Війну, яку розв’язала Росія проти України, засудив увесь цивілізований світ. Тисячі жертв серед українців, зруйновані міста та інфраструктура, гуманітарна криза, вимушене переселення – ось перелік проміжних результатів так званої «спецоперації» Кремля по «звільненню» України. Напевно мова йде про звільнення від добробуту, європейського майбутнього, реформ, розвитку та становлення національної самосвідомості.

Це саме ті речі, які для РФ є недосяжними, оскільки диктатура та тотальна пропаганда спрямовує російське суспільство у прірву. І цей процес значно прискорили фінансово-економічні санкції, які вже сьогодні поставили Росію перед дефолтом та світовою ізоляцією. На додачу до цього, РФ має перспективу отримати статус держави-терориста, яка погрожує ядерною зброєю усьому світу [1]. Однак, досягнення хворобливих цілей для російської верхівки напевно набагато важливіше, аніж життя власних громадян, вітчизняна економіка та авторитет держави на світовій арені. Для цього Кремль готовий жертвувати долями не тільки власних громадян, а й громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України, зокрема в Криму. Експерти Асоціації реінтеграції Криму проаналізували кримські втрати від так званої «спецоперації» Росії в Україні.

Одразу зазначимо, що бліцкриг, на який розраховував Путін провалився, і цей факт визнали навіть численні російські експерти, а ще Кремлю довелося визнати і численні втрати в Україні. Звісно, що кількість таких втрат була значно зменшена, але російське суспільство зрозуміло ціну вторгнення. При чому російська влада офіційно висловила співчуття родинам загиблих військових. Зокрема, прес-секретар Путіна Пєсков заявив, що загибель військових – це велика «біда для Росії», однак їхній «героїзм є виправданим та увійде в історію» [2].

Навряд чи родинам загиблих росіян, яких Путін кинув як гарматне м’ясо, від цього співчуття стане набагато легше. Також не легше від такого співчуття і сім’ям полонених російських військових, доля яких сьогодні є не завидною. Ще російській владі довелося визнати і участь російських строковиків у війні проти України. Зокрема, представник Міноборони Росії Ігор Конашенков визнав не тільки факт участі строковиків, а й факти їхньої загибелі та полону [3].

І це попри заяви Путіна про те, що у «спецоперації» нібито приймають участь виключно професійні військові, та жодного додаткового призову строковиків для участі у війні не буде [4]. Однак, чи можна вірити людині, яка попри усі обіцянки в перших ешелонах кинула в бій саме необстріляних строковиків, які навіть і не здогадувалися куди їх везуть.

Одночасно з кураторами з Кремля, окупаційна «влада» Криму почала говорити про втрати серед населення півострова. Вперше пан Аксьонов почав про це заявляти аж 11 березня, коли війна тривала вже майже два тижні. Він визнав факт відправки на материкову Україну військових з тимчасово окупованого півострова, серед яких є загиблі. Як і його шеф з Кремля, Аксьонов зазначив, що кримчани в Україні «захищають інтереси Росії», а також «звільняють братський народ України від націоналістів» [5]. Натомість, жодних статистичних даних про кількість вбитих або полонених кримчан, самопроголошений «голова» Криму так і не надав громадськості. Окремі дані доходять до нас з відкритих заяв «влади» півострова. Зокрема, «адміністрація» Севастополя заявила, що від початку війни у місті вже поховали шість військових з числа кримчан, але є ще багато поранених, які знаходяться у місцевих лікарнях [6].

Тут риторика така ж сама: «героїзм», «захист Вітчизни» і так далі. Хоча севастопольська «влада» пішла трохи більше співчуття, вона пообіцяла виплатити сім’ям загиблих по одному мільйону рублів з «резервного фонду» [7]. Напевно російські маріонетки в Криму вважають, що цими відносно невеликими грошима, які скоро взагалі нічого не будуть варті, можна компенсувати збитки для сімей, які втратили власних годувальників.

Поряд з визнанням втрат, на окупованому півострові триває активна «мобілізація» кримчан, яких у основні масі не мають жодного бажання воювати. Кремль використовує в Криму вже перевірену тактику: «строковиків» заставляють підписувати «контракти» та їхати воювати у материков Україну. Так намагаються забезпечити обіцянку Путіна «не залучати строковиків до воєнних дій».

