Здійснюючи збройну агресію Росія спирається на власних маріонеток, які у будь-який час готові підтримати колонізаційну політику Кремля. Так сьогодні відбувається й з окупованими територіями України. Ми вже аналізували таке явище, як «чеченізація» Криму та Сходу України, детально окреслюючи роль кадирівської мафії у подіях на захоплених росіянами теренах. Сьогодні доцент Олександр Герцен зверне увагу на роль утвореної РФ на окупованих територіях Грузії так званої невизнаної держави «Південної Осетії» в захопленні українських територій.

Зазначене питання підлягає розгляду у двох основних аспектах: безпосередня участь у збройному конфлікті та пост-конфліктна підтримка держави-агресора. Почнемо з першого аспекту. Представники «Південної Осетії» з’явилися спочатку на Донбасі, куди вони приїхали разом з іншими бойовиками, у тому числі і «кадирівцями», будувати «русский мир». Осетини сформували основу батальйону «Схід», який окрім вбивства українських військових відзначився також злочинами проти цивільних, рекетом та викраденням людей. Згодом, більшість осетинських бойовиків перейшли до батальйону «П’ятнашка», який об’єднав вихідців з Кавказу [1].

Підконтрольна РФ «влада» «Південної Осетії» навіть не намагалася приховувати присутність власних «громадян» на Донбасі. Так, у 2018 році президент цієї «невизнаної республіки» під час «візиту» до «ДНР» прямо заявив, що приїхав у тому числі для того, щоб «провідати на передовій хлопців». При чому окупаційна адміністрація Донбасу, а саме «влада ДНР» заявляла, що розглядає «Південну Осетію» у якості військового партнера, який готовий консультувати бойовиків на Донбасі та допомагати матеріально. Слід згадати, що усі «осетинські» бойовики мають російські паспорти і приїхали в Україну для того щоб втілити плани Кремля [2].

Коли у 2018 році в Авдіївській промзоні було ліквідовано командира «П’ятнашки» осетина Олега Мамієва, влада «ДНР» приєднала цей батальйон до «армійського корпусу» самопроголошеної республіки, що не дуже сподобалося бойовикам «Південної Осетії» [3]. Саме після цього, вони почнуть трансформуватися у кримінальні угруповання, які пізніше іммігрують до Криму й займуться вже знайомими для них справами – грабувати, вимагати та залякувати. Це доволі звична поведінка проросійських найманців з Кавказу, які стали не потрібними на Донбасі, але не хочуть повертатися на свою батьківщину, де на них також ніхто не чекає.

На окупованому півострові «осетинські» бойовики починають створювати злочинні угруповання та активно ділити сфери впливу. Однак, на відміну від «кадирівців», які просто почали криміналізувати Крим, злочинці «Південної Осетії», за підтримки та згоди російських спецслужб, спочатку провели певну ідеологічну роботу. Зокрема, представники «Південної Осетії» в окупованому Криму заявили, що саме осетини є корінним населенням півострову. Вони стверджують, що їхні предки – алани, походять від скіфів, які проживали на території півострова та вели війни проти татаро-монголів. На сьогодні підконтрольні російським спецслужбам діячі відповідної діаспори планують «на рівні влади» поставити питання про визнання осетинів корінним народом Криму [4]. Це взагалі унікальна ситуація, коли історія використовується як засіб криміналізації окупованої території. Для України, це достатньо вагома загроза, адже населення окупованого півострову можуть значно обмежити в правах і свободах. Це аргумент того, що держава-агресор не збирається мирно повертати окупований Крим, і навпаки намагається за сприяння підконтрольних РФ структур переписати історію задля утримання власних позицій.

Втім характерно що свої претензії на півострів «Південна Осетія» почала заявляти тільки після спроби його анексії. На сьогодні, її представники не тільки говорять про етнічну спорідненість, а й про права на пам’ятки Криму, зокрема Скіфський Неаполь. Відповідні «громадські діячі» вважають його не більше ні менше як історичною пам’яткою невизнаної «Південної Осетії». Для просування цієї ідеї в Криму застосовують інформаційно-просвітницькі кампанії у якості інструмента ідеологічного впливу на місцеве населення [5]. У цьому вбачається не тільки ідеологічна, а й культурна складова. Тобто, представники «Південної Осетії» хочуть штучно поділити Крим та встановити повний контроль не тільки над економікою півострова, а й над релігійно-культурними процесами. Це вказує на те, що Росія вийшла на дещо інший рівень терористичної діяльності, на якому пріоритетами є ідеологія та історія, а вже потім зброя та терор. Ці процеси загрожують тим, що їх можна трансформувати під будь-які потреби Кремля. Тобто, теоретично за допомогою історії та культури можна обґрунтувати будь-яке насильство та злочини проти миру. І це вже реальна загроза не тільки для України, а й для інших європейських країн.

