Наша Асоціація неодноразово повідомляла про ризики, які виникають на окупованому півострові для дітей, переміщених з підконтрольних російським загарбникам районів материкової України.

І це стосується не лише масового викрадання окупантами малолітніх нібито «сиріт» та їх подальшого «переоформлення» як нібито «російських громадян» у родинах та дитячих будинках власне російської федерації. На жаль, окупанти не гребують використовувати малолітніх викрадених українських дітей й на ринку чорної трансплантології, про що ми раніше мали конфіденційні повідомлення від наших друзів з числа медичного персоналу у окупованому Криму.

Після таких повідомлень на нашому сайті пропаганда окупантів невідкладно здійснила «спростування», адже низкою кримських видань 17 травня було терміново поширене «щасливу історію» про рятування «кримськими волонтерами та медіками» дівчинки із важкою хворобою серця з села біля Мелітополя.

Повідомлялося, що дитина не нібито могла отримати належної медичної допомоги від українських лікарів й до початку окупації, та що вона була вивезена до Криму такою собі Валерією Петрусевич, що представляє «благодійну організацію» «Добро Миру. Волонтери Криму».

У цьому сюжеті, зокрема у севастопольському рупорі російської пропаганди «FroPost» «чомусь» спеціально підкреслювалося, що родини окупованих росіянами Херсону та Мелітополю нібито «не мають лякатися» історій про «пересадку органів», які нібито є фейками, що «поширює українська пропаганда».

Одразу зазначимо, що конкретна згадана в сюжеті агресора дитина звісно ніякої допомоги від окупантів ще не отримала, та, на жаль, її хвороба узагалі дає мало шансів не лише у московських клініках, але й у найкращих лікарнях Європи, куди звісно з окупованої території дитину вивезти надскладно.

Тому залишилося розібратися – хто ж така пані Петрусевич, що фактично створила цей репортаж, прикриваючись горем родини маленької хворої, та навіщо вона це робить.

Історія родини Петрусевич пов’язана із сімферопольською будівельною компанією «СтройСоюзТехнологія», де задовго до початку окупації Криму був директором батько Валерії, Віталій Петрусевич, якій також керував фірмою «Пластополімер».

Згадані компанії були тісно пов’язані із кланом Володимира Константинова та його корпорацією «Консоль», та на початок окупації півострову в 2014 році до них накопичилися системні питання з боку правоохоронців, адже мільярдні контракти на будівлю житла за бюджетні кошти мали усі ознаки розкрадань.

Втім, «війна все списала» та наша героїня весною 2014 року у якості «провідного фахівця» фірми свого батька публічно закликала «російських інвесторів» придбавати збудовані фірмою «СтройСоюзТехнологія» об’єкти, такі як «елітний» «Дарсан Палас» у Ялті, де молодша Петрусевич також встигла попрацювати у сімейному бізнесі «управляючою».

Надалі Петрусевич вирішила стати «політичною персоною», для чого пішла на підконтрольну агресорові «республіканську» телерадіокомпанію «Крим». Злі язики кажуть, що подальшою кар’єрою пані Петрусевич має бути вдячна саме старому «другу родини» Володимиру Константинову, якій в ролі фейкового «спікера» має сталу практику розставляти на усі кримські «посади», від «віце премєрки» до «голови сільської адміністрації» чи «ключової журналістки» за його квотою згідно «шахматки окупантів» своїх колишніх та поточних коханок, загальну кількість яких важко підрахувати.

Втім кар’єра «телезірки» була для Петрусевич лише «сходинкою» та вона надалі очолила згадану вище структуру «Добро Миру. Волонтери Криму», яка слугує зручною для багатьох колаборантів «прокладкою» для освоєння «республіканських та федеральних грантів», зокрема тих які надаються підконтрольною Константинову «державною радою республіки».

Але шлях «волонтерства» виявився важким, адже у 2019 році Петрусевич була публічно викрита на розкраданні зібраної гуманітарної допомоги; утім тоді скандал був зам’ятий за прямими вказівками російських спецслужб та за сприянням «високого патрона».

У 2021 році виконуючи прямі вказівки своїх кураторів Петрусевич «наїхала» на керівництво джанкойської лікарні, яке, на думку відповідного клану колаборантів, терміново «потребувало на заміну». Але натомість вона отримала «у подяку», вочевидь від «вдячних джанкойських лікарів», розбиття її автівки невідомими їй особами.

Після початку масштабної агресії проти України Петрусевич «не вилізає» з пропагандистських акцій окупантів, зокрема за участі сумнозвісного Георгія Мурадова, та відзначилася «репортажем» про «щасливе життя у Мелітополі» оприлюдненою нею напереддень «дня перемоги».

Звісно схильність Петрусевич до шахрайства, розкрадань, обслуговування окупаційної «влади» та надання «максимально особистих» послуг для її окремих «керівників» має відповідний моральний та кримінальний виміри, але здається – при чому тут трансплантологія.

Як не дивно, але свою залученість до відповідних процесів Петрусевич та її «благодійна організація» не лише не переховують, але й прямо рекламують. Прикладом 15 травня, через декілька діб після відвідувань Петрусевич окупованого Мелітополю, на сторінці «Добро Миру. Волонтери Криму» у соцмережі «Фейсбук» з’явилася реклама «наданої організацією допомоги» із пересадки кістяного мозку яка містить дослівно таку фразу «складно уявити, що переживають та відчувають батьки дітей, яким потрібна пересадка кістяного мозку, а донору нема в усьому світі, коли знайдений єдиний донор, але через пандемію не можна вивезти трансплантат в росію».

Отже вказана пані Петрусевич, особа без моральних принципів, з кримінальним досвідом та із широким колом зв’язків у кримській медицині, очолює «благодійну структуру», підконтрольну російським окупантам та спецслужбам, що надає послуги для росіян з отримання трансплантатів через державні кордони. Водночас та сама Петрусевич активно бере участь у «спростуванні української пропаганди про пересадку органів від українських дітей» в підконтрольних агресорові інформресурсах.

Тому кожен може зробити власні прості висновки, але для батьків на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей маємо очевидну пораду – не довіряйте ваших дітей кримським «псевдоволонтерам» на кшталт Петрусевич та не звертайтеся без ситуації крайньої необхідності саме до кримських лікарень.

Якщо вивезти хвору дитину на підконтрольну Україні територію або показати її місцевому відомому вам особисто лікарю неможливо то варто звертатися до Міжнародного комітету Червоного Хреста зокрема через його офіційний сайт https://www.icrc.org/ru/contact#worldwide-contacts , та просити на допомогу від міжнародної структури.

Це знизить шанси того що на вашій дитині або на її органах чи інших донорських матеріалах будуть заробляти російські окупанти або цинічні шахраї на кшталт вказаних «кримських волонтерів».