Олексій Плотніков, к.ю.н., міжнародне право

Червоний Хрест має в українському публічному просторі неоднозначну репутацію, переважно через скандал зі спробою відкриття офісу в Ростові-на-Дону в березні 2022 року. Міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук назвала таке рішення легалізацією депортації українців до РФ [1].

Скандал вийшов настільки гучним, що Національний комітет Червоного Хреста України поквапився відмежуватися від рішень Міжнародного комітету Червоного Хреста [2]. Але нещодавно виявилося, що той самий Міжнародний комітет Червоного Хреста бере участь в процедурі повернення українських захисників заводу «Азовсталь» в Маріуполі [3] і його участь виглядає як певна запорука того, що вони повернуться живими. Тож чи можна вважати Червоний Хрест другом або ворогом, і яка взагалі його роль в цій війні?

Червоний Хрест – явище унікальне в світовій історії, і одна з рис цієї унікальності – особлива структура. Так званий Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця об’єднує близько ста мільйонів людей в 192 країнах світу. До нього входять Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФТЧХЧП), та національні товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Міжнародний Комітет знаходиться в Швейцарії та працює по всьому світу. Він сприяє розробці та поширенню знань про міжнародне гуманітарне право, а також має право виступати нейтральним гуманітарним посередником між сторонами будь-якого збройного конфлікту. Міжнародна Федерація координує діяльність з надання міжнародної гуманітарної допомоги та співпрацює з національними товариствами в наданні допомоги під час природних і техногенних катастроф, а також сприяє розбудові стабільних і мирних суспільств.

Нарешті, національні товариства Червоного Хреста працюють в окремих країнах та допомагають урядам в реагуванні на надзвичайні події. Саме працівники і волонтери національних товариств беруть на себе левову частку рутинної роботи «на землі»[4].

Елементи Міжнародного Руху Червоного Хреста відносно незалежні. Міжнародний Комітет не має прямого контролю над національними товариствами, а національні товариства незалежні одне від одного, і співпрацюють в тій мірі, в якій вважають за потрібне.Товариство Червоного Хреста України, хоч його діяльність і врегульована спеціальним законом, все одно є українською громадською організацією та юридичною особою за законодавством України [5].

Російський Червоний хрест зареєстрований як громадська організація та юридична особа за законодавством російської федерації [6]. Відносини між українською та російською організацією далеко не райдужні. Доходило до того, що в 2014 році представники російського Червоного Хреста захопили в окупованому Криму власність Товариства Червоного Хреста України[7], причому ніякої офіційної реакції на таке кричуще порушення принципів Руху з боку МКЧХ не послідувало.

Дивним може здатися, що організація, яка покликана нести високі ідеали права і захисту людини, так явно заплющує очі на порушення її ж власних принципів як в 2014 році, так і в 2022. Але слід мати на увазі, що МКЧХ – не правозахисна організація, що повинна здіймати галас при виявленні порушеньправових чи моральних норм. За Статутом Міжнародного Руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, його місія полягає в тому, «аби запобігати та полегшувати людські страждання де б вони не відбувалися, захищати життя та здоров’я, забезпечувати повагу людських істот, особливо в часи збройних конфліктів» [8].

В основі Руху лежить ряд принципів, серед яких – нейтральність. Вона означає, що «для того, аби продовжувати користуватися довірою всіх, Рух не може приймати сторону в конфліктах, або брати участь в суперечках політичної, расової, релігійної чи ідеологічної природи» [9].

З точки зору цілі захисту життя і здоров’я та зменшення страждань, рішення МКЧХ виглядають якщо не виправданими, то хоча б пояснюваними. Збереження присутності в конфлікті завжди потребує згоди його сторін. Як наслідок, Червоний Хрест нерідко вимушений йти на компроміси, ігноруючи очевидні та навіть кричущі речі.

Як це сформулював новообраний суддя України в ЄСПЛ та колишній Президент Європейського комітету проти катувань М. М. Гнатовський, «МКЧХ з його нейтральністю та рівнем ставлення до сторін збройного конфлікту має проблеми, коли треба взаємодіяти з радикальним злом, як це було під час Голокосту. Нейтральність у Європі 19-го століття була значно простішою справою, ніж у 20-му столітті, а тим більше у 21-му»[10].

