Борис Бабін, професор

Одною з векторів просування власного «кримського» порядку денного Російська Федерація (РФ) визначає формальне чи фактичне «визнання» третіми державами замаху на анексію півострову. Для цього в таких країнах активно використовуються структури «народної дипломатії» та штучні «громадські структури», які поширюють «правду про щастя кримчан», виправдовують російську «владу», обіцяють «сприяти інвестиціям, туризму та культурному обміну». Представники таких «об’єднань» активно відвідують Крим та РФ, спілкуються з «владою» та «щасливою громадськістю» та мають насичені «культурні програми».

Адже РФ максимально пропагує таку «дипломатію» та оскільки такі акції росіянами, за їх давніми традиціями, проводяться централізоване – вони активно висвітлюються медіа та експертним середовищем. Зокрема не стало таємницею формування так званої «Групи друзів Криму», презентованої на «ІІ Ялтинському міжнародному економічному форумі» у квітні 2016 р. У листопаді 2017 року російська пропаганда урочисто оголосила про заснування вказаної «неформальної публічної асоціації» та вказала на її нібито «членські організації» в різних країнах світу [1]. Втім із 2019 року спостерігається певне зниження рівня пропагандистської роботи РФ за цим напрямом.

Фігуранти, засновники таких «членcьких структур» певною мірою висвітлювалися експертами. Прикладом заявлений РФ як координатор «Групи друзів Криму» від Австрії тодішній віце-мер австрійського міста Лінц Детлеф Віммер (Detlef Wimmer) згадувався в публікаціях як представник ультраправої «Австрійської партії свободи» (FPÖ), насамперед через його відвідання Москви та Ялти, та отриману за це критику у австрійській пресі [2]; [3]. Водночас діяльність цих «послів доброї волі» власне вдома, в країнах їх проживання, у вітчизняних медіа не висвітлювалася, і цю прогалину варто усунути. Бо саме визначившись із тим, чим обіймаються «друзі Криму» вдома, а не у Ялті, й можна буде зрозуміти справжні підходи РФ як до даного проекту в цілому, так й до «кадрової політики» в ньому.

Розпочати відповідний аналіз варто саме з Австрії та Швейцарії.

Отже, згаданий Детлеф Віммер 1984 року народження зробив у Австрії, як це не було б дивно на перший погляд, військову кар’єру. Службу Детлеф зокрема проходив сержантом не у віддаленому альпійському селищі, а прямо в штаб-квартирі австрійських збройних сил, після чого у 2011 році отримав офіцерські погони. Першою освітою пана Віммера була юридична, отримана в Університеті Лінца, але загалом Детлеф сповідує принцип «вік живи –  вік вчися». Адже у наступному він отримав ступінь магістра державного управління в сусідньому з Лінцем місті Вельс (Wels), в Інституті Ганса Сакса (до Вельсу ми ще повернемося), а також закінчив магістратуру з менеджменту та інформаційних технологій в Університеті Паїсія Гілендарського в болгарському Пловдиві. Остання його освіта отримана у 2020 році, й це Університет Лондону.

Пан Віммер паралельно зробив й непогану політичну кар’єру, адже у 2009 р. він став наймолодшим з обраних депутатів міськради рідного Лінцу, а у 2015 і 2019 роках обіймав у цьому місті посаду заступника міського голови, відповідаючи за напрями фінансів, правоохорони та цивільної оборони [4]. Як можна побачити з публікацій того часу в соціальних мережах [5], пан Віммер не лише викладав фото поїздок по Золотому кільцю Росії [6], але й переймався системами вуличного відеоспостереження, діяльністю міських пожежників, зборами ветеранів всіляких воєнізованих австрійських структур.