Є в діяльності емісарів «Південної Осетії» в Криму і певна політична складова, що також вказує на високий рівень організованості та контрольованості. Так, її представники підтримують окупаційну владу в тому, щоб повернути на півострів «скіфське золото». Мова йде про понад дві тисячі артефактів, які напередодні спроби анексії були відправлені Україною з кримського музею на виставку в Амстердам. Україна виграла суд і у 2016 році та ці цінності мали повернути державі [6]. Однак, сьогодні діячі «Південної Осетії», які оголошують ці артефакти «осетинською історичною пам’яткою», намагаються повернути їх до окупованого півострова. Політичний аспект – це саме та річ, яка відрізняє цю мафію в Криму від інших етнічних злочинних угруповань. Не дивно, що ці структури повністю підтримали та сприяли анексії півострова і сьогодні усіляко підтримують окупаційну владу, яка у відповідь закриває очі на організовану злочинну діяльність представників «Південної Осетії». Така «співпраця» з Кремлем триває не один рік і вигідна обом сторонам.

Політичні заяви підконтрольних РФ «лідерів осетинської діаспори» в Криму свідчать про повну підтримку ними окупаційної російської влади. Так, «голова діаспори» в окупованому Криму Ельбрус Бібієв заявляє, що серед кримських осетинів є депутати парламенту, які працюють на благо Росії. Він усіляко хвалить РФ, яка начебто «допомогла кримським осетинам відчути себе людьми» і створила усі необхідні для них умови. Бібієв цинічно наголошує, що Росія фактично врятувала півострів від «знищення і занепаду» [7]. На початку анексії півострова, вказана підконтрольна спецслужбам РФ «діаспора» (а насправді група етнічно поєднаних між собою організованих загальнокримнальних злочинців) повністю визнала та підтримала ідею проведення в Криму «референдуму», а згодом висловила схвальне ставлення до формального проголошення «потреби увести російські війська» на півострів [8]. Не дивно чути таку риторику, адже декількома роками раніше вона вже лунала. Так, ще в 2008 році оперована агентами російського впливу Верховна Рада АР Крим, до складу якої ще тоді входили представники відповідної етнічної мафії, зверталася до Верховної Ради України із заявою про необхідність «визнання незалежності» Абхазії та «Південної Осетії». Однак, позиція України була незмінною – Грузія є суверенною та єдиною державою, що включає усі її території [9].

Насправді позиція такої «діаспори» не обмежується схваленням спроби анексії. Її представники є постійними учасниками зустрічей з окупаційною владою та авторами звернень до Володимира Путіна, в яких вони дуже просять очільника Кремля не залишати територію півострова та Донбасу, а навпаки – відродити промисловість в цих регіонах. Це супроводжується лозунгами на кшталт «внутрішня та зовнішня політика Росії спрямована на захист російськомовних людей» [10]. Такими гаслами емісари фейкової «республіки» пробують поглибити ізольованість Криму та віддалити повернення півострова до конституційного простору України. Необхідно згадати і той факт, що кримські емісари «Південної Осетії» окрім політичної роботи не забувають системно опанувати й економіку півострова.

Так, у 2018 році на півострові відкрилася мережа фірмових магазинів з продукцією «Південної Осетії». Тобто, йде просування економічних інтересів невизнаної «держави» за рахунок експансії на такому ж «чорному» кримському ринку. Домовленість про відкриття таких магазинів була офіційно зафіксована «головами торгівельно-промислових палат» «Республіки Крим» та «Південної Осетії». Проте, більшість експертів здивовані таким рішенням, оскільки окрім мінеральної води цій самопроголошеній державі продати півострову нічого. Звісно що відірвані від реальності пропагандистські плани є достатньо амбітними. Так в рамках цієї домовленості, оголошувалася співпраця в банківській сфері та у сфері туризму [11]. Таким чином РФ створює ілюзію «розвитку» самопроголошених «республік» шляхом періодичних заяв про встановлення різного роду економічних зв’язків між ними. Водночас реальне заходження відповідної етнічної мафії на півострів негативно впливає на бізнес-середовище Криму, адже фактично витісняє з ринку кримчан, які мають власний бізнес і намагаються банально вижити в умовах окупації.

Україні також варто оцінити ще один загрозливий сигнал для нашої держави від політики РФ на Кавказі. Справа в тому, що сьогодні фейкове керівництво «Південної Осетії» оголошує про плани перейменувати свою «державу» в «Аланія». Про це зокрема заявив ставленик Кремля Леонід Тібілов, адже на його думку, з такою назвою буде легше приєднатися до складу Росії [12]. При цьому водночас російська пропаганда в Криму активно відображає саме аланів в якості предків корінного населення півострова та мова тут не тільки у нових ризиках дискримінації справжніх корінних народів Криму та україномовного населення півострову.

