Окупанти не розкручують у пропаганді нагородження медаллю у окупованій Феодосії заступником міністра оборони РФ, учасником російської терористичної атаки на збитий «Боїнг» рейсу MH-17, командувачем російським окупаційним корпусом в Сирії Андрієм Картаполовим «міністра культури» Криму Аріни (Віри) Новосельській. При цьому дружина нотаріуса Новосельського, що обслуговував угруповання «Сейлем», є останньою, хто залишився з 2014 року в «уряді» Криму беззмінним «міністром», є хранителькою таємниць клану «глави Криму» Сергія Аксьонова та донецьких бандитів, які перебували з ними у свій час у союзі.

Сімферопольські «працівники культури»

Аріна Новосельська – дочка обрусілого судового експерта-криміналіста Вадима Пітешана, який переїхав до Криму в 1979 році зі Свердловська. Освіту вона отримала в Донецькій консерваторії в 1995-1999 роках – в період формування сучасного ударного кулака донецької мафії [3]. Своє подвійне ім’я Аріна/Віра Новосельська пояснює тим, що батько в силу походження хотів назвати її китайським ім’ям, але в РАГСі це не дозволили та записали її як «Віра», що не сподобалося її родині, вже її з дитинства називали Аріна. Новосельська згадує, що в дитинстві проводила багато часу у бабусі в Киргизії і там з нею нібито відбувалися якісь «пророчі події», які передвіщають «високий злет» [1].

Втім, справжнє життя Новосельської нагадує активну діяльність в клубку кримінальних рептилій, де її родичі займали далеко не останню роль. Чоловік «міністра культури» Олександр Новосельський має легенду «саксофоніста», але добре відомий у вузьких колах як нотаріус, який обслуговував угруповання «Сейлем», через що «оформлялися» сотні документів за результатами злочинів проросійських бойовиків [2], [40]. Доходило до того, що рейдерські захоплення відбувалися за допомогою саме «нотаріальних виконавчих написів» [30].

У ті роки активний етап застосування Кремлем «м’якої культурної сили» почався з призначення в 2006 році члена «Російської громади» Олександра Єрмачкова міністром культури АР Крим [4]. Поява Єрмачкова в республіканському міністерстві дивним чином збіглася з початком активної російської економічної експансії в Крим силами кримінальних структур батька і сина Теміргаліевих, які працювали на російські спецслужби [5].

У ті ж роки у майбутнього «міністра» виникає прогалина в біографії [6]. На своє попереднє місце роботи в естетичну школу 28-річна Новосельська в 2004 році влаштувалася після декретної відпустки відразу директором, що явно вказує на можливості «Сейлему». Після скандалу з підробкою документів про вищу освіту близької подруги Новосельській Олесі Костенко [10], вже в окупованому Криму самій Новосельській в біографію дописали графу «2006-2009 – викладач Сімферопольського музичного училища» [11]. Недоброзичливці кажуть, що саме в 2006-2009 роках на основі «загальних» (вірніше, «загальнокримінальних») таємниць виникла «міцна дружба» між дружиною «глави Криму» Оленою Аксеновой (Добринею) та Аріною Новосельською.

Очевидно, що «сліпа пляма» в біографії зіграла свою роль у попаданні Аріни Новосельської в кадровий резерв Кремля із прицілом на захоплення Криму, оскільки чекісти прагнули набирати виконавцями цієї спецоперації тих, на кого мали вичерпний компромат. Тому 2009 року Новосельська стає відразу заступником міністра культури АР Крим та активно включається в роботу по політизації цієї сфери й перепідпорядкування «кримської культури» Москві. Тим більше, що це несло непогані дивіденди – начальник Новосельської тих років Єрмачков входив до комітету з організації керованого російськими спецслужбами фестивалю «Каzантип» [7], [8], а також регулярно літав до Москви [9].

