Одним з основних завдань Кремля щодо кримських татар в окупованому Криму є зачистка самостійного бізнесу цього народу. Виконавцем «федеральних установок» цього процесу став колишній заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Заур Смирнов, колаборант, «вирощений» багаторічним мером Ялти Сергієм Брайком.

«АРК» розібралася, як Смирнов, в обмін на преференції для сімейного сміттєвого бізнесу, виконав «зачистку» плато Ай-Петрі від кримськотатарського торгового містечка в інтересах «глави Криму» Сергія Аксьонова та директора Ощадбанку РФ Германа Грефа.

Улюбленець ялтинських ділків

Заур Смирнов – один з найбільш одіозних колаборантів Криму. Він очевидно працював на кримінал й російські спецслужби ще в ті часи, коли його нинішній соратник, «депутат державної думи» Руслан Бальбек, ще займався дрібним шахрайством в туристичних фірмах Судака.

Як раніше повідомлялося «АРК», багаторічний мер Ялти Сергій Брайко був одним з головних архітекторів російської економічної експансії в Криму [5], яка розгорталася задовго до 2014 року. Беззмінним заступником Брайка з питань корінного народу в Ялті був саме Заур Смирнов, що в 1999 до 2013 року займав посаду начальника управління з міжнаціональних відносин і міграції Ялтинської міської ради.

У довірчих бесідах ялтинські кримські татари згадують, що Смирнов в ті роки цинічно монетизував трагедію кримськотатарського народу та непогано заробляв на розподілі землі для тих, хто поверталися з депортації.

Також, як кажуть ялтинці, Смирнов брав участь в мафіозних схемах, коли призначена кримським татарам земля надавалася в руках місцевого криміналітету за підставними паспортами. Доходило аж до того, що на початку своєї чиновницької кар’єри Смирнов займав у гроші у співвітчизників, обіцяючи не тільки борг повернути, а й «вирішити питання в міськраді», а потім ані «питання» не вирішував, ані гроші не повертав.

Паралельно Заур Смирнов увійшов до керівництва Меджлісу кримськотатарського народу. З ім’ям Смирнова пов’язують і «зам’яті» скандали, коли бездомних кримських татар просили підписувати папери про нібито отримання грошей на житло по закордонних грантах, а в реальності гроші до нужденних не доходили.

Конвертація активів колаборації

Як вихованець емісара російських спецслужб та кремлівських еліт Сергія Брайка, Заур Смирнов заздалегідь готувався росіянами на роль «проросійського кримського татарина». З огляду на важливість для Кремля прецеденту, коли кримський татарин, тим більше з керівництва Меджлісу, публічно погоджується працювати на прямих спадкоємців сталінських народовбивць, Смирнов в 2014 році виторгував собі дохідні годівниці.

Зокрема, клан Смирнова посилив вплив в найдорожчому регіоні – Ялті. Було створено ТОВ «ЯСК «Морський берег», зареєстроване на брата Заура – Смирнова Миколу Руслановича [1]. Співзасновником став частково партнер, а частково «фунт» клану Смирнова – Арсен Ягічев. Оформлена на Ягічева Смирнова ТОВ «Фірма Вагант-2» [2] стала однією з допущених окупантами структур на прибутковий ринок будівельного сміття та утилізації відходів.

Під цей проект Смирнов та Ягічев взяли на зарплату «еколога з загальноросійського народного фронту» Дмитра Тихонова. Тихонов рекламував «зелену» «Фірму Вагант-2» і відволікав увагу від її порушень шляхом залучення уваги до порушень конкурентів.

В цей же час родичку Заура, Смирнову Айше Ібрагімовну окупанти пустили вести бізнес в найдорожчому місці Ялти. Права рука «глави Криму» Сергія Аксьонова «мер Ялти» Андрій Ростенко віддав в оренду Смирнової 102 квадратних метра землі на набережній в сквері Некрасова за допомогою «постанови № 164-п» від 4 лютого 2016 року. Потім, наплювавши навіть на «російські закони» оренду продовжили та змінили вид дозволеного використання землі на «громадське харчування».

Розширившись в Ялті, клан Смирнова вирішив зміцнити свій вплив по всьому Криму, щоб максимально монетизувати отриману від окупантів «посаду» Заура, «голови Державного комітету у справах міжнаціональних відносин Республіки Крим». Ці амбіції зіграли з Зауром Смирновим злий жарт, оскільки він погодився взяти участь в свавіллі на плато Ай-Петрі разом з «главою Криму» Сергієм Аксьоновим та «депутатом Держдуми» Русланом Бальбеком.

