Відправлений в утиль кремлівськими кураторами, колишній народний депутат і активний колаборант Олег Царьов, що переховується від правосуддя в Криму, днями заявив про бажання встановити окупованій Ялті «скульптуру Альонушки». Йдеться про медійно відому скульптуру, відкриту в грудні 2020 року в далекому Нововороніжі, чия потворність вразила навіть невибагливу російську публіку з глибинки, після чого «Альонушка» стала предметом Інтернет-мемів та була демонтована. Ось так пройшла «слава земна» у «стовпа руського мира» Царьова – від заволодіння ялтинськими санаторіями, бійки за «Харківські угоди» та керівництва «новоросією» до спроб привернути до себе увагу розмовами про скульптури з районного центру з метою вислужитися перед Кремлем.

Дніпро – Крим

Втім той улюблений Царьовим «руський мір» здається, забрав у нього його дитячу мрію. У «робочому кабінеті» політика, розташованому в старовинній садибі Барятинської в центрі ялтинського «санаторію імені Кірова» на видному місці стоїть шолом космонавта. Олег Царьов в період розвалу СРСР закінчив Московський інженерно-фізичний інститут за спеціальністю «автоматика і електроніка фізичних установок», з прицілом на роботу в космічній галузі.

У приватному спілкуванні Олег неодноразово нарікав знайомим, що нібито через розвал Союзу та наступної розрухи в космонавтиці, «мрія не збулася». У тому числі і тому, що життя на жебрацьку зарплату російського інженера Царьова не приваблювало та він повернувся з Москви займатися бізнесом в Дніпро. Втім там у лихі 90-ті роки він перетворився на власника хлібозаводу та паперової фабрики.

З моменту, коли Олег Царьов здійснив фірмами «Багіра-Н» і «Топаз-К» рейдерське захоплення «санаторію імені Кірова» в Ялті, він став претендувати на роль діяча загальнодержавного масштабу. Бізнес Царьова вийшов за межі Дніпропетровської області та Олег тоді зробив заявку на причетність до закритого ялтинського політичного клубу [1]. «Ривок» Царьова та його визнання в проросійській «Партії Регіонів» – це взаємопов’язані процеси [2]. Символічно, що захоплення згаданого санаторію Царьовим документально оформив Сергій Брайко, на той момент мер Ялти, один з архітекторів російської економічної окупації Криму [3].

Доля Царьова виявилася тісно пов’язаною з багаторічними спробами поглинання України РФ.

У Верховній Раді України депутат чотирьох скликань (з 2002 по 2014 роки) Олег Царьов запам’ятався не як політик або автор законів, а як проросійський бойовик. Його найзнаменитішим парламентським шоу стало навіть не нанесення тяжких тілесних ушкоджень в «битві за Тимошенко», а бійка за «Харківські угоди».

Тоді прихильники Януковича й Кремля з «Партії Регіонів» в стилі кримінальників, ламаючи руки та розбиваючи голови захисникам українського суверенітету, проголосували за ратифікацію угоди, що продовжує перебування Чорноморського флоту РФ в Криму до 2042 року в обмін на знижки на газ. Це стало переломним моментом, що надав «друге дихання» вже давно запланованої Кремлем спецоперації із захоплення Криму і подальшої експансії.

Іспит на еталонного «апологета російського світу» Олег Царьов здав в 2014 році, коли він виступив на підтримку «Беркуту», що бив мирних протестуючих Революції Переваги, та запропонував «кардинально зачистити» від інакомислячих Майдан Незалежності в Києві.

Кримська «новоросія»

У Кремля та обслуговуючого росіян Олега Царьова не вийшло «відкусити» у України південно-східні області під мертвонароджений проект «новоросія», від якого Царьов в 2014-2015 роках був призначений росіянами «спікером». Зробив свій внесок в кровопролиття, вбивство громадян України та створення картинок для російських федеральних телеканалів, Царьов втік на заздалегідь підготовлені позиції в Крим. Слід визнати, що в цьому він виявився розумнішим за «лідерів Донбасу» Захарченка та Плотницького й не захотів повторювати шлях маріонеток Суркова, яких Кремль вбив, маскуючи розпил грошей на крові.