Після Єрмачкова недовго міністром була Тетяна Умрихіна, яка поступилася місцем міністра культури АР Крим дружині постійного представника президента України в регіоні Віктора Плакіди, Олені Плакіди [12]. У той період у Новосельській справи пішли ще краще, можливо, і тому, що Віктора Плакіду звинувачували в пособництві рейдерським захопленням власності кримчан у виконанні Олександра «Стоматолога» Януковича – сина Віктора Януковича [13]. В даних питаннях чоловік Новосельській явно був корисний.

Також сім’я Новосельській була пов’язана з родиною Костенків. Вдова розстріляного в Сімеїзі в 2013 році уродженця Маріуполя, мера селища Кирила Костенка Олеся з давніх пір є близькою подругою Аріни (Віри). Схоже, що чоловік Новосельській сприяв тому, щоб чоловік Олесі Кирило отримав у дні своєї молодості за бандитизм та тортури лише умовний термін. Ось як про це писала тодішня кримська преса.

«… Кирило Костенко разом з друзями побачив на вулиці БМВ та викрав його разом з господарем. Видобуток викрадачів – мисливська рушниця та 2000 тисячі доларів. Катуючи власника машини праскою та побоями, викрадачі дізналися, що у нього є ще гроші, але заволодіти ними не змогли – порахували витівку небезпечною. Щоб позбавиться від жертви-свідка, прив’язали до його шиї камінь та скинули в море. Але людина дивом вижила та дісталася до міліції. Костенко та компанію заарештували, він провів в СІЗО 10 місяців. З урахуванням «других ролей», відсутності судимостей та молодості, суд дав молодому бандиту три роки умовно. У 2006 році Костенко закінчив факультет управління та менеджменту підприємств Таврійського національного університету ім. Вернадського. Став депутатом Сімеїзької селищної ради. Курирував будівництво каналізації від Фороса до Сімеїзу. Потім керував водоканалом в Ялті…» [14].

У 2010 році Костенко «присягнув донецьким» та став селищним головою Сімеїзу. Але, як кажуть місцеві, «зловив зірку» і «крав не по чину». При цьому Костенко налаштував проти себе місцеве населення здачею шматка загального селищного пляжу, де його близький друг, зять колишнього голови Радміну АР Крим Миколи Багрова Андрій Припутніков вибудував єдину в Сімеїзі висотку – «десятиповерхівку із власним пляжем». У ній квартири роздали макіївської мафії клану Джарти, людям з угруповання «Сейлем» та московським кураторам Криму [15]. Але тим самим «врівноважити баланс» та «вписатися в систему» Костенко не вийшло.

У Костенка почався конфлікт з Юрієм Ломенком, секретарем симєїзької селищної ради, близьким другом Ігоря Гуцалова – на той момент «людини Пшонки», а сьогодні власником чорної каси угруповання «Сейлем». Місцеві жителі розповідають, що в один з днів народження Ломенко, вже після застілля, Кирило Костенко поїхав додому до Юрія, викликав на розмову і сильно побив, після того, як в нічній бесіді вони не змогли знайти спільну мову. Через деякий час, 26 лютого 2013 року Костенка в його джипі Гелендваген на донецьких номерах показово розстріляли в упор прямо біля будівлі селищної ради Сімеїзу [14].

Новий селищним головою Сімеїзу напередодні окупації став згаданий Юрій Ломенко. З прицілом на майбутню окупацію сталася масштабна розпродаж земель Сімеїзу, в тому числі російським чиновникам та співробітникам спецслужб. Були за підробленими документами оформлені на «кого слід» десятки об’єктів комунальної власності, а з казначейського рахунку зник бюджет селища. Прямих свідчень, що Ломенко «замовив» Костенко немає, але саме він «виграв більше всіх». Це не суперечить версії про інтерес до розстрілу тіньового лідера угруповання «Сейлем» Сергія «Воронка» Воронкова [14], [16]. Юрій Ломенко це представник нинішньої «огидної п’ятірки Сейлема в Ялті», в яку входять Ігор Гуцалов, Ігор Зорін, онук начальника ялтинського ДАІ та син ділка з прізвищем «Серьога-півгектара» [17] Дмитро Карнаух, а також права рука Сергія Аксьонова Андрій Ростенко.

