Як вже раніше повідомляли російські медіа [1], «федеральна цільова програма» «Соціально-економічний розвиток Республіки Крим та міста Севастополя до 2025 року» більше не продовжуватиметься [2], а тому у кримських колаборантів залишилося лише три роки, щоб встигнути витратити вже виділені «федеральні кошти». «Найбільш підготовлено» до процесу освоєння «федеральних інвестицій» підійшли «керівники» підконтрольних агресорові структур, які відповідають за постачання населенню окупованого півострова життєво важливих послуг, що мають соціально значиму споживчу цінність.

Якщо не брати до уваги товари та інфраструктуру військового призначення, постачання яких до Криму мають для країни-агресора найвищий пріоритет, то залишиться лише одна сфера для інвестування, в яку окупанти нібито «не шкодують сил та коштів» – водопостачання. Але якщо «федеральний уряд» однією рукою «виділяє кошти» на покращення водопостачання на півострів, а другою рукою забирає ключову частину грошей назад, то призначена ним у Криму окупаційна «адміністрація» та її кремлівські куратори гребуть гроші вже двома руками. Детальніше про афери в закупівлях «державного унітарного підприємства» «Вода Криму» розповість доцент Андрій Чвалюк.

2 серпня 2021 року прем’єр-міністр Росії Михайло Мішустін підтримав виділення з резервного фонду додаткових 2,3 мільярдів рублів на «покращення водопостачання у Криму», а саме на нібито «прискорення робіт з реконструкції та ремонту інфраструктури». Також окупанти нарешті визнали той факт, що «води в Криму достатньо». Щоправда вони не уточнили, для кого саме «достатньо» – для потреб місцевого населення, для завезених з Росії колонізаторів або ж для військових з окупаційного контингенту, що постійно нарощується. Окупанти вирішили, що «подальше покращення водопостачання в регіоні має відбуватися, у тому числі, за рахунок скорочення втрат у трубопровідних мережах, оскільки значна їх частина зношена на 70 і більше відсотків».

Найбільш серйозні суми планують виділити на «реконструкцію водоводу» в Ялті, для якої «потрібне проходження тунелю» довжиною 762 метри, на що планується списати 940,3 мільйонів рублів, та на «прискорення капітального ремонту» магістрального водоводу в Сімферопольському районі, де планують освоїти 1,36 мільярди рублів. «Капітальний ремонт» нібито очікує й водовід від селі Жайворонки до радгоспу Дзержинського. Однак нові грошові транші, на відміну від попередніх, містять додаткову умову – «субсидія» надаватиметься «на умовах співфінансування», тобто 95 % – з «федерального бюджету» та 5 % з так званого «бюджету Республіки Крим» [3]. Таким чином, правила роботи «ярмаркового грального автомату» змінилися – щоб отримати приз, тепер потрібно закинути монетку з «власної кишені». Чи зможуть кримські окупанти та колаборанти знайти у своєму дірявому «бюджеті» додаткові 115 мільйонів рублів? Сумніваємось, адже весь «бюджет Республіки Крим» на 2022 рік «затверджено» з дефіцитом у розмірі 2,9 мільярдів рублів [4].

Протягом року, як уже неодноразово траплялося у минулі «бюджетні періоди», розмір реального дефіциту «бюджету Республіки Крим» суттєво перевищить «запланований». Але навіть якщо кошти будуть вишукані і виділена «субсидія» нарешті піде не на нові шалені проекти «глибинного пошуку води» або ж на її міфічне «опріснення», а на щось більш реальне, це не гарантує, що «освоєння» колаборантами цих коштів буде ефективним.

Зрозуміти, як і куди будуть йти, чи правильніше сказати «витікати» виділені нібито «на покращення водопостачання» гроші, допоможе російський сайт «Держконтракти», на якому розміщено понад 500 «контрактів щодо постачання товарів, послуг чи робіт» в окупованому Криму, в усіх сферах [5]. Замовником 360 з них виступає загадане «унітарне підприємство республіки» «Вода Криму», а тому вже можна оцінити масштабність «розпилу коштів». Тепер перейдемо до конкретних цифр.

Суми «контрактів» мають широкий спектр, від нульової та до 450 мільйонів рублів й усі вони по своєму цікаві. Почнемо з «нульового контракту» на «надання послуг з утилізації списаних транспортних засобів «Вода Криму» [6], який не має заявленої «ціни виконання», зате має ціну за «право укладення договору» у вигляді аж двох тисяч рублів [7]. Таку суму можна отримати в Криму за здачу на металобрухт ста кілограм металу. Але автомобіль важить явно більше одного центнера, а значить щось у цьому «контракті» своєріднє.

