Як загальновідомо російська державність може розвиватися виключно у колі зовнішніх та внутрішніх ворогів. Прикладом, згідно з російським федеральним законом про протидію тероризму, «антитерористична захищеність об’єкта» або ж території є «станом захищеності будівлі, споруди, іншого об’єкта, місця масового перебування людей, що перешкоджає вчиненню терористичного акту». Але якщо ви думаєте що захищати такі об’єкти чи території мають лише російські силовики чи карателі то це груба помилка. Бо ці норми зобов’язують, серед іншого, й органи місцевого самоврядування «забезпечувати виконання вимог до антитерористичної захищеності об’єктів, що перебувають у муніципальній власності або у віданні» [1].

Зрозуміло що такі цікаві обов’язки породжують іншу традиційну тенденцію євразійської імперії – вдалого масового освоєння коштів «задля захисту державних інтересів». Звісно на окупованих Росією територіях ці процеси набувають найбільш гротескного виміру. Адже, російські загарбники та кримські колаборанти мають «цілком законну», «антитерористичну підставу» для регулярного «освоєння бюджетних коштів» на «захисті потенційно небезпечних об’єктів», що знаходяться в Криму. Які власне «заходи» здійснюються в рамках цього «захисту» та скільки «бюджетних коштів» при цьому було розкрадено, розповість доцент Андрій Чвалюк.

У нашій недавній статті [2] ми вже розповідали про освоєння функціонерами «державного унітарного підприємства» «Вода Криму» у 2016-2017 роках 61,65 мільйона рублів на «реалізацію заходів з антитерористичного захисту на об’єктах», які тепер фактично контролює ця структура. У статті повідомлялося й про плани «Вода Криму» витратити на «надання послуг з охорони потенційно небезпечних об’єктів водопостачання та водовідведення» а також «об’єктів з масовим перебуванням людей» ще 450,2 мільйона рублів. Таке сміливе використання схеми з виведення «бюджетних коштів» в офшори наводить нас на думку, що вона не ексклюзивна, а отже, й інші «державні унітарні підприємства» «Республіки Крим» теж можуть списувати суттєві суми на боротьбу із примарною терористичною загрозою.

За заявою окупантів та колаборантів, нібито «зберігаються ризики» «дестабілізації обстановки» у Криму зберігаються, і вони «звісно ж» «пов’язані з агресивними устремліннями українських націоналістів та лідерів Меджлісу» [3]. А оскільки вигляд «ворога» у пропаганді від агресора вже сформували, а страх перед ним посилено нагнітається окупаційною пресою, кримським «розпорядникам бюджетних коштів» залишилося вирішити, які ж «об’єкти» слід «захистити» насамперед, та, головне, які власне суми на це можна витратити.

Прикладом 27 грудня 2016 року тією ж «Вода Криму» було укладено «контракт» на «надання комплексу охоронних послуг об’єктів  водопостачання та водовідведення, об’єктів з масовим перебуванням людей» на її судакській, феодосійській та алуштинській «філіях» на загальну суму в 50,99 мільйона рублів. Контактною особою з даної «закупівлі» було зазначено конспіративного «Романа А.В.», проте вказаний його контактний е-мейл [email protected] пояснює, що це вже відомий нам за минулим розслідуванням Роман Вєшкін, який формує заявки не лише на масову закупівлю транспортних засобів для «Вода Криму», але й наймає для структури охоронців [4].

Зіставлення строків надання послуги з контактної документації «331 календарний день», кількості зазначених там людино-годин «341 592», та наявність умови охороняти «щодня, цілодобово» справді призводить до цифри у 43 поста. Однак навіть стійкі «охоронці» насосних станцій не можуть обходитися без сну, а отже, слід ввести мінімум дві зміни, що множить кількість охоронців як мінімум удвічі. Також у «контрактній документації» міститься така вимога, як «наявність резерву персоналу для посилення охорони об’єктів у разі введення особливого адміністративно-правового режиму з розрахунку 20 % від загальної кількості персоналу, що залучається до виконання договірних зобов’язань, та готовності посилити охорону об’єктів протягом 24 годин після повідомлення від замовника» [5]. Разом виходить 103 «охоронці» для водних об’єктів трьох регіонів півострову.

