Розповідаючи у попередніх частинах про бізнес-сім’ї керченських колаборантів не можемо залишити осторонь відомих перевізників морської переправи та банкірів.

До списку персональних санкцій Ради нацбезпеки і оборони України включено випускника Харківського інституту інженерів залізничного транспорту 1973 року, професійна кар’єра якого розпочалася з маневрового диспетчера на Донецькій залізниці та закінчилася посадою заступника міністра транспорту РФ, Анненкова Олександра Васильовича та його дружину Анненкову Лідію Василівну. До списку вони потрапили недарма.

Великий прихильник «руського миру» Анненков О.В. з 2000 року, після звільнення з державної служби, очолює Раду директорів акціонерного товариства «АнРуссТранс», офіс якої знаходиться у Москві по вулиці Новорязанська, 28, але значна, якщо не основна, частина бізнесу пов’язана з Кримом та Севастополем. Зі статті курської енциклопедії про видатного земляка можна дізнатися, що компанія «АнРуссТранс» володіє 18-ма судами в тому числі 10 поромами різного призначення, 2 танкерами-газовозами, суховантажним судном та 5 буксирами.

Також вона є єдиним судновласником, відповідальним за морську ділянку прямого міжнародного залізнично-поромного сполучення на переправі порт Кавказ – порт Крим. Також компанія у листопаді 2011 року відкрила поромну лінію порт Кавказ (РФ) – Зонгулдак (Туреччина), роботу якої намагаються зберегти в інтересах окупованого Криму, всупереч міжнародним санкціям. До цього акціонерного товариства входить судноплавна компанія «Аншип», що володіє шістьма морськими поромами, серед яких, «Николай Аксёненко», «Петровск» і такий собі залізничний поромом зі скромною назвою «Анненков».

Деякі джерела наводили, що Анненков є фактичним власником чотирьох великих суховантажів та шести буксирів. Кількість суден може змінюватися, це життя, більш важливим є їх використання. Для прикладу, ще до агресії та окупації  анненковський пором «Славянин» під прапором Танзанії фігурував у справі про постачання зброї до Іраку в 2007 році.

Судно згадував американський посол в Туреччині Росс Вілсон у своєму листі держсекретарю та міністру оборони США, яке опублікував WikiLeaks. Зокрема, тоді посол написав, що турецька влада під час обшуку виявила на борту «Славянина» під час прямування з Чорного моря через Босфор БМП та протитанкові гранатомети АТ4, які він мав передати судну «Оникс» під монгольським прапором .

Центр журналістських розслідувань докладно розповідав про заздалегідь сплановану операцію з витіснення державного перевізника ДП «Севастопольський морський торговий порт» (підрозділ «Портофлоту») з ринку поромних перевезень на користь «Севастопольських транспортних систем» Анненкова, коли усіх працівників «Портофлоту» змусили написати заяви про звільнення. У будь-якому випадку, на час подій окупації поромна переправа – єдиний вид транспорту, який міг швидко переміщати великі групи людей між південною та північною частинами Севастополя, що також дуже цікавило  російські спецслужби.

Інше підприємство Аненкових а саме «Анроскрим» забезпечило роботу залізничної переправи «Крим-Кавказ», а ТОВ «ТИС-Крым» (м. Керч) керує роботою переправи. Тільки у Керченський морський вокзал було вкладено мільйон доларів США. До слова, колишній номінальний директор ТОВ «ТИС-Крым» Сергій Ходько навіть отримав медаль МО РФ «За повернення Криму», враховуючи його заслуги у перевезенні козаків, зелених чоловічків та військової техніки. У травні 2018 року він раптово помер, невдовзі після розповіді про власні героїчні подвиги

Заслуги сім’ї Анненкових не обмежуються тільки морськими вокзалами та морськими перевезеннями «зелених чоловічків», військової техніки, зброї та боєприпасів, за що Путін особисто подякував судновласнику поромів в листі до ювілею відродження переправи в листопаді 2019 року.

Вони є засновниками «Севастопольського морського банку», перетвореного з активів українського банку «Морський» та перереєстрованого у Севастополі за російським законодавством. Саме АТ «Севастопольський морський банк» разом із Чорноморським банком реконструкції та розвитку забезпечив рух грошей у Криму після закриття Нацбанком України у травні 2014 року українських банківських установ на півострові та позбавлення його ліцензії НБУ.

Але, Анненкови не поспішали розірвати усі зв’язки з Україною.  

Як зазначено вище, їх група компаній складалася з діючих на півострові «АнРуссТранс», «Аншип» та «ТИС-Крым». Останнє, ТОВ «ТИС-Крым» є дочірнім підприємством української компанії ТОВ «Техінвестсервіс», яка у свою чергу належить компанії «Ugtrans terminal LTD» (Республіка Кіпр), кінцевим бенефіціаром якої також є Анненков Олександр Васильович.

