Після замаху на анексію Криму окупаційна «влада» буквально відразу запровадила «перетворення» в соціальній, політичній і економічній сферах. Торкнулися «нововведення» й вищої школі, де у вересні 2014 року було оголошене про формування «нового закладу – «Кримського федерального університету імені В. І. Вернадського» («КФУ»). «Федеральна державна автономна освітня установа вищої освіти» «КФУ» з’явилася з претензією на «престиж та статусність», але з плином часу стало зрозуміло, що зміни спровокували чимало проблем, які зараз заважають «студентам отримувати якісну вищу освіту».

Наша Асоціація неодноразово писала щодо «КФУ», як про засіб посилення впливу окупантів на Крим. Адже саме до «КФУ» окупантами було зібране захоплену базу практично всіх вищих навчальних закладів АР Крим, наукових центрів та філій навчальних закладів, коледжів та технікумів. У цьому переліку можна виділити Кримський гуманітарний університет, Кримський економічний інститут, Кримський інститут інформаційно-поліграфічних технологій, Кримський агротехнологічний університет, Національну академію природоохоронного й курортного будівництва тощо. На тлі завідомо безрезультатних скандалів та протестів була проведена «інтеграція» до «КФУ» захопленого окупантами Кримського державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського [1]. На чолі новоствореного «федерального університету» спочатку був поставленим Сергій Донич, якій до того працював проректором Кримського державного медичного університету, а потім «пішов у регіональну політику» та став з 2011 року першим заступником голови Верховної Ради АР Крим від «Партії Регіонів» [2].

В рамках «КФУ» на базі захоплених українських університетів на півострові окупанти утворили низку «академій», а також дванадцять «філій» – керченський, феодосійський та ялтинський «Інженерно-технічні центри з утворення об’єктів містобудівництва», ялтинську «Гуманітарно-педагогічну академію», «Алуштинську філію», «Євпаторійський інститут соціальних наук», «Інститут педагогічної освіти та менеджменту» у Армянську, «Севастопольський економіко-гуманітарний інститут», «Агропромисловий коледж ім. Е.А. Верновського» в Сімферопольському районі, «Бахчисарайський коледж будівництва, архітектури та дизайну», «Прибрежненський аграрний коледж» у Сакському районі та «Технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства» у Радянському районі [3]. Зазначимо, що усі ці структури були утворені загарбниками на базі захоплених українських закладів вищої та професійно технічної освіти, та що жодних нових «інституцій вищої освіти» у системі «КФУ» окупанти не створили.

Додамо, що у самій Росії її федеральні університети вважаються відносно престижними та статусними навчальними закладами. Цьому сприяє їх невелика загальна кількість та особлива увага до них з боку країни-агресора. Концептуальна мета їх відкриття в цілому полягала в оптимізації освітньої структури РФ та у зміцненні зв’язків університету з загальноекономічними та соціальними процесами у відповідних федеральних округах. У зв’язку з цим для федерального університету росіяни визначають характерним «ретельний відбір кадрів, впровадження посиленого державного контролю, забезпечення доступу до передових науково-технічних і технологічних розробок» [1]. Але силове з’єднання в Криму відносно потужних навчальних закладів України у нібито такий «федеральний університет» не надало для окупантів очікуваних результатів.

Під «загрозою скорочення»

В рамках міжкланової боротьби окупантів з 2017 року особливої гостроти набуло питання «чистки кадрів» у «КФУ», претензії до яких висловив сам «голова Криму» Сергій Аксьонов, заявивши про «некомпетентну кадрову політику», «погані призначення і бардак», які панують в «університеті» [4]. Такі голосні обвинувачення передували зміні «керівництва» «КФУ», коли Сергій Донич був зміщений з «посади», а «виконуючим обов’язки ректора» був поставлений вже згаданий Андрій Фалалєєв, який став «повноцінним ректором» у 2020 році. Примітно, що позбавлений крісла Донич з часом зайняв інше «хлібне місце», а саме – був «призначений» у березні 2018 року керівником справами президента РФ на «посаду» очільника захопленого росіянами санаторію «Гурзуфський» де він успішно освоював «президентські фінанси» до листопада 2021 року [5].