Акцент пропаганди також робиться на мобілізації кримських татар, яких попри їхню волю насильно відправляють на війну. Це також очевидний елемент спроб розпалювання штучної ворожнечі між українцями та кримськими татарами. Наявні дані про примусовий збір в Криму «гуманітарної допомоги» армії РФ. По суті кримчан примушують приносити продукти та речі на спеціально створені пункти. Окрім цього, майже в такому самому порядку, кримчан змушують здавати кров для поранених російських солдат [8].

Отже, Кремль використовує тимчасово окупований півострів у якості плацдарму для наступу, при чому Збройні Сили України не нанесли ударів по території Криму, по українській території, на якій проживають наші громадяни. У даному випадку, Кремль може розраховувати лише на примус, оскільки у наших попередніх матеріалах ми доводили, що населення Криму засуджує війну проти України.

Необхідно зазначити, що є ще одна проблема, про яку самопроголошена «влада» Криму воліє не говорити. Мова йде про численних полонених з числа кримчан, які приймали участь у війні на боці Росії. За даними українських спецслужб, РФ використовує у своїй «спецоперації» 126 бригаду берегової охорони та 127 окрему розвідувальну бригаду Чорноморського флоту РФ. Ми не будемо називати персональні дані полонених військових з цих формувань, але усі вони кримчани, які проживають в різних районах півострову – Сімферопольському, Першотравневому та Бахчисарайському тощо.

Усі вони мали різні військові спеціальності, і після «визнання» Путіним так званих «республік Донбасу» вони були залучені до воєнних дій в материковій Україні. На допитах ці полонені говорять, що перед початком операції їх керівництво сказало, що усе вже вирішено, і потрібно просто пройти рейдом по території України. Тобто, буде так, як у 2014 році, коли Росія спробувала анексувати український півострів [9]. Це зайве підтвердження того, що Кремль розраховував на бліцкриг, очікуючи що населення материкової України повністю підтримає окупантів та виявить бажання стати частиною «руського мира». Також очевидно, що РФ не врахувала того, що з 2014 року українське військо постійно навчалося, модернізувалося та удосконалювалося. А ще значно зріс рівень національної єдності в середині України, оскільки наші громадяни на прикладі Криму та Донбасу побачили усі реалії російської окупації.  

Паралельно з «мобілізацією», окупанти почали працювати з сім’ями кримчан, яких забирають на війну з Україною. Зокрема, з ними проводяться зустрічі, на яких пропонують психологічну допомогу на час участі їхніх рідних у так званій «спецоперації». Також сім’ям ставиться умова, що про долю своїх близьких їм повідомлять тільки після завершення цієї «спецоперації». Отже, про полон або смерть власного сина чи чоловіка, сім’я може дізнатися лише через роки [10].

Таким чином російська «влада» намагається максимально обмежити інформацію про військові злочини, залишити кримчан без доступу до правозахисників чи іншої підтримки, яка здатна чинити спротив примусовій «мобілізації» на окупованому півострові. Схожа ситуація відбувається й у так званих «республіках Донбасу», де примусова «мобілізація» набула небачених масштабів. Чоловіки вже бояться виходити на вулицю, адже воювати проти України  там забирають з автовокзалів, ринків, магазинів та маршрутних таксі. Будь-яка відмова є приводом для арешту [11]. Напевно Кремль використовує однакові прийоми для того, щоб втягнути українців у війну проти їхньої Батьківщини.

Стандартність простежується і в політиці військової цензури, яку Кремль нав’язав кримським медіа. Так, до них «офіційно звернувся» так званий «міністр внутрішньої політики, інформації та зв’язку» Михайло Афанасьєв, який зазначив, що за «повідомлення фейків» буде кримінальне покарання до 15 років [12]. Під такими «фейками» він розуміє правду про війну з Україною, яку в окупованому Криму навіть не можна називати війною, а виключно «спеціальною операцією». Також не можна говорити про кількість жертв і полонених, оскільки це «підриває авторитет» другої у світі армії, яка годує власних солдатів протермінованими пайками [13].