Ми спеціально взяли мінімально можливий штатний розклад, але «бухгалтерія» все одно не сходиться. Адже приватна охоронна організація «Ірбіс», що взяла даний «контракт», ніколи не мала потрібної кількості співробітників. Зараз там працюють 6 осіб (включно з директором), а середньооблікова кількість співробітників, незважаючи на те, що дана організація існує вже 14 років, дорівнює 11 [6]. Це маленьке, зареєстроване у Краснодарському краї ТОВ, нічим особливим не відрізнялося й довгі роки показувало скромний річний дохід, але у 2016 році йому «пощастило» зірвати великий куш і укласти «контракт» із «Водою Криму».

Це найбільша угода за всю історію існування «Ірбіс», але примітним є ще й те, що цього ж року ця структура встигла укласти ще 5 контрактів на охорону в самому Краснодарському краї на загальну суму 7,92 мільйона рублів. Нагадаємо, що «Ірбіс» є малим підприємством і не має дочірніх фірм чи філій. Як 11 співробітників встигали одночасно до кінця 2016 року охороняти п’ять об’єктів в Анапі та 34 локації у різних районах Криму – невідомо. Навіть працюючи цілодобово, у них нічого не вийшло б, а отже, всі ці «охоронні послуги» були фіктивними. Примітно, що після 2017 року «Ірбіс» повернувся до своїх скромних заробітків і найбільший виграний ним контракт на охорону з тих пір не перевищував 888 тисяч рублів [7].

Цікаво, що афера з віртуальними охоронцями від «Ірбіс» була завідомо узгодженою з усіма, адже відібрана структура завідомо не відповідала заявленим «критеріям учасника конкурсу» «Вода Криму». Прикладом «Ірбіс» не лише не мав досвіду охорони об’єктів водо розподілу, але й не мав «угоди про взаємодію» із «кримськими органами внутрішніх справ», що вимагалася. Примітно, що «договір надання послуг охорони» був підписаний «першим заступником генерального директора» «Вода Криму» Валентиною Крашкіною [5], колишнього функціонера від «Партії Регіонів» з Бахчисараю, що вже відмітилася у нашому попередньому розслідуванні про афери у «Вода Криму». Отже гроші, які могли піти на ремонт аварійних кримських водопроводів, у вигляді «фінансового бумерангу» злітали до Анапи і знову повернувся до окупованого Криму, де й осів у кишенях керманичів «Вода Криму» та їх кураторів із російських спецслужб. Яку суму на цій фіктивній охороні змогли заробити учасники підконтрольної ФСБ РФ афери точно підрахувати складно, проте відомо, що на «годину роботи охоронця» списувалося 126,52 рубля і таких годин для віртуальних «анапських вартових» було 341 592.

Це не єдиний «контракт», яким «Вода Криму» наймала для охорони «мертві душі». 15 грудня 2016 року там було проведено ще один «розгляд заявок на надання комплексу охоронних послуг об’єктів водопостачання та водовідведення, об’єктів з масовим перебуванням людей» а саме для бахчисарайської «філії» та сімферопольського «виробничого управління з водопостачання та водовідведення». Хоча «заявки» це голосно сказано. Оскільки їх відбором займався вже відомий нам Роман Векшин, то «заявка» була лише одна, від приватного охоронного підприємства «Купавих та К-1» з Вороніжу, яке й виграло цей «тендер» на 46,75 мільйона рублів [8]. ТОВ «Купавих і К-1» примітно тим, що має двох засновників з повним збігом персональних даних. Що спонукало Олександра Миколайовича Купавих наприкінці 2016 року розділити 100 % частку у своїй фірмі між собою як приватною особою і собою як індивідуальним підприємцем невідомо. Адже ліцензовані охоронці, озброєні спеціальними засобами, брунькуванням не розмножуються і від такого поділу активів їх у штат підприємства більше не стало.