Втім, заміна «ректора» не знизила актуальності «кадрових чисток» в «КФУ», де постійно ходять чутки про «скорочення педагогічного колективу», які активізувалися з 2019 року. Додамо, що за відомостями окупантів на 2018 рік у «КФУ» числилось 34355 «студентів»,  6567 «працівників», з них – 2851 «професорсько-викладацького складу». Тоді ж з’явилася інформація, що готується «масштабне звільнення» до 40 % «педагогічного складу», що пояснюється впровадженням «стандартів російської освіти». Скандал почав набирати серйозних обертів, при цьому керманичі «КФУ» досі заперечують перспективи «масштабних скорочень», але атмосфера напруженості при цьому залишається. Характерно, що після «призначення» Андрій Фалалєєв на «зборах трудового колективу», порівняв «попереднє керівництво ….з дітьми, які залишилися вдома одні та знайшли батьківську тумбочку з грошима та бігом їх витратили та проїли, …просто гуляли та веселилися». Натяк на те, що більше «проїдати» нема чого, у «трудовому колективі» зрозуміли дуже добре.

Важко казати, що саме мав на увазі Фалалєєв під «батьківською тумбочкою», але можна припустити, що йдеться про «закупівлі обладнання», які відбулися після 2015 року. Серед виявлених у відкритому доступі «контрактів» «КФУ» того часу слід вказати на дві оборудки по 302,4 мільйони рублів кожна, щодо постачання казанським ТОВ «Ейдос-Медицина» до «медичної академії» «КФУ» низки медичних стимуляторів для нібито «стимуляційного центру» [6]. Справа тут навіть не в тому, що ТОВ «Ейдос-Медицина» (EIDOS Medicine Ltd.) [7] із статутним капіталом в десять тисяч рублів виробляє вказане обладнання як нібито продукцію «Сколкового», але – тісній у співпраці із японськими компаніями, такими як «K.K. DNAFORM» та у співпраці з японськими університетами «RIKEN» та «Juntendo», а також – спільно із Колумбійським університетом та Університетом Південної Каліфорнії США, утворивши компанію «K.K. MedVision» [8].

Цікавим є те, що у підконтрольній РФ пресі суму цієї оборудки оцінювали у п’ятдесят мільйонів рублів [9], а у наступному російська пропаганда якось «забула» про цей приклад «кримсько-японської співпраці» на якому очевидно «списали» півмільярда. Також примітною стала інша оборудка «КФУ», із постачання фірмою «Донау Лаб СНД» програмно-апаратного комплексу для контролю витрат рідин та газів на 37,59 мільйонів рублів. Тут як раз надання у 2016 році обладнання від московської «прокладки» європейських технологій до Сімферополю відбулося, але потім, за зміни «ректора» «КФУ», «освітяни» почали «затоптувати» постачальника позовами про «неустойки» [10].

Після цього у російських реєстрах дійсно не спостерігається значущих поставок за «контрактами» до «КФУ» якогось наукомісткого обладнання. Замість цього «ректор» Фалалєєв фонтанує прожектами, адже очевидно, що піар завжди коштує дешевше, ніж інвестиції у засоби досліджень. Хоча саме на потреби реклами, звісно насамперед щодо «мудрих досягнень керівництва університету», той самий «КФУ» заплатив російській «Комсомольській правді» більше 13,4 мільйонів рублів, шістьма «контрактами».

Тому у російських медіа в останні роки можна почути гучно «розкручені» заяви Фалалєєва про бутафорський «космічний павільйон» у ботанічному саду «КФУ» [11], про «безвірусні посадкові матеріали» «інноваційної сільськогосподарської долині КФУ» «Агрополіс» (де насправді виробляють такі «наукомісткі» речі, як «біологічно активні добавки») [12], про «Бештерек-Зуйський водозабір» як «одну з найважливіших науково-виробничих розробок» (нагадаємо, що насправді цей об’єкт забезпечують насоси німецького «Сіменс» та датського «Грундфос», що було виявлене «АРК») [13], про «полігони технологій опріснення води» (нагадаємо, що агресор насправді визнав повну відсутність таких технологій у його розпорядженні), про «створення кримської школи реабілітації» «щоб люди в 75 років відчували себе на 25» [14] (тут коментувати «ректора» узагалі важко).

У 2021 році у вимірі самопіару Фалалєєву, здається вдалося «перевершити самого себе», адже він оголосив про використання у «КФУ» «вакцини від COVID-19 власного виробництва» назального використання. Про такий «науковий прорив» «ректор» заявив під час «студентського випускного», зазначивши, що «ми один із небагатьох університетів у світі, який створив свою вакцину. І навіть частина з нас якось скуштували її нелегально, тихенько. Можливо тому саме зараз в університеті досить спокійно