Втім є і позитивні новини з Криму. Як зазначає кримський активіст Ролан Османов, представники спецслужб Росії дещо зменшили тиск на громадських діячів, що ймовірно пов’язане з невпевненістю в ситуації. Тобто, вони розуміють, що Кремль програв у цій війні, і не відомо як складеться їхня особиста доля. Страх проявляється навіть у небажанні показати «посвідчення» при проведенні «перевірок та допитів», щоб не можна було ідентифікувати особу [12]. Для України це добрий знак, адже скоріш за все окупаційна «влада» розуміє хиткість свого становища і припускає, що деокупація Криму вже не за горами. У такому випадку, усі їхні дії отримають належну правову оцінку з боку України та міжнародних судових інстанцій.

Попри реальні втрати серед кримчан, пропагандистська машина Кремля продовжує агітувати молодь за агресію проти України. Так, у навчальних закладах Криму проводяться зустрічі, на яких молоді розповідають про «денацифікацію» та ідею «звільнення українського народу від сучасних фашистів». Також на окупованому півострові розгорнули потужну інформаційну кампанію і постійно «нагороджують» кримських «військових».

Зокрема, 4 березня Путін «нагородив званням Героя Росії кримчанина Юрія Німченко, який командував екіпажем танку» та нібито «звільняв Північно-Кримський канал» [14]. Для агресора героями стають ті, хто розстрілює мирні міста України та допомагає Кремлю створити потрібну картинку для пропагандистів. До речі Німченко не єдиний хто отримав «нагороду», є ще принаймні шість кримчан, які «за мужність в боях» були відзначені Шойгу, але деталі та прізвища агресор так і не повідомляє [14]. Напевно важкого виставляти у якості героїв братовбивць, які зрадили Батьківщину та стали на бік агресора – держави, яка ігноруючи усі цивілізовані правила ведення війни знищує забороненою зброєю цивільні об’єкти та населення, прикриваючись ідеями про «визволення, духовність та миролюбство».

Також за традиціями Росії в Криму у добровільно-примусовому порядку 5 березня організували «автопробіг на підтримку російської армії». Апогеєм цього дійства став флешмоб: усі автівки утворили літеру «Z» – нацистський символ «військової операції на підтримку населення Донбасу» [15]. Вважаємо, що таким чином Кремль намагається максимально заплямувати окупований півострів перед усім світом. Це дійсно доволі вагомі іміджеві втрати для Криму, який сприймається міжнародною спільнотою як невід’ємна українська територія.

Від збройної агресії Росії страждають і звичайні кримчани, які не можуть отримати якісних медичних послуг внаслідок переобладнання лікарень півострова у військові шпиталі. Наприклад, на півдні окупованого Криму на основі лікарні створено шпиталь для військовослужбовців РФ. За даними кримчан, шпиталь переповнений пораненими, навіть лікарів-хірургів окупаційна влада не відпускає додому. Пересічні кримчани не можуть розраховувати на медичну допомогу, адже усі сили кинуті на лікування солдат агресора. Також окупанти звозять трупи військових до моргів Криму, що може призвести до гуманітарної катастрофи [16]. Справа в тому, що керівництво Росії не поспішає ідентифікувати власних громадян та відправляти їхні тіла додому, побоюючись реакції суспільства.

Подібна ситуація неминуче призвела до дефіциту в тимчасово окупованому Криму ліків, які здебільшого спрямовуються на лікування поранених. Самопроголошена «влада» півострова 12 березня вже заявила, що спостерігається стрімке зростання цін на ліки та дефіцит окремих препаратів. Кремлівські ставленики хочуть контролювати ціни в аптечних мережах, однак представники останніх заявляють, що нічого не можуть вдіяти. До фактору воєнних втрат росіян додаються численні санкції [17].