За свої діяння (та водночас за усвідомлення «свого місця») Олег Царьов отримав недоторканність в Криму від Путіна, з яким регулярно контактував через помічника Сергія Глазьєва. На перших етапах окупації, коли у окупантів «розбігалися очі» від обсягів кримських активів, що підлягають до розграбування, у Олега Царьова були хороші відносини з «главою Криму» Сергієм Аксьоновим та «командиром кримської весни в Ялті» Віталієм Ахметовим [4]. Але вже в 2015-2016 роках відносини передбачуване охололи. Тоді колишній «регіонал» зосередився на будівництві своєї маленької феодальної «новоросії» на базі «санаторію Кірова», спираючись на охоронний ярлик від Кремля.

Ялтинський маєток Царьова площею в сім гектарів не випадково межує з місцевим «управлінням» ФСБ, розташованим в будівлі ялтинського СБУ. Під управлінням Царьова «санаторій Кірова» став справжнім феодальним угіддям. Прикриваючись «кримською весною», сімейство «спікера новоросії» захопило «у власність» гуртожиток для співробітників санаторію, гаражі, майстерні, технічні будівлі – все, що раніше вважалося муніципальною власністю ялтинської міськради.

Оформлено все це було на таке собі ТОВ «Санаторій Кірова» [5]. Як «сертифікованого опричника» Кремля, Царьова через цю фірму допустили до розпилу бюджетних грошей разом з Департаментом праці та соцзахисту міста Москви, його дочірніми структурами та «фондом соціального страхування Республіки Крим» – згідно «офіційних реєстрів» вони «освоїли» за роки окупації 247 мільйонів рублів [5]. Але крихт від російської моделі «розпил-відкат-занос» Царьову виявилося мало, та він перетворив в своїх «кріпаків» співробітників санаторію та інших мешканців гуртожитків здравниці. Їх обклали даниною на кшталт «платежів на утримання» та тому подібних. Таким чином, цим ялтинцям, що живуть в не найкращих умовах доводиться платити за житло та комунальні послуги набагато дорожче, ніж це виходить у межах міста Ялти за межами володінь Царьова. «Ноу-хау» Царьова виявилися й платні «пропускні талони» для автотранспорту в санаторій, без яких «відмовників» не дозволяли проїжджати на особистих машинах до своїх квартир.

У «царьовщіни» є вороги. Наприклад ветеран санаторію Юрій Сафронов відмовлявся платити данину Цареву та намагався довести нікчемність претензій екс-регіонала на комунальну власність ялтинської міськради та житло ветеранів здравниці. До окупації в українських судах у ветерана були змінні успіхи, в окупації замість «судів» питання з незадоволеними вирішують «тітушки» Олега Царьова.

 «Мені відрізали світло, воду – два з половиною роки сиділи без води і світла. Мене ногами били. Моя дружина пішла на той світ від трьох інсультів, дядько з першого інсульту. Ось такі важкі наслідки боротьби», – скаржиться Юрій Сафонов.

За останніми даними з Ялти, в 2021 році Олег Царьов за допомогою «судів» має намір віджати житло у мешканців гуртожитків санаторію. Але ймовірна забудова території санаторію висотками та всі інші «наполеонівські плани» Царьова опинилися під питанням через викликану безгосподарністю окупантів відсутність в Ялті води.

Ну а поки «холопів» б’ють та вичавлюють з них останні соки, сам Олег Царьов живе як персонаж класичних романів про маразм російських поміщиків. Під свою віллу колишній депутат захопив старовинний мисливський будиночок княгині Барятинської, а біля нього організував футбольне поле та  басейн. Для того, щоб плаваючий в басейні Олег Царьов міг милуватися морем, трохи далі його вілли варварськи обрізали верхівки кипарисів. Жителі муніципальних гуртожитків в «санаторії Кірова», що опинилися заручниками Олега Царьова, характеризують політика і в побутовому плані як «рідкісного мерзотника». У тому числі нарікають за те, що він не давав нормально поховати померлу матір одного з мешканців гуртожитку, вимагаючи у родичів покійної спочатку виплатити якісь міфічні «комунальні борги».