Міфи й окупанти на Ай-Петрі

Городок з кафе, торгових лавок, сувенірних наметів, точок прокату коней і квадроциклів на плато гори Ай-Петрі біля станції канатної дороги досить відомий. Локація розташована на висоті 1 137 метрів біля верхньої станції канатної дороги «Місхор – Ай-Петрі», що до окупації була місцем паломництва туристів з усього світу. Околиці плато вважаються одним з найкрасивіших видових майданчиків Криму. Втім, навколо торгового містечка на Ай-Петрі виникло багато міфів, легенд, помилок та відвертих фальсифікацій.

У методичках російської пропаганди закріплено образливу назву «татарські шалмани» та моноетнічне позиціонування. Це неправда, оскільки торгове містечко на вершині Ай-Петрі – це створене осетинським бізнесменом Черменом Лолаєвим ТОВ «Шарм», яке існує досі та частково належить синові засновника Ібрагіму Лолаєву [3]. Проект об’єднав кримськотатарських, осетинських, українських, російських та багатьох інших бізнесменів, але дійсно більшість його учасників було кримськими татарами. У тому числі частку у одного із засновників ТОВ «Шарм», а саме у ТОВ «Плато Ай-Петрі» отримав через Айше Смирнову навіть клан Смирнова [4].

Торгове містечко на Ай-Петрі створювало сотні робочих місць, дозволяло гідно заробляти тисячам жителів Великої Ялти та Бахчисарайського району, забезпечувало доходи місцевим бюджетам за допомогою податків та значних орендних платежів за землю. Це був один з реальних економічних центрів зростання дрібного та середнього підприємництва Криму.

Завдяки Ай-Петрі сотні сімей кримських татар безбідно жили незалежно від політичної ситуації на півострові. Це для російських окупантів було неприйнятним, оскільки їх модель не передбачає самостійного дрібного та середнього бізнесу, тим більше у виконанні «неблагонадійних» кримських татар.

З початком окупації в Кремлі задумали перетворити плато Ай-Петрі в елітний гірський курорт для невиїзної російської еліти, повністю закритий для кримчан, що, як відомо, «нічого не втрачають». Проект було задумано реалізувати під патронатом директора Ощадбанку Германа Грефа, який таким чином вирішив розширити елітний готель «Мрія». Перешкодою цьому прожекту стало ТОВ «Шарм» та згаданий дрібний бізнес на Ай-Петрі.

В результаті виникла кулуарна домовленість між Германом Грефом та «главою Криму» Сергієм Аксьоновим, якому доручили «зачистити» бізнесменів з Ай-Петрі за винагороду. Для реалізації задуму «глава Криму» уклав союз з «головою Держкомнацу» Зауром Смирновим та «депутатом Держдуми» Русланом Бальбеком. «Змовники» вирішили крім бонусів від Грефа заробити й на експлуатації плато після «зачистки».

Троянські коні Ай-Петрі

Заур Смирнов та Руслан Бальбек в 2016 році стали регулярно зустрічатися з кримськотатарськими бізнесменами та іншими представниками ТОВ «Шарм» стосовно умов їх відходу з Ай-Петрі. Спочатку обіцяли великі грошові компенсації й безкоштовну передачу земель в селищі Сімеїз для ведення бізнесу. Кримські татари, які чудово знають, чим є російські бізнесмени й тим більше чиновники, та чого варті їхні обіцянки, спочатку відмовлялися вести переговори. Спиралися вони на введену самими ж росіянами «норму» про те, що окупанти «визнають» в Криму всі українські документи чинні на березень 2014 року, а за ними у ТОВ «Шарм» було 50 років права оренди плато Ай-Петрі.

Зіткнувшись з такою позицією, Сергій Аксьонов, Руслан Бальбек та Заур Смирнов за погодженням з Кремлем включили проти кримських татар й ТОВ «Шарм» адміністративний ресурс, намагаючись вибити бізнес змором. З кінця 2016 року були заблоковані всі гірські дороги на Ай-Петрі, на в’їздах спорудили блокпости з автоматниками, відключили канатну дорогу «Місхор – Ай-Петрі».

