Олексій Плотніков, к.ю.н. (міжнародне право)

Основоположним елементом української стратегії перехідного правосуддя в Криму має стати відновлення культурних прав корінних народів півострову. Навіть в умовах вигнання, збереження єдиної культури, мови, традицій забезпечує виживання народу та гарантує можливість його національного відродження в майбутньому. Отже питання культури слід вважати найбільш значущим, та таким, що переважає навіть над збереженням зв’язку народу з землею як його матеріальною основою.

Значущість культури визнається Декларацією прав корінних народів, яка виходить з того, що всі народи вносять вклад у різноманітність та багатство цивілізацій і культур, і кожна культура є частиною загальної спадщини людства. Відповідно, загальноприйнятими мають стати повага до знань, культури, і традиційних практик корінних народів, а будь-яка політика, що зачіпає корінні народи має брати до уваги їхні національні, культурні, та релігійні особливості, яким мають бути забезпечені можливості для вільного розвитку[1].

Декларація вказує на ряд прав, якими володіють корінні народи в сфері культури. Це, в першу чергу, право зберігати та укріплювати свої особливі культурні інститути, беручи при цьому повну участь в культурному житті держави (стаття 5). При цьому, корінні народи мають право не зазнавати асиміляції та будь-якого впливу з метою знищення їхньої культури, а держави зобов’язані забезпечити ефективні механізми попередження та правового захисту щодо будь-яких дій, метою або результатом яких може стати позбавлення корінного народу його цілісності, самобутності, культурних відмінностей, чи ідентичності (стаття 8).

Відповідно до Декларації, корінні народи мають право на дотримання та відновлення своїх культурних традицій та звичаїв. Це включає в себе право на збереження, захист і розвиток попередніх, теперішніх та майбутніх форм виявлення їхньої культури, таких як археологічні та історичні об’єкти, пам’ятки матеріальної культури, малюнки, обряди, технології, образотворче та сценічне мистецтво та література. Держави мають забезпечувати засоби юридичного захисту цих прав через ефективні механізми, такі як реституція культурної власності, відчуженої без вільної попередньої та усвідомленої згоди корінного народу, або з порушенням його законів, традицій та звичаїв (стаття 11).

Корінні народи мають право дотримуватись, здійснювати, розвивати та передавати свої духовні та культурні традиції, звичаї та обряди; право зберігати, охороняти та відвідувати свої місця релігійного та культурного значення, право користуватися та розпоряджатися своїми обрядовими предметами, право здійснювати на батьківщині поховання померлих. Держави повинні докладати зусиль для забезпечення даних прав (стаття 12).

Корінні народи мають право створювати та контролювати свої системи освіти та учбові заклади, які забезпечують освіту на їхніх рідних мовах таким чином, щоб це відповідало притаманним їхній культурі методам викладання та навчання. Держави повинні взаємодіяти з корінним народом у вжитті дієвих заходів для того, аби представники корінного народу, особливо діти, в тому числі ті, що проживають за межами своїх громад, мали доступ до освіти з урахуванням їхніх культурних традицій та на рідній мові (стаття 14).

Також корінні народи мають право на представлення своєї культури в сфері суспільної інформації, в тому числі задля боротьби з упередженнями, викорінення дискримінації та розвитку порозуміння та добрих відносин між корінними народами та іншими верствами суспільства. Для цього корінні народи мають право створювати свої власні засоби масової інформації на своїх мовах та отримувати доступ до будь-яких видів засобів масової інформації без дискримінації (статті 15 та 16).

Нарешті, корінні народи мають право на збереження, контроль, охорону та розвиток своєї культурної спадщини, традиційних знань та традиційних форм культурного вираження, а також проявів їхніх наукових знань, технологій і культури, усної творчості, літературних творів, малюнків, спорту, традиційних ігор, образотворчого і сценічного мистецтва. Вони також мають право на збереження, контроль, захист та розвиток своєї інтелектуальної власності, традиційних знань та традиційних форм вираження культури. Держави разом з корінними народами повинні здійснювати ефективні заходи з метою визнання та захисту здійснення цих прав (стаття 31). Корінні народи мають право підтримувати культурні відносини та співпрацю всередині народу, та з іншими народами, через державні кордони (стаття 36).

Можна говорити про міжнародну практику щодо особливих культурних прав корінних народів та відповідних обов’язків держав. Наявність такої практики може вказувати на формування міжнародного звичаю. Так, Міжамериканський суд з прав людини у справі щодо різанини в План де Санчез дослідив питання про руйнування традиційних символів та цінностей корінного народу майя в рамках нападу на їхнє поселення [3]. Він тлумачив це питання в світлі обов’язку держав не допускати руйнування культурної власності під час бойових дій [5].

В іншій справі той самий Суд взяв до уваги експертну думку, відповідно до якої права людини можуть бути повністю забезпеченими та реалізованими лише за умови визнання прав, що які здійснюються спільнотою колективно, та що спільнота, до якої належить людина з моменту народження, та частиною якої вона є, надає ній необхідні елементи для повноцінної реалізації себе як людської особистості, в тому числі через культурне буття. Держави поступово змінюють законодавство таким чином, аби визнавати культурне різноманіття відповідних національних суспільств, існування корінних народів та права цих народів на підтримку культурного різноманіття [4].

Останній висновок справедливий і для України. Відповідно до статті 11 української Конституції, держава сприяє розвиткові етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Відповідно до статті 53 Основного закону, громадянам, які належать до національних меншин, гарантується право на навчання рідною мовою. За статтею 54, держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей, що знаходяться за її межами [2].

Гарантії збереження та розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу, а також інших національних меншин України, згадуються в Заяві Верховної Ради України щодо гарантій прав кримськотатарського народу у складі Української Держави. В тій же Заяві згадуються про обмеження внаслідок окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь прав всіх етнічних груп, зокрема українців, росіян, кримських татар, вірмен, болгар, греків, німців, караїмів та кримчаків.

З названих груп лише кримські татари, караїми та кримчаки є корінними народами Криму, що не мають зв’язку з іншою землею, ніж кримська, і чиє культурне життя нерозривно пов’язано з наявними в Криму культурними пам’ятками та цінностями. Щонайменше деякі з таких об’єктів мають загальносвітову цінність для всього людства (наприклад, Ханський палац в Бахчисараї до 2014 року розглядався як кандидат на включення до переліку об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО, однак після 2014 року вся робота в цьому напрямку припинилася).

Таким чином, робота з захисту та відновлення культурних прав корінних народів Криму, а також з відшкодування попередніх порушень, є прямим обов’язком України, що випливає з її власної Конституції та міжнародно-правових зобов’язань. Така робота має стати частиною української стратегії перехідного правосуддя щодо Криму.

1. Декларація Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів. Резолюція 61/295, прийнята Генеральною Асамблеєю 13 вересня 2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l56#Text.

2. Конституція Українивід 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

3. Case of Plan de Sánchez Massacre v. Guatemala. Judgment of April 29, 2004. URL: https://www.corteidh.or.cr/docs/casos/articulos/seriec_105_ing.pdf.

4. Case of the Mayagna (Sumo) Awas Tingni Community v. Nicaragua. Judgment of August 31, 2001. URL: https://www.corteidh.or.cr/docs/casos/articulos/seriec_79_ing.pdf.

5. Practice Relating to Rule 40. Respect for Cultural Property. URL: https://ihl-databases.icrc.org/customary-ihl/eng/docs/v2_rul_rule40.