Чисельність персоналу «Купавих та К-1», яких «Вода Криму» імпортувала з Вороніжу, становить 85 осіб [9]. Цього явно недостатньо для забезпечення цілодобової охорони на 55 постах, без вихідних та святкових днів протягом 331 календарної доби [10]. Але ці 85 «воронезьких термінаторів» якось впоралися з охороною майна розкиданого по двох немаленьких районах Криму, і, відпрацювавши свої 436 920 людино-годин, відбули на батьківщину. Теоретично «зароблені» в окупованому Криму гроші мали б допомогти власникові ТОВ «Купавих і К-1», який очевидно страждає на роздвоєння особи, отримати непоганий «стартовий капітал», адже більше Олександру Купавих таких великих «тендерів» ні в Криму, ні на території самої РФ не перепадало.

Втім, й воронізькі охоронці добре вміють грати в «грошові бумеранги» Контактною особою від «Вода Криму» в «інформаційній картці цього тендеру» було вказано Геннадія Володимировича Копитіна, тодішнього «директора з безпеки підприємства». Він, разом із іншими особами входив до складу «комісії», яка «розглядала та затверджувала тендерні заявки з найму охорони». Періодично список «членів комісії» трохи змінювався, але Геннадій Копитін завжди мав там право голосу та очевидно саме він оголошував там «узгоджену позицію».

Через цю схему за «Купавих та К-1» було проведене два «тендери», перший на 20,24 мільйона рублів (52 пости, 190 944 годин за 153 календарні доби) [11], а другий, за підсумками початку успішної співпраці з паном Купавих, на вказані вище 46,75 мільйона рублів (436 920 людино-годин на 55 постах на 331 календарну добу) [12]. Отже, за допомогою Олександра Купавих керівництвом «Вода Криму» було освоєно у 2017 році сумарно сімдесят мільйонів рублів, і це лише за один рік та лише однією створеною окупантами структурою.

До речі «фінансово бомбити» саме Воронеж пан Копитін вирішив не просто так, адже саме звідти починається його цікава «трудова біографія». Як індивідуальний підприємець він діяв з 2005 року до січня 2016-го, але ліквідовувати свою «комерційну імперію» на Дону Геннадій Володимирович завбачливо почав у липні 2013 року нібито вже знаючи про майбутній «кар’єрний зліт». А до того у колишнього співробітника російської міліції пана Копитіна серед іншого числилися у Вороніжі, крім ТОВ «Вороніжпасажиртранс», власні приватні охоронні підприємства «Гепард», «Гепард і К», та «Коловрат» [13].

Що ж, здається, цілком зрозуміло хто саме навчив свого майбутнього контрагента Купавих такому юридичному «клонуванню». А також можна здогадатися хто завчасно порадив Копитіну «пакувати валізи» для майбутнього кримського турне. Адже серед іншого російські реєстри пов’язують Георгія Копитіна із таким насиченим агентами спецслужб явищем, як «Воронізьке регіональне відділення» «Всеросійського соціалістичного народного руху «Отчізна». Більш того, як не дивно є прямі публічні докази старої співпраці пана Копитіна із російськими силовиками, та явно не з міліції чи поліції. Прикладом у 2007 році Копитін як керманич приватного охоронного підприємства та як орендар автопарковки став «підсадною качкою» для директора департаменту розвитку міського господарства Вороніжу Анатолія Батищева, якому дали сім років за отримані від Копитіна «під запис» двісті тисяч рублів хабара [14]. За іронією долі після «добрих врожаїв» відкатів у «Вода Криму» пан Копитін з таким довгим «послужним списком» наразі посаджений окупантами у крісло севастопольського «управління з експлуатації об’єктів міського господарства» де він відповідає, звісно, саме  за «тендери та контракти».

