Навесні 2014 року окупанти перекинули до Криму 13 мобільних газотурбінних електростанцій (далі – МГТЕС), сумарною потужністю 292,5 МВт. Доставка та встановлення були «оплачені з федерального бюджету», а постачальником виступило московське акціонерне товариство «Мобільні газотурбінні електричні станції» (далі – «Мобільні ГТЕС»), що заробило на цьому 2,37 мільярда рублів [1]. До початку 2017 року для роботи МГТЕС було обладнано три майданчики – «Севастопольський», «Сімферопольський» та «Західно-Кримський». Кількість МГТЕС поступово збільшилася до 18, а сумарна потужність зросла до 405 мегават [2]. В окупаційних медіа неодноразово заявлялося, що розміщення МГТЕС у Криму є нібито «тимчасовим рішенням», але згодом, оцінивши вигоди даного проекту, окупанти відмовилися від «мобільного» статусу установок та дозволили їм «пустити коріння» [3]. Кому вигідно тримати МГТЕС у Криму і до яких наслідків це може призвести – з’ясував доцент Андрій Чвалюк.

3 жовтня 2018 року Міністерство енергетики Росії повідомило, що після «успішного завершення комплексного випробування генеруючого обладнання Таврійської та Балаклавської теплоелектростанцій та Сакської теплоелектроцентралі» «кримська енергосистема перестала бути енергодефіцитною» [4]. Планувалося, що запуск нових парогазових електростанцій у Криму мав скасувати «режим вимушеної генерації» [5], який регулярно «продовжувався федеральним урядом». У січні 2022 року цей «режим» все ж таки був скасований, хоч і не для всіх, проте вивозити МГТЕС із Криму окупанти не поспішають. Швидше навпаки, ними розробляється «нормативна база», завдяки якій ці установки можуть отримати «новий для енергоринку статус», такого собі «федерального мобільного резерву потужності». Поки що для МГТЕС «продовжили підвищений тариф» на 2022–2024 роки, але якщо «задумка» вдасться, бенефіціар колишніх «мобільних», а тепер «стаціонарних» газотурбінних електростанцій зможе встановлювати «підвищений вимушений тариф» на свою користь безстроково.

Зазвичай «вимушений» статус отримують теплоелектростанції, які не окупаються на ринку, але необхідні для теплопостачання чи надійності енергосистеми. Такі ТЕС отримують підвищений тариф на потужність, а навантаження за утримання вимушеного генератора лягає на споживачів [6], у нашому випадку – на мешканців окупованого півострова. Причому статус зазвичай надається не новим, а застарілим та неефективним станціям. І якщо окупанти вирішили відійти від встановлених законами ринку правил, значить комусь це вигідно. Залишилося з’ясувати – кому.

 «Мобільні ГТЕС» позиціонують себе як приватне акціонерне підприємство, але це не так. Створене 24 липня 2006 року як 100% дочірнє товариство відкритого акціонерного товариства «ЄЕС Росії», воно успішно пережило реорганізацію у 2008 році материнської фірми і тепер повністю входить до складу російського публічного акціонерного товариства «ФСК ЄЕС», більш відомого як «Россеті» [7]. Як зазначено на сайті «Мобільні ГТЕС», наразі основний парк мобільного генеруючого обладнання розташований на території «Республіки Крим», а також «Севастополя та Краснодарського краю» [8].

Володимир Скляр із «ВТБ Капітал» вважає, що з огляду на протиаварійний характер потужності кримських МГТЕС вони «явно несуть державну функцію». На його думку, «логічно було б оплачувати їх утримання з федерального бюджету, а споживачів змушувати платити повну ціну лише за їхнє фактичне використання» [6]. МГТЕС справді створені, щоб усувати наслідки аварій, але й вони є джерелами небезпеки. 20 вересня 2014 року внаслідок короткого замикання та подальшої пожежі сталося пошкодження та вихід з ладу комплектної мобільної підстанції 110/10 кіловат на Сімферопольській МГТЕС, а у березні 2016 року пожежа повністю знищила одну газотурбінну електростанцію на Західно-Кримській МГТЕС. Ми вважаємо, що установки виходять з ладу саме тому, що не розраховані на постійне використання, проте окупаційна «влада» продовжує їх активну експлуатацію.

На думку Ярослава Рикова, директора з бізнес-аналізу та розвитку ринків ВАТ «Фортум», станція, що працює у вимушеному режимі, апріорі потрапляє у баланс та витісняє ефективних генераторів із ринку конкурентного відбору потужності. В результаті ефективні та найбільш конкурентні генератори, що заявили прийнятні розцінки, змушені на ринку рухатися на користь менш ефективних, втрачаючи прибуток та мотивацію до покращень. За ідеєю, нові потужності повинні витісняти старі, проте цього не відбувається і призводить до того, що інвестори не бажають вкладати гроші в будівництво нових електростанцій.