Знаючи звичаї «сімферопольської еліти», не можна виключати й причетності Олесі Костенко до ліквідації членами «Сейлема» свого чоловіка. Характерно, що відразу після вбивства Кирила Костенка Олеся стала директором ялтинського концертного залу «Ювілейний» [19] та саме по протекції своєї подруги Аріни Новосельській, дружини нотаріуса «Сейлем» Олександра Новосельського.

Відразу ж після призначення Олеся Костенко, разом з республіканським міністром Оленою Плакідою та її заступником Новосельською, активно включається в підготовку окупації. Вона займається організацією різних російських пропагандистських заходів типу фестивалю «Велике російське слово», якому в 2013 році особливу увагу приділив російський президент [18], і в якому, природно, дуже активно брав участь професор Казарін, про проросійську роботі якого вже писала «АРК» [41].

Окупаційне травесті-шоу

«Заздалегідь заготовлена» пані Новосельська з лютого 2014 року приступила до виконання найважливішого завдання Кремля – створення картинки для федеральних каналів про «масові акції за Росію», для чого її «призначили» 27 лютого «міністром культури» [3].

З РФ до Криму були завезені сумнівної художньої цінності колективи, які розважали зігнаних на мітинги пенсіонерів «концертами на підтримку Росії». Також під виглядом «самодіяльності» через Керченську переправу в Криму завезли тисячі російських козаків, які в перервах між військовими захопленнями українських об’єктів зображували «кримчан, що радіють концертам російських артистів». Були і подвійного призначення «козачі хори» і «оркестри Чорноморського флоту», що крім зйомок у пропагандистських сюжетах виконували бойові завдання російського командування. Знаючи Крим зсередини Новосельська займалася масовим наданням потужностей будинків культури, сільських клубів та їх концертної апаратури для потреб окупантів.

Також в рамках сприяння окупантам Новосельська та Костенко організували в ялтинському залі «Ювілейний» 8 березня 2014 року концерт «Жінки за Росію», про що командир «кримської весни в Ялті» бойовик Віталій Ахметов потім говорив, що Костенко безкоштовно надала йому зал, електрику та апаратуру для пропагандистського шабашу, де розважилися в тому числі бойовики путінського байк-клубу «нічні вовки» які недавно били жінок і дітей ланцюгами.

Після «референдуму» Новосельська стала регулярно їздити в Москву, виступати на російських телеканалах, давати інтерв’ю пропагандистам. Вона робила пафосні заяви про те, що Віра Брежнєва, Андрій Макаревич, група «Сєрєбро», Анна Сєдокова та інші російські виконавці, що відмовилися брати участь в пропагандистських шоу на окупованому півострові – це «зрадники Криму» [20]. В рамках отриманого від окупантів кланом «Сейлем» у 2014 році «мандата на розграбування» Криму, навчена чоловіком базовим рейдерським прийомам «міністр культури» відібрала у російських же бізнесменів Ялтинську кіностудію [28]. Планувалося, що частина території віддадуть улюбленому режисерові Путіна Микиті Михалкову під освоєння російських бюджетів на пропагандистське кіно, а частину забудують під дахом московських культурних функціонерів. Втім, жадібність та склоки «авторитетних кінематографістів» РФ призвели до внутрішніх чвар та провалу проекту.

В кінці 2014 року Новосельська мимоволі здала свої нові зв’язки з впливовим російським криміналітетом заявою про те, що картини Куїнджі та Айвазовського які числилися на балансі кримських музеїв, із Маріуполя «вивозили електричками бійці самооборони» [21]. Через те, що українські правоохоронці в кінці 2014 роки не змогли запобігти вивезенню з Маріуполя до Криму картини Айвазовського державної власності, у житті Новосельський з’явився друг авторитетного «начальника судового департаменту Криму» Керіма Акуєва – Сергій Шкапов.

