27 грудня 2020 року стало відомо про затримання в Криму «заступника міністра екології і
природних ресурсів» Сергія Компанєйцева – кума «глави Криму» Сергія Аксьонова та
розпорядника «мисливських забав» в захоплених кримських заповідниках для «перших осіб
республіки», а також для їх покровителів з адміністрації президента РФ та центральних апаратів
російських ФСБ, МВС та МНС.

Разом з Компанєйцевим був затриманий співробітник «кримського управління» ФСБ Антон
Калініченко, кум «голови Верховного суду Республіки Крим» Ігоря Радіонова. Цих топових
колаборантів звинувачують в «отриманні хабара» на 38 мільйонів рублів за сприяння в роботі
незаконних сміттєвих відвалів.

«Командним будівництвом» та майданчиком для неформального вирішення важливих питань
в СРСР та наступному було спільне полювання перших осіб в закритих віп-угіддях, після якої
прийняті рішення «шліфувалися» спільним відвідуванням лазні. Крим традиційно вважався одним
з улюблених місць для браконьєрства вищої номенклатури, прихованого від очей «простих
смертних» та медіа. Це найважливіший напрям «кримської політики» в умовах окупації клан
«Сейлем» Аксьонова довірив Сергію Компанейцеву, який довів «відданість» угрупованню в «лихі
90-ті», призначив його «заступником міністра», що відповідає саме за кримські заповідники.

Активи браконьєрів

Як уже писала «АРК», під «елітне» знищення природи в інтересах клану Аксьонова та їх
гостей з оточення Путіна створили п’ять ТОВ [1]: «Клуб мисливців «Красногор’є»», «Зелений
Крим», «Мисливський клуб «Партизан»», «Мисливський клуб «Кермен»», «Добровська долина»,
якими в частках з Аксьоновим та Компанецевим володіє одіозний забудовник Андрій
Припутніков, зять багаторічного агента впливу російських спецслужб, колишнього голови Ради
міністрів АР Крим Миколи Багрова [2].

Окупаційні «влади» «оформили» все це «постановою Державної ради Республіки Крим»
No 335 від 10 грудня 2014 року, а потім підставні особи Сергія Компанєйцева виграли «конкурси»,
щоб створити видимість «законності». Більш того, саме московські куратори даних системних
браконьєрів, щоб застовпити за собою ексклюзивний доступ до браконьєрства в Криму,
«протягли» через російських покровителів в Москві цілий федеральний закон від 3 липня 2016
року No 309-ФЗ. Як ми вже писали, цей акт в статті 1 спеціально «узаконив» кримську «постанову»
No 335, а в своїй статті 2 надав банді браконьєрів Компанєйцева дуже хитро виписані гарантії,
ставши по суті унікальним за цинізмом документом легалізації браконьєрства в заповідниках
півострова [3].

Як куратор настільки «відповідального напрямку», Сергій Компанєйцев під протекцією
«глави Криму» Сергія Аксьонова варварськи вирубав шматок Ялтинського гірничо-лісового
заповідника та побудував для себе та «гостей» невелике котеджне «селище» з п’яти шале [4]. У
всіх перерахованих угіддях «кримська влада» разом з чиновниками, силовиками та бізнесменами
російського федерального рівня регулярно займалася браконьєрством та супутніми «недобрими
надмірностями».

Утилізація сміття

Завдяки «даху» мисливського лобі, Сергій Аксьонов та кримський «міністр екології та
природних ресурсів» Георгій Нараєв відчували повну безкарність в питаннях тотального знищення
природи Криму. Це зокрема стосувалося скидання небезпечного будівельного сміття прямо на
територію заповідників, розробки техногенне небезпечних, закритих ще при Українській РСР
кар’єрів, торгівлі «дозволами» на видобуток піску та ряду подібних видів діяльності, що по-
варварськи знищують природу [1].

З огляду на потребу в «матеріалах» для «федеральної цільової програми розвитку Криму і
Севастополя», а також на ініційовану кремлівськими угрупованнями масову забудову Криму
техногенними висотками, «міністерство екології» було однією з найголовніших годівниць
угруповання «Сейлем» «глави Криму» Сергія Аксьонова. Це сотні мільйонів доларів за майже сім
років окупації, з яких, зрозуміло, вагома частина передавалася покровителям в Москву.
Тому заявлене як «успіх центрального апарату ФСБ Росії» затримання «заступника міністра
екології» Сергія Компанєйцева та «співробітника управління ФСБ по Криму та Севастополю»
Антона Калініченка на хабарі в 38 мільйонів рублів – це звичайно ж просто піщинка на тлі
реальних масштабів.

Традиційна для РФ згадка про те, що «офіцер ФСБ» Калініченко це колишній співробітник

СБУ взагалі є незграбною спробою відвернути обивателя з російської глибинки від реального
сенсу того, що відбувається. А сталося серйозна подія, що рушить «картковий будиночок»
колаборантів клану Аксьонова. Тим більше що Антон Калініченко – кум «голови Верховного суду
Республіки Крим» Ігоря Радіонова, який курирував всю «судову вертикаль» півострова та
прийняття «рішень», які створювали ілюзію «російської законності» для постійних рейдерських
привласнень кримських активів в інтересах угруповання «глави Криму» Сергія Аксьонова.
Більш того, Радіонов є найтіснішим та найближчим партнером (більше, ніж діловим) для
Ігоря Гуцалова – власника «чорної каси» угруповання «Сейлем» на Південному березі Криму.
Також саме Гуцалов швидше за все є одним з кураторів мережі оформлених в материковій Україні
фірм, через яких вкрай ймовірно здійснюється відмивання та виведення на Захід награбованих в
Криму кримінальних грошей.