Більш того, як випливає з його дописів у «Фейсбуці» у лютому 2019 року, незабаром перед власною відставкою пан Віммер відвідав у Фінляндії заходи Міжсоюзницької конфедерації офіцерів запасу (CIOR), а саме – Семінар молодих офіцерів запасу (YROS). Варто поінформувати читача, що CIOR є ветеранською організацією, що об’єднує 34 держави світу (насамперед – країн НАТО) та прагне представляти інтереси їх півтора мільйони офіцерів запасу. Ця структура є тісно вплетеною у політичну систему НАТО, маючи там офіційного представника та чисельні розгалужені контакти на усіх рівнях [7]. Але після «відрядження на північ» у кар’єрі пана Віммера «щось пішло не так» й він раптово подав у відставку, а після цього – призупинив активну політичну діяльність.

Примітно, що, попре активну роботу Віммера за лінією «російських друзів», сам він в Австрії якісь формальні «кримські» структури не засновував. Замість нього «офіційно» структуру «Друзі Криму» («Freunde der Krim») утворили такі собі Кристіан Шейнекер (Scheinecker Christian) та Йоханнес Карл (Johannes Karl) у сусідньому з Лінцем та вже згаданому вище австрійському місті Вельс. 

У Вельсі «Друзі Криму» були «зареєстровані» в вересні 2018 року за адресою Рабльштрассе 25, у офісній будівлі, де розташовані бізнес-структури пана Шейнекера. І на цьому варто зупинитися докладніше, адже пан Шейкенер є засновником або власником долі більш ніж у двадцяти компаніях, зареєстрованих здебільшого за тією ж самою адресою [8].

На сайті одної з чисельних фірм пана Шейнекера, «Dr. Scheinecker & Partner», прямо позначене, що коло їх інтересів полягає у «найкращих порадах щодо ваших фінансових та податкових питань за межами Австрії» [9]. Фактично ж доктор Шейнекер є визнаним фахівцем із відмивання та переховування коштів, зокрема й з використанням чисельних утворених ним структур. Але, на відміну від вищезгаданого молодого офіцера Віммера, активного публічного життя пан Шейнекер ніколи не вів та й у соціальних мережах активність не проявляв.

Згаданий співзасновник асоціації «Друзі Криму» Йоханнес Карл є архітектором та мешканцем Вельсу. Хоча його персональний сайт є лише візитівкою [10], з публікацій місцевої преси можна дізнатися, що пан Йоханнес ратує за збереження архітектурних пам’яток [11] та навіть розробив дизайн для набережної місцевої річки Траун [12]. Один з ескізів пана Йоханнеса долучаємо до статті як доказ того, що саме у цій сфері навряд чи його діяльність може становити для «АРК» цікавість.

Важливими щодо пана Йоганнеса для нас є дві інші речі. По-перше у місцевих новинах він згадується щодо співпраці з фірмами, аффільованими із австрійською федеральною залізницею (ÖBB). Та по-друге вкрай цікавою є адреса, яку пан Йоханнес на власному сайті позначає контактною (Велс, Алоїз-Ауер-Штрассе 1). Адже цей відреставрований двоповерховий будинок в центрі є резиденцією немаленької фірми «AGV GmbH» [13].

Як можна дізнатися на сайті цієї структури, основною її спеціалізацією є постачання промислових систем для очищення питної води від усіляких домішок, зокрема й в рамках опріснення [14], при цьому ключовим партнером за цим напрямом для «AGV GmbH» стає потужна шведська фірма «Jacobi Carbons AB», розташована у місті Кальмар [15]. Отже із очевидною зацікавленістю РФ через «друзів Криму» у сучасних технологіях опріснення, зокрема із використанням іонообмінних смол, ми визначилися, залишається розібратися – до чого тут власне ÖBB.

Для цього слід згадати географію, зокрема й військову. Як відомо нейтральні Австрія та Швейцарія колись розділяли країни НАТО на північний та південний напрями, а тому комунікація цими країнами завжди була особливим предметом уваги радянських спецслужб. Ну а вузловою залізничною станцією на магістралях, що з’єднує Австрію та Захід Німеччини є, як мабуть вже здогадалися читачі, є те саме непримітне місто Вельс, де «за дивним збігом обставин» мешкають чи вчилися згадані вище «фанати руського миру».