До чого така довга бізнес-історія? А щоб було зрозуміло, у яку тиху гавань потрапляють гроші.

Звісно, в Україні бізнес краще не «світити». Юридична адреса ТОВ «Техінвестсервіс»:  Київ, Голосіївський проспект, 120, корпус 1, але за результатами перевірки з’ясовано, що цією за адресою розташований звичайний дев’ятиповерховий будинок. Телефонні номери ТОВ «Техінвестсервіс», вказані в реєстрі, «тимчасово не обслуговуються», проте є ще декілька компаній із цими телефонними номерами, і більшість з них вказує іншу адресу: Київ, вул. Львівська, 18, корпус В.

ТОВ «Техінвестсервіс» на 1 січня 2019 року мало 1 млн 680 тис податкового боргу, а 23 січня суд наклав арешт на печатку ТОВ «Техінвестсервіс», вилучену під час обшуку 17 грудня 2018 року у справі за ст.212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків). Окрім того,  ТОВ «Техінвестсервіс» має борги не лише перед бюджетом.

27 липня 2016 року Господарський суд міста Києва у справі № 910/10063/16 прийняв рішення про стягнення з ТОВ «Техінвестсервіс» на користь ПАТ Акціонерний банк «Столичний» заборгованості у розмірі 2,57 млн доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 489 552 долари США та судового збору у розмірі 172 536 грн 44 коп.

Згідно ухвали від 15 листопада 2018 року у тієї ж справі Верховний Суд визнав, що власником приміщення під літерою В за адресою Київ, вул. Львівська, 18, є ТОВ «Техінвестсервіс». Так само як і власником більшої частини корпусу А за тією ж адресою. Ці будівлі оцінювалися в рамках стягнення заборгованості ТОВ «Техінвестсервіс» перед банком «Столичний».

Варто врахувати, що Анненкови володіють банком, як безпосередньо (Олександр має 6,8%), так й через десять кіпрських компаній, дев’ять з яких належать О. Анненкову, а ще одна – «Сандрей Трейдінг ЛТД» – його дружині Лідії (99,99%) та дочці Анні (0,01%). 

Кіпрські офшорні компанії Анненкова, у свою чергу, володіють дев’яттю фірмами, що зареєстровані у Керчі за однією адресою та з аналогічними видами діяльності, це товариства з обмеженою відповідальністю «Ювикс», «Ескорт», «Імперіал», «Термікс», «Одеон», «Симком», «Технекс», «Ягуар» та «Янкон», які володіють пакетами акцій банку, що не перебільшують 10%, ще 12% належали ТОВ «Страхова компанія Ангарант», правонаступником якої є ТОВ «Ангарант» – ним володіють АТ «Севастопольський морський банк» (більше 80,012%) та в рівних долях ТОВ «ТИС-Крым» і сам Олександр Анненков.

У нас немає мети детально розкрити усі взаємозв’язки компаній створених О. Анненковим, наведеного достатньо для розуміння схеми, коли «яйця вміло розкладені по різним кошикам», бо … не дай бо що …

Можна було б більше розповісти нашим читачам й про таємниці банківського, морського, нафтового та сільськогосподарського бізнесу Анненкових, але саме цікаве в іншому.  Як окупанти віддячили своїм запальним прихильникам?

«Кримська весна» скінчилася та почалася жара, хоча на дворі й панувала зима. З лютого поточного року у кримській пресі почали з’являтися новини про видання наказів ДУП «Кримські морські порти», якими розпочато масові скорочення працівників Керченської поромної переправи. Навіть постало питання про її закриття взагалі.

Трохи раніше,  незважаючи на судову тяжбу, що тривала до початку 2017 року, окупаційна влада «націоналізувала» нафтобазу в Інкермані, яку пов’язували з Анненковим.

Врешті решт «руською весною 2020» і в головний офіс банку «Морський» в місті Севастополі прямо на нараду ради директорів, у супроводі можливо й не зовсім «зелених», але достатньо озброєних чоловічків, прибули представники Агентства зі страхування вкладів та російського державного банку «РНКБ». Вони пред’явили «революційний мандат», а саме наказ Центробанку РФ  про початок санації банку «Морський».

Офіційно в банк було введено тимчасову адміністрацію, яка покликана врятувати його від швидкого банкрутства. Хоча у своєму «мандаті» російський державний регулятор не став уточнювати, які саме показники свідчили про можливість швидкого банкрутства «Морського».

У будь-якому разі влада любого серцю Олександра Анненкова «руського миру» чомусь перестала відповідати йому взаємністю.

Фінал історії уявляється можливо неочікуваним для Анненкових, але показовим для тих, хто розраховує на подяки та привілеї від російської влади, а також хоча б на принцип, що своїх вони не кидають.

Далі буде …