Це випускник самарської школи КДБ СРСР з легендою «кримінального авторитета», який займався «загальнокримінальними» питаннями російської окупації Криму. Протеже Шкапова, «народний мер» Маріуполя Дмитро Кузьменко та його брат Денис обвинувачувалися СБУ в організації терактів та посяганні на територіальну цілісність України. Дивне звільнення обох Кузьменків з СІЗО восени 2014 року говорить про дуже високий статус Шкапова в російських спецслужбах і про можливе «налагоджених зв’язків» в українських спецслужбах [22]. Саме Шкапов та брати Кузьменко курирували транспортування картин Айвазовського і Куїнджі з Маріуполя до Сімферополя та, як кажуть ялтинці, в якості нагороди частину колекції залишили собі «на відповідальне зберігання» в особняку Шкапова в Приморському парку Ялти. Нагадаємо, що на материковій Україні справа «картин», на якій довго піарилися керівники поліції і прокуратури по Криму [42], закінчилося смішними вироками, коли ніхто з посадових осіб в Маріуполі, що передали до окупованого Криму державні картини, не відшкодував завданих збитків та фактично «відбувся легким переляком» [43].

Пов’язані цим епізодом «високого мистецтва», Шкапа, Кузьменко та Новосельська далі «пустилися в усі тяжкі». В кінці 2016 року «колишній» співробітник КДБ СРСР в Лондоні, господар псевдо-опозиційної «Нової газети» та батько майбутнього Сибірського барона Великобританії [23] Олександр Лєбєдєв публічно звинуватив директора ялтинського театру Миколу Рудника в крадіжці [24]. Налагодивши разом з новою молодою дружиною масові розкрадання та заробіток «чорного налу» за допомогою ялтинського театру, Рудник розгубився через скандал, адже нічого іншого він не вмів. Та тоді було вирішено відібрати у Лєбєдєва сам театр, використовуючи зв’язки Шкапова в злочинному світі. Проект реалізували «глава Криму» Сергій Аксьонов, «міністр культури» Новосельська та брати Кузьменку. В ході «ініціативи» сам Рудник на нервовому ґрунті помер, а «авторитетні поціновувачі театру» придбали історичну будівлю в центрі ялтинській набережній в «власність Республіки Крим» та ще й без необхідності «ділитися» з Рудником.

Примітно, що Лєбєдєв не захотів зв’язуватися та відмовився від об’єкта, чим довів, що він реставрував театр не як меценат, а за наказом вищого начальства в російських спецслужбах. Логічно, що незабаром Шкапова та братів Кузьменків у «театральній справі» «кинули» Аксьонов та Новосельська, розуміючи, що Шкапов не може становити конкуренцію бізнес-партнеру Аксьонова, «віце-прем’єру» Євгену Кабанову [22]. Втім, вчинок «глави Криму» в історії з театром «не по поняттях» підвищив вмотивованість Шкапова, який через час «завдав удару у відповідь». Шкапов тоді, спільно з «авторитетним судовим функціонером» Керімом Акуєвим, «відібрав» у соратниці Аксьонова та подруги Новосельської Наталії Поклонської пансіонат «Парус» в Гаспрі [22].

Результат проросійської творчості

Статус єдиного незмінного «міністра» в Криму у Аріни Новосельській кримчани пояснюють тим, що мільярдні відкати з «культурних проектів» регулярно розподіляються нею з «главою Криму» Аксьоновим. Окупаційне «міністерство культури» заснувало 47 бюджетних дочірніх організацій, через які за майже 7 років окупації «освоїло» з занесенням в Кремль сотні мільйонів доларів [25]. Приблизно на таку ж суму було завдано збитків Україні в результаті «реставрації» під патронатом Аріни Новосельській. Спотворення Ханського палацу в Бахчисараї, Воронцовського, Лівадійського і Масандрівського палаців у Ялті, захоплення Будинку Волошина в Коктебелі під «інвестиційний проект», руйнівний бізнес в частках з кланом Дейча в Генуезькій фортеці Судака, руйнування вежі Костянтина в Феодосії та злодійство під виглядом реконструкції Мітридатських сходів у Керчі – усім цим та багато чим іншим займалася саме пані Новосельська.