Розрахунок був на те, що в умовах блокади торгове містечко на плато не переживе зиму, без новорічних доходів підприємці не зможуть підготуватися до наступного сезону, а без доступу до будівель не зможуть зберегти інфраструктуру в умовах гірських снігопадів. Через це взимку 2016-2017 в горах розгорталася гостросюжетна драма – підприємці залишали чергових, проривалися до своїх об’єктів на снігоходах в обхід блокпостів.

У цій ситуації росіяни використовували свою улюблену техніку троянського коня. Крім Заура Смирнова, що обіцяв в цій ролі «золоті гори», російські спецслужби змогли завербувати одного з неформальних лідерів плато Ай-Петрі – такого собі Ельдара на прізвисько «губернатор Акула» [6]. Цей «Акула» спочатку був одним із «лідерів опору», публічно заявляв, що треба об’єднувати зусилля з кримськими татарами, що виїхали в материкову Україну, піднімати скандал на міжнародному рівні й таким чином захищатися. Але потім погрозами та підкупом ФСБ РФ підпорядкував собі «Акулу» та той став рекомендувати бізнесменам «домовлятися» з росіянами на їх умовах.

Цікаво, що в своїй спецоперації на Ай-Петрі в 2016-2017 роках росіяни та колаборанти скористалися напрацюваннями члена донецької «еліти» Анатолія Могильова – колишнього начальника головного управління МВС України по Криму та прем’єр-міністра автономії до лютого 2014 року.

Зачистка Смирнова

До літа 2017 року захисників плато Ай-Петрі «додушили». Велика частина заляканих та замордованих підприємців погодилася взяти від росіян «компенсацію» у вигляді смішних сум в 2-4 мільйони рублів. Оформлялося це в традиційно «прозорому» російському стилі, як «виплати» від такого собі «Фонду підтримки ісламської науки, культури і освіти» очолюваного Олександром Ждановим. Експерти називають цю структуру філією ФСБ РФ, що працює в напрямку ісламу.

По суті, працівників та їх роботодавців тоді виганяли на вулицю, позбавляючи шансу подальшого нормального життя та самостійного бізнесу. Особливо цинічним було те, що росіяни продовжували вимагати з вигнаних з Ай-Петрі підприємців продовжувати платити за оренду землі, оскільки в даному випадку окупантам було вигідно «визнати» українські документи оренди на 50 років, як підставу для поборів з ошуканих людей.

Далі почалося найцікавіше. Знесенням кримськотатарських кафе і міні-готелів зайнявся Арсен Ягичев – людина Заура Смирнова. Тобто Смирнов ще й спробував заробити на знищенні бізнесів своїх співвітчизників. Додатково фірмам Смирнова, за його діяння «в інтересах кримськотатарського народу», окупанти віддали бізнеси з прибирання та утилізації сміття в Бахчисарайському районі.

Одночасно став розпалюватися скандал через те, що не всі вигнані з Ай-Петрі підприємці отримали навіть смішні компенсації. Також скандал виник й з приводу того, що обіцяну землю в Сімеїзі під торгове містечко нікому з них, природно, не дали.

Паралельно російські спецслужби почали масову расову дискримінацію кримських татар під виглядом «боротьби з Хізб-ут-Тахрір». Характерно, що серед кримських обивателів провокатори спецслужб стали масово поширювати чутки, що, мовляв, вигнавши кримських татар з Ай-Петрі, Кремль таким чином перекрив можливості для фінансування «Хізб ут-Тахрір». За цією логікою виходить, що Москва з того моменту взяла розвиток і фінансування «Хізб ут-Тахрір» в Криму повністю на себе. Інакше неможливо пояснити різке зростання затримань за звинуваченнями у зв’язках з цією організацією – при одночасних гучних заявах про повне перекриття її фінансування.

Карма Смирнова

Спочатку підла історія з Ай-Петрі продовжила розвиватися в тому ж ключі, але вже між «змовниками». Спочатку Сергій Аксьонов «кинув» Заура Смирнова, не сплативши йому за його «послуги» по вигнанню кримських татар з плато Ай-Петрі. Ну а потім Сергій Аксьонов «кинув» й фірму ТОВ «Вагант-2» Арсена Ягичева та братів Смирнових, не сплативши їм за їх «послуги» з руйнування торгового містечка Ай-Петрі та вивозу уламків. Кажуть, що Ягичев навіть замислювався над тим, щоб на тлі підвищеного інтересу російських спецслужб до крадіжок Аксьонова «не по чину» якось використовувати цей момент для помсти та спроби забрати гроші. Але духу у клану Смирнова на це не вистачило.