При цьому в спілкуванні з журналістами, «політиками» та «відпочиваючими» санаторію, Олег Царьов робить з себе чарівного інтелектуала, «печеться про долю батьківщини». Втім, в довірчому спілкуванні в «вузькому колі» у Царева прослизає усвідомлення безвихідності кремлівського феодалізму та окупації Криму, відсутність перспектив модернізації тяжкохворого російського суспільства.

Царьов і «русскій мір»

Породжений Революцією Переваги 2014 року запит на справедливість привів до того, що Олег Царьов втратив все «накопичені непосильною працею» активи в підконтрольній Києву частині України.

Але одіозний політик, ще будучи нардепом, щільно зайнявся й інформаційним забезпеченням «російської весни», займаючись підтримкою «топового російського блогера Івана Рахметова» (справжнє ім’я Антон, прізвище невідоме). Наприклад в 2014 році, коли для України необмежена інформаційна війна РФ стала неприємним сюрпризом, саме «Іван Рахметов» став «флагманським аккаунтом», з якого широкій аудиторії пропагувалися ідеали «російської весни», а також розпалювалася ненависть до «бандерівців».

Базою в Криму «Івана Рахметова» був саме «санаторій Кірова», а Олег Царьов платив йому за інформаційну війну з Україною пристойну зарплату ще зі своїх старих, награбованих в Україні резервів. Символічно, що для Царьова і «Рахметова» «зірки закотилися» синхронно. Даний блогер в 2020 році вже не може похвалитися необхідною для пропаганди мінімальною психікою, активно рекламуючи в соціальних мережах, наприклад, модель китайського цифрового концтабору.

Фіаско інформаційного проекту «Рахметов» відбувалося одночасно з крахом проекту «Новоросія». Більш того, після провалу «Новоросії», Олега Царьова в машині російської імперської пропаганди негласно оголосили маргіналом, позбавив доступу до ефірів федеральних телеканалів та до передовиць головних російських пропагандистських сайтів.

Тому з другої половини 2015 року Олег Царьов з великою охотою став вітати «в своїх володіннях» співробітників третьосортних «радикальних медіапроектів», від своїх підшефних ФСБ. Також Царьов вирішив «половити рибку» в каламутній воді «кримської політики» та зосередився на співпраці з конфліктуючими з «главою Криму» Сергієм Аксьоновим угрупованнями спецслужб.

«Образа» на «главу Криму» була викликана тим, що Сергій Аксьонов спочатку віддав Царьову по команді з Кремля кілька санаторіїв в Алушті і Гаспрі, але потім почав блокувати «оформлення», вимагаючи відкати, які Царьов не рахував потрібним платити. В якості «страшної помсти» Царьов регулярно шанував у себе в «санаторії Кірова» одіозну журналістку підконтрольного ФСБ сайту «Злочинна Росія» Оксану Шкоду, яка випустила десятки статей про крадіжки і свавілля угруповання «Сейлем» Аксьонова. Також Царьов щільно співпрацював зі своїм «старим начальником», колишнім прем’єр-міністром України Миколою Азаровим та його сайтом «Антифашист». До речі куратор «Антифашисту», Сергій Заворотний паралельно настільки «щільно» працював на ФСБ, що отримав за свою працю на ниві пропаганди елітну квартиру в незаконній новобудові Приморського парку Ялти.

Також Олег Царьов, як повідомляють місцеві жителі, регулярно брав участь у нарадах «топових ідеологів» «русского мира» Андрія Портнова, Ріната Кузьміна, Костянтина Затуліна та інших, що проходили, зі слів ялтинців, в банкетному залі ресторану готелю «Ореанда», ресторані «Гірський струмок» та інших закладах. Як «збитий новоросійський льотчик», Царьов використовував будь-яку можливість, щоб відвідати Москву, поспілкуватися з Сергієм Глазьєвим та нагадати Кремлю про своє існування в надії на повернення в обойму провідних «борців з бендерівцями». Втім, як зараз можна спостерігати, Кузьмін і Портнов «тріумфально повернувшися» до Києва, з собою Олега не забрали.