Взагалі то ця тема дуже актуальна, і ми окремо проаналізуємо вплив фінансово-економічних санкцій на тимчасово окупований півострів. Однак, зараз ситуація достатньо критична, оскільки кримчани не можуть купили ліки на півострові, а також і на території Росії. Це негативно позначається на здоров’ї населення Криму, і усе через військову агресію Кремля, яку засудив світ. Поряд з дефіцитом ліків, в Криму стало не вистачати продуктів харчування та побутових речей. Виявляється, Кремль вирішив «подбати» про громадян України, які опинилися на територіях, що контролює російська армія. Тому майже у примусовому порядку самопроголошена «влада» вимагає від кримських підприємців збирати «гуманітарні вантажі» в Україну, які по дорозі розкрадаються російськими військовими. Також місцева «влада» змушує «бюджетників» перераховувати частину своєї «заробітної платні» на нібито «гуманітарні потреби». Це при тому, що самі кримчани отримують невеликі гроші, і ледве зводять кінці з кінцями [18].

Уявимо рівень абсурду: спочатку нищити міста, бомбити інфраструктуру та вбивати людей а потім надсилати туди «гуманітарну допомогу». До речі, як видно із сюжетів медіа, українці відмовляються від залишків такої «гуманітарної допомоги», що не розкрадена по дорозі гарнізонами окупантів, та агресору доводиться завозити підставних осіб, для того аби на увесь світ показати свою «доброту». Одночасно з цим, Росія вже декілька разів відмовляє у «зеленому коридорі» для Херсонщини, яка потребує невідкладної гуманітарної допомоги [19]. Таким чином, розпочавши війну з Україною, Росія не задумуючись втягнула окупований Крим у кроваве, безглузде протистояння, наслідки якого кримчани відчуватимуть на собі ще не одне покоління.

Кремль просто використав півострів як військову базу, про що експерти зазначали ще з 2014 році. По суті РФ змусила кримчан вбивати своїх співвітчизників, прикриваючись марними «визвольними ідеями». Достеменно не відомо стільки вже кримчан загинуло на цій війні, скільки поранено та скільки потрапило у полон. Принципово те, що Кремль продовжує системно вбивати сам півострів, його репутацію, економіку та інфраструктуру. При цьому ніхто навіть і не цікавиться думкою самих кримчан, адже вони опинилися не вільними, а безправними. Слід визнати, що російській диктатурі вдалося за роки окупації знищити в Криму всі структури громадянського суспільства, свободи думки та слова. Саме цим і скористався агресор, атакувавши з території окупованого півострова мирні міста України.

Джерела:

1. https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3416842-zelenskij-zaklikav-svit-viznati-rosiu-derzavouteroristom.html

2. https://tass.ru/

3. https://rus.azattyq.org/

4. https://www.svoboda.org/a/putin-poobeschal-ne-ispoljzovatj-srochnikov-v-ukraine-i-ne-provoditj/31742214.html

5. https://ru.krymr.com/a/news-aksenov-krym-voyna-ukraina/31747991.html

6. https://ru.krymr.com/a/news-sevastopol-pohorony-voyennyh/31746768″>https://ru.krymr.com/a/news-sevastopol-pohorony-voyennyh/31746768

7. https://ru.krymr.com/a/news-sevastopol-voyna-poteri/31746381.html

8. https://ru.krymr.com/a/news-gospitali-krematorii-krym/31737359.html

9. https://ru.krymr.com/a/rossiya-ukraina-voyna-plenniye-voyenniye-iz-kryma/31740434.html

10. https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/02/27/7326573/

11. https://zmina.info/ru/articles-ru/zastavyly-vstupyt-v-ryad%D1%8B-boevykov-budut-ly-otvechat-pered-ukraynoj/

12. https://ru.krymr.com/a/rossiya-zakon-o-feykakh-voyna-s-ukrainoy-tsenzura/31735794.html

13. https://stopcor.org/rosijskyh-soldativ-goduyut-proterminovanymy-pajkamy/

14. https://tass.ru/obschestvo/

15. https://tass.ru/obschestvo/

16. https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/02/26/7326250/”>https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/02/26/7326250/

17. https://meridian.in.ua/news/68096.html”>https://meridian.in.ua/</a>

18. https://ru.krymr.com/a/krym-defitsit-produktov-voyna-rossii-i-ukrainy-bezhentsy/31747744.html

19. https://suspilne.media/213780-okupanti-ne-dozvolili-zelenij-koridor-dla-gumanitarnoi-dopomogi-na-hersonsinu/