Логічно, що в такій ситуації на власне культуру не залишається майже нічого. Окремі наївні кримські артисти в 2014 році думали, що «потраплять в російський телевізор», де їм будуть підносити товсті пачки купюр за репризи. В реальності «людей сцени», що відіграли свою роль у створенні ілюзії «російського духу» в кримській культурі в 2006-2014 роках, частково викинули на вулицю, частково закабалили контрактами з нужденними зарплатами.

Більш того, мільярди на «реконструкцію» освоювалися таким чином, що будівля «Кримської державної філармонії» стала аварійною. Тому артистів перевели репетирувати в неопалювані приміщення концертного залу «Ювілейний» в Ялту, де такі події досить тішили «директора» установи, подругу Новосельській Олесеві Костенко. У відповідь на скаргу за фактом такого «свавілля» від «художнього керівника Кримської державної філармонії» Володимира Ніколенка, «міністр» Новосельська через свої зв’язки організувала для скаржника «кримінальну справу» за статтею «шахрайство» та звільнила того з посади [10].

Але розлючені катаннями на репетицію в Ялту артисти провели «власне розслідування» і з’ясували, що у подруги Аксьонової та Новосельської, Олесі Костенко, взагалі немає вищої освіти, що вона підробила диплом для дотримання формальностей при влаштуванні «директором» [10]. Все йшло до того, що бунт артистів задушать «силовики», але тут в справу, в рамках боротьби кланів колаборантів, втрутилися люди «народного мера Севастополя» Олексія Чалого. Це може пояснюватися й ускладненням відносин через операції з ялтинським театром між Аксьоновим з Новосельською та відповідно Шкаповим з братами Кузьменками.

У соціальних мережах та на різних другосортних медіа-ресурсах виклали відеокліп, де Олеся Костенко в престижній іномарці їде в напівроздягненому вигляді та при цьому разом з подругами співає мотиви російської шинкарської пісні. Дану кампанію «чорного піару» проти Костенко проводила один з редакторів федеральної «Лента.Ру» Катерина Пєтухова – людина «народного мера Севастополя» Чалого, близька подруга Саргіса Мірзаханяна [26], клієнта куратора «республік донбасу» Владислава Суркова.

В рамках цього ж конфлікту Пєтухова публічно назвала Новосельську «леопьордихою», що з тих пір стало неформальною кличкою «міністра культури» Криму в найширших колах. У відповідь Новосельська оплатила «придворним піарникам» Аксьонова Олегу Крючкову та Анастасії Мединцевів компанію з образами на адресу Пєтухової, засновану її на зайвій вазі та відсутності сталості в особистому житті. Ця досить неприваблива історія приведена тут лише тому, що вона дуже чітко характеризує, що таке «культура Криму» в розумінні окупантів.

Логічно, що артисти і функціонери які не відповідають настільки «глибоким» сенсам, до кінця 2017 року були зачищені з кримських установ культури. Не пошкодували навіть колегу за «Російською спільнотою», колишнього міністра культури та начальника Новосельської, «директора Російського драматичного театру» Олександра Єрмачкова, якого в 2018 році вигнали з формулюванням «не підготував будівлю відповідно до нормативів міністерства надзвичайних ситуацій» [27]. Також Новосельська вижила в 2018 році беззмінного директора Кримськотатарського театру Біляла Билялова, що працював з 1989 року [27]. Театрали старого гарту незалежно від їхніх ідеологічних поглядів явно заважали Новосельській небажанням брати участь в схемах шаленого злодійства.