Що ж, окупанти та колаборанти дійсно знайшли своє «ельдорадо» на фіктивній охороні та вміло конвертували пропагандистські наративи про «терористичні загрози» у абсолютно реальні мільйони у кишенях – своїх, керівництва та кураторів. Адже «Банк даних потенційно небезпечних об’єктів у Криму» включає цілих чотири розділи: «вибухо-пожежо-небезпечні об’єкти, хімічно небезпечні об’єкти, гідротехнічні споруди, інші потенційно небезпечні об’єкти» [15]. Більшу частину їх також можна охороняти за «бюджетні гроші» описаним вище шляхом «віртуальних охоронців».

Цей «золотий дощ» був формалізований «комісією з віднесення потенційно небезпечних об’єктів, розташованих на території Республіки Крим, до класів небезпеки». Ця структура була створена «розпорядженням Ради міністрів» окупантів від 14 квітня 2015 року № 313-р [16], та у тому ж 2015 році цією «комісією» було затверджено «перелік», що складається з 217 потенційно небезпечних об’єктів. Втім пізніше його суттєво скоротили, залишивши всього 40 об’єктів. Виключення цілої групи об’єктів було зумовлене змінами у законодавстві агресора, завдяки яким більшість підпадаючих під «обов’язкову охорону» об’єктів у Криму втратила «клас небезпеки» [17]. Але звісно ніхто не бажав залишитися без «клаптика пирогу», а тому в 2019 році «у зв’язку зі зміною діяльності підприємств» «міністерства та відомства Республіки Крим» подали згаданій «комісії» «уточнену інформацію». Після цього «комісія» знову розширила перелік об’єктів, округливши його до сотні [18]. Не складно здогадатися, що прагнення загарбників та колаборантів розширити список, крутячи «законом як дишлом» спричинене аж ніяк не турботами про безпеку кримчан чи про екологію півострова, а банальним бажанням отримати рясні відкати з «тендерів на охорону».

Додамо, що у самій Росії обов’язок запобігати проникненню на небезпечний виробничий об’єкт сторонніх осіб покладено на власників цих об’єктів двома федеральними законами № 190-ФЗ і № 116-ФЗ, але це стосується дійсно критичних речей. Тому, прикладом якщо «охорону» адміністративної будівлі, свердловини чи насосної станції «Вода Криму» ще може здійснювати за власною ініціативою, то, прикладом, склади з рідким хлором підлягають обов’язковій охороні та значні кошти на це виділяються обов’язково. Тому, хоча у «віданні» «Вода Криму» після 2019 року залишилося усього два такі «потенційно небезпечні об’єкти з обов’язковою охороною» у Феодосії та Керчі, це не означає, що обсяги «освоєння бюджетних коштів» там зменшаться, адже кількість «постів ініціативно визначеної підприємством охорони», залежить виключно від бурхливої фантазії «укладача тендерної картки».

Звісно, що «стратегічні» об’єкти «наявні у розпорядженні» й у інших створених окупантами «державних унітарних підприємствах». «Кримгазмережі» та «Кримвибухпром» контролюють по одному об’єкту, «Кримська залізниця» – п’ять, а підконтрольний агресорові «Чорноморнафтогаз» – шість. Насправді ж «об’єктів» від «Чорноморнафтогазу» набагато більше, просто «комісія» нещодавно «укрупнила» їх, щоб «поважні особи з керівництва» цією структурою не «розмінювалися на дрібниці» та не створювати безліч дрібних «тендерів на охорону». Наприклад, під № 22 у «списку потенційно небезпечних об’єктів» зазначено «систему промислових (міжпромислових) трубопроводів «Берег – Глібівка» з ежекторною установкою «бухта Очеретай» «Чорноморнафтогаз», до якої входить 16 об’єктів, розташованих у шельфі Чорного моря, тобто – вся інфраструктура газовидобування на шельфі, захоплена агресором у 2014 році [19].

