Російські загарбники «відновили» пам’ятник Володимиру Леніну, знесений під час декомунізації в окупованому ними місті Генічеську Херсонської області. Більше того, на будівлі місцевої адміністрації, біля якої стоїть пам’ятник, на додаток до вивішеного кілька днів тому прапора окупантів, з’явився червоний, радянський.

Місцеві колаборанти, зокрема начальник так званої окупаційної «міліції» Геннадій Малюков, уже похвалилися нібито «відновленням історичної справедливості» та отримали від генічан передбачуваний шквал ненависті. Людей обурила відверта маразматичність окупантів та колаборантів, які вирішили насамперед повернути на колишнє місце добряче пошарпаного та розділеного при демонтажі на три частини радянського ідола, коли в окупованому місті є колосальні проблеми.

У генічеських аптеках та лікарнях немає медикаментів, у місті, як і раніше, відчувається серйозна нестача продуктів. Чимало людей через російську агресію втратили роботу та засоби для існування. «Повернення з небуття» Леніна та червоного прапора у рейтингу проблем, які зараз хвилюють генічан, знаходяться, як казав один серіальний персонаж, «десь між проблемами міграції вухатої сови та питаннями оподаткування в Конго».

Втім, «відновлення» ідола та вивішування червоного прапора має і певний умовно позитивний аспект. Люди прямо переконалися, наскільки далекі окупанти від українських реалій, наскільки вони застрягли у минулому. Окупантам нічого запропонувати Геніческу, крім скріпленого цементним розчином символу країни, що давно спочила, і її прапора.

Росіяни спроектували на окуповану територію свої уявлення про життя, що складаються з «гримучої суміші» православних «скріп» із радянськими ідолопоклонством та рабською психологією. При цьому окупанти у своїй «культурній політиці», очевидно, прагнуть запозичити «кримський досвід» опори в тому числі на «ветеранів заповідника комунізму», вочевидь не усвідомлюючи, наскільки за останнє десятиліття змінилася ситуація на материковій Україні, порівняно з півостровом.

Поспіхом «відновлений», та ще й «крім рукава», генічеський Ленін став більш ніж промовистим артефактом, що ілюструє непоправну дикість, тупість та закаркуватість «російського світу», у якого немає майбутнього, а є тільки наскрізь пропахлі тліном «славне минуле» велика історія». Але насправді нічого «славного і великого» там не було.