Фіскальні механізми РФ в Криму формуються під тиском санкцій та відповідних заходів щодо їх подолання. Однак слід визнати, що деякі рішення українського парламенту, прийняті з метою забезпечення права і свободи громадян [1], внутрішньо переміщених осіб [2], а також врегулювання правового режиму та порядку здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованих територіях [3], теж опосередковано сприяють наповненню бюджету країни-агресора. До такої думки схиляються парламентські комітети [4], окремі народні депутати [5], економічні експерти та члени Уряду [6]. Не поділяють ідеї щодо створення вільної економічної зони «Крим» й корінні народи Криму.

Висвітити особливості вільної економічної зони «Крим» спробує доцент Андрій Чвалюк.

За своїм функціональним типом вільна економічна зона «Крим» (далі – ВЕЗ «Крим») є одночасно вільною зоною митного, комерційного, сервісного та промислового типу. На території ВЕЗ «Крим» не стягуються загальнодержавні податки і збори та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Однак на території ВЕЗ «Крим» можуть справлятися місцеві податки та збори, визначені статтею 10 Податкового кодексу України, з урахуванням норм цієї статті.

Будь-які доходи, отримані резидентами ВЕЗ «Крим» на цій території, підлягають оподаткуванню як «іноземні доходи» (за ставкою 18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % для військового збору [7]). Також, в умовах «дестабілізації ситуації» в АРК та місті Севастополі було введено новий механізм, який дозволив перереєструвати свій бізнес на території будь-якої області або міста на свій вибір та продовжувати сплачувати податки. Такою можливістю скористалися багато підприємців з числа тих, що змогли безболісно вивезти усі активи, або більшу їх частину, з окупованої території. На ґрунті попиту навіть з’явилися організації-посередники, які за суму від 800 гривень пропонували послуги з перереєстрації підприємств та фізичних осіб-підприємців, які були зареєстровані в Криму [8].

З перших днів появи законопроекту експерти та журналісти критикували його як лобістський та такий, що легалізує замах на анексію та порушує права людини. Представники громадянського суспільства вимагали його не приймати (ветувати, не підписувати, скасувати). Експерт «Майдану закордонних справ» Андрій Клименко переконаний, що реальною метою створення «вільної економічної зони» була легалізація компаній, розташованих у Криму, які належать наближеним до попередньої влади великим українським бізнесменам, Рінату Ахметову та Дмитру Фірташу. Закон зазнав критики й через те, що він створив умови для наповнення бюджету країни-окупанта, в той час як бюджет України несе через нього збитки [9, с. 32-33].

Закон дозволив обмін товарами між материковою Україною та півостровом, а продукція, вироблена на території ВЕЗ «Крим», може за бажанням виробника, постачальника або продавця отримати сертифікат походження з України у торгово-промисловій палаті. Разом з тим, на час окупації ця норма не діє, адже стаття 12.4.2 зазначає, що «передумовою отримання сертифіката або інших документів про походження товару з України є надання належних документів згідно із законодавством». За словами одного з авторів закону – Сергія Терьохіна, ця норма свідомо блокує «імпорт» з окупованого Криму, адже легальна торгово-промислова палата, яка видає такі сертифікати, на території Криму під час окупації не існує [9, с. 31].

Також вказаний закон дозволив Кабінету Міністрів України, з метою забезпечення безпеки держави (куди беззаперечно можна віднести й фінансово-економічну безпеку) тимчасово обмежити поставки окремих товарів (робіт, послуг) під усіма чи під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України чи з іншої території України на тимчасово окуповану територію (стаття 12.4.4). Тому уряд скористувався такою нагодою, прийняв 16 грудня 2015 року постанову № 1035, якою заборонив, на період окупації, поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України чи з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком:

– особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (за певними винятками), що переміщуються у ручній поклажі чи супроводжуваному багажі;

– соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 тисяч гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу (п. 1 Постанови) [10].

Але прийняття цієї важливої регулятивної норми традиційно запізнилось. Більше року до окупованого Криму безконтрольно ввозилися товари, а Державний бюджет України недоодержував доходи. Кабінет Міністрів України планував розширити перелік речей та товарів, які можна провозити між материком і Кримом [11], однак постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 р. у справі № 826/9502/16 [12] визнала незаконним та нечинним наведений вище пункт 1 постанови № 1035 тому знищила усі наступні урядові ініціативи у цьому напрямку.