Так само «охороні та антитерористичному захисту» підлягають гідровузли водосховищ, які стоять на «балансі» не «Вода Криму», а «муніципальних унітарних підприємств», а також греблі та канали, закріплені агресором за «адміністраціями міст», а також міжсільські мережі газопостачання. Крім «виробничих та інфраструктурних об’єктів» до списку включено окремі «освітні та спортивні установи», а саме «Міжнародний дитячий центр Артек» та стадіон «Центру спортивної підготовки збірних команд Республіки Крим», Також у списку вказані приватні «товариства з обмеженою відповідальністю» та «акціонерні товариства» яким «належать» теплоелектростанції, склади нафтопродуктів, газонаповнювальні станції, суднобудівні заводи, підвісні канатні дороги та кар’єри.

Але якщо ви думаєте, що лідером «освоєнь» коштів на «віртуальній охороні» є якісь «Артек», газовики, цех купажу сімферопольського горілчаного заводу чи склад промислової вибухівки у селі Луговому – то це помилка. Абсолютним чемпіоном у «списанні бюджетних коштів» на «антитерористичний захист об’єктів» стало «державне унітарне підприємство» «Криммеліоводгосп». За реалізацію «заходів щодо антитерористичного захисту» на «об’єкті гідровузол Сімферопольського водосховища», «Криммеліоводгосп» у 2019 році заплатив московському ТОВ «Євробуд» 19,65 мільйона рублів [20]. І це лише за один об’єкт, а всього у «віданні» «меліораторів» знаходиться, за «списком», 20 «потенційно небезпечних об’єктів». А тому щоб підрахувати, які суми починаючи з 2015 року втекли до офшорів, знадобиться вміння оперувати десятками мільярдів.

Директором «Євробуд» є Новіков Віктор Єгорович, який водночас є директором ТОВ «Профінвестбуд», яке і заснувало «Євробуд». «Материнська компанія» «Профінвестбуд» примітна тим, що має всього одного працівника – директора, зате аж трьох засновників: американське «LLC 3 Brothers Building» із Північної Кароліни, кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю «Еміх» та Белюченка Андрія Володимировича [21]. Останній є російським забудовником, володіє товарним знаком «Терра-Аурі» [22] та розробляє проекти будівництва цілих серій житлових будинків для компанії «Главмосбуд» [23]. Як бачимо, інтереси трьох «братів-будівельників» не обмежуються однією Москвою, і тепер вони «освоюють бюджетні кошти» в окупованому Криму.

Варто вказати що постачальник «віртуальних охоронців» для кримських гребель та водогонів Андрій Белюченко є геть не випадковою людиною, адже він, як протеже московського мера Сергія Собяніна, у 2011-2014 роках був генеральним директором московського міського Управління цивільного будівництва, яким керував тодішній віце-мер Москви Марат Хуснуллін. У 2015-2016 роках Белюченко був директором Департаменту містобудівної діяльності та архітектури Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства Росії. Потім він був переведеним на підвідомчий науково-дослідний центр «Будівництво», а у наступному узагалі «зник з радарів» [24-27]. Як бачимо у пана Белюченка на «заслуженому відпочинку» тепер є час відмивати кошти як в Криму, так й у Північній Кароліні.

Зважаючи на те, що великих скандалів пов’язаних із розтратами коштів, виділених на проведення заходів щодо «антитерористичного захисту» на «потенційно небезпечних об’єктах у Криму», не виникало, ця двоходова схема всіх влаштовує. І «американських братів-будівельників», і «кримських сестер» із «Води Криму», і «керівництво республіки», і їх кураторів саме з ФСБ які апріорі не можуть не знати всі деталі таких величезних афер з «антитерором». Адже контракти на «охорону та антитерористичний захист» займають топові позиції  серед всіх інших укладених «місцевими унітарними підприємствами» «контрактів», часто на порядок перевищуючи суми решти «закупівель товарів, робіт або послуг».

