Жителі кримського міста Саки масово обурюються спробою «міської влади» розігнати міський ринокта знести десятки ларьків й кафе на вулицях. Юрист Жан Запрута, що орієнтується на конкуруючих з «главою Криму» Сергій Аксьоновим московських чекістів, загрожує «соціальним бунтом» та закидає на порушення навіть «російських законів». Цікаво, що знищенням залишків дрібного та середнього бізнесу займаються «чиновники», які раніше розікрали в Саках мільярди московських траншів на будівництво «потьомкінських сіл».

До окупації кримське місто Саки було провідним міжнародним центром відновного лікування для людей з інвалідністю. Російське вторгнення позбавило десятки тисяч інвалідів-спинальників з України та інших країн можливості оздоровлення в спеціальних медичних установах та особливих природних умовах Сак. З курорту місто перетворилося на кримінальну «пральню» й територію «соціального експерименту».

Раніше люди в Саках жили за рахунок торгівлі та сфери обслуговування, це були доступні бізнеси, які дозволяли виживати не допустили до чиновницьким «промислів» звичайним людям. Торговці та сільські виробництва Сакського району довгі роки були об’єднані в Сакське районне споживче товариство (райпо). У колективній власності організації були ринки, магазини, хлібзаводи, Райпо взаємодіяло з фермерськими виробництвами. Також Сакське Райпо забезпечувало роботу збиткових крамниць в дрібних селах, перекриваючи ці витрати за рахунок прибуткових об’єктів.

Розуміючи, що незалежний дрібний та середній бізнес є головною загрозою російському окупаційному режиму, клан «глави Криму» Сергія Аксьонова «націоналізував» структури Кримської споживчої спілки [1], добровільним членом якої було й Сакське Райпо. Захопивши сотні дрібних магазинчиків, ринків та продуктових виробництв по Криму окупанти в результаті побилися між собою.

«Міністра економічного розвитку» Андрія Скринника, який брав участь в «націоналізації» Кримської споживспілки, затримали на замовлення «віце-прем’єра Криму» Дмитра Полонського, який не хотів зважати на думку Скринника з питання перетворення Бахчисарайського району в кріпосну вотчину особисто Полонського ьа Аксьонова. Але покровителі Скринника в Москві з АТ «Совфрахт» відбили колишнього «міністра» з лап колишніх спільників по злочинному угрупуванню «Сейлем».

Всі ці «протистояння» показують абсолютну нікчемність, без російських багнетів, колаборантів, що гризуть один одного, але на темпи гноблення дрібних базарників, фермерів і невеликих виробництв ця «боротьба всіх проти всіх» не вплинула, не завадила зокрема в 2017 році рейдерському захопленню й хлібзаводу Сакського Райпо.

У Саках увагу населення від знищення залишків приватного бізнесу відволікали «потьомкінськими селами» в рамках «Федеральної цільової програми розвитку Криму і Севастополя». Тоді «мером Сак» був Андрій Івкін, близький соратник «глави Криму» Сергія Аксьонова, для спільного грабежу вони створили липову «установу» «Сакіінвестпроект», за допомогою якого розікрали, не багато ні мало 4,5 мільярда рублів [3], під виглядом «реконструкції набережної», «реконструкції грязьового господарства», «будівництва очисних» та інших «проектів».

Воюючі з угрупованням Аксьонова «народний мер Севастополя» Алексеей Чалий та чекіст-ресторатор Олег Ніколаєв навіть опублікували в підконтрольних ФСБ медіа статтю про те, що стосовно справ «Сакіінвестпроект» подавало до «суду» з приводу зловживань саме Управління справами президента РФ [2] .

На тлі таких великих сум та скандалів «чиновники» Сак й Сімферополя послідовно ліквідували дрібний і середній бізнес в колишньому курорті. Що вельми абсурдно – забравши останній шматок у місцевих підприємців, Івкін та Аксьонов налаштували проти себе навіть далеких від політики людей.

Скандал з мільярдними розкраданнями Івкіна та Аксьонова в Саках зам’яли «звільненням Івкіна за власним бажанням». Відволікати увагу від скандалу та заміщати «розстрільну» посаду доручили людині «спікера держради Криму» Констатінтінова – Олександру Овдієнку. Та він як «мер Сак» продовжив та посилив свавілля окупаційної «вертикалі». До кінця 2020 року в Саках окупантами ініційоване остаточне захоплення ринку та ліквідацію залишків місцевих підприємців, які навіть виживаючи «на пташиних правах» всі роки окупації платили данину «чиновникам» і «силовикам», тому що в іншому форматі в Криму вести бізнес неможливо.

Як колишній радянський військовослужбовець та замполіт Олександр Овдієнко в ролі «мера Сак» перевершив Івкіна. Він вирішив ліквідувати не тільки ринок, але й десятки міських кафе та ларьків. Для цього «константиновець» привніс в життя Сак сталінські методики репресій за доносами.

У соціальних мережах Овдієнко написав пост про серйозне скорочення в Саках «нестаціонарних торгових об’єктів». Та закликав громадян, в кращих традиціях сталінського СРСР, писати в «адміністрацію» доноси «про ларьки та кав’ярні, які спотворюють місто», щоб формально пояснювати варварське знищення малого бізнесу «зверненнями громадян».

Також саме Овдієнко повинен стати об’єктом ще більш пильної уваги, оскільки, як повідомляють з Сак, з метою завершення захоплення ринку та побудованої сакськими підприємцями в доокупаціонний період торговельної інфраструктури, Овдієнко знищує міські архіви з українськими правовстановлюючими документами та скасовує «постановами адміністрації Сак» українські місцеві нормативні документи за 2000-2013 роки, яких так пафосно обіцяли дотримуватися в 2014 році окупанти.

Все це свідчить про те, що до Криму з Москви надійшла команда прискорити зачистку дрібного та середнього бізнесу, щоб в умовах тотальної кризи в регіоні у населення не було вільних грошей для організації протестів беззаконню окупантів.

Євген Гайворонський. Ялта-Київ

1. https://primechaniya.ru/sevastopol/stati/zdes-zhivet-drakon

2. http://www.moscow-post.su/politics/sakiny_deti30363/

3. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1159102091609-mku-sakiinvestproekt