Сучасне суспільство стало повністю інформаційним і тому будь-які міждержавні конфлікти стають у першу чергу віртуальним протистоянням, де важливою стає як сама інформація так і засоби її поширення й зберігання. Водночас за умов шестирічної окупації Криму та широкомасштабної російської агресії питання організації інформатизації та зв’язку на окупованих територіях, реалізації відповідних прав людини залишаються поза увагою як влади, так й суспільства.

Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.

Відповідні узагальнення робилися неурядовими організаціями насамперед щодо висвітлення питань ефективності теле- та радіомовлення з підконтрольної території України на окуповану, окрема аналітична робота була здійсненою Представництвом Президента України в АРК у 2018 р., з подальшим обговоренням сформованих пропозицій у профільних парламентських комітетах [1]. Водночас послідовних кроків з цього напряму державою зроблено не було [2], єдиною практичною формою реагування слід вважати внесення декількох структур у сфері зв’язку та комунікацій, підконтрольних РФ, до санкційного списку згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 р., введеного в дію Указом Президента № 82/2019 [3].

У цьому Рішенні було застосовано санкції до російського федерального державного унітарного підприємства «Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія», до його представництва у Києві, до Федеральної служби з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій РФ, до таких залучених у сферу інтернет-комунікацій російських структур як ТОВ «Яндекс», ТОВ «Рексофт», ТОВ «Лабіринт.Ру» та ТОВ «ЛітРес», а також до російських та офшорних структур у сфері телефонії – ТОВ «Сателіт Інновація», ТОВ «Айтіікс», Bimersano Services LTD (Кіпр), Demosena Investments LTD (Кіпр) та акціонерна компанія «SPitch AG» (Швейцарія). Втім цей перелік звісно є вкрай неповним та вибірковим.

Росія з 2014 р. неправомірно поширила на Крим власне законодавство у сфері інформатизації та зв’язку, реалізовує на півострові Стратегію розвитку галузі інформаційних технологій в РФ на 2014–2020 рр. і на перспективу до 2025 р., затверджену розпорядженням уряду РФ від 01 листопада 2013 р. за № 2036-р, та державну програму РФ «Інформаційне суспільство (2011–2020 рр.)», затверджену постановою уряду РФ від 15 квітня 2014 р. за № 313, та утворила в цій сфері відповідні окупаційні органи влади, такі як «Комітет Державної ради Республіки Крим з інформаційної політики, зв’язку та масових комунікацій» та «Міністерство внутрішньої політики, інформації та зв’язку Республіки Крим».

На виконання вказаних приписів в Криму у 2015 р. було схвалене «Концепцію інформатизації Республіки Крим», а у 2017 р. – «Конвенцію інформатизації апарату Державної Ради Республіки Крим» як не відрізнялися конкретикою. Прикладом, Концепція 2015 р. передбачала утворення «Республіканської освітньої мережі», запровадження в Криму системи ГЛОНАСС, створення «мультіпорталів медичних закладів Криму», єдиної автоматизованої інформаційної системи «Крим – територія туризму», автоматизацію нарахування соцвиплат тощо [1].

У рамках інформаційної політики та інформатизації зазначене «міністерство» «Республіки Крим» у 2017 р. також ініціювало затвердження «постановою» уряду окупантів № 702 «державну програму» «Інформаційне суспільство» на 2018 – 2020 роки. Її реалізація була розбита за сімома напрямами, такими як «Інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура інформаційного суспільства та послуги, що надаються на її підставі», «Розвиток республіканського державного телерадіомовлення», «Інформатизація виконавчих органів влади Республіки Крим та органів місцевого самоврядування», «Електронний уряд Республіки Крим»; «Впровадження супутникових навігаційних технологій з використанням системи ГЛОНАСС та інших результатів космічної діяльності в інтересах соціально-економічного та інноваційного розвитку Республіки Крим», «Розвиток засобів масової інформації, видавництв і типографій Республіки Крим, звернення уваги суспільства на культурні, історичні та інформаційні події і досягнення Республіки Крим»; «Створення технопарку у сфері високих технологій на території Республіки Крим» [1].

Фінансування цієї програми з «республіканського бюджету» мало становити від 3,85 до 4,23 мільйонів рублів щорічно, що звісно не є значними показниками. Попередня аналогічна програма «Інформаційне суспільство» на 2016 – 2018 роки втім сприяла утворенню окупантами «державної інформаційної системи «Центр обробки даних Республіки Крим», введення в експлуатацію міжвідомчої мережі передачі даних між “виконавчими органами влади” по захищеному каналу, утворення типової внутрішньовідомчої інформсистеми «виконавчих органів державної влади» а також «Регіональної системи міжвідомчої електронної взаємодії» та «Порталу державних та муніципальних послуг Республіки Крим».