Ми вже давно відкинули надію зрозуміти раціональну логіку таких кримських «чиновників», як «директор із виробництва» «Вода Криму» Данилович Ігор Васильович, чий підпис стоїть на вказаному вище «контракті» [8]. Саме за його «дозволом» «списаний транспортний засіб» нібито «відвезли на утилізацію» аж за 750 кілометрів до Ставрополя, прикладом, замість того, щоб скористатися послугами чотирьох сімферопольських приватних структур, яким окупанти дозволяють «спеціалізуватися на утилізації автомобілів» [9]. Може бути, що місцеві бізнесмени не захотіли брати участь у цій очевидно небезпечній афері і тому їм не довірили питання «якісної» утилізації кількох тон металу. Чи просто потенційні «сторони контракту» не зійшлися в ціні. Припускаємо, що керманичами «Води Криму» було використано просту, але дієву схему: підібрано невелике «відкрите акціонерне товариство» з потрібним кодом економічної діяльності, яке за скромний «відкат» проставило позначку в акті про списання.

Водночас автомобілі звісно не прямували до Ставрополю, а вирушили на найближчий місцевий пункт прийому металобрухту; різниця між виручкою за його здачу та сумою «відкату» лягла в кишеню відповідального за списання «чиновника» «Вода Криму». На приблизний обсяг отриманих під час реалізації цієї схеми доходів показує закріплена у «договорі» вартість «забезпечення його виконання», у 22 675 рублів. Нехай дохід і невеликий, проте регулярний. Великий захоплений окупантами у 2014 році автопарк водного господарства, та його незадовільний технічний стан за вісім років недбалої експлуатації дає можливість спритним ділкам «Вода Криму» регулярно проводити подібні «утилізації» та ще й «закуповувати» замість «списаних» авто нові, на чому також непогано наживатися.

Слід визнати, що така напівфіктивна «закупівля автомобільної техніки» для потреб «Вода Криму» ведеться з розмахом. Наприклад, у 2016 році ними було нібито «закуплено» відразу 22 одиниці, зокрема автокрани, важку спецтехніку, автоцистерни, мікроавтобуси на загальну суму 65,2 мільйонів рублів [10]. Якби Роман Векшин, «відповідальний за розміщення» даного «тендеру», вийшов би безпосередньо на виробників автомобільної техніки, закупівля обійшлася «Вода Криму» значно дешевше. Та об’єднання в один «тендер» автомобілів різного призначення та типу, а також спецтехніки, встановлених ​на різних шасі, було здійснене не випадково, щоб унеможливити участь в «аукціоні» виробників та надати «зелене світло» перекупникам з особливим «режимом сприяння». Адже «договір» одержало «товариство з обмеженою відповідальністю» «Автоцентр Таврида» [11], яке «скинуло від початкової ціни» 95,6 тисяч та «виграло торги». «Договір закупівлі» був підписаний у вересні 2016 року «першим заступником генерального директора» «Вода Криму» Валентиною Крашкіною [12] та «остаточно виконаний постачальником» до кінця2016 року [13].

Втім пані Крашкіна є, як то кажуть «людиною з історією», адже у 2007-2019 роках вона була генеральним директором «Кримводоканалу», та водночас, як заслужений функціонер «Партії Регіонів» вона стала депутатом, а з 2010 року й головою Бахчисарайської районної ради [14]. Свою кар’єру вона зробила з посади директора Бахчисарайського виробничого об’єднання водопровідно-каналізаційного господарства [15] та спрямувала «профільні знання» у специфічне русло. Адже у 2012 році українськими правоохоронцями було проведене слідчі дії із хабарами за оренду гідротехнічної споруди у тамтешньому селі Голубінка. Та, як повідомляла преса, у вказаній схемі, поруч із бізнесменами та головою сільської ради була залучена й пані Крашкіна [16], що уникла у цій кримінальній справі покарання виключно через початок окупації. Та й згаданий вище пан Роман Векшин, колишній директор департаменту інтернет-технологій московської фірми «Айсберг Груп» [17], також виявився характерним персонажем, про що у нашому дослідженні йтиметься трохи пізніше, але поки перейдемо до їх «контрагентів».

