Кирило Стремоусов відомий херсонцям протягом приблизно півтора десятка років. Спочатку його знали як міського фрика, блогера, любителя екстремальних подорожей, прихильника екстравагантних дієт та організатора «руських пробіжок», що виглядали до певного часу безневинною витівкою.

Зараз Стремоусів – видна постать у злочинній окупаційній «владі» рашистів Херсонської області. Він – фейковий «заступник голови» підконтрольної загарбникам так званої «обласної адміністрації», а заразом – один із найнебезпечніших колаборантів. Чому – найнебезпечним? Тому що під маскою фрика, ентузіаста «слов’янського ведизму» та прихильника «здорового способу життя» в досить екстремальних його проявах (наприклад, Стремоусів їв та іншим рекомендував вживати в їжу глину) ховалася людина із серйозними ментальними патологіями.

Нещодавно Кирило Стремоусов розмістив у мережі відео, зняте, найімовірніше, у його робочому кабінеті в захопленій окупантами будівлі Херсонської облдержадміністрації. Мабуть, це кабінет одного із заступників голови адміністрації.

На тумбочці, розташованій поруч із робочим столом «заступника голови», розміщено два портрети – Йосипа Сталіна та Ернесто Че Гевари. Обидва, мабуть, – кумири Стремоусова. Втім, про піетет перед Че Геварою Стремоусов говорив і раніше, навіть мандрував Латинською Америкою «по місцях бойової слави» свого кумира. Понад те, він називав себе «херсонський Че Гевара».

Але виявилося, що колаборант – ще й шанувальник «вождя народів», тобто – радянського кривавого тирана та ката, під час правління якого безвинно пройшли через табори та в’язниці близько 18 мільйонів людей, а близько 6 мільйонів було розстріляно. До цих жертв не можна не додати близько семи мільйонів українців, які загинули під час Голодомору. Ось такий кумир у фейкового «заступника голови» злочинної окупаційної «адміністрації» Херсонської області.

Втім, і персона незаслужено романізованого Ернесто Че Гевари не краща. Люди, які близько знали його, згадували про Гевара яко про маніяка, який відчував задоволення від убивств та потім неодноразово особисто брав участь у розстрілах. Зокрема, сестра Фіделя і Рауля Кастро Хуаніта, яка близько знала Гевару, згодом емігрувала до США, написала про нього в біографічній книзі «Фідель і Рауль, мої брати. Таємна історія»: «Для нього не мали значення ані суд, ані слідство. Він одразу починав розстрілювати, бо був людиною без серця».

В 1959 Че Гевара особисто інструктував кубинських революційних суддів: «Не слід влаштовувати тяганини з судовими розглядами. Це революція, докази тут вторинні. Ми повинні діяти на переконання. Вони всі – банда злочинців та вбивць. З іншого боку є апеляційний суд». Цей «апеляційний трибунал» Гевара очолював особисто і жодного смертного вироку не скасував. А 11 грудня 1964 року заявив із трибуни ООН: «Розстріли? Так! Розстрілювали, розстрілюємо і розстрілюватимемо!».

Кривавий радянський тиран і кубинський маніяк-вбивця – такі кумири у херсонського прислужника російських окупантів. І, судячи з нещодавніх відеозвернень, у яких Стремоусов обіцяв жорстоко карати «українських фашистів», колаборант хоче хоча б частково відповідати своїм кумирам.

Напевно, злочинний «заступник голови» вже надав своїм господарям список херсонських активістів та журналістів, які колись дуже докучали йому, називаючи речі своїми іменами. Здогадуємося, що персонажі цього списку встигли виїхати за межі окупованих районів до того, як Стремоусов зірвав із себе всі маски і постав у всьому своєму божевіллі.

Достойний уваги та «шлях до успіху» блогера-колаборанта. Трудова діяльність 45-річного Кирила Стремоусова обмежується кількома роками дрібного підприємництва та нетривалою роботою у рибінспекції. В останній він дістався начальника Генічеського районного управління, звідки його звільнили, за версією самого Стремоусова, за нетерпимість до корупції, за версією людей, які знали його на той час – за хабарництво. 2007 року він якимось чином працевлаштувався в апарат Комітету рибного господарства, але пропрацював там лише кілька місяців.

А з 2007 року розпочався шлях Стремоусова як дієтолога-екстремала, слов’янського ведиста, блогера, провокатора та законспірованого російського агента впливу. Зазначимо цікавий збіг: у тій же рибінспекції свою трудову діяльність розпочинав і одіозний Руслан Коцаба, який став відомим у 2015 році протиправними закликами бойкотувати мобілізацію.

З початку ХХI століття у Росії зрозуміли, що наша країна обрала інший шлях і згодом остаточно вийде зі сфери впливу агресора. І тоді російські спецслужби отримали солідне фінансування для спонсорування агентів впливу, тобто людей, яким було поставлено завдання стати лідерами громадської думки та просувати проросійські наративи. Для росіян Стремоусов був ідеальним кандидатом на таку роль. На той час рибінспектор, що важив 125 кілограмів, вирішив кардинально змінити спосіб життя. Він почав практикувати різні дієти та системи голодування, словом, зробив «здоровий спосіб життя» такою собі релігією, і з ентузіазмом її проповідував.