Отже зазначена діяльність, куратором якої з «цивільних» питань до 2019 р. був заступник голови «Радміну Республіки Крим» та водночас очільник зазначеного «міністерства» Дмитро Полонський на практиці призвела насамперед до інформаційно-технологічного забезпечення самих органів окупаційної влади згідно стандартів РФ у цій сфері. Втім, зазначене «міністерство» відповідає не тільки за  інформатизацію, але й за відповідні носії для підконтрольних окупантам медіа та за організацію їх роботи.

Зокрема «міністерством» до 2018 року було засновано «автономну некомерційну організацію» «Телерадіокомпанія «Крим»» та на її базі сформоване п’ять медіа – телеканали «Первый Крымский», «Крым 24»; та три радіоканали «Крым» (100,1 FM, «Крым.Точка» та «Море». Опосередковане «міністерство» організувало й утворення підконтрольних окупантами кримськотатарських каналів, таких як «Громадська кримськотатарська телерадіокомпанія», телеканал «Міллет» та радіоканал «Ветан». Водночас зазначені медіа засоби та забезпечення їх мовлення є факультативним завданням «міністерства» адже основним контентом для Криму стали три пакети російських телеканалів. У Криму функціонують також електронні медіа, зокрема більше десяти інформагентств, таких як «Крымское информационное агентство» тощо [1].

Перший такий мультиплекс включає загальноросійські обов’язкові загальнодоступні телеканали («Первый канал», «Россия-1», «ТВ-Центр» тощо), другий – ще низку федеральних каналів («СПАС», «НТВ + Спорт», «Звезда» тощо). Регіональні канали сконцентровані на третьому мультиплексі, зокрема для Севастополя це стали «1-й Севастопольский» та  «СТВ». Відповідне мовлення здійснюється більш ніж 250 передавачами, а цифрове ефірне мовлення – 18 об’єктами мовлення, з охопленням населення до 85 %. Крім того в Криму діє під контролем «міністерства» та каральних органів, до 200 кабельних операторів та більше 30 радіоканалів, включно із федеральними ретрансляціями.

Варто підкреслити, що усі організовані Україною засоби аналогового мовлення та радіомовлення на Крим з телевеж у Чаплинці та на Чонгарі повністю блокуються окупантами із можливістю отримання сигналу лише окремими населеними пунктами Криму, розташованими впритул до адміністративної межі. З 2019 року припинене радіомовлення на середніх хвилях на Крим із застосуванням потужного радіоцентру в Миколаєві через «зайві енерговитрати». Супутнікове мовлення українських телеканалів на Крим втратило свою ефективність після започаткування мовниками кодування свого сигналу з 2002 року.

Замість цього, після побудови в Криму об’єкту мовлення «Солоне озеро» біля Чонгару та його запуску в експлуатацію у 2018 р. вищевказане організоване окупантами теле та радіо мовлення охоплює значну частину Херсонської області, суміжну з Кримом. Ця проблема повністю замовчується та ігнорується українською владою попре усі зміни що відбулися з 2018 року в Уряді та Національному агентстві телебачення та радіомовлення. Найпростіший шлях її вирішення, який полягає у глушінні сигналу з півострову за допомогою наявного обладнання, послідовно не вживається з невідомих причин.

Якщо у сфері телерадіомовлення інформаційна політика агресора в Криму здійснюється практично безперешкодне, то певні проблеми у окупантів виникають у сфері мережевого та мобільного телефонного зв’язку та пов’язаним із ним покриттям мережею Інтернет. Ці проблеми пов’язані із небажанням операторів мобільного зв’язку надавати послуги абонентам та використовувати для цього наявне обладнання, яке у 2014 р. було «націоналізоване» або просто вилучене окупаційними органами влади чи навіть залишається під фактичним контролем тих самих мобільних операторів.

Зокрема прямої участі у забезпеченні Криму мобільним зв’язком не беруть такі російські структури як «Мегафон», «Билайн». Абоненти таких мереж, перебуваючи в окупованому Криму, наразі перебувають у «внутрішньому мережевому роумінгу». З весни 2014 р. кримчанам стали пропонуватися пакети оператора «Мобільні телесистеми», що працювали із використанням наявної в Криму інфраструктури «МТС» а потім, в умовах запровадження реальних санкцій з боку ЄС та інших держав, стали реальністю, на тій самій інфраструктурі стала працювати «інша компанія», «К-Телеком» (торгова марка Win Mobile). Картки МТС, що залишалися у абонентів, стали працювати в системі «К-Телеком» з російськими номерами у режимі роумінгу, зареєстровані у Краснодарському краї [2].