«Генеральним директором та основним власником» «Автоцентр Таврида» є Віктор Голованов, який водночас «володіє та керує» іншим кримським «товариством з обмеженою відповідальністю» «Дендро» [18], розташованим в Сімферополі на вулиці Кубанській, 21А із контактами, до яких входять емейли   [email protected] та [email protected] [19]. Саме це «мікропідприємство» за «непередбачуваним збігом обставин» 26 грудня 2016 року отримало «ліцензії на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобутку підземних вод, що використовуються для питного водопостачання населення або технологічного забезпечення водою об’єктів промисловості». Фактично пан Голованов отримав від окупаційної «адміністрації» дві свердловини, 5709 та 5725, для протиправного видобування у Сімферополі підземних вод. Отже можна побачити таке ноу-хау «закупівель» окупантів як корупційні «бартери відкатів».

«Автоцентр Таврида» примітний тим, що щільно сидить на «державних закупівлях» окупованого півострову. Його «постійними клієнтами» є різні «державні унітарні підприємства» «Республіки Крим»: «Кримекоресурси», «Кримавтодор», «Кримтеплокомуненерго», «Кримська залізниця», «Чорноморнафтогаз», медичні установи, «адміністрації міст», а також каральні структури агресора, такі як «кримські головні управління» Міністерства надзвичайних ситуацій чи Росгвардії. Усі ці структури отримують у «фірми Віктора Голованова» за «договорами», транспортні засоби, послуги з їхньої діагностики, технічного обслуговування та ремонту. У період з 2015 по 2021 рік «Автоцентр Таврида» здійснив 102 «постачання товарів та послуг» «бюджетним організаціям» окупантів в Криму на загальну суму 3,288 мільярдів рублів, та лише на «контрактах» з «Службою автомобільних доріг Республіки Крим» там було освоєне 2,55 мільярди рублів. Так що згадані 65,2 мільйонів отриманих від «Вода Криму» це просто крапля у морі освоєних через цю фірму «бюджетних коштів». Примітно що «Автоцентр Таврида» є нібито «офіційним кримським ділером» концерну «КАМАЗ» з 2014 року [20].

Втім важко «порадіти» за життєвий успіх «директора» Голованова, адже низка ознак нам вказує про те, що перед нами типовий «цап-відбувайло», за фейковими «контрактами» якого стоять зовсім інші люди. І справа тут навіть не у тому, що «мільярдер» пан Голованов не відображений у відкритих джерелах ніде, крім «реєстрів закупівель» та «відомостях юридичних осіб». Думаю наш читач помітив, що ми навели адресу та емейли фірми «Дендро», та вже здогадався що це зроблено не просто так. Адже ці самі відомості вказує таке собі «товариство з обмеженою відповідальністю» «Ойл Авто» з директором Марією Александровою, що серед іншого також «освоїло» на «контрактах» з «Водою Криму» 11,348 мільйонів рублів [21]. Більш того, аналогічні емейли мало й «товариство з обмеженою відповідальністю» «ЕК Регіоненерго», яке у 2016 році, прикладом, допомогло «успішно освоїти» 1,58 мільйони від «Крименерго» на електропостачанні заправки у селищі Приморське під Феодосією для такого собі «Крименергоресурсу».

Потім, у 2021 році, ця «успішна фірма» «ЕК Регіоненерго», що накопичила 64 «арбітражних позовів» щодо «неналежного виконання робіт за контрактами» так саме успішно почала процедуру свого «банкрутства» [22]. Тобто «контрагенти» «Води Криму» це очевидні «конверти»  для відмивання коштів з різних «бюджетних структур» агресора. Додамо, що та сама пані Александрова «на честь якої» очевидно й назване один із зазначених вище емейлів, була вказана «контактною особою» у «контракті» «Автоцентру Таврида» 2018 року, за яким «Вода Криму» мала отримати за 1,915 мільони рублів дорожній каток.

Зазначимо, що вказана діяльність з відмивання «бюджетних коштів» через низку фейкових та напів-фейкових структур, за якими стоять одні ті самі бенефіціари, має очевидний «дах» не просто серед каральних структур агресора, а саме в рамках його політичних спецслужб. Адже той самий контактний емейл, що мали «Автоцентр Таврида», «Дендро», «Ойл Авто» та «ЕК Регіоненерго», також вказаний у «зареєстрованому» в Бахчисарайському районі «товаристві з обмеженою відповідальністю» «Прямой контакт», «основним видом діяльності» якого вказане «дослідження кон’юнктури ринку та вивчення громадської думки», а додатковими – «видання газет» та навіть «діяльність політичних організацій» [23]. А оскільки діяльність цієї структури у карателів жодних питань з 2015 року не викликала, та обшуків чи «затримань екстремістів» за її адресою в селі Скалисте не помічене – її відношення до російських окупантів саме із «політичними завданнями» є очевидним.

