Українською незалежною морською профспілкою було спрямоване до профільних міжнародних міжурядових та неурядових органів заяву «Екологічні та гуманітарні виклики в морських просторах навколо Криму».

У заяві вказане, що захист морських екосистем та забезпечення прав на сталий розвиток для людей, включених до морської економіки, є головними пріоритетами сучасної глобальної цивілізації. Але ризики та виклики, небезпечні як для екології, так і для людей у Чорному та Азовському морях, зросли з 2014 року, коли Кримський півострів та морські простори навколо нього потрапили під контроль Російської Федерації. Ці проблеми у Заяві розділене на декілька груп

Щодо викликів нуклеаризації у Заяві вказане, що російська військова влада в Криму відновлює радянську ядерну інфраструктуру Чорноморського флоту, включаючи облаштування місць зберігання ядерної зброї в районі Севастополя та Краснокам’янці поблизу Феодосії. Залізничне сполучення через Керченську протоку, відкрите в 2020 році, дозволило російській владі перекидати ядерні боєголовки до Криму відповідно до російських військових стандартів. Також з 2014 року невідома доля навчального ядерного реактора, розташованого в Севастопольському технічному університеті,. Така ситуація посилює ризики радіоактивного забруднення моря в Чорному морі, включаючи райони Севастополя та Феодосії. Характер чорноморських течій дозволяє стверджувати, що будь-яка така забруднена вода буде переміщуватися спочатку на узбережжя материка України, а пізніше до територіального моря Румунії та Болгарії.

Стосовно наземного забруднення у Заяві констатоване, що за останні п’ять років точкові забруднення вод Чорного моря з Криму зросли. Основними джерелами цього забруднення є міські стічні води кримських населених пунктів, а найбільш небезпечніша ситуація склалася в Севастополі. Це місто як основна російська військова база отримало приріст власного населення за рахунок постійної мілітаризації, з 350 тисяч у 2013 році до 550 тисяч у 2020 році. Головні севастопольські очисні споруди «Південні» у 2015-2016 роках зазнали колапсу й наразі відходи життедіяльності цього міста скидаються безпосередньо до Чорного моря. Подібна ситуація на місцевому рівні посилилася в Євпаторії, Ялті, Коктебелі та Феодосії. Плани російської де-факто влади в Криму передбачають розміщення двох станцій опріснення води по 20 тисяч кубометрів на день, із скиданням отриманої ропи до Чорного моря. Хімічні заводи «Титан» та «Красноперекопський содовий завод», розташовані в Північному Криму, забруднюють атмосферу широким набором хімічних речовин, що спричиняє кислотні дощі в чорноморській Каркінітський затоці та інших частинах басейну. Чорноморські течії переносять це забруднення спочатку на узбережжя українського материка, а згодом у територіальне море Румунії, Болгарії та Туреччини.

Стосовно забруднення з суден у Заяві визначене, що севастопольська військово-морська база та пов’язані з нею місця перебування Чорноморського флоту Росії є основними джерелами забруднення моря з кораблів, включаючи нафтопродукти, неконтрольований баластний обмін та хімікати ракетного палива. Неконтрольована зона перевантаження суднових вантажів на південь від Керченської протоки є іншим районом забруднення моря з суден, включаючи руду, сірку та нафтопродукти. Таке забруднення трапляється як під час «звичайних» перевантажень, так і при частих інцидентах, як у 2017-2020 роках, коли в цих водах затонули як мінімум три танкери після пожеж та вибухів на борту. Шельфові платформи контрольованої Росією компанії «Чорноморнафтогаз» та видобування ними газу та газового конденсату в північній частині Чорного моря також стали стійким джерелом відповідного забруднення моря на цій території. Чорноморські течії поширюють ці забруднення по усьому басейну.