Якщо щорічно витрачати десятки мільярдів рублів на віртуальну «охорону», то на все інше грошей не лишиться. Тому і продовжують окупанти та колаборанти складати та викладати на свої «офіційні сайти» абсурдні «документи». Наприклад, «Вода Криму» має окремий «план» про те, що «закупівель інноваційної продукції, високотехнологічної продукції та лікарських засобів» нею у 2022-2028 роках не планується [28]. Але мета нашого дослідження навіть не у тому щоб довести тотальну корумпованість окупаційної «адміністрації» Криму в питаннях, де постійний контроль (а отже співучасть) з боку російських спецслужб просто гарантовані.

Головний висновок у тому, що оскільки і «унітарні підприємства», і «уряд республіки» і генерали ФСБ згодні освоювати в Криму мільярди на «віртуальній охороні», це означає, що вони не можуть не розуміти справжню відсутність загроз для «охоронюваних об’єктів» з боку третіх осіб чи структур. Та й «сили зла» про які так багато розповідає російська пропаганда, «чомусь» «нападають» у Криму не на небезпечні об’єкти з їх віртуальною «охороною», а радше на сільські опори електропередач. Оскільки саме окупаційна «адміністрація», а не фейкові «екстремісти», «диверсанти» чи «терористи», була та залишається єдиною справжньою загрозою для кримської критичної інфраструктури. Але тендери на закупівлю охорони від самих себе навіть управлінська практика агресора поки не передбачає.  

Джерела:

1. http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_58840/bdd1bbfd9433e11881e4a11031753a545bad7263/

2. https://arc.construction/25232?lang=uk

3. https://opcrimea.ru/assets/files/Doclad2020_site_o.pdf

4. https://zakupki.gov.ru/223/purchase/public/purchase/info/common-info.html?regNumber=31604457475

5. https://zakupki.gov.ru/223/purchase/public/purchase/info/documents.html?regNumber=31604457475

6. https://egrul.org/ogrn/1072301003400

7. https://egrul.org/ogrn/1072301003400?action=purchase

8. https://spending.gov.ru/goscontracts/contracts/59102057281160003240000/

9. https://www.list-org.com/company/2477855/show/founders_history#founders

10. https://zakupki.gov.ru/223/purchase/public/purchase/info/documents.html?regNumber=31604452112

11. https://zakupki.gov.ru/223/contract/public/contract/print-form/show.html?pfid=4569544

12. https://zakupki.gov.ru/223/contract/public/contract/print-form/show.html?pfid=4894228

13. https://www.list-org.com/man/2738136

14. http://www.voronezh.ru/inform/news/2008/33720320.html

15. https://mchs.rk.gov.ru/ru/article/show/341

16. https://www.garant.ru/hotlaw/crimea/621619/

17. https://mchs.rk.gov.ru/ru/article/show/1170

18. https://mchs.rk.gov.ru/ru/article/show/7492

19. https://mchs.rk.gov.ru/uploads/txteditor/mchs/attachments/d4/1d/8c/d98f00b204e9800998ecf8427e/phpvf9ioM_2.pdf

20. https://spending.gov.ru/goscontracts/contracts/2910205919019000181/

21. https://www.list-org.com/company/7305825/show/founders_history#founders

22. https://companies.rbc.ru/trademark/421505/terraauri-auri-ta-ta-terra-auri/

23. https://archi.ru/russia/57903/arkhsovet-moskvy-19

24. https://whoiswhopersona.info/archives/65681

25. https://prominf.ru/article/novye-trebovaniya-v-stroitelnoy-otrasli-chto-zhdet-stroiteley-v-blizhayshee-vremya

26. http://viperson.ru/people/belyuchenko-andrey-vladimirovich

27. http://rucompromat.com/articles/tatarskie_chinovniki_voennyie_upravlentsyi_chechenskie_biznesmenyi

28. https://voda.crimea.ru/assets/files/zakupki/plan-inn-2022-2028.pdf