Аналізуючи правовий режим ВЕЗ у історичній ретроспективі, можна побачити, що він привів до масового безмитного ввезення товарів і електроенергії на окуповану територію та через цю територію в Росію. Колишній міністр економіки України Айварас Абромавичус заявляв, що «вільна економічна зона в Криму неефективна через корупцію» [6]. Поставки товарів з території материкової України до Криму у 2015 році (до початку громадянської товарної блокади 20 вересня 2015 року) оцінювалися в суму 765 мільйонів доларів, з яких 45 відсотків становила електроенергія, решту – цукор та інші продовольчі товари [13]. Газета «Дзеркало тижня» наводила експертну оцінку, що приблизно до 80 % цього обсягу поставок у Крим безмитно йде на експорт у Росію [14]. И хоча Мінекономрозвитку збирає статистику показників щодо обороту роздрібної торгівлі без врахування Криму [15], дані російської преси та так званого «Кримстату» (поки їх не підчистили) показували як раз зовсім іншу картину – у перший рік після окупації імпорт з Криму (62,9 мільйони доларів), переважав на експортом (57,1 мільйони доларів). Це власне й свідчить про те, що ввезені з материкової України товари не лишалися на Кримському півострові, а прямували до інших споживачів.

На думку журналістів, єдина мета закону про ВЕЗ «Крим» полягала у дозволі українським олігархам працювати в Криму, уникаючи виникнення юридичних перешкод (у багатьох з них залишилися на півострові торгово-роздрібні мережі та заводи). Завдяки ВЕЗ «Крим» вони змогли безмитно ввозити товари в Крим, продавати їх там, а податки платити в кримський «російський бюджет» [16]. Різниця в ціні товарів та пільгові умови їх постачання для підприємств – нерезидентів призвели до налагодження схеми контрабанди українських товарів до Росії через окупований Крим.

Кримські татари, разом з проукраїнськими активістами проводили акцію щодо безстрокового блокування поставок продовольства та електроенергії до Криму. Група народних депутатів України [4] також виступала з пропозицією скасування ВЕЗ, але він до цих пір діє. Мабуть це комусь вигідно, а знаючи скільки серед депутатів Верховної Ради України крупних підприємців, можна навіть припустити – кому саме.

Незважаючи на те, що Закон про ВЕЗ «Крим» позбавив підприємців зобов’язань, яких вони не могли виконувати через окупацію, та скасував штрафні санкції за невиконані зобов’язання, аналіз його норм дає підстави стверджувати, що запроваджувані ним умови господарювання є не лише заохочувальними для суб’єктів господарювання ВЕЗ «Крим», а й значною мірою такими, що мають обмежувальний характер або взагалі передбачають механізми, концептуально не властиві для ВЕЗ як власне типу спеціального режиму господарювання.

Наприклад, хоча загальним законодавством і передбачається правило про те, що в разі створення ВЕЗ відповідне рішення може бути прийняте лише після отримання письмової згоди відповідної місцевої ради та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати ВЕЗ, цілком очевидно, що в умовах прийняття Закону «Про ВЕЗ «Крим» отримання відповідного дозволу було неможливим. Це саме стосується й питання органів управління ВЕЗ, якими, згідно з положеннями законодавства, є місцеві ради та їх виконавчі комітети в межах наданих повноважень, а також спеціальний орган господарського розвитку й управління ВЕЗ. Очевидно, що перші об’єктивно не можуть виконувати відповідні функції в межах ВЕЗ «Крим», а другого не утворене [17, с. 52].

Вчені зазначають, що Закон про ВЕЗ «Крим»,значною мірою не передбачає завершений правовий механізм реалізації своїх норм, а тому створив ризик виникнення юридичних прогалин у правовому регулюванні відповідного питання, а внаслідок цього – ризик неоднозначного трактування його норм [17, с. 53]. Дійсно, назви деяких статей не збігаються з їх змістом.

Наприклад, стаття 14 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» має назву «Евакуація громадян з тимчасово окупованої території України», однак мова у ній йде не про вивезення з Криму за державні кошти усіх бажаючих покинути окуповану територію, а про евакуацію боргових зобов’язань. Також у зазначеній статті міститься попередження, що мораторій на погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним (стосовно розташованого на окупованій території майна) буде знято, якщо особа емігрує за межі України на місце постійного проживання або змінить своє громадянство.

Якщо законодавець намагався встановити стимул для мешканців півострова покинути свої домівки й погодитись на внутрішнє переміщення на материк, то, на нашу думку, він обрав не вірний підхід. Або, й це найбільш вірогідне, має місце традиційна законотворча помилка.