Але ще важливіше те, що Сергій Аксьонов «кинув» в питанні Ай-Петрі й Германа Грефа. Директор Ощадбанку виділив «голові Криму» досить серйозну суму, щоб той максимально зачистив Ай-Петрі та якось «вирішив питання» з тисячами людей що втратили джерело доходів. Аксьонов забрав більшу частину грошей собі, дав невеликі аванси Зауру Смирнову та Руслану Бальбек. Решта коштів пішла на широкі особисті потреби «глави Криму».

Через це ошукані підприємці з Ай-Петрі стали масово подавати в «суди», а розголос цих процесів змусив серйозно нервувати Германа Грефа. Більш того, згаданий вище спадкоємець засновника ТОВ «Шарм» Ібрагім Лолаєв навіть виграв в суді у російській Калузі компенсацію 84 мільйонів рублів. Ці гроші йому, зрозуміло, виплачувати не стали, але прецедент сильно розлютив «владу Криму» [8].

Паралельно свавілля проти корінного народу на плато Ай-Петрі викликало зростання невдоволення російською окупацією серед кримських татар, що в свою чергу стало причиною претензій до Сергія Аксьонова в Кремлі.

Аксьонов спробував виставити винним Заура Смирнова та «звільнив» того, попередньо повісивши на вже колишнього «голови Держкомнацу» «всіх собак». Цікаво, що саме «звільненню» Смирнова передував «флешмоб кримських татар», коли на кримських трасах з’явилася маса одиночних пікетів, на яких люди тримали в руках плакати «кримські татари – не терористи».

Після «звільнення» Заур Смирнов зосередився на сприянні бізнесу свого клану та паралельно поїхав «вчитися» в Москву за програмою «президентського резерву» в Академію народного господарства при Президентові РФ.

Одна з фірм клану Смирнова – ТОВ «Вагант-2» загрузла у війнах з конкурентами. Пов’язані безпосередньо з «главою Криму» Сергієм Аксьоновим структури вирішили вибити з ринку більш не потрібних «проросійських кримських татар». Тим більше, що задушенням фірми ТОВ «Вагант-2» угруповання Аксьонова «Сейлем» «карало» клан Смирнова за те, що ті продовжували вимагати розрахуватися з ними за знесення торгового містечка на Ай-Петрі.

«Для науки» близький соратник Сергія Аксьонова – кримський «віце-прем’єр» Дмитро Полонський домігся того, щоб з фірмами Смирнова не розплатилися й за виконані роботи в підконтрольному Полонському Бахчисарайському районі.

В таких умовах, незважаючи на допомогу по лінії ФСБ від старого ялтинського чекістського клану Ямнікових, сміттєвий бізнес Смирнова після участі в знесенні бізнесу на Ай-Петрі зазнає збитків навіть в російській моделі економіки «розпил-відкат-занос». З такими проблемами з «владою» та з його конкурентами не дивно, що директор ТОВ «Вагант-2», згаданий Арсен Ягичев, в кінці 2018 року переніс інсульт.

Втім, як уже писало «АРК», на цьому грунті проблеми з’явилися й у Сергія Аксьонова. Інцидент, коли він серйозно «кинув на гроші» Германа Грефа в його прагненні розширити свої «володіння» на Південному березі Криму, привів до знаменитого затримання соратника Аксьонова, колишнього «мера Ялти» Андрія Ростенка в Москві. Наступний за цим скандал створив непереборні протиріччя в «путінському політбюро» [7].

В результаті, клан Заура Смирнова настільки невдало поміняв свій народ на сміттєвий бізнес, залишивши при цьому сотні кримськотатарських родин без шматка хліба, що сам потрапив у вкрай неприємне становище. РФ, яка страждає від глибокої системної кризи, кримські колаборанти будь-якої національності вже не потрібні, а зі співвітчизниками у Смирнова відносини тепер безнадійно зіпсовані.

Євген Гайворонський. Ялта-Київ

1. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1159102086340-ooo-yask-morskoj-bereg

2. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1149102055442-ooo-firma-vagant2

3. https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/20710519/

4. https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/35128435/

5. https://arc.construction/7127?lang=ru

6. https://primechaniya.ru/sevastopol/stati/tatarskie_torgovcy_grozyat_vernutsya_na_aj-petri

7. https://newssky.com.ua/kak-kerchenskaya-neft-otravila-okkupantov/

8. https://primechaniya.ru/sevastopol/stati/sharm-aj-petri-razveyali-bez-kompensacij