Що ж, тепер думаю читачам зрозуміло, як та з кого РФ утворила, за гострої потреби, «кримський осередок» в Австрії. На прикладі «блискучого завершення кар’єри» пана Віммера можна побачити, що й компетентні органи з п’ятиповерхової будівлі з шикарним видом на Донау-канал мабуть про щось у цьому напрямі почали здогадуватися. Може скоро трохи більше уваги їх колегами з палацу Моденських буде приділене як «пральним» фірмам пана Шейнекера, так й спробам австрійського бізнесу порушити санкції ЄС щодо Криму із будівництвом там опріснювальних споруд для російських військових частин.

А ми від Австрії переходимо до «друзів Криму» в Швейцарії, чому сприяє «спорідненість» Інтернет-ресурсів. Адже загальний веб-портал «Друзів Криму» заявляє, що їх структура нібито була у 2018 році зареєстрована в швейцарському Роршаху, кантон Санкт-Ґаллен. Проте відомостей про будь-яку роботу «підрозділу» та навіть його адресу у відкритих джерелах немає, як не виявлене й веб-сайту. Водночас у вищевказаних австрійських «друзів Криму»  «власний сайт» хоча й доволі формальний, існує, та серед не чисельних матеріалів він містить есе такого собі професора Карла Екштайна (Karl Eckstein). Та саме доктор Карл Екштайн заявлений «президентом» швейцарського «Союзу Друзів Криму» на загальному веб-порталі «друзів».

Характерно що «австрійські колеги» розмістили у себе доповідь пана Екштайна за проектом «Тематична стежка «Народи Росії»», який передбачає утворення в Криму пішохідної тропи від Балаклави до Судака «за швейцарським зразком». Такий проект звісно передбачає утворення фонду для «освоєння інвестицій» та відчужених «на облаштування стежки» земель [16]. Слід вказати що Екштейн дійсно неодноразово відвідував окупований Крим, активно граючи роль делегата «швейцарського бізнесу» та там озвучував відповідні комерційні ідеї, зокрема під час зустрічей у 2016 році з «заступником голови Ради міністрів Республіки Крим» Русланом Бальбеком [17]. Крім «туристичної стежки» пан Екштайн у 2017 році на «Форумі друзів Криму» в Ялті пропонував створити в Криму «внутрішній блокчейн-майданчик для анонімних іноземних інвестицій в обхід європейських та американських санкцій» [18].

Аналіз життевого шляху професора Екштайна свідчить про те, що у сприянні російським службам, порівняне із описаними вище його австрійськими колегами, він явно виграє та упевнене може претендувати на статус почесного ветерана КДБ. Народившись в 1949 році у Німеччині, він тривалий час жив та навчався у Швейцарії де отримав юридичне навчання, ступінь доктору наук (Університет Базелю) та адвокатське свідоцтво. Але з Росією професор Екштайн зв’язав себе одразу після (або вже під час) того, як пропрацював два роки юристом на Федеральне відомство енергетики в Берне, зокрема в рамках запуску в 1980 р. потужної атомної електростанції в Лейбштадті, збудованої «General Electrics». Вже невідомо що саме з ядерних таємниць власної країни міг запропонувати професор Екштайн сорок років тому росіянам, але його московська кар’єра потім швидко пішла вгору.

З 1982 року Карл Екштайн очолив московське представництво швейцарського індустріального консорціуму. Він як юрист представляв в СРСР інтереси таких швейцарських концернів, як «Nestle», «Sulzer», «Bührle Oerlikon», «Andre Lausanne», «Bühler Uzwil» та інші. А вже у 1986 році Екштайн заснував в Москві власну консалтингову компанію «Екштайн та Партнери», присвячену юридичним та бухгалтерским послугам, довірчому веденні справ. З початку ХХІ сторіччя практика фірми розширилася і стала включати в себе також «захист інтересів бізнесу в Європейскому суді» та «представництво інтересів клієнтів в Інтерполі».

