Беручи до уваги, що цикл наших матеріалів надає уявлення про не зовсім правомірні дії нашої сусідки, яка має чітке визначення країни-бензоколонки, неможливо коротко не торкнутися контрабанди нафтопродуктів у регіоні.

За даними Федеральної митної служби РФ, зовнішньоторговельний оборот Краснодарського краю в січні-жовтні 2019 року склав $9,5 млрд, з них понад $6 млрд припало на експорт. У 2018-му за той же період показник був на рівні $7 млрд. Навіть за офіційною статистикою, найбільш ходовий товар, що поставляється з Краснодарського краю за кордон, – нафтопродукти. На території регіону розташовані п’ять великих нафтопереробних заводів (Ільський, Афіпський, Туапсинський, Краснодарський, «Слов’янськ еко») і 20 нафтобаз. За даними Російського експортного центру (РЕЦ), паливо в структурі крайового експорту в січні-жовтні 2019 року займало майже 54%. У грошах це понад $3,2 млрд.  

При цьому, існує й значний контрабандний ринок нафтопродуктів, з наявними ознаками контролю з боку влади РФ та її спецслужб. Наприклад, у грудні 2019 року, отримавши матеріали ФСБ РФ, транспортна поліція Росії порушила кримінальну справу за ст. 226.1 КК РФ (контрабанда стратегічно важливих товарів і ресурсів) за фактами нелегальних постачань нафти на 2 млрд рублів. Але не поспішайте плескати в долоні. Офіційна влада РФ повідомила, що обшуки пройшли у бізнесменів, яких підозрюють в контрабанді нафтопродуктів через Туреччину в Україну.

З обвинуваченнями на адресу України зрозуміло, почерк не новий, ми росіяни такі хороші, а український покупець «безсоромний злочинець», чого тільки він не робить, щоб захапати наше «достояние», та якби не турецький посередник, якого ми «нібито поважаємо», цього просто не було б.  Цікаво, як одним пострілом росіяни намагаються підстрелити двох зайців. Ще з 2015 року Росія намагається використати власну контрабанду для одночасного звинувачення й Туреччини.

Зокрема Міноборони Росії стверджувало, що має докази, у тому числі супутникові знімки, про причетність президента Туреччини і його близьких до фінансової угоди з ІДІЛ. «Ердоган і його сім’я» замішані в контрабанді нафти, і «цинізм турецької влади не знає кордонів» – цитувало французьке видання Le Figaro заяву заступника міністра оборони Росії Анатолія Антонова.  Чому би не повірити? Але привертає увагу інший факт. Після того, як незалежними експертами викрито причетність Росії до контрабанди нафтопродуктів на Мальту, що отримало значний міжнародний резонанс, було підготовлено відповідну резолюцію СБ ООН,  але Росія її заблокувала.

За аналогічною схемою, РФ намагається діяти з контрабандою нафти, сприяючи підтримуваним нею лівійськими ставлениками, яких не визнає ООН. Хоча в цьому випадку, політичні пріоритети дещо змінено, та у контрабанді нафти тут вже звинувачують США. Тож саме міністерство оборони Росії, вже навіть опублікувало знімки космічної розвідки, що «чітко» доводять контрабанду США сирійської нафти, на яких «сирійську нафту і до, і після розгрому терористів «Ісламської держави» за Євфратом під надійною охороною військовослужбовців США активно видобували та масово спрямовували бензовозами на переробку за межі Сирії» .

Нафтова тема має свою історію. Ще на початку 1990-х років в Росії розпочався розподіл кримінального ринку нафтопродуктів, якій іноді називали «Великою нафтовою війною». Про розмах подій того часу свідчить, наприклад, той факт, що у середині 1990-х років Московська міська прокуратура об’єднала розслідування 44 вбивств та низки замахів на нафтопромисловців і пов’язаних з ними бандитів, які були здійснені в Москві і Московській області в 1994 році.

Кримінальні розборки зачепили й інші регіони.  Розуміння причин кривавих інтриг у сфері нафтогазового бізнесу, додало затримання в 1995 році відразу трьох міжрегіональних злочинних угруповань, загальною чисельністю 23 людини. Допомогу при викритті кілерів та замовників російським правоохоронним органам надавали колеги з України та Інтерпол тому, що серед іншого, лідерами кримінальних співтовариств розглядалися можливості організації постачань через українські порти. З того часу нічого подібного у взаємодії з правоохоронними органами РФ більше не траплялося.