Старезна дилема Червоного Хреста, та й інших структур і осіб, що позиціонують себе як миротворці, моральні авторитети та посередники, які стоять понад бійкою, в тому наскільки далеко можна зайти в компромісах зі злом, і чи варті такі компроміси досягнутого результату. Американський дослідник Д. Форсайт так пояснює це на прикладі конфлікту в колишній Югославії, де МКЧХ стикався з подібними моральними дилемами.

«Посадовець репресивного режиму, наприклад в Республіці Сербській Боснії Герцеговини в 1990-х може запропонувати МКЧХ загальну обіцянку співробітництва та можливо доступ до деяких жертв там і тут, але спробує запобігти будь-якому серйозному впливу організації на політики переслідування та порушень.

Такий чиновник, в цілому, буде щонайменше часткового успішним, особливо якщо могутні зовнішні гравці не будуть втручатися за допомогою сили чи економічного примусу для захисту гуманітарних цінностей, або якщо журналісти не будуть оприлюднювати ситуацію, оскільки МКЧХ прагне до поступових змін з часом.

Такий підхід МКЧХ позволяє репресивному посадовцю заморозити ситуацію та продовжувати порушувати права індивідів. Організація не стане швидко піднімати шум чи заявляти про відсутність співробітництва; вона неохоче піде на відмову від доступу до деяких жертв, та дозволить маніпулювати собою нелюдській владі. Майже неможливо підтримати рішення протестувати, якщо жертви хочуть продовження присутності МКЧХ…

Якщо МКЧХ відступить з публічним засудженням, він значною мірою втратить свою порівняльну перевагу над більшістю правозахисних та гуманітарних організацій – свою  присутність всередині країни. Якщо він відступить з протестом, вистреливши останню стрілу з гуманітарного сагайдака, тоді він опиниться поза грою» [11].

Чиновники МКЧХ, очевидно, розуміють сутність цієї гри і свідомо йдуть на неї. Відбувається обмін часткової легітимації дій порушника через присутність Червоного Хреста на можливість надавати допомогу жертвам. Інтерес репресивного режиму в тому, щоб не дозволити МКЧХ знати забагато і максимально обмежити його доступ до осіб, що потребують допомоги. Інтерес Червоного Хреста навпаки в тому, аби якомога менше легітимізувати своєю присутністю порушників, отримуючи при цьому якомога ширші можливості доступу і допомоги. Дії МКЧХ в російській федерації слід розглядати саме під таким кутом.

Інша дилема, яку слід брати до уваги, і на якій нечасто публічно наголошують, полягає в приматі безпеки над ефективністю. Міжнародні організації, що працюють в зонах конфліктів воліють не ризикувати життям і здоров’ям своїх співробітників, що також є фактором обмеження їхнього доступу до жертв та подій. Відсутність місій або окремих представників Міжнародного Комітету в зоні збройного конфлікту – це не випадковість, а елемент політики організації, через що вона також отримує свою порцію критики.

Показовий відкритий лист представників українського громадянського суспільства до голови МКЧХ П. Маурера, опублікований 24 березня цього року за слідами свіжих вражень, від його візиту до Москви під час облоги Маріуполя.

Закликаючи активізувати діяльність Комітету за багатьма напрямками (інакше кажучи, вимагаючи від нього робити справу, для якої він призначений), підписанти листа констатують: «Ми цінуємо всі зусилля, докладені МКЧХ на сьогодні, однак ми чекаємо офіційних коментарів з вашого боку щодо того, чому ваша місця покинула Маріуполь, як тільки напади посилилися. Увесь Маріуполь (450 тис. людей) зараз захоплений у заручники російської армії, місто перетворено на попіл, люди постійно вмирають або вивозяться до Росії без документів.

Ситуація в Маріуполі – це сукупність численних військових злочинів та злочинів проти людства…Ми є свідками, що нинішні ініціативи з евакуації та підтримки в Маріуполі організовують переважно українські волонтери та державні установи…Сьогодні гуманітарні конвої, що прямують до міст і селищ в облозі, супроводжують представники ДСНС України, водії.