Вигнавши усіх, хто заважав її баченню «культури», Новосельська включилася й у монетизацію «демонстрації імперської величі». Вона була допущена Кремлем до освоєння багатомільйонних бюджетів на візити «делегацій Республіки Крим» в окуповану РФ частину Сирії та на організацію «відповідних культурних візитів керівництва Сирії» на півострів [29]. Ще Новосельська курирує «обмін реставраторами між Кримом та Сирією», що насправді є каналом грабежу артефактів на окупованих територіях [31]. Щоб відвернути увагу від цього, Кремль уже кілька років рясно фінансує кампанію в своїх медіа на тему, що артефакти в Сирії краде не Росія, а нібито Захід та Туреччина [32].

Культура і вбивці

У 2020 році через глибоку загальну кризу в самій РФ фінансування Криму істотно скоротилося та клан Аксьонова вирішив максимально заробити на торгівлі «дозволами» за допомогою «міністерства культури». Для цього в посилення до Новосельській призначили «заступником міністра культури» бандита Андрія Ростенка [33]. Схема проста – для будівництв зробили обов’язковим узгодження з «міністерством культури», де Ростенко та Новосельська, залежно від суми хабара, знімають «статус об’єкта культурної спадщини» або «охоронної зони» в інтересах забудовників. Або, навпаки, оголошують такий статус для блокування будівництва або реконструкції тим, хто не хоче платити хабара.

Зубожіння РФ призвело до того, що Аксьонов та Новосельська затіяли в Феодосії спільний бізнес із заступником міністра оборони РФ Андрієм Картаполовим, в рамках якого Міноборони РФ заявило, що побудує в Феодосії «музейний квартал» [35].

Картаполов має пряме відношення до запуску російської ракети, яка збила малайзійський «Боїнг MH-17» [34]. Як начальник військово-політичного управління Генштабу РФ він курирував інформаційний аспект кремлівської терористичної атаки. А також він був одним з командувачів російськими військами в Сирії та має відношення до грабежу артефактів поряд зі своїми кримськими партнерами з угруповання «Сейлем».

Для зміцнення співпраці з «перевіреними» кримськими бандитами російські військові в свою чергу дозволили продаж угрупованню «Сейлем» Феодосійського оптичного заводу, який більш не актуальний для російської армії [38]. В рамках фіксації розширення «сфери взаємних інтересів», Новосельську за співучасть в окупації Криму, нагороджують медаллю, для чого до Феодосії особисто приїхав Картаполов [36]. Все це є черговим доказом того, що «російська культура» вже багато десятиліть стала лише прикриттям для агресивних спецоперацій російських спецслужб за кордоном.

Втім, бувають і провали – як в Карабасі. Тому Новосельська і Картаполов відкрили в Феодосії саме встановлений в стислі терміни пам’ятник генералу Котляревському [37]. Він відомий своєю жорстокістю при окупації Кавказу Російською імперією в ХІХ столітті та битвами саме на території сучасних Вірменії та Азербайджану. Тому цей монумент, як і багато чого в окупованому Криму, з «подвійним дном» – він покликаний «підсолодити пілюлю» після невдач «російського миру» на Кавказі а також, на місцевому рівні, відвернути феодосійців від десятків проблем пов’язаних з окупацією [39]. Примітно, що на тлі «полювання на оленів» в оточенні Аксьонова російськими спецслужбами, Новосельську, яка 2пропустила через себе мільярди», явно приберегли наостанок. Втім через посилення боротьби угруповань окупантів комусь може стати вигідним використати ситуацію для ліквідації конкурентів «в сфері культури» та для захоплення накопичених колаборантами «культурних фондів».