Російська Федерація у власній неправомірній юрисдикції також запровадила в Криму «вільну економічну зону і вільну митну зону», після чого рапортувала про збільшення на 39 % числа іноземних інвесторів. Які країни та території вони представляють, як правило замовчується (у перші роки окупації це були представники дружніх РФ держав, або територій що знаходяться під її контролем). Однак з часом, бажаючі «виловити рибку у мутній воді», бізнесмени осміліли й тепер окупанти заявляють про фірми та фізичних осіб з «України, Кіпру, Білорусії, Вірменії, Туреччини, Казахстану, Німеччини, Великобританії, Віргінських та Сейшельських островів, Ізраїлю, США та інших країн» [18]. Втім, які саме «інвестори» приходять в Крим з офшорних зон, ми вже писали у минулих статтях.

Таким чином, на сьогоднішній день в Криму наявні дві вільні економічні зони водночас: українська, наразі легальна хоча й не позбавлена правових колізій, та створена за рішенням окупаційної влади, що не відповідає ні нормам міжнародного законодавства, ні практиці ВЕЗ [19].

Водночас ідею про створення вільної економічної зони на території Донецької та Луганської областей, а також й на території Херсонщини неодноразово лобіювали на різних рівнях, включаючи подання законопроектів до Верховної Ради. Як казав Андре Моруа, «бізнес – це поєднання війни і спорту». Війна вже є, бізнес теж, залишилось влаштувати перегони, та подивитись, законопроект якої політичної сили запровадить на сході України «чорну діру», аналогічну кримській.

Джерела:

1. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15.04.2014 р. №1207-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 26. Ст. 892.

2. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 1. Ст. 1.

3. Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України: Закон України від 12.08.2014 р. № 1636-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 43. Ст. 2030.

4. Згадку Криму виключили з тексту закону про реінтеграцію Донбасу, щоб уникнути оскарження документа – нардеп Вінник. URL: https://gordonua.com/ukr/news/war/zgadka-krimu-vikljuchili-z-tekstu-zakonu-pro-reintegratsiji-donbasu-shchob-uniknuti-oskarzhennja-dokumenta-nardep-vinnik-227536.html

5. Вільна економічна зона «Крим» є легалізацією відносин з окупантом, вважає нардеп Рахманін. URL: https://ua.interfax.com.ua/news/political/643748.html

6. Крим став «посередницькою зоною» для торгівлі через закон України про ВЕЗ – Яницький. URL: https://ua.krymr.com/a/news/27262155.html

7. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ. Офіційний вісник України. 2010. № 92. Том 1. Ст. 3248.

8. Перереєстрація бізнесу з Криму. URL: http://регистрация-ооо.com.ua/ua/послуги/перереєстрація-бізнесу-з-криму.html

9. Крим. Анексована Власність = Annexed Property in Crimea / Тищенко Ю., Каздобіна Ю., Дячук М.; За заг. ред. Ю. Тищенко. Київ: ТОВ «Агентство» Україна», 2016. 148 с.

10. Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1035. Офіційний вісник України. 2015. № 101. Ст. 3480.

11. Казарін Павло. Межа дозволеного: що можна буде вивозити з Криму. URL: https://ua.krymr.com/a/28336459.html

12. Про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1035 незаконною: постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 р. у справі № 826/9502/16. URL:https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v9502805-17#n2

13. Абромавичус: Украина с начала 2015 года поставила в Крым товаров и услуг на $765 млн. URL: https://gordonua.com/news/crimea/abromavichus-ukraina-s-nachala-2015-goda-postavila-v-krym-tovarov-i-uslug-na-765-mln–107660.html

14. Самар Валентина. Зона особливої неуваги. URL: https://zn.ua/ukr/internal/zona-osoblivoyi-neuvagi-_.html

15. Калачова Галина, Лямец Сергей. Что Украина продает Крыму. Экономическая правда от 8 ноября 2014 р. URL: https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2014/11/8/504301/

16. Тектоника Крыма. Как татары «возвращают» полуостров Украине. URL: https://republic.ru/posts/57026

17. Апаров А., Онищенко О. Вільна економічна зона «Крим» як особливий для правового господарського порядку тип спеціального режиму господарювання: компаративний аналіз. Підприємництво, господарство і право. 2016. №2. С. 48-54.

18. В Крыму за два года число иностранных инвесторов выросло на 40 процентов. URL: https://crimea.ria.ru/society/20190731/1117080188.html

19. Їжак Оксана. Вільна економічна зона в Криму: вітчизняна реальність. Юридична газета. 16 грудня 2014 р. №42-43 (436-437). URL: https://yur-gazeta.com/publications/events/vilna-ekonomichna-zona-v-krimu-vitchiznyana-realnist.html