Примітно, що як повідомляє сайт компанії «Екштайн та Партнери», ця структура «пропонує широкий вибір послуг у Німеччині, Франції, Швейцарії та Ліхтенштейні» та їх діяльність явно не зводиться до завдань «пральної машинки» описаних вище «кримських друзів» Екштайна з Австрії. Адже Екштайн серед іншого «щедро» пропонує клієнтам громадянство Швейцарії, отримання нерухомості та всі форми ведення бізнесу в цій країні.

Для того щоб у читача не було сумнівів, як така структура могла більше 35 років спокійно діяти в РФ, від Горбачова до Хуснулліна, додам що серед партнерів компанії числиться колишній Генеральний прокурор РФ Юрій Скуратов. А серед кадрів «Екштайн та Партнери», які власне працюють із клієнтами, є такі як координатор проектів Ірина Кладова, що ще у 1987 році завершила московський військовий університет за спеціальністю перекладу та після цього одразу п’ять років пропрацювала в Німеччині. Отже легко побачити, що не лише сам професор Екштайн має у цій структурі право на російську «генеральську пенсію». Загалом пан Екштайн власний «бойовий досвід» слабо переховує, він має громадянство РФ та був одружений на росіянці, а з 2007 року став почесним консулом РФ в Швейцарії, відкривши для цього свій претензійний офіс у Цюріху як «консульство РФ» [20].

Здавалося б що ще можна додати у цій прозорій, як пляшка експортного «Абсолюту», історії. Але все ж таки дещо вточнити варто. У жовтні 2018 року, через декілька тижнів після заяви про заснування «друзів Криму» у Роршаху, професор Екштайн був змушений припинити власні консульські повноваження в Цюриху. Більш того, тоді ж він зупинив записи  на власних сторінках у соціальних мережах [21]. Здається у когось все ж обірвався терпець та непримітні посадовці з бернської «вулиці Паперової фабрики, 20» таки порадили пану Екштайну, вельмишановному очільнику «Форуму Схід-Захід», «Торгової палати Швейцарія-Росія», «Ради із співробітництва Швейцарія-Росія», депутату міської ради Сент-Галлена бути трохи скромнішим у країні, що надала йому «путівку в життя».

Але здається до дружніх порад чиновників федерального міністерства спорту (швейцарська контррозвідка загалом полюбляє екстравагантне підпорядкування) професор Карл Екштайн прислухався чи не зовсім чи ненадовго. Адже, як випливає із відкритих швейцарських реєстрів, у тому самому Роршаху в 2019 році Карлом Екштайном разом із Маркусом Пфлітчем (Markus Pflitsch) було засновано фірму «Terra Quantum» із статутним капіталом в 10 мільйонів доларів, розташовану нібито на Сент-Галлерштрассе, 16а [22]; [23]. На сайті самої «Terra Quantum» вказані засновники підтверджуються, разом з доданим до них «технічним радником» Гордеєм Б. Лєсовіком.

Біографія та досягнення цих «батьків-засновників» «Terra Quantum» змушують зупинитися на цьому питанні окремо. Адже доктор фізико-математичних наук Гордей Борисович Лєсовік, завідувач лабораторією фізики квантових інформаційних технологій Московського фізико-технічного інституту (МФТІ) [24] є провідним російським науковцем у сферах квантової метрології та квантової термодинаміки та потужним фахівцем із квантової криптографії та квантової інформатики [25], автором новаторських праць з високоточних квантових вимірювань [26].

Мабуть ще більше регалій має пан Пфлітч, що почав свою кар’єру у світового лідера з управлінського консалтингу, Бостонській консультативній групі (BCG), а потім працював у найпотужніших банках Європи «Deutsche Bank», «UniCredit» а потім – в якості квантового фізика у міжнародному центрі CERN у Швейцарії (пан Пфлітч має профільну освіту та за «дивним збігом обставин» є запрошеним професором МФТІ) [27]. Таким чином РФ не шкодує на проект «Terra Quantum», назву якого можна перекласти як «тера-квант» тобто «трильйон квантів», ані коштів, ані кадрів.

