arc.construction/8540?lang=ru

18. https://arc.construction/4351?lang=ru

19. https://delo.ua/opinions/generalnyj-direktor-gruppy-kom-77907/

20. https://ips.ligazakon.net/document/KM080013

21. https://delo.ua/business/sojuz-viktan-obankrotilsja-135583/

22. https://operkor.wordpress.com/2012/03/12/коктебель-банкрот-крупнейший-вино/

23. https://www.dsnews.ua/politics/vodka-horosho-poshla-06022014170000

24. https://www.dsnews.ua/politics/vodka-horosho-poshla-06022014170000

25. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1149102020650-ooo-kvk

26. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1121690034784-ooo-russkij-vodochnij-holding

27. https://www.business-gazeta.ru/article/100336

28. http://news.sevas.com/crimea/povesilsya_mek_koktebelya_storozhik

29. https://www.dp.ru/a/2018/05/02/K_spirtu_dobavili_vino

30. https://cripo.com.ua/investigations/kak-obhodyat-krymskie-sanktsii-medoff-m-rnaya-na-berezovyh-brunkah-i-koktebel/

31. https://bell-mess.livejournal.com/1898077.html

32. http://rabkor.ru/columns/report/2016/10/14/koktebel/

33. https://www.list-org.com/company/8172720/graph

34. https://naparise.com/posts/vinnytska-bryhantyna-khoroshkovskyi-i-ofshory-kipru-nizhni-tochky-dotyku