Олексій Плотніков, к.ю.н., міжнародне право

Продовжуємо розглядати воєнні злочини, скоєні представниками держави-окупанта в Криму. Попередні частини тут [1] і тут [2]. Коротко нагадаємо, що в Криму між Росією та Україною відбувається міжнародний збройний конфлікт. Хоча активних бойових дій на півострові практично не відбувалося, сам факт окупації частини території однієї держави іншою державою означає існування збройного конфлікту, в якому застосовуються норми міжнародного гуманітарного права та норми міжнародного кримінального права щодо воєнних злочинів. Навіть без бойових дій, окупанти в Криму чинять систематичні та масштабні воєнні злочини проти мирного населення. Серед таких «мирних» воєнних злочинів Прокурор міжнародного кримінального суду виділяє такі:

– незаконна депортація чи переміщення, незаконне позбавлення волі;

– примус захищених осіб до служби в збройних силах ворожої держави;

– переміщення прямо чи опосередковано державою-окупантом частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація чи переміщення населення окупованої території або окремих його частин в межах чи за межі цієї території [3].

Почнемо з депортацій. Під ними Римський статут розуміє примусове переміщення з місць, де вони законно перебувають, без підстав, дозволених міжнародним правом. Цей склад злочину відсилає до статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, відповідно до якої «забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави» [4]. Нагадаємо, що «особи, що перебувають під захистом» – це взагалі все мирне населення окупованої території. Тобто, примусове переміщення навіть однієї людини, якими б не були формальні підстави для цього, є переміщення з підстав, не дозволених міжнародним правом, а значить і воєнним злочином.

Найбільш очевидні жертви таких злочинів – кримські в’язні, причому як політичні, так і такі, що ув’язнені за «звичайні кримінальні злочини». Відомі приклади Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Володимира Балуха, Євгена Панова, що були протиправно вивезені на територію Росії для відбування призначеного окупаційною «владою» «покарання», а пізніше повернуті до України. Подібні практики продовжуються і зараз, прикладами чого є справи Івана Яцківа [5], Володимира Дудки [6], Дмитра Штибликова [7], Костянтина Давиденка, Андрія Коломійця [8] та інших. Окрему групу складають обвинувачені за «справою кримських мусульман», таких як Алі Барієв [9], Енвер Мамутов [10], та десятки інших, що були протиправно вивезені з Криму та перебувають в ув’язнені на російській території.

Захист Женевської конвенції поширюється і на покараних по «звичайних кримінальних справах». Значного розголосу набула справа Андрія Лугіна, що «відбував покарання у вигляді пожиттєвого позбавлення волі» в Сімферополі. В 2017 році, попри оголошене ним сухе голодування та спробу вкоротити собі віку, його було «вивезено до місця позбавлення волі» в Мордовії [11]. Цей випадок став відомим через активний протест ув’язненого, проте є підстави вважати, що до Росії протиправно переводилися й інші особи з місць несвобод  в Криму.

Ще одну категорію складають особи, яких окупаційна «влада» видворяє з Криму «в адміністративному порядку», нібито за «порушення міграційних правил». Почасти це стосується громадян України, які відмовилися від «отримання російського паспорту». Таке видворення може супроводжуватися тривалим ув’язненням в «пункті затримання іноземців». Видворення може відбуватися як на територію материкової України, як було у справі колективного видворення 23 громадян України [12], справі Костянтина Сизарева [13],  Євгена Гайворонського [14], Олександра Ковальчука [15], або ж до Узбекистану, як це відбулося у справі Недима Халілова [16], чи до Афганістану, як у справі громадянина України Кабіра Мохаммада [17].

Протиправно видворяючи з Криму українських громадян, окупанти одночасно стимулюють масову міграцію на півострів громадян Росії. Наша Асоціація вже писала [18], що за різними оцінками кількість мігрантів з Росії до Криму може сягати півмільйона, і постійно зростає, що очевидно вказує на цілеспрямовану зміну етнічного складу населення окупованої території. На думку представників Меджлісу кримськотатарського народу, інтенсивне витиснення незгодних поряд з масовим завозом лояльного населення вказує на бажання російських керманичів таки «легалізувати» окупацію Криму через новий псевдо-референдум [19].

Щодо нелояльних окупантам осіб, які залишилися в Криму, застосовуються інші заходи примусу, деякі з яких слід розглядати як воєнні злочини. Одним з них є незаконне знищення майна, що не викликано воєнною необхідністю. Наша Асоціація вже писала про руйнування будинку кримськотатарського активіста Рустема Усейнова [20], однак жертвами подібних практик є сотні інших людей, переважна більшість яких належить до корінного народу [21].