Примітно, що до проекту наразі вже залучене більше шістдесяти науковців, та й на власному сайті «Terra Quantum» не приховує свої завдання із розробок у сферах квантової криптографії, квантових комп’ютерів та квантових мереж. Зрозуміло у чиїх інтересах наразі активно ведеться ця робота, поблизу самого центру CERN, в серці фінансової та енергетичної систем Європи. Тому упевнені що рано чи пізно (краще звісно не занадто пізно) швейцарське «федеральне міністерство спорту» здійснить відповідний «біг з перешкодами» за модераторами «трильйону квантів». Хоча це навряд чи буде у славному місті Роршах, адже простий моніторинг доводить, що за «офіційною адресою» «Terra Quantum» не засідають «ані фізики, ані лірики» адже там розташований офісний центр сторонньої швейцарської благодійної організації.

Підсумовуючи зазначу таке. «Група друзів Криму» формувалася російськими спецслужбами як очевидно пріоритетна політично-пропагандистська операція, для участі в якій не шкодували найкращих закордонних «фахівців», окремі з яких були «засвічені» саме для такої «дружби». Це певною мірою робилося росіянами поспіхом, без оцінки стратегічних наслідків для долі «записних друзів Криму» та «друзів цих друзів» у себе вдома.

Реагування влади країн походження «делегатів дружби» почалося після спроб формалізації структур «груп друзів» на їх території, але носило неформальний та вибірковий характер. Наразі активність «друзів» дещо знижена, але сам проект РФ не припинила. Ретельний моніторинг діяльності осіб, залучених у проекти «Групи друзів Криму» та їх комерційних, ділових, освітніх зв’язків є важливим та цікавим науковим завданням адже дозволяє рельєфно висвітлити коло інтересів РФ у відповідних країнах, для чого цілком достатньо інформації із відкритих джерел.

1. https://www.iafc-forum.com/austria

2. https://ru.krymr.com/a/29181015.html

3. https://www.blackseanews.net/read/140357

4. https://de.wikipedia.org/wiki/Detlef_Wimmer

5. https://www.facebook.com/detlef.wimmer/

6. https://www.facebook.com/detlef.wimmer.privat/

7. https://cior.net/presidency/

8. https://www.firmenabc.at/person/scheinecker-christian_fxhydn

9. http://www.scheinecker-wt.at/

10. http://www.johanneskarl.at/

11. https://www.tips.at/nachrichten/wels/land-leute/390214-diskussion-im-welser-medienkulturhaus-gestaltungsbeirat-bauen-geschichte-kulturerbe

12. https://www.nachrichten.at/oberoesterreich/wels/Traunbelebung-Bootshaus-der-Feuerwehr-soll-zum-Restaurant-werden;art67,2491509

13. https://www.firmenabc.at/agv-gmbh_PNBf

14. https://www.agv-gmbh.at/turbomixer/ ; https://www.agv-gmbh.at/ionentauscher/

15. https://www.jacobi.net/

16. http://krim.team/index.php/bergwanderweg-der-volker-russlands/projektidee/

17. https://www.tourdom.ru/hotline/marshruty-i-kurorty/v-krymu-krasivee-chem-v-shveytsarii-/

18. https://bitnovosti.com/2017/11/07/rossijskij-konsul-v-shvejtsarii-predlagaet-sozdat-v-krymu-investitsionnuyu-blokchejn-ploshhadku/

19. http://advokat.best/ru_about.html

20. https://en.wikipedia.org/wiki/Karl_Eckstein_(lawyer)

21. https://www.facebook.com/karl.eckstein.10

22. https://www.crunchbase.com/organization/terra-quantum

23. https://www.linkedin.com/company/terra-quantum-ag/

24. https://terraquantum.swiss/team/

25. https://news.rambler.ru/education/44514257/

26. https://news.rambler.ru/scitech/44271683/

27. https://www.linkedin.com/in/markus-pflitsch-22327bb1/