Щодо ерозії морських ландшафтів у Заяві відзначене, що  бізнес-структури, підконтрольні російській де-факто владі в Криму, видобувають пісок з морського дна у Каламітській та Каркінітській затоках із подальшим їх перевантаженням для потреб будівництва в морському порту Євпаторії. Таке неконтрольоване видобування піску руйнують прибережні екосистеми шляхом їх ерозії, включаючи пляжі в Каламітській затоці та Бакальську косу, яка зникла з 2015 року разом із своєю унікальною екосистемою. Більше того, видобування піску руйнує унікальні екосистеми морського дна в Каркінітській затоці, що є зоною нересту для більшості видів чорноморських риб, доступних для місцевого та промислового рибальства, таких як кефаль, вугор, анчоус, калкан, кілька, сардінела, сарган тощо. Наприклад, унікальні поля червоних водоростей (морських водоростей) майже зникли з 2015 року в північній частині Чорного моря. Проблеми відновлення рибних запасів, спричинені масштабним видобутком піску з Криму, важливі для всього промислу басейну Чорного моря.

Стосовно неконтрольованого промислового рибальства у Заяві зазначене, що у той же час посилюється нічим не обмежене та неконтрольоване морське рибальство, організоване бізнес-структурами, підконтролними російській де-факто владі в Криму та російській мафії, що стає проблемою високого рівня небезпеки як для морських екосистем, так й для правомірного традиційного прибережного та басейнового промислів України, Болгарії, Грузії, Румунії та Туреччини в Чорному та Азовському морях.

Усі негативні екологічні фактори, спричинені військово-економічною діяльністю в Криму, також становлять виклик для сталого розвитку прибережних громад та їх членів, включаючи морську економіку.

На жаль, ситуація окупації Криму та привласнення відповідних активів супроводжується мілітаризацією Росією морських районів навколо Криму, включаючи платформи на шельфі та зони безпеки, що супроводжується масовими захопленнями українських рибалок та їхніх суден, необгрунтованими зупинками та інспекціями в Азовському та Керченському морях. Наша профспілка неодноразово повідомляла про пов’язані з цим порушення прав українських рибалок, зокрема кримчан, до ООН, МОП та ОБСЄ. Наразі розгляд заяв членів нашої профспілки проти Росії триває у Комітеті ООН з прав людини та Європейському суді з прав людини.

Порушення Росією морського права вже було предметом низки резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, Парламентських асамблей Ради Європи, ОБСЄ та ОЧЕС. Зокрема, ці порушення детально відображені в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 2018 року 73/194 та від 9 грудня 2019 року 74/17 про мілітаризацію Криму та Чорного та Азовського морів.

Інтереси збереження екологічної стабільності всього Чорноморського регіону повністю залежать від прихильності країн принципам міжнародного права та дружніх відносин. Щоб забезпечити належні цивілізовані форми користування морем морські держави та морський бізнес повинні уникати дій, спрямованих на підтримку вищезгаданого гноблення морського середовища.

У Заяві профспілки запропоноване термінові кроки, що можуть бути зроблені стосовно описаної ситуації. Українська профспілка закликає відповідні міжурядові та неурядові організації приділити більше уваги екологічній ситуації у водах навколо Криму, особливо в контексті російсько-українського збройного конфлікту, що триває. Така увага може бути пов’язана з підтримкою незалежних експертів та наукових досліджень цих екологічних проблем, з відображенням та висвітленням їх на міжнародному рівні, з організацією міжнародних екологічних експедицій для дослідження реальної ситуації в Чорному та Азовському морях.

Заяву Української незалежної морської профспілки «Екологічні та гуманітарні виклики в морських просторах навколо Криму» було спрямоване до Європейській економічній комісії ООН, Програмі ООН з довкілля, Світової метеорологічної організації, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, Міжурядової панелі із змін клімату, Європейської агенції довкілля,  Загальної середземноморської комісії з рибальства, Комісії із захисту Чорного моря від забруднення, Комітету з виконання Конвенції про вплив на довкілля у транскордонному контексті. Також цю Заяву було подане до авторитетних природоохоронних неурядових структур, таких як Всесвітній фонд дикої природи, Грінпіс, Океана, Міжнародний союз з охорони довкілля, Інститут глобального зеленого зростання, Конфедерація європейських товариств екологічного моделювання, Міжнародний координатор моніторингу європейських узбереж, Європейська асоціація екологічних та ресурсних економістів, Чорноморська ініціатива блакитного зростання.