Ще один спосіб «підвищення лояльності населення» окупованої території до окупанта – примус до «служби в збройних силах». Таке діяння забороняється статтею 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. За Римським статутом, примус військовополоненого чи іншої захищеної особи до служби в збройних силах ворожої держави є воєнним злочином. Той факт, що держава-окупант розглядає окуповану територію як свою власну, і розповсюджує на неї дію свого національного законодавства про військову службу, не звільняє ані саму державу від міжнародно-правової відповідальності за порушення Женевської конвенції, ані її представників від кримінальної відповідальності за скоєння воєнного злочину, організаторами, виконавцями та співучасниками якого стають всі особи, що в той чи інший спосіб залучені до організації «призову» та воєнної пропаганди в Криму.

Вперше «призов на військову службу» до армії Росії в окупованому Криму було проведено навесні 2015 року, і з тих пір він відбувається регулярно. При цьому, лише незначна частина «призовників» залишається «служити» на території Криму, а більша частина направляється для «несення служби» до регіонів самої Росії. Таким чином, «призов» призводить до переміщення населення окупованої території, що, як показано вище, також є окремим воєнним злочином. Наприклад, восени 2017 року з 2 400 «призваних» кримчан поза територіє Криму було направлено служити 645 [22]. В 2019 році, за твердженням представника «Воєнного комісаріату Республіки Крим» окупантів навесні 2019 року з «призваних» 2 800 кримчан, на півострові «служити» залишилося лише 400, решту було направлено до воєнних підрозділів, розташованих в Ростовській, Московський, Тамбовській, Нижегородській областях [23].

Окупанти спонукають мешканців Криму до «військової служби», поєднуючи інструменти пропаганди та примусу. Під час «призовних кампаній», а також з нагоди різноманітних «урочистостей», пов’язаних з «пам’ятними датами», такими як річниця нібито «входження Криму до складу Росії», організовуються пропагандистські заходи. Наприклад, в березні 2019 року Кримом гастролювала пересувна виставка «трофейної зброї», нібито здобутої росіянами  під час воєнних операцій в Сирії. Виставку супроводжував «мобільний призовний пункт», на якому охочі могли укласти «контракт на воєнну службу». За наявними повідомленнями, відвідування виставки для деяких кримчан носило примусовий характер: «студентів» підконтрольного окупантам «Керченського морського технологічного інституту» відправляли на неї під загрозою «відрахування» [24].

Тих, хто попри агресивну пропаганду, відмовляється «служити» в окупаційній армії, переслідують в «кримінальному порядку». Станом на 2021 рік, російськими карними структурами в Криму було розпочате понад 250 таких «кримінальних справ», та вже винесено більше двох десятків «вироків» [25]. Відомі випадки, коли наявність «кримінальної справи» спонукає кримчан «добровільно» з’являтися до «військових комісаріатів» окупантів та «поступати на військову службу». Так, в січні 2018 року «виконувач обов’язків голови Слідчого відділу по місту Керч» повідомив медіа, що троє осіб, проти яких були «порушені кримінальні справи» за «ухилення від військової служби», з’явилися до «військового комісаріату», аби «принести публічні вибачення» та пообіцяти «поступити на службу» навесні 2018 року [26].

«Призов до збройних сил», чи «кримінальне переслідування» за відмову, можуть виступати формою репресії для осіб, що відмовляються визнавати «законність» окупації Криму. Так, «воєнний комісар» окупованого Криму А. Малолетко та чиновник цього «комісаріату» В. Мешалкін відкрито визнають, що серед «призовників» є громадяни України, які виїхали з Криму на навчання до українських закладів освіти. Цих осіб «воєнні комісари» окупантів розглядають як таких, що «ухиляються від воєнної служби», і проти них можуть бути «порушені кримінальні справи» [27]. «Кримінальному переслідуванню» піддають також кримчан, що відкрито заявляють про відмову від «служби» через свої політичні переконання. Наприклад, в липні 2019 року окупантами було розпочато «кримінальну справу» проти мешканця Севастополя Г. Щербакова, який, за даними з тамтешніх джерел заявив «воєнному комісару» окупантів, що не збирається «служити в армії агресора» та попросив можливості «проходити альтернативну службу» [28]. Таким чином, йдеться дійсно про примус захищених осіб з числа цивільного населення до служби в армії супротивної держави в значенні Женевської конвенції.