Крім того, на ринку діє такий неринковий механізм, як договори надання потужності (далі – ДПМ). ДПМ встановлює гарантовану і вищу, щодо ринкової ціни, вартість потужності для генеруючих об’єктів, перерахованих у списку, затвердженому Урядом РФ. Додамо, що до цього списку потрапили нові «об’єкти генерації», збудовані окупантами у Криму в рамках «федеральної цільової програми». На сьогоднішній день ДПМ залишається єдиним працюючим механізмом повернення та окупності інвестицій, вважає Ярослав Риков [9]. Справді, йдеться про те, що російські державні корпорації видавлюють з енергетичного ринку Криму «приватних виробників електричної та теплової енергії». Потужне лобі у федеральному уряді РФ призводить до прийняття постанов, що дають право таким фірмам, як «Мобільні ГТЕС», встановлювати неможливі в ринкових умовах тарифи. Зараз «тариф», за яким мобільні станції реалізують у Криму електроенергію, вдвічі вищий за «середньоринкову ціну» [10].

З 1 січня 2022 року «ветерани» кримської енергетики, теплоелектроцентралі Сімферопольська (повністю) та Камиш-Бурунська (на 50%) призупинили виробництво електроенергії. Дані ТЕЦ належать ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», заснованому в 2003 році дочірнім підприємством державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» та відкритого акціонерного товариства «Теплоенергоресурси». У 2013 році «КримТЕЦ» стало публічним акціонерним товариством, в якому 62,77% акцій було передано кіпрській компанії «GASERMILL VENTURES LTD», а 37,23% – уряду України. Після окупації Криму «КримТЕЦ» було незаконно «націоналізовано» та «почало працювати в російській юрисдикції», причому з січня 2021 року підконтрольна агресору та підсанкційна «КримТЕЦ» стала «повністю приватною фірмою».

«Акції викупила» «Південна енергетична компанія», бенефіціаром якої є росіянин Петро Нідзельський, один із колишніх заступників міністра енергетики Росії, що перебуває під санкціями України та США за свою кримську активність [11]. Жадібність та дріб’язковість цієї людини добре показує ситуація, коли одна фірма Петра Нідзельського кілька років орендувала «Mercedes-Benz S 500 Maybach» в іншої його фірми, а оплачувалася ця угода з бюджету. Причому жоден учасник тендерної комісії на це не звернув уваги [12]. Проте, розмова зараз не про нього, а про те, яку долю окупанти приготували кримському енергетичному комплексу. Ми припускаємо, що план «вичавлення соків» окупантами з кримської енергетики проходитиме у три етапи.

Перший етап полягає в усуненні «конкурентів». Немає жодних сумнівів, що «Россеті» хочуть стати монополістами на енергетичному ринку, тому намагатимуться вичавити з бізнесу приватних осіб. Цьому вже сприяє режим часткового скасування «вимушеної генерації». Після того, як «КримТЕЦ» через збитковість повністю зупинить генерацію електричної та теплової енергії на Сімферопольській та Камиш-Бурунській ТЕЦ, окупанти перекинуть до Криму ще більше МГТЕС. Зважаючи на те, що для цих установок на найближчі два роки продовжено режим вимушеної генерації, «Мобільні ГТЕС» та її материнська фірма «Россеті» продовжать отримувати підвищений прибуток за рахунок населення Криму.

На реальність такого сценарію вказує те, що урядова комісія РФ із забезпечення безпеки електропостачання, 23 вересня 2021 року, на своєму виїзному засіданні, названому «Про перебіг підготовки суб’єктів електроенергетики та об’єктів житлово-комунального господарства Південного федерального округу до проходження опалювального сезону 2021-2020» зробила «Мобільним ГТЕС», а саме «ГТЕС в Республіці Крим та м. Севастополі» зауваження щодо низьких запасів палива і дала термін на «усунення цієї нестачі» [13].

Другий етап може йти паралельно з першим та розпочнеться з оголошення нових «тендерів» на модернізацію обладнання застарілих кримських ТЕЦ. Минулий «тендер» на модернізацію Сімферопольської теплоелектроцентралі за 6,5 мільярда рублів провалився. «Комісія» визнала «запит пропозицій таким, що не відбувся», але, оскільки єдина «заявка відповідала вимогам закупівлі», оголосила «переможцем» кримську фірму «Хімпромбуд». Ця «зареєстрована» у 2016 році в Саках компанія займається будівництвом житлових та нежитлових будівель. Бенефіціаром є її бос Олександр Фролов, він же співвласник підмосковної компанії «Банско» та бенефіціар нижегородської фірми «Інбуд» [14]. «Хімпромбуд» вже кілька років є збитковим, але йому все одно довірили у 2020 році «виконання великих обсягів робіт та освоєння великих обсягів коштів». Інформація про те, що дане «підприємство» справді «приступило до модернізації Сімферопольської ТЕЦ» досі відсутня, натомість є рішення податкових органів від 17 грудня 2021 року про зупинення операцій «Хімпромбуд» за рахунками [15].

Якщо місцеві бізнесмени не справляються, в тендері може взяти участь якась «більш велика» фірма, наприклад те ж саме «Крименерго». Вже згадувана нами урядова комісія РФ із забезпечення безпеки електропостачання нещодавно рекомендувала «уряду Севастополя», спільно з «урядом Республіки Крим», «Крименерго» та «Севастопольенерго» «опрацювати питання залучення АТ «Крименерго» для реалізації проекту реконструкції обладнання Севастопольської ТЕЦ» [13]. Щось нам підказує, що ці «рекомендації» мають наказний порядок і будуть колаборантами справно виконані.