Те, що відбувається «абсолютно випадково» «збігається» з заявкою друзів Путіна, батька та
сина Ковальчуків на «освоєння» всіх активів Великої Ялти від більш не потрібних місцевих
колаборантів, для чого вони й призначили «мером» Яніну Павленко [5]. Виходить, що
«чиновників», які отримували величезні прибутки з засмічення Криму, Кремль тепер самих вважає
за більш не потрібне сміття. У якого в ситуації зубожіння «російських еліт» слід в «чиї потрібно»
кишені відняти все нажите «не по чину» «непосильною» колаборантською працею.

Війна всіх против всіх

Особиста лояльність до окупації півострова «топових» кримських колаборантів, що
тримаються з 2014 року на російських багнетах, весь цей час ґрунтувалася на особистих гарантіях
Путіна щодо безкарності в грабежі активів та розкраданні фінансування. «Дрібних сошок»,
узгоджених з Кремлем «до заклання», силовики відправляли «в прожарювання» регулярно, щоб
відволікати жителів півострова від проблем імітацією «боротьби з корупцією». Але в рамках
«моделі управління» Кримом існував «контур недоторканних» та сформувалися певні закулісні
«правила експлуатації» вкраденого півострова.

Перше порушення цього негласного договору відбулося через конфлікт між Аксьоновим та
директором Ощадбанку Германом Грефом [6]. Воно вилилося у затримання в травні 2018 року
«правої руки» Аксьонова, колишнього «мера Ялти» Андрія Ростенка та спровокувало системну
кризу більшого, ніж кримський, масштабу [7].

З урахуванням нинішньої, викликаної невмілим господарюванням окупантів, водної кризи в
Криму та в рамках високого соціального напруження в регіоні, поточні події можуть мати
непередбачувані наслідки для кремлівських модераторів. Зараз кримські колаборанти до
крайнього ступеня налякані масовими затриманнями «чиновників», які вже прямо зачіпають
людей з орбіти Сергія Аксьонова, пов’язаних з «управлінням» великими фінансами. Наприклад
затриманням днями в Самарі «за перевезення кілограма амфетаміну» ймовірно пов’язаних зі
справами «Сейлема» в Євпаторії «кримських юристів», які тому «забагато знають», московські
клани ФСБ по суті оголосили більш не потрібному угрупованню Аксьонова пряму «вендету» [8].

А в ситуації, коли московські чекісти затримали вкрай близького Аксьонову Компанєйцева, у
«глави Криму» немає іншого вибору, крім того, як це було в «справі Ростенко», спробувати за
будь-яку ціну витягнути з катівень свого соратника. Але Аксьонов вже далеко не «сакральна
постать» не тільки в мертвенних очах Путіна, а й навіть для самих обдурених пропагандою
фанатів «русского мира». Дійшло до того, що один з рупорів російських спецслужб Олександр
Гірський (Сергєєв) відкрито скиглить, що «більшість кримчан хоче повернутися в Україну».
Очікувано, що по лінії «мисливського лобі» негайно почнуться переговори «кримської
влади» з «центральним апаратом ФСБ». Але в обох сторін тепер патова ситуація, викликана
«відсутністю маневру». Вона обтяжена масовим взаємним зливом компромату, в стилі «трусів
Навального», угрупованнями «путінського політбюро» в демократичних країнах Заходу, оскільки
«вежі Кремля» відкрито перейшли в «війну всіх проти всіх» в рамках операції «Наступник». Тому
в її рамках тепер будь-який московське «кадрове рішення» по Криму навпаки, ще більше погіршить ситуацію.

Втім схоже, що системі «влада колаборантів» в Криму все ж приходить кінець та замість
«героїв 2014 року» в сімферопольських кабінетах скоро поселяться безликі московські клерки з
порожніми зіницями. Тому саме їм й доведеться виходити в вікна кабінетів будинку номер 13 в дні
деокупації. Так що очікувана нині для «глави Криму» окрема затишна камера в «Лефортово» тоді
здасться його змінникам недосяжним раєм.

Євген Гайворонський
Ялта-Київ

  1. https://arc.construction/6196?lang=ru
  2. https://newssky.com.ua/ukraina-23-goda-vkladyvala-v-krym-a-rossijskij-kriminal-razvorovyval-
    razrushenie-vazhnejshej-skrepy-rossijskoj-propagandy-o-kryme/
  3. http://base.garant.ru/71435130/
  4. ttps://primechaniya.ru/sevastopol/stati/yaltinskij-zapovednik-podnyali-na-villy
  5. https://arc.construction/5963?lang=ru
  6. https://arc.construction/7956?lang=ru
  7. https://newssky.com.ua/kak-kerchenskaya-neft-otravila-okkupantov/
  8. https://arc.construction/8391?lang=ru