Серйозні фінанси керманичі «Води Криму» намагаються освоїти на «послугах охорони». Функціонерам «Води Криму» ще далеко до «ректора» «Кримського федерального університету», який заплатив московським охоронцям 6,5 мільярдів рублів, про що нещодавно писала наша Асоціація [24], але вони намагаються бути «в тренді». Тому, на тлі «боротьби з тероризмом» у Криму і паніки, що штучно роздмухується окупантами з цього приводу, боси «Вода Криму» намагається протягнути «тендер» на 2,5 мільйонів людино-годин роботи охоронців [25]. Прості обчислення показують, що якщо їх задум вдасться, то протягом трьох наступних років щонайменше 95 залучених зі сторони охоронців цілодобово «забезпечуватимуть безпеку» на гідротехнічних спорудах, підконтрольних «Воді Криму». При цьому «охорона» здійснюється і зараз, але вона є децентралізованою та знаходиться на меншій кількості об’єктів.

Це вже третя спроба керманичів «Вода Криму» вручити загарбане від українських їх власників «стратегічно важливе» майно в «надійні руки». Перші два «аукціони», на яких розігрувалися «контракти» на «скромніші» суми в 148 мільйонів [26] та 120,2 мільйонів рублів [27] провалилися. Мабуть не знайшлося охочих за такі «смішні» гроші «ризикувати життям» на об’єктах. А тому, згідно з встановленими агресором правилами, «сума контракту» збільшуватиметься доти, доки якась фірма не погодитися на «взаємовигідну» співпрацю. Підозрюємо, що це знову буде якась невелике приватне охоронне підприємство із Москви, з реєстрацією у вигляді поштової скриньки.

При цьому майбутнім фіктивним «охоронцям» заздалегідь «створили всі умови для полегшення пильного несення служби». У 2016-2017 роках «Вода Криму» витратила 61,65 мільйонів рублів на «реалізацію заходів щодо антитерористичного захисту на об’єктах», які наразі контролює ця структура. Відповідно до «вимог антитерористичного захисту» на об’єктах було «замінено інженерні загородження, встановлено відео-спостереження та технічні засоби охорони» [28]. Виконавцем цього «договору» виступило товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг Груп», зареєстроване у підвалі одного з московських будинків. Генеральним директором даної фірми є Насиров Даврон Махсатілович, засновник шести фірм, переважно вже ліквідованих, й директор ще в 25, 15 з яких теж припинили свою діяльність [29]. У найближчому майбутньому до списку ліквідованих приєднається й вищезгаданий нами «Айсберг Груп» зі статутним капіталом в 11 тисяч рублів, що лише на тисячу більше за мінімальний розмір необхідний для реєстрації російського підприємства.

Звісно могло виникнути «дивне питання» – де, власне прибуток молодої московської фірми від отриманих від «Вода Криму» 61,65 мільйонів. Але ці кошти втекли в офшори і, як ми підозрюємо, знову повернулися до особи, яка створила фірму-прокладку як виконавця багатомільйонного «контракту». Адже наприкінці 2019 року частку в «Айсберг Груп» придбала кіпрська фірма «Акробалено Трейдинг Лімітед», яка зараз є його єдиним власником. Після того, як кіпріоти купили частку фірми за символічну тисячу рублів, Мітін Сергій Анатолійович, засновник та основний власник «Айсберг Груп» оперативно, менше ніж за місяць, позбувся своєї частки. А ще через місяць «Айсберг Груп», що серйозно «підтанув», потрапив під спостереження у зв’язку з його неспроможністю (банкрутством), під яким він прибуває досі.

Так московськими босами, що насправді керують коштами «Води Криму» була ефективно реалізована стара як світ схема освоєння коштів та подальшого їхнього виведення в офшори. І тут вже якось зовсім не дивує той «дивовижний факт» що «контактною особою за багатьма «контрактами» «Води Криму» є вказаний вище програміст Векшин Роман Олександрович [30], який починав свою трудову діяльність саме у вказаній московській фірмі «Айсберг Груп».

