На початку квітня російська пропаганда визнала загибель від наслідків коронавірусу Володимира Жириновського, керманича нібито «опозиційної» «ліберально-демократичної партії росії» («ЛДПР»).

Останні три десятиріччя і керманич, і структура «ЛДПР» формулювали найбільш шовіністичний порядок денний, зокрема щодо Криму та України в цілому, який «не дозволяв» собі офіційний Кремль.

В Криму з 2014 року протиправні «місцеві структури» «ЛДПР» також були утворені в якості імітації «конструктивної опозиції» для «партії путіна», та до них було включене колаборантів «другого рівня».

Наша Асоціація досліджувала таких кримських «політиків» від «ЛДПР», як колишні співучасники т.зв. «голови Криму» у злочинному угрупуванні «Сейлем» Микола Волков та Віктор Жиленко, які «відзначилися» на півострові з 2014 року в ролі фейкових «депутатів державної ради» хіба що низкою корупційних скандалів.

Та наразі ситуація посилення каральної складової російського режиму та зміна риторики «офіційної влади» стирає всі відмінності між «опозицією» та «партією Кремля».

За таких умов смерть Жириновського вкрай ймовірно передує об’єднанню всіх «російських політичних партій» у єдиний нацистський «фронт». В Криму це означатиме подальшу маргіналізацію відповідних «політиків», яким наразі відведене роль дешевих провокаторів російських спецслужб.

Водночас керівництво самої «ЛДПР» у Москві наразі «тимчасово» віддане одному із ідеологів путинського режиму Леоніду Слуцькому, який відзначився послідовними спробами посягання на український Крим, зокрема як ключовий функціонер державної думи.

Зокрема, під патронажем Слуцького окупований Крим у 2015-2020 роках періодично протиправно відвідували французькі парламентарі, про що наша Асоціація робила одразу декілька розслідувань, зокрема у вимірі фінансування такої діяльності за рахунок транскордонного злочинного угрупування, пов’язаного із торгівлею людьми. Матеріали цих розслідувань були передані у повноважні органи ООН та до компетентних структур Франції.

Також Слуцький, спільно із Георгієм Мурадовим, був задіяний до фабрикації так званої «справи екоциду» щодо перекриття Північнокримського каналу та до спроб формування агресором фейкових «громадських трибуналів щодо київської хунти».

Примітно що одіозний пан Слуцький, керманич комітету державної думи з міжнародних зв’язків, став у 2018 році фігурантом одразу низки «сексуальних скандалів», пов’язаних із його домаганнями до іноземних журналісток під час «інтерв’ю», окремі деталі чого не сподобалися б навіть «російському глибинному телеглядачеві».

Вибіркова публічність складових відповідних історій «у завішаному іконами службовому кабінеті» свідчить про істотну залежність нинішнього керманича «ЛДПР» від угрупувань російських спецслужб в рамках боротьби за владу в Москві, що триває.

У той же час примітно що саме «опозиціонер» та «статевий гігант» Слуцький був призначеним наразі до складу російської делегації в рамках переговорного процесу разом із Володимиром Мединським, який у свій час був зокрема викритий не лише у масштабній корупції на посту міністра культури, але й у плагіаті власної дисертації, присвяченій «героїчній історії росії».

Отже наразі «переговорну позицію» агресора, зокрема щодо Криму, Кремль довірив особам, свободою та подальша доля яких може бути безболісно для російської влади знищеною її спецслужбами.

Слуцькому також ж та з тих самих міркувань, як ми бачимо, довірили й медійну складову «воз’єднання» «ЛДПР» та «Єдиної Росії» у нове нацистське «політбюро» Кремля.