Російське інформагенство ТАСС з посиланням на «міністра сільського господарства» окупантів Андрія Рюмшина звітує, що в Криму в 2020 році було зібрано нібито «рекордний» урожай винограду, майже сто тисяч тон з 14,7 тисяч гектар. Зі слів «міністра» це було здійснене нібито через «державну підтримку кримських виноградарських підприємств, обсяг якої зріс у вісім разів з 2014 до 2019 року» та через висадку з 2015 року п’яти тисяч гектар нових насаджень [1].

Водночас як свідчать офіційні джерела, зокрема Програма розвитку виноградарства та виноробства АРК, затверджена профільним республіканським міністерством у 2012 р., а також й наукові праці на початок 2014 р. на півострові було 31,1 тисяча гектар робочих виноградників, не рахуючи Севастополя [2], [3]. Після радянської «антиалкогольної компанії» 1986 р. площа виноградників півострову була сталою та прикладом у 2005 р. складала 33,5 тисяч гектар. За 2005-2009 роки в АРК було закладене 5,2 тисячі гектар, у 2010-2013 ще 2,1 тисячі га нових виноградників; найменшу площу за роки спостережень закладали у 2014 році, усього 250 гектар.

Таким чином із «звітування міністра» незрозуміло – куди з роки окупації поділося більше десяти тисяч гектар кримських виноградників. Озвучені окупаційною адміністрацією цифри «рекордних врожаїв», навіть якщо не зважати на погодні умов, також «не вражають». Адже середня багаторічна врожайність винограду в АРК це 30-40 центнерів з гектару [4]. Тому сталі 30 тисяч гектар насаджень до 2014 року давали не менше 100 тисяч тон врожаю навіть у неврожайні роки. Навряд чи можна вірити в те, що скорочені вдвічі виноградники надали у посушливому 2020 році рекордну врожайність в 60 тон з гектару. Й тим більше така цифра не пояснюється ані «передовими російськими технологіями», ані «державною підтримкою».

Прикладом у 2005 році (рік середньої врожайності у регіоні) з виноградників Севастополя було зібране 33,5 тисячі тон врожаю винограду [4]. Водночас у 2019 підконтрольні окупантам медіа звітували про «рекордний врожай» Севастополя усього у 21,7 тисячі тон [5].

Таким чином виноградарство в Криму, попре «збільшену в вісім разів підтримку» у кращому випадку перебуває у стані стагнації. Не можна пояснити обмеженість розвитку виноградарства й санкціями Європейського Союзу, на які іноді посилаються окупанти у більш наближених до реальності звітах. Адже на півострові до 2014 р. було три потужних розплідних господарства, які майже повністю перекривали потреби регіону, зважаючи й на те, що найбільш перспективними для Криму є не європейські, а місцеві сорти.

Крім того на виноградарство Криму наразі негативно впливає масове зведення  виноградників під забудову та військові об’єкти. Отже, стан справ у цій галузі кримського господарства істотно відрізняється від звітів російських медіа.

Борис Бабин

1. https://tass.ru/ekonomika/10264455

2. http://magarach-institut.ru/wp-content/uploads/2018/11/36.-Программа-развития-виноградарства.pdf

3. https://kubansad.ru/media/uploads/files/dissovet/predv_rassmotr/lichovskoi.compressed.pdf

4. http://ven.ztu.edu.ua/article/download/98655/96102

5. https://expocrimea.com/v-sevastopole-sobrali-rekordnyj-urozhaj-vinograda/