Наша Асоціація останні роки багато писала про системну кризу ринку праці в окупованому Криму, та про погіршення ситуації у зв’язку із масштабною російською агресією.

Задум окупаційного «уряду» вирішити кадрову кризу на півострові, насамперед у сферах сільського господарства та медицини, за рахунок нинішніх  «біженців» з материкової України був наразі зупинений через очевидні проукраїнські настрої більшості таких осіб та їх небажання масово залишатися у окупованому тими самими росіянами Криму.

Водночас криза у сільському господарстві та медицині півострову, як поки «тиловій зоні» російської агресії проти України, має для Кремля неабияке значення, адже вона прямо впливає на подальші військові плани росіян, щодо продуктового та санітарного забезпечення армії загарбників.

Колаборанти прямо визнають, що за умов санкцій та потреби «імпортозаміщення» забезпечення сталого рівня аграрного виробництва в Криму може бути досягнуте лише за рахунок збільшення кількості робітників, фізична праця яких розглядається як альтернатива сучасної механізації.

Водночас ситуація тут поки для окупантів безвихідна, та навіть запроваджені у школах Криму «аграрні класи» навряд чи забезпечать притік робочої сили у галузь. Ймовірним стає поширення напівпримусового залучення окупантами окремих категорій міського населення, насамперед «бюджетників», у окремі цикли сільгоспробіт.

У медицині навіть окупаційний «уряд» визнає, що не може та у найближчі часи не зможе забезпечити медикам на півострові конкурентоспроможні умови праці, а тому вони продовжують залишати Крим. Тому наразі приціл окупантів робиться на масову підготовку «середнього медичного персоналу» та на його «прив’язування» до півострову адміністративними заходами.

Окремо «посадовці» окупантів визнають що наразі вони не можуть навіть ефективно користуватися сучасним імпортним медичним обладнанням навіть за умов його наявності, через брак фахівців з його експлуатації та обслуговування.