Успішне освоєння «бюджетних коштів» на реконструкції кримських ТЕЦ ознаменує початок третього етапу, в рамках якого федеральний уряд змусить «уряд Республіки Крим» прийняти рішення про «недоцільність подальшої експлуатації» Сімферопольської та Камиш-Бурунської ТЕЦ, та про «необхідність будівництва чергової сучасної теплоелектростанції». Розмови про її будівництво активно ведуться починаючи з 2020 року, після того, як регулятори енергоринку РФ виявили, що до 2026 року «регіону Криму та Тамані знадобиться ще близько 500 мегават нових потужностей» через введення в експлуатацію об’єктів Чорноморського флоту та «Кримської залізниці» [16]. До речі, примітно, що окупанти планують збільшення енергоємності Криму саме в рамках його мілітаризації та відповідного ресурсного забезпечення.

Російська державна корпорація «ВО «Технопромекспорт», дочірня структура корпорації «Ростех», вже побудувала в окупованому Криму дві теплоелектростанції «Балаклавську ТЕС», вона ж «Севастопольська ПГУ-ТЕС» потужністю 496,8 мегават та Таврійську ТЕС, вона ж Сімферопольська ПГУ-ТЕС», потужністю 490,2 мегават. Зараз «Технопромекспорт», як «виробник та суб’єкт оптового ринку», самостійно встановлює «тарифи» на електричну енергію, що постачається кримським споживачам. Ці «тарифи» збільшуються кожні півроку і порівняно з 2019 роком зросли на 5,74% [17]. Немає жодних сумнівів, що вони й надалі зростатимуть, адже «федеральні інвестиції» мають окупатися. Постраждалою стороною знову виявилося населення та суб’єкти підприємницької діяльності окупованого Криму. Адже вартість електричної енергії для підприємств безпосередньо впливає на зниження прибутковості та подорожчання вироблених ними послуг та товарів.

Як відомо, ціна електричної енергії для споживачів включає безпосередньо вартість електроенергії, тариф на передачу, тариф на розподіл, який споживач може оплачувати самостійно або через постачальника. Єдина складова формули, за якою відбувається конкурування між постачальниками – це маржа постачальника [18]. На даний момент єдиним «гарантуючим постачальником» електроенергії в Криму є державне унітарне підприємство «Крименерго». Усунувши його, окупанти матимуть можливість побудувати розгалужену схему постачання електроенергії, коли між виробником і кінцевим споживачем впроваджуються кілька проміжних ланок, що складаються з «дочірніх фірм» та «відокремлених філій» російського оператора електричних мереж «Россеті». Кожен такий проміжний постачальник отримує статус «міжрегіональної розподільної мережевої компанії» та «законне право» додати до «тарифу» власну маржу, через що «тариф» задирається вгору.

Як саме відбуватиметься виведення «Крименерго» з «ринку постачання електроенергії», ми виклали у своїй минулій статті [19], а у наступній розповімо, як запаси палива мобільних газотурбінних електростанцій Криму пов’язані з подальшими агресивними планами російських окупантів.

Джерела:

1. https://www.interfax-russia.ru/moscow/news/moesk-i-mobilnye-gtes-poluchat-2-3-mlrd-rub-iz-byudzheta-posle-otpravki-ih-moshchnostey-v-krym

2. http://www.mobilegtes.ru/dejatelnost/proekty/mobilnye-gtes-krym/

3. https://ria.ru/20150402/1056203900.html

4. https://ria.ru/20181205/1543696136.html

5. https://kianews24.ru/news/na-dvukh-krimskikh-tyec-priostanovlena-g/

6. https://www.kommersant.ru/doc/4103341

7. https://www.fsk-ees.ru/about/subsidiaries/subsidiaries_of_ojsc_quot_fgc_ues_ quot_with_shares_in_the_authorized_capital_of_100/oao_mobile_gas_turbine_power_plant_quot/

8. http://mobilegtes.ru/company/

9. http://www.energyland.info/analitic-show-125808

10. https://peretok.ru/news/generation/21138/

11. https://investigator.org.ua/news-2/239209/

12. https://ru.krymr.com/a/28439554.html

13. https://minenergo.gov.ru

14. https://www.interfax-russia.ru/south-and-north-caucasus/news/krymskiy-himpromstroy-moderniziruet-simferopolskuyu-tec-za-6-5-mlrd-rubley

15. https://www.rusprofile.ru/id/10817215

16. https://www.in-power.ru/news/energosbit/33961-v-krymu-mogut-postroit-esche-odnu-tes-za-schet-energorynka.html

17. http://tpe-vo.ru/wp-content/uploads/2021/05/ТПЭ-предложение-ФАС-на-2022-для-публикации.pdf

18. https://tek.energy/ru/news/mozhet-li-potrebitel-samostoyatelno-vliyat-na-tsenu-elektroenergii

19. https://arc.construction/26150?lang=uk