У 2020-2021 роках діяльність окупантів з мілітаризації Криму, зокрема у вимірі розгортання в Севастополі радіолокаційної станції «Вороніж-СМ» набула суттєвої активізації, про що сповіщала наша Асоціація. Ця локаційна система складається з мережі установок, що мають завдання виявлення ракетних запусків та розташовані насамперед у самій Росії.

Окупанти з 2017 року анонсували побудову «Вороніж-СМ» в окупованому Севастополі задля «моніторингу ракетної обстановки» у басейні Середземного моря, на Близькому Сході та в Африці, систему спочатку обіцяли «здати в експлуатацію» до 2024 року. Ця система, за задумом агресора, мала замінити радянську систему «Дніпро».

Нагадаємо, Росія наприкінці ХХ сторіччя, згідно відкритих джерел, користувалася тодішніми українськими радіолокаційними об’єктами за двосторонньою угодою з Україною. Угода була розірвана росіянами у 2008 році саме через запуск агресором проекту «Вороніж».

Після окупації Криму для запуску та «реновацій» системи в Севастополі окупанти потребували на значні енергетичні потужності, що було ними вирішене через запуск Балаклавської теплоелектростанції. Агресор наразі ув’язує севастопольську радіолокаційну станцію із іншою станцією «Вороніж», розташованою в Армавірі.

Перший етап розгортання агресором системи «Вороніж» відбувся у 2017-2018 роках із запуском у Росії трьох станцій та загоризонтної станції «Контейнер» в Мордовії. При цьому агресор, будуючи нову систему, не зняв з чергування й наявні у росії та в Казахстані станції «Дніпро» та станції «Дар’ял», та розташовану в Білорусі станцію «Волга».

Усі ці системи конструюються московським Радіотехнічним інститутом імені академіка Мінца, який підпорядкований російському державному концерну «РТІ Системи», та відмінністю «Вороніжу» є саме здатність працювати за горизонтом.

Після 2020 року будівництво севастопольської станції було істотно прискорене агресором, та з публікацій станом на лютий 2022 року можна зробити висновок про її введення в експлуатацію.

Фактичною метою роботи усіх цих систем є забезпечення іншої системи – активної протиракетної оборони російської столиці, що має назву «Амур».

Водночас до початку агресії проти України агресор прямо визнавав «неповну ефективність» роботи системи «Амур» без можливості відновлення роботи радянських станцій, розташованих в Україні та станції «Дар’ял» у азербайджанському селищі Габала.

Потенціал з ураження протиракетної оборони цивілізованих країн для РФ становить очевидну необхідність для підвищення градусу агресивності та протистояння із США за рахунок потужностей, які радянська імперія розташувала на теренах України.

Очевидним є прагнення агресора, в рамках розв’язаного Кремлем наразі ядерного протистояння із цивілізованим світом, перш за все із США, встановити свій контроль над усіма відповідними радянськими об’єктами.

Прикладом, що як випливає з відкритих джерел, окремі радянські загоризонтні системи, зокрема – типу «Дуга» становили масштабний радіолокаційний комплекс, якій в США іменували «Дятел» («Woodpecker»). Американські військові вказували, що вона використовувалася для пригнічення їх протиповітряної системи.

В умовах оголошеної «холодної війни» агресора із міжнародним співтовариством і війни з Україною агресор очевидно буде прагнути об’єднати наявні «протиракетні потужності» Росії із комплексами і об’єктами, які територіально залишилися на території пострадянських країн, які останні роки були їм непідконтрольні.

У цьому вимірі варто звернути окрему увагу на об’єкт «Дар’ял» у Азербайджані у вимірі поточного зростання напруженості у зоні вірмено-азербайджанського конфлікту, зокрема з урахуванням провокацій так званих «російських миротворців».