Безпосередньо в Криму Олег Царьов в роки окупації намагається розвивати нову імперію разом з конфліктуючими з Аксьоновим структурами ФСБ та з підконтрольним їм потішним «опозиціонером» Олександром Юр’євим. Структура включає в себе дрібні фірми в Великій Ялті, Сімферополі та Керчі; партнерами структур Царьова стала фірма, з колоритною назвою ЧОП «Люцифер», осередок Жириновського «ЛДПР-Крим», організація «Піонери кримської весни» та ряд комерційних підприємств «під парасолькою» Олега Царьова [6].

Царьов і хвора нога бандита

За завданням ФСБ Царьов, як найдосвідченіший політик «русского мира» в Криму, серед іншого активно допомагає мережі «блогерів-опозиціонерів», що складається з функціонерів спецслужб нижчої ланки, таких як Олександр Таліпов, Костянтин Ерманов, Дмитро Джигалов. У спілкуванні в таких колах Царьов любить хвалитися, що багато колишніх та чинні українські політики і бізнесмени домовилися з Кремлем й нібито продовжують володіти та користуватися активами в Криму. Також Царьов неодноразово заявляв, що у нього залишилося багато високопоставлених друзів в Україні, які нібито щодня передають їй актуальну інформацію, яку він потім передає «куди слід» в Москву. Втім, життя «сепаратиста всеросійського значення» в Ялті у Олега Царьова далеко не безхмарна, саме через його одіозність та «популярність», про що свідчить така історія.

В котеджі Приморського парку Ялти вже давно знаходиться штаб високопоставленого функціонера російських спецслужб Сергія Шкапова, який одночасно є вагомою фігурою в злодійському світі. Шкапов, крім цього тісно пов’язаний з «начальником судового департаменту Криму» Керімом Акуевим [7].

Сергій Шкапов в тому числі був одним з активних посібником російської окупації Маріуполя в 2014 році, а тодішні «народні мери Маріуполя» брати Кузьменки – його вихованці та протеже. Про рівень та силі зв’язків Шкапова каже той факт, що визнані СБУ винними в організації терактів і посяганні на територіальну цілісність України Дмитро і Денис Кузьменко були відпущені з СІЗО, не потрапили в міжнародний розшук та спокійно оселилися в Криму, періодично подорожуючи по закордонних курортах.

Але через провал російської експансії на Схід України і специфіки «кримської ситуації», грошові справи у Шкапова та братів Кузьменків бувають погані. Для «покращення фінансової ситуації», як пліткують ялтинці, в 2016-2017 роках Шкапа та Кузьменко готували викрадення Олега Царьова та вивезення його на материкову Україну. Планувалося, що за допомогою зв’язків Шкапова на адміністративному кордоні з Херсонською областю Царьов буде вивезений знерухомленим в багажнику. Нібито якісь друзі Шкапова з підконтрольної Києву території з якихось своїх причин пообіцяли йому велику суму за доставку їм саме живого Царьова.

Але Шкапов пошкодив ногу, сприйняв це як «знамення» та скасував операцію. І потім іноді в колі друзів мимохідь згадував, що Царьов «досі живий тільки тому, що він одного разу ногу пошкодив». Ймовірно, нинішня новина про те, що Царьов запропонував перевезти до Ялти з Росії потворну «Альонушку», викликала у знайомих з історією його невдалого викрадення жаль з приводу того, що в той момент події пішли іншим шляхом.

Втім, з огляду на одіозність Царьова та ситуацію «ідеального шторму» в РФ, цей «стовп руського мира» сьогодні потрапив в ситуацію, коли не може відчувати себе в безпеці по обидви боки барикад україно-російської війни. Металева скульптура з російської провінції цю ситуацію навряд чи якось виправить.

Євген Гайворонський. Ялта-Київ

1. https://arc.construction/6163?lang=ru

2. https://newssky.com.ua/ukraina-23-goda-vkladyvala-v-krym-a-rossijskij-kriminal-razvorovyval-razrushenie-vazhnejshej-skrepy-rossijskoj-propagandy-o-kryme/

3. https://arc.construction/7127?lang=ru

4. https://newssky.com.ua/drugoj-ahmetov-fsb-tebya-brosit-vsegda-agent/

5. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1149102087683-ooo-sanatorij-kirova

6. https://www.list-org.com/company/8163576/graph

7. https://newssky.com.ua/nyash-myash-dagestanskij-sudya-vzyal-na-abordazh/