Пізніше у МТС виникли проблеми, пов’язані із собівартістю процедур «роумінгу» в той час, коли окупаційний режим постійно вимагав від операторів не піднімати тарифи населенню. Також в Криму, із використанням майна українських операторів зв’язку, зайшов оператор «КТК-Телеком» (торговая марка «Волна Мобайл») з аналогічною схемою «роумінгу». Дещо пізніше, на базі «націоналізованих» в АРК та Севастополі об’єктів ПАТ «Укртелеком» та з використанням відповідної мережі фіксованого зв’язку в окупованому Криму виникли локальні підконтрольні окупантам оператори мобільного зв’язку, що надають відповідні послуги «власними силами», нібито без федеральних мереж та без використання майна українських мобільних операторів [1; 2].

Ці компанії, «Крымтелеком» и «Севмобайл» працюють відповідно в АРК та Севастополі, паралельно з «К-Телеком» й «КТК-Телеком», ще в Криму діє міноритарний оператор «Елємте-Інвест». При цьому під час надання мобільного інтернету «Крымтелеком» и «Севмобайл» здатні надавати лише трафік рівня 3 G, а «К-Телеком» й «КТК-Телеком» – як 3 G, так й 4 G (у містах). Станом на 2019 рік у Криму працювало більше на 200 потужних станцій мобільного зв’язку, більшість з яких «належить» «К-Телеком». Усього в Криму станом на 2018 р. діяло більше 7 тисяч трансляторів мобільного зв’язку, з них «К-Телеком» до 3 тисяч та «КТК-Телеком» до 3,5 тисяч (з них нового стандарту LTE до 150 у кожного).

Через відповідні витрати на організацію «роумінгу» та постійний ризик входження до західних санкцій бенефіціарів материнських для «К-Телеком» й «КТК-Телеком» федеральних компаній з кінця 2019 року, з метою економії планується поступовий вихід цих операторів з півострову, з перекладанням їх абонентів на обслуговування «Крымтелеком» та «Севмобайл». Наразі, для організації мобільного зв’язку, за якою при такому трансфері не будуть втрачені номери абонентів (біля 200 тисяч для «К-Телеком» й «КТК-Телеком»), для «Крымтелеком» и «Севмобайл» надано ліцензії у Краснодарському краї РФ [1; 2].

Наприклад, «державне унітарне підприємство Республіки Крим»  «Крымтелеком» розпочало роботу з лютого 2016 р. та його мережа стандарту UMTS (3 G) працює в основних містах і районах Криму на базових станціях, які здатні забезпечувати швидкість мобільного Інтернету до 42 Мбіт/с. Але у перспективі планувалося розгортання більше 1000 станцій «Кримтелекому», які «повністю охоплять» покриватиме міста, автошляхи та цілком покриє Південний берег Криму (наразі таких станцій, майна «Укртелекому», нараховується до 700).

У галузі інтернет-комунікацій більшість «кримських провайдерів» є російськими юридичними особами. Вони досі технічно зареєстровані в міжнародній організації “RIPE NCC” як українські, купують Інтернет-трафік в Україні, який до Криму досі безперешкодно надходить за трьома оптоволоконними лініями через Чонгар та Армянськ. У Криму функціонують близько 20 інтернет-провайдерів («Миранда-медиа» – дочірнє підприємство «Ростелеком», «КСТ», «Телесистеми», «Ер-телеком», «Апекс-Крим», «Ardinvest», «Gigabyte», «SevStar», «SuperSky», «EvpaNet», «Кримтелеком», тощо) [1; 2].

Дротовий фіксований телефонний зв’язок в Криму з 2014 року перейшов на російську систему телефонної нумерації, надала операторам телефонного зв’язку було надано більше 530 тисяч номерів в коді ABC=365, як обслуговуються відповідно вищезгаданими «Кримтелекомом» та «Севтелекомом» Послуги супутникового зв’язку з 2014 р. на півострові надає ТОВ «ТИС», яке використовує ресурси мережі на космічних апаратах «Ямал-402» та «Ямал-300К».

Варто додати, що у затвердженому розпорядженням Уряду України від 28 березня 2018 р. № 218-р Плані заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя окремі питання інформатизації та зв’язку передбачені у завданні 6 «Створення умов для реалізації права осіб, які проживають на ТОТ, на вільний вибір мови споживання інформаційної продукції» та 10 «Забезпечення доступу до інформаційних продуктів України та світу на ТОТ за допомогою телебачення і радіомовлення, друкованих ЗМІ, Інтернету».