А відповідно до міжнародних стандартів роботи в зонах проведення бойових дій, тут мають бути співробітники МКЧХ, їх транспорт, їх гуманітарні грузи, їх прапори і символіка, яка показує, що це – гуманітарна місія. Але в гуманітарних коридорах України ми цього майже не бачимо. У маріупольських коридорах немає МКЧХ…

Військова адміністрація Київської області на початку березня надіслала до МКЧХ листа з проханням надати різні способи допомоги. Немає відповідей….Ми намагалися встановити особистий контакт, але отримали не більше ніж «ви повинні розуміти»…Усією евакуацією, яка зараз проводиться в Київській області, займається переважно українська сторона (Український Червоний Хрест, українські державні чиновники та волонтери), ми не бачимо особливого МКЧХ…

Ми закликаємо вас зосередити всі свої зусилля на допомозі Україні, особливо Маріуполю, який зараз є найгіршим місцем на Землі. Кожну можливість потрібно використати без жодної хвилини затримки»[12].

МКЧХ ніяк офіційно не відреагував на цю критику. Натомість, 30 квітня представник Комітету при відвідуванні Києва поскаржився журналістам, що МКЧХ не може повноцінно оцінити ситуацію в Україні через відсутність співробітників на місці, а також зазначив, що в Росії Комітет продовжує працювати через московський офіс, а перспективи відкриття представництва в Ростові туманні [13].

Якщо метою попереднього «компромісу зі злом» було відкриття офісу, то цей компроміс явно не був досягнутий, і умовний «репресивний чиновник» переміг у торгу.

Зараз Комітет має новий шанс довести необхідність таких «компромісів». Інформації мало, але виглядає так, що участь МКЧХ була важливою частиною домовленості щодо виходу українських захисників з «Азовсталі». Як заявила представниця організації, Комітет займається «перевіркою умов утримання військовополонених та поводження з ними, запобіганням зникненню та підтримкою їхнього зв’язку із родинами», і що така реєстрація дозволяє полоненим «відчувати себе захищеними принаймні від ризику зникнути безслідно»[14].

Реєстрація українських полонених Комітетом дійсно виглядає як гарантія того, що Росія не зможе в майбутньому заявити, що не несе відповідальності за долю захоплених захисників  Маріуполя. Участь МКЧХ тут, в будь-якому випадку, краща, ніж його відсутність. Якщо відповідна домовленість існує і буде виконана, то порятунок життя бійців, що боронили «Азовсталь» не виглядатиме надмірною ціною за черговий компроміс.

В свою чергу, українцям не варто очаровуватися чи розчаровуватися в Червоному Хресті. Український Червоний Хрест в цьому конфлікті показує себе з найкращої сторони. Що ж стосується Міжнародного Комітету, то в ньому не слід бачити ідеал, що має неодмінно виступати на стороні України. Необхідний прагматичний погляд на нього як на ще один міжнародний інструмент, що має свої переваги, недоліки та обмеження. В деяких випадках цей інструмент може бути дієвим, і краще вміти ним користуватися, ніж вимагати від нього неможливого.

1. https://ti-ukraine.org/en/news/opening-red-cross-office-in-rostov-on-don-is-legalization-of-deportation-of-ukrainians/

2. https://nv.ua/rus/ukraine/events/chervoniy-hrest-skandal-z-ofisom-u-rostovi-nacionalniy-komitet-poyasniv-situaciyu-novini-ukrajini-50228742.html

3. https://zmina.info/news/chervonyj-hrest-zayavyv-shho-skladaye-reyestr-vsih-vyvezenyh-z-azovstali-vijskovyh/

4. https://redcross.org.ua/movement/

5. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/330-15#Text

6. https://www.slideshare.net/prodwigant/ustav-rkk

7. https://euromaidanpress.com/2014/04/18/russians-seize-ukrainian-red-cross-property-in-crimea/

8. https://www.icrc.org/en/doc/assets/files/other/statutes-en-a5.pdf

9. https://www.icrc.org/en/doc/assets/files/other/statutes-en-a5.pdf

10. https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-chervonyy-khrest-rosiya/31772843.html

11. https://www.corteidh.or.cr/tablas/R21837.pdf

12. https://www.pravda.com.ua/columns/2022/03/25/7334382/

13. https://babel.ua/en/texts/78159-we-have-a-delegation-in-moscow-as-of-rostov-office-we-re-in-dialog-there-the-operational-director-of-the-red-cross-explained-why-it-took-a-month-to-get-water-to-the-evacuees-in-dnipro-city-an-intervie

14. https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3489810-mkch-ne-bude-opriludnuvati-spisok-polonenih-z-azovstali-ale-ridni-mozut-robiti-zapiti.html