Проведений нами аналіз «контрактів», що розміщуються «Вода Криму» в рамках «держзакупівель», дозволяє констатувати наявність у них явних ознак неефективного використання багатомільйонних коштів або навіть їх неприхованого розкрадання. Оскільки ці махінації неможливо провести без прямого дозволу або мовчазного схвалення «вищого керівництва» «Вода Криму», можна дійти висновку про існування змови серед «верхівки» цього підконтрольного агресорові «підприємства».

А з огляду на те, що неприкрите розкрадання коштів у великих розмірах ведеться роками, але ці факти так і не стали «предметом інтересу» підконтрольних агресорові «силовиків», можна припустити, що «керівництво республіки» зацікавлене, щоб схеми освоєння коштів продовжували працювати, а особи відповідальні за їх реалізацію, продовжували обіймати свої високі крісла у «Вода Криму». Крім того, як можна побачити з аналізу «ділових партнерів» «Води Криму», вони не просто мають ознаки фіктивності, але й фактично є «ширмами» одних і тих же бенефіціарів, які очевидно пов’язані із спецслужбами держави-агресора.

Отже, коли російська влада буде поширювати чергові заяви про «водну кризу» чи «водний дефіцит» на окупованому півострові завжди варто нагадувати про специфіку тотальної корумпованості та недбалості тих осіб, яким агресор довірив водний менеджмент Криму.

Джерела:

1. https://rg.ru/2021/12/28/reg-ufo/sergej-nazarov-gosprogramma-razvitiia-kryma-i-sevastopolia-zamenit-dejstvuiushchuiu-fcp.html

2. https://www.economy.gov.ru/material/directions/regionalnoe_razvitie/socialno_ekonomicheskoe_razvitie_respubliki_krym_i_goroda_federalnogo_znacheniya_sevastopolya/fcp_socialno_ekonomicheskoe_razvitie_respubliki_krym_i_g_sevastopolya_do_2025_goda/

3. https://www.economy.gov.ru/material/news/pravitelstvo_vydelit_dopolnitelnye_23_mlrd_rubley_na_reshenie_problem_s_vodosnabzheniem_v_krymu.html

4. https://www.garant.ru/hotlaw/crimea/1510395/

5. https://spending.gov.ru/goscontracts/category/regions/krym-respublica/

6. https://spending.gov.ru/goscontracts/contracts/2910205728120000041/

7. https://zakupki.gov.ru/epz/contract/contractCard/common-info.html?reestrNumber=2910205728120000041

8. https://zakupki.gov.ru/epz/contract/contractCard/document-info.html?reestrNumber=2910205728120000041&contractInfoId=56229775

9. https://vyvoz.org/simferopol/utilizaciya-avtomobiley_53

10. https://zakupki.gov.ru/223/purchase/public/purchase/info/documents.html?lotId=5709964&purchaseId=4196032&purchaseMethodType=IS

11. https://www.list-org.com/company/8144012/show/founders_history#founders

12. https://zakupki.gov.ru/223/purchase/public/purchase/info/documents.html?lotId=5709964&purchaseId=4196032&purchaseMethodType=IS

13. https://zakupki.gov.ru/223/contract/public/contract/view/subject-contract.html?id=2163588&viewMode=FULL

14. http://politika-crimea.ru/international-svyazi/14-razdely/persons/85745-krashkina-valentina-pavlovna

15. https://youcontrol.com.ua/catalog/executives/k/krashkyna-valentyna-pavlovna/manager/

16. http://rosukrinform.com/categ-publikac/item/7212-valentina-krashkina-i-opg-im-partii-regionov

17. https://www.tadviser.ru/index.php/Персона:Векшин_Роман_Александрович

18. https://www.list-org.com/company/8253533/show/founders_history#founders

19. https://www.list-org.com/company/8253533

20. https://kamaz82.ru/

21. https://vbankcenter.ru/contragent/1179102019711

22. https://www.list-org.com/company/8282789

23. https://companies.rbc.ru/id/1159102124983-ooo-pryamoj-kontakt/#okved

24. https://arc.construction/25040?lang=uk

25. https://spending.gov.ru/goscontracts/contracts/59102057281210002090000/

26. https://spending.gov.ru/goscontracts/contracts/59102057281180000460000/

27. https://spending.gov.ru/goscontracts/contracts/59102057281210002070000/

28. https://spending.gov.ru/goscontracts/contracts/59102057281160002790000/

29. https://www.list-org.com/company/7418670/show/founders_history#founders

30. https://club.cnews.ru/blogs/entry/cnews_mobilnyj_dostup_k_korporativnym_dannym_i_sistemam_