Завдяки цьому Кирило Стремоусов досить швидко став медіаперсоною: про нього писали статті, знімали сюжети, він отримував увагу таких великих видань як «Факти», а також провідних українських телеканалів. Можливо, тому росіяни і запропонували екстравагантному херсонцю співпрацю, що добре оплачується. Напевно, він із задоволенням прийняв пропозицію і, можливо, отримав непогані гроші авансом, оскільки ніде офіційно не працюючи зажив на широку ногу. Стремоусов подорожував світом, купив дорогу фото- та відеотехніку преміум-класу. Можливо, і своє видання «Таврія ньюс» Стремоусов відкрив за завданням росіян і за їх гроші. Можна припустити, що роботодавцям із ФСБ був більше потрібен не фрик, який їсть глину та молиться на Че Гевару, а впливовий журналіст, шановний лідер думок. І вони почали «ліпити» такого журналіста та лідера зі Стремоусова, не шкодуючи грошей.

Серед херсонських журналістів середнього віку, які розпочинали кар’єру в першій половині 2000-х, чимало мали сумний досвід роботи в «Таврії Ньюс». Сценарій був одним і тим же: Стремоусов пропонував молодим журналістам співпрацю, обіцяв непогані гроші, але справно платив не більше місяця, потім «годував обіцянками», посилаючись на «фінансові труднощі», і тривало це доти, доки у журналіста не закінчувалося терпіння. Незабаром на «Таврії ньюс» залишилися лише два автори: сам Стремоусов та його друг Володимир Марус – не безталанний, але «ватний» та непомірно п’ючий персонаж херсонського бомонду.

Тобто агент впливу безсоромно обманював усіх праворуч і ліворуч: і херсонських журналістів, і своїх російських роботодавців. Можливо, він навіть гарно звітував про витрачені гроші, розповідаючи про «титанічні зусилля» щодо злочинного перетворення Херсонщини на нібито «проросійський анклав».

Проте провал на Херсонщині «російської весни» у 2014 році зійшов агенту росіян з рук. Напевно тому, що росіянам було просто шкода вкладених у нього немаленьких «інвестицій». Щоправда, дещо змінили стиль роботи свого агента, а також очевидно організували управління його злочинною роботою з окупованого Севастополя.

Якщо до 2014 року Кирило Стремоусов був просто фриком-провокатором, то потім його триколорність вилізла назовні у всій своїй красі. А в навантаження до неї – виявилася ще й агресивність. Під час своїх «перфомансів» він не соромився розпускати руки, а то й заходив ще далі: стріляв із травматичного пістолета. 2017 року Стремоусов майже розрядив обойму в охоронця оздоровчого центру в Генічному районі, куди приїжджав «розбиратися з приводу корупції», а 2019 року вчинив стрілянину під час прес-конференції. І знову те, за що будь-яка інша людина могла відправитися «топтати зону», Стремоусову, за великим рахунком, зійшло з рук.

Двічі блогер-провокатор намагався увійти до місцевої політики: він недовго представляв на Херсонщині «Християнсько-демократичну партію», а у 2018 році став головою Херсонського обкому Соціалістичної партії України, тоді очолюваної сумнозвісним Іллею Ківою.

Раніше ми повідомляли, що Стремоусов став ключовим актором розпочатої з середини березня інформаційної операції росіян у Херсоні в рамках фейкового злочинного комітету порятунку за мир і порядок. Пізніше, місяць тому Стремоусов повідомляв «Московському комсомольцю», що «нас проклинають, нам загрожують», послідовно та злочинно вказуючи на «потребу співпраці з Кримом» та «запровадження російського рубля» в регіоні та хваляючись своїми досягненнями у боротьбі з українськими тролейбусами та букварями , а також співучасті у фактично розкраданні фейкових «виплат соціальної допомоги за рахунок Криму».

І ось шанувальник двох маніяків-вбивць, який загрожує покараннями своїм співгромадянам, зараз відпрацьовує вкладені в нього росіянами гроші на посаді фейкового «заступника голови» окупаційної та злочинної «обласної адміністрації». Примітно, що всі фейкові «чиновники» в Херсоні були просто злочинно «призначені» окупаційною «військовою комендатурою», оскільки окупанти не мають жодних ілюзій щодо їхньої «підтримки населенням», що дорівнює нулю. Хочеться вірити, що наша армія досить скоро звільнить Херсонську область від рашистської нечисті, і шанувальник двох убивць не наробить великого лиха, намагаючись наслідувати своїх кумирів.

Можливо, хтось спробує заперечити: мовляв, Стремоусів є дрібним як особистість, щоб уподібнитися Сталіну та Че Геварі. Але чи вони були масштабними особами? Про таких людей дуже добре сказав один літератор, помітивши, що кожен великий негідник – це нікчема, яка дорвалася до великих можливостей. Характерно, що окупанти довіряють організацію злочинної псевдо-влади та проведення фейкових «референдумів» не просто нікчемам, а й відверто хворим людям, до яких слід віднести Стремоусова.