У той самий період часу, один з кілерів отримав замовлення вбити конкурента – начальника управління по зовнішньоекономічній діяльності АТ «Астраханьгазпром» Юрія Махошвіли, останньому було завдано чотири поранення в живіт і два поранення в спину з пістолета Макарова. Він дивом залишився живим, оскільки був швидко та високопрофесійне прооперований.

Після цього Махошвілі Ю.О. навіть виїхав з Росії до Казахстану, де кілька років працював у спільному казахсько-американському підприємстві «Тенгизшевройл» заснованому у квітні 1993 року. Згодом Юрій Олександрович повернувся в Астрахань та на посаді заступника генерального директора «Астраханьгазпром» продовжував курувати маркетингову та зовнішньоекономічну діяльність.

Доцільно зауважити, що з пуском у 2001 році Каспійського трубопровідного консорціуму уся нафта Тенгизу, де раніше працював Махошвілі Ю.О., пішла в Краснодарський край (Новоросійськ). Махошвілі Ю.О., не без підтримки «зверху», вдалося отримати значний адміністративний ресурс, оскільки з липня 2007 року він очолив міністерство з паливно-енергетичному комплексу та природних ресурсів Астраханської області, яке неодноразово змінювало свою назву. Постановою губернатора Астраханської області від  10 грудня 2008 р. № 629 Махошвілі Ю.О. був навіть призначений заступником Голови Уряду Астраханської області – міністром промисловості, транспорту.

При призначенні Махошвілі Ю.О. на посаду міністра, одне з джерел повідомляло, що на нового міністра не має і не може мати ніякого впливу Голова уряду Астраханської області Костянтин Маркелов. Крім того, джерело зазначало, що Юрій Махошвілі «зав’язаний на величезному капіталі». Ще перед звільненням з державної служби, він активно лобіював створення на території регіону особливої економічної зони, з включенням найбільших суднобудівних підприємств регіону «Лотос», «III Інтернаціонал» і АСПО, як основи економзони. Створення зони дозволяло отримати значні економічні преференції її членам, насамперед у нафтовій та морській галузях.

Маленька дрібниця, Ю.О. Махошвілі мав свій офіс й в Газпромі. Читачі, які полюбляють «задачки з зірочкою», можуть за допомогою Інтернету знайти одне з його інтерв’ю саме в московському офісі Газпрому. Кореспондент тоді звернув увагу, що пролунав телефонний дзвінок з Лондону і Махошвілі вільно переговорив з абонентом англійською мовою. Це він пояснив тим, що начебто свого часу він закінчив спеціальні курси англійської мови, тому при спілкуванні з іноземцями мовних проблем у нього не виникає.

Махошвілі Ю.О. був допущений та брав участь у контактах з представниками влади та бізнесу Ірану, наприклад, 11-15 липня 2010 р. за запрошенням Астраханської торгово-промислової палати у готелі Al Pash Grand Hotel відбулася зустріч з делегацією ділових кіл провінції Мазандаран Ісламської Республіки Іран на чолі з генерал-губернатором провінції Алі Акбаром Таха, до складу якої входив президент Палати торгівлі, промисловості та надр Мазандарана Муса Вафаян. Чи можливо це без рішення, прийнятого на горі, домислювати не варто.

Беручи активну комерційну діяльність у нафтовому бізнесі, Махошвілі Ю.О, як генеральний директор очолював ТОВ «Астрахань-Нефть». Після звільнення на пенсію за віком, Махошвілі став гендиректором Південної нафтової компанії – російською «ЮНК». Це – одне з провідних підприємств газової та нафтової промисловості в Астраханській області, веде геологорозвідувальні, геофізичні та геохімічні роботи в області вивчення надр, розробку і освоєння родовищ вуглеводнів.

Щоб додати штрихів до образу солідного бізнесмена та мецената, зазначимо, що з 2013 по листопад 2017 року він був президентом астраханського футбольного клубу «Волгарь-Газпром», але згодом перейшов на водне поло та займався будівництвом двох об’єктів, як член президії Федерації водного поло Росії та президент федерації водного поло Астраханської області.

Одне з наших джерел повідомило, що у 2013 році, напередодні окупації, Ю.О. Махошвілі відвідував АР Крим двічі: 02-07 вересня та 22-24 листопада, при цьому, під час перетину кордону надавав три різних паспорти з номерами 1200102079, 511956953, 731277939. Та зовсім не важко було з’ясувати, що Махошвілі Ю.О. став партнером деяких дуже цікавих кримських бізнесменів, але про це наступна частина нашої розповіді.

Далі буде …

Асоціація реінтеграції Криму