До таких заходів планом віднесено:

– забезпечення стабільного мовлення на ТОТ національних телерадіоорганізацій, що ведуть мовлення державною мовою та іншими мовами (у тому числі мовами корінних народів та національних меншин України, які проживають на ТОТ) (захід 1, завдання 6);

– створення та/або відновлення інфраструктури телерадіомовлення та встановлення необхідного технічного обладнання (передавачів, підсилювачів, телевеж тощо) з метою розширення зони покриття сигналом радіомовлення, телеорганізацій України на ТОТ (захід 1, завдання 10);

– встановлення у зонах сервісного обслуговування перед КПВВ та поблизу них телекомунікаційного обладнання для доступу до високошвидкісного мобільного Інтернету (4G) (захід 2, завдання 10) [4].

Станом на 2020 рік ці завдання не реалізоване, кошти на їх виконання з бюджетів усіх рівнів не виділялися.

У затвердженому розпорядженням Постійного Представника Президента України в АРК від 20 червня 2018 р. № 17 Плані невідкладних заходів з протидії російської агресії з ТОТ України в Криму, захисту інтересів держави, громадян України та українських юридичних осіб в Криму на 2018-2019 роки серед завдань у сфері інформатизації та зв’язку слід віднести:

– протидія незаконному телерадіомовленню з Криму на прилеглі райони Херсонської області, забезпечення телерадіомовлення з території Херсонської області на Крим (завдання 9.2);

– вжиття заходів щодо обмеження доступу до веб-сайтів структур окупаційної влади та інших веб-ресурсів в мережі Інтернет (завдання 9.4);

– запровадження ефективного комплексного правового переслідування компаній, що надають чи сприяють в надання в Криму послуг стаціонарного та мобільного зв’язку (завдання 9.5) [5].

Ці заходи також станом на 2020 рік не реалізоване, крім певного обмеження доступу до веб-сайтів структур окупаційної влади та інших веб-ресурсів в мережі Інтернет, яке реалізовувалося у 2018 році.

Підсумовуючи слід констатувати повну відсутність реальних дій України у сфері інформатизації та зв’язку не лише у вимірі підготовки до де окупації Криму, але й щодо протидії поточній агресії РФ зокрема з Криму. При цьому єдиним важелем впливу який перешкоджає окупанту повністю реалізовувати власну політику інформатизації на півострові є острах перед санкціями з боку західних країни щодо ключових підприємств інформаційної галузі РФ.

До ключових можливих дій України які б істотно вплинули на подальший негативний розвиток ситуації та припинити порушення прав громадян України на тимчасово окупованих територіях слід віднести:

– блокування російського телерадіомовлення з Криму на Херсонську область;

– припинення Інтернет-комунікації з Кримом через наявні магістральні оптиковолоконні кабелі;

– запровадження санкцій проти компаній мобільного та Інтернет зв’язку, що працюють в Криму, їх бенефіціарів;

– обговорення зазначених питань в рамках роботи Всесвітнього союзу електрозв’язку;

– організація позову з боку «Укртелекому» та національних операторів мобільного зв’язку України проти РФ в рамках чинної двосторонньої угоди про захист інвестицій  до міжнародних арбітражів.

1. Аналітично-інформаційна довідка з питань інформатизації та зв’язку на тимчасово окупованій території України в Криму (станом на 01 вересня 2018 року). Представництво Президента України в АРК. URL:  http://www.ppu.gov.ua/13727-2/analitychno-informatsijna-dovidka-z-pytan-informatyzatsiyi-ta-zvyazku-na-tymchasovo-okupovanij-terytoriyi-ukrayiny-v-krymu/

2. Власти нашли хитрый способ безболезненного ухода МТС из Крыма. C.News URL:  https://www.cnews.ru/news/top/2020-03-04_vlasti_nashli_hitryj_sposob

3. Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій): Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року, введене в дію Указом Президента України від 19 березня 2019 р. № 82/2019 URL:  https://www.president.gov.ua/documents/822019-26290

4. Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя : розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 218-р URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/218-2018-р’

5. Про затвердження Плану невідкладних заходів з протидії російської агресії з тимчасово окупованої території України в Криму, захисту інтересів держави, громадян України та українських юридичних осіб в Криму на 2018-2019 роки та його спрямування : розпорядження Постійного Представника Президента України в АРК від 20 червня 2018 р. № 17 URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0017755-18