Окремої уваги заслуговує мілітаристська пропаганда серед кримських дітей. Римський статут містить заборону призову дітей до збройних сил та участі в бойових діях. Деякі дії окупантів знаходяться на межі порушення цієї заборони, на що українські органи влади звертали увагу Міжнародного кримінального суду [29]. Відомо про залучення кримських дітей до російської парамілітарної дитячої організації «Юнармія». Це включає в себе не тільки «військово-патріотичне виховання», але й вишкіл та виконання дітьми вправ зі зброєю та у військовому спорядженні. Так, «військовослужбовці 68-го окремого морського інженерного полку Чорноморського флоту» агресора навчають кримських дітей встановленню вибухових пристроїв, не приховуючи при цьому, що такі зайняття проводяться для того, аби спонукати учасників в майбутньому приєднатися до збройних сил окупанта [30]. В Севастополі у військових парадах 9 травня беруть участь школярі з «Юнармії», причому старшокласники виступають в них в формі російської армії [31]. Подібні практики можна трактувати, щонайменше, як примус до військової служби в майбутньому.

Як відомо, незнання закону не звільняє від покарання. Навіть якщо окремі «службовці» в Криму нібито «не усвідомлюють», що перебувають на окупованій території, і що їхня діяльність під час оманливого «миру» все одно є воєнним злочином, ця несвідомість не знімає з них відповідальності за злочини за національним кримінальним правом України та міжнародним кримінальним правом.

Джерела:   

1. https://arc.construction/25576

2. https://arc.construction/25512

3. https://www.icc-cpi.int/itemsDocuments/2020-PE/2020-pe-report-eng.pdf

4. https://www.icrc.org/en/doc/assets/files/publications/icrc-002-0173.pdf

5. https://24tv.ua/okupanti-krimu-11-rokiv-zasudili-ukrayintsya-ivana-novini-krimu_n1633785

6. https://suspilne.media/179235-pat-rokiv-ak-batko-u-vaznici-urodzenec-sum-volodimir-dudka-dosi-za-gratami-v-rosii

7. https://glavcom.ua/columns/gonchar/viyskoviy-ekspert-dmitro-shtiblikov-znovu-zustrichaje-den-narodzhennya-v-rosiyskih-zastinkah-797239.html

8. https://krymsos.com/kostyantyn-davydenko/

9. https://islam.in.ua/ua/ali-bariiev

10. https://prisonersvoice.app/ua/enver-mamutov

11. https://krymsos.com/ukrayinecz-yakyj-vidbuvaye-pokarannya-v-krymu-ogolosyv-suhe-goloduvannya-proty-etapuvannya-na-terytoriyu-rf

12. https://www.unian.net/society/2393022-sud-okkupantov-vyidvoril-iz-kryima-23-ukraintsev-smi.html

13. https://crimeahrg.org/ru/deportirovannyiy-iz-kryima-konstantin-sizarev-bolshe-goda-boretsya-za-svoe-vozvrashhenie-domoy

14. https://ua.krymr.com/a/velyke-interviu-z-yevhenom-haivoronskym/30362874.html

15. https://ua.krymr.com/a/news/28892903.html

16. https://ru.krymr.com/a/nedim-halilov-intervyu/29879186.html

17. https://krymsos.com/tag/kabir-mohammad/

18. https://arc.construction/13208

19. https://espreso.tv/news/2019/03/17/okupanty_posyleno_zavozyat_u_krym_naselennya_z_materykovoyi_rosiyi_bo_zbyrayutsya_provodyty_sche_odyn_quotreferendumquot_schob_spodobatysya_yevropi_medzhlis

20. https://arc.construction/23446

21. https://ru.krymr.com/a/polyana-protesta-simferopol-krym-snos-domov/31174952.html

22. https://crimeahrg.org/wp-content/uploads/2017/11/Crimean-Human-Rights-Group_Oct_2017_EN.pdf

23. https://crimeahrg.org/wp-content/uploads/2019/05/Crimean-Human-Rights-Group_Apr_2019_EN.pdf

24. https://crimeahrg.org/wp-content/uploads/2019/04/Crimean-Human-Rights-Group_Mar_2019_EN.pdf

25. https://atr.ua/news/200909-17-novih-sprav-za-vidmovu-sluziti-v-armii-zagarbnika-okupanti-prodovzuut-nezakonni-prizovi-zaman

26. https://crimeahrg.org/wp-content/uploads/2018/02/Crimean-Human-Rights-Group_Jan_2018_ENG.pdf

27. http://yalta.tv/news/2440-krymchane-begut-ot-armii-na-ukrainu.html

28. http://sevkprf. ru/су-ск-рф-севастополя-возбудил-уголовн/

29. https://zmina.info/news/ukrayina-povidomyla-mizhnarodnyj-kryminalnyj-sud-pro-nezakonnu-militaryzacziyu-ditej-v-krymu/

30. https://crimeahrg.org/wp-content/uploads/2018/02/Crimean-Human-Rights-Group_Jan_2018_ENG.pdf

31. https://crimeahrg.org/wp-content/uploads/2019/06/Crimean-Human-Rights-Group_May_2019_EN.pdf