Адже у таких подіях можна побачити ще один, небезпечний для України сценарій. РФ може формально «відмовитися» від Криму задля того, аби з неї зняли санкції, однак не поверне «Республіку Крим» його Україні, а передасть її під фейкове керівництво новоутвореній «державі» «Аланія». Такий варіант цілком можливий, адже Кремль спробує обґрунтувати  своє рішення «історичними фактами» та претензіями на півострів зокрема з боку «Південної Осетії». Розрахунок РФ й у тому, що така невизнана держава не буде стороною у міжнародних судах  та трибуналах, адже не має жодної ознаки державності і правосуб’єктності, тому влада держави-агресора спробує уникнути відповідальності за загострення порушень прав людини та груп у Криму в складі «Аланії».

Про реальність таких намірів свічать і документи, які сьогодні приймаються окупаційною владою Криму. Зокрема, у законі «Про стратегію соціально-економічного розвитку Республіки Крим до 2030 року» вказано, що в планах влади є створення та підтримка осетинських національно-культурних автономій, які повинні проводити активну політику щодо збереження і розвитку традицій, культури та мови цього народу на півострові [13]. При цьому у такому акті про розвиток української культури та мови взагалі не йдеться.

Ще одним аргументом на користь такого сценарію є численні «наукові дослідження» російських вчених, які говорять про «історичне прагнення осетинського народу до єдності». У цих публікаціях навіть пропонуються можливі варіанти досягнення такої єдності. Зокрема, мова йде про асоційовані відносини держави «Аланія» з різними «осетинськими етнічними національними утвореннями», до яких уява цих «науковців» відноситиме й Крим [14].

Отже «Південної Осетії» свідчить, що історично Росія не тільки захоплює території, а й традиційно використовує їхнє населення для подальшого виправдання своєї агресії в усьому світі. Не стали винятком й мешканці «Південної Осетії», які стали співучасниками Кремля у конфлікті між Росією та Україною. На відміну від «кадирівців», яким Росія доручила криміналізацію Криму, «осетини» стали політичною зброєю РФ. Адже саме за їхньої допомоги, Кремль робить переформатування історичних процесів та впливає на культурне і релігійне життя Криму. Ця зброя є набагато небезпечнішою та дієвішою, що ускладнює повернення окупованого півострова. Однак реалії змушують Україну враховувати і такий сценарій розвитку агресії, яку цинічно розв’язала Росія.

1. «П’ятнашка» і «Восток»: що роблять вихідці з Кавказу на окупованій частині Донбасу? URL: https://www.radiosvoboda.org/a/donbass-realii/29268488.html.

  2. «П’ятнашка»: хто воює за бойовиків на Донбасі. URL: https://nv.ua/ukr/opinion/pjatnashka-khto-vojuje -za-bojovikiv-na-donbasi-2444486.html

  3. На Донбасі ліквідували командира бригади терористів ДНР. URL: https://tyzhden.ua/News/214070.

  4. Почему осетины считают себя коренными крымчанами. URL: http://www.kianews.com.ua/news/ih-svela-gololedica-a-poznakomim-mi-11065.

  5. Осетины заявили о своих правах на памятники Крыма. URL: https://atr.ua/news/13695-krymskie-osetiny-objavili-neapol-skifskij-svoim-pamjatnikom.

  6. Крымские осетины предложили объединить усилия для возврата скифского золота. URL: https://ria.ru/20171117/1509043121.html.

  7. Президент принял председателя осетинской диаспоры в Крыму. URL: https://ugo-osetia.ru /obshhestvo/prezident-prinyal-predstavitelya-osetinskoj-diaspory-v-krymu-elbrusa-bitieva.

  8. Осетины Крыма за мир. URL: http://gradus.pro/osetiny-kry-ma-za-mir/.

  9. Парламент Криму закликав Україну визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії. URL: https://www.unian.ua/crimea/146019-parlament-krimu-zaklikav-ukrajinu-viznati-nezalejnist-abhaziji-ta-pivdennoji-osetiji.html.

  10. Путин, Осетия, народность. URL: https://www.kavkazr.com/a/putin-osetia-narodnost/28823780.html.

 11. В Крыму появятся фирменные югоосетинские магазины. URL: https://www.Ekhokavkaza .com/a/29311237.html.

  12. Осетинский пирог России. Почему Украине нужно присмотреться к «государству Алания». URL: https://focus.ua/opinion/opinions/366102.

  13. О Стратегии социально-экономического развития Республики Крым до 2030 года: «Закон Республики Крым» от 28 декабря 2016 г. URL: https://gkmn.rk.gov.ru/file/352(2).pdf.

14.  Окрыленные Крымом. URL: http://gradus.pro/okry-lyonny-e-kry-mom/