Ігор Рябов

Феодосія-Київ

1. https://gazetacrimea.ru/news/arina-novoselskaya-menya-nazvali-kitaiskim-imenem-no-ono-ne-proshlo-v-zagse-25816/

2. https://cripo.com.ua/investigations/p-11533/

3. https://ru.wikipedia.org/wiki/Новосельская,_Вера_Вадимовна

4. http://krymology.info/index.php/Ермачков,_Александр_Леонидович

5. https://arc.construction/9034?lang=ru

6. https://ncrim.ru/exclusive/view/25-05-2017-ya-hochu-byt-pilotom-a-ya-kotovodom-kem-hotyat-stat-deti-izvestnyh-krymskih-lichnostey

7. https://docs.dtkt.ua/download/pdf/1015.24532.2

8. https://arc.construction/2080?lang=ru

9. https://ips.ligazakon.net/document/AP090663

10. https://www.mk.ru/social/2017/03/27/koshmar-v-krymu-vmesto-muzyki-v-mestnoy-filarmonii-tvoritsya-bespredel.html

11. http://www.obeschania.ru/persons/novoselskaya-arina

12. https://www.kommersant.ru/doc/1747412

13. http://antiraider.ua/news/krymskaya-firma-zayavila-o-popytke-reyderskogo-zakhvata-svoey-avtobazy/

14. http://argumentua.com/stati/ubiistvo-mera-simeiza-donetskii-marsh

15. https://lb.ua/news/2011/08/17/110897_krimskiy_pasyans_ili_konets_make.html

16. https://trueyalta.livejournal.com/2130.html

17. https://ukraine.segodnya.ua/ukraine/Prodam-Rodinu-Dorogo-425030.html

18. https://www.3652.ru/news/331728/fotoreportaz-v-simferopole-zaversilos-sedmoe-velikoe-russkoe-slovo

19. https://muzkarta.info/novost/vdova-ubitogo-mera-simeiza-naznachena

20. https://www.eg.ru/politics/42271/

21. https://www.0629.com.ua/news/1525583/ministr-kultury-kryma-zaavila-cto-v-2014-iz-mariupola-podpolno-vyvezli-kollekciu-kartin

22. https://newssky.com.ua/nyash-myash-dagestanskij-sudya-vzyal-na-abordazh/

23. https://arc.construction/6539?lang=ru

24. https://crimeapress.info/mnenie-aleksandr-lebedev-o-situatsii-vokrug-teatra-im-a-p-chehova-v-yalte/

25. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1149102019461-minkulturi-respubliki-krim

26. https://detector.media/infospace/article/183270/2020-12-11-vzlom-myrzakhanyana-chast-1-perepyska-surkovskogo-mynona-pomogaet-razobratsya-v-rusynskom-separatyzme/

27. https://crimea-news.com/society/2018/08/10/432937.html

28. https://www.kommersant.ru/doc/2591014

29. http://bccrc.ru/состоялся-официальный-визит-крымско/

30. https://trueyalta.livejournal.com/311.html

31. https://simferopol.bezformata.com/listnews/kulturnogo-naslediya-rossii-mozhet/70295009/

32. https://www.pnp.ru/in-world/smi-boeviki-vyvezli-iz-sirii-v-turciyu-drevnie-artefakty.html

33. https://arc.construction/4128?lang=ru

34. https://www.pravda.com.ua/rus/news/2020/09/5/7265377/

35. https://regnum.ru/news/cultura/2726191.html

36. http://muzteatr.net/arina-novoselskaja-nagrazhdena-medalju-ministerstva-oborony-rossijskoj-federacii/

37. https://rg.ru/2020/11/28/reg-ufo/v-feodosii-otkryli-pamiatnik-kavkazskomu-suvorovu-petru-kotliarevskomu.html

38. https://arc.construction/8774?lang=ru

39. https://arc.construction/8422?lang=ru

40. http://meridian.in.ua/news/37421.html

41. https://arc.construction/9026?lang=uk

42. https://www.unian.ua/society/2381012-spivrobitnits-mariupolskogo-muzeyu-zasudili-za-peredachu-52-kartin-v-aneksovaniy-krim.html

43. https://reyestr.court.gov.ua/Review/71795694