Останніми днями кримські колаборанти знову почали поширювати заяви про нібито злочинне формування з окупованого Криму та південних районів материкової України так званого «Таврійського краю».

Як ми вже повідомляли зазначений злочинний замах має у очах Кремля основою вадою малу «управлінську» спроможність кримського «уряду» та севастопольського «губернатору», а також відсутність власне у цілком дотаційному Криму відповідних кадрових та економічних ресурсів.

Фактичний «допуск» кримської «еліти» до злочинного «управління» Херсоном, Каховкою, Генічеськом та Мелітополем може призвести до швидкого «перерозподілу» бізнесу та земель окупованої України, але не забезпечить «надійну вертикаль керування», що добре розуміє керівництво агресора.

Прикладами неспроможності кримських колаборантів діяти «за законами воєнного часу» окупанти бачать їх неспроможність «ефективно опрацювати» «біженців» з материкової України. Адже у Сімферополі та Севастополі не змогли організувати ані пропагандистську «картинку», ані розподіл раптово отримано «робочої сили» у ті галузі економіки півострова, які на це гостро потребують за умов санкцій.

Так само заяви кримської та севастопольської «влади» про спрямування «на допомогу Донбасу» лікарів та про «забезпечення освіти» на окупованому півдні України залишилися пропагандистськими лозунгами, відповідні «кадрові резерви» колаборантами досі не сформоване.

Також Кремль незадоволений темпами «запровадження рублевої зони» та «низьким рівнем товарообігу» Криму з окупованим материковим півднем. Істотні питання у агресора виникли через халатне забезпечення кримськими колаборантами роботи лікарень Криму як шпиталів та евакопунктів та грейдерування доріг півночі півострову, як практичних завдань «допомоги» російській військовій машині.

Втім альтернативою злочинним замахам на анексію півдня України «разом із Кримом» агресор має ще більш утопічне злочинне «формування нових народних республік», для чого у Кремля узагалі нема кадрових та фінансових ресурсів.

Тому невідворотна деокупація материкового півдня Збройними Силами України має зокрема й об’єктивні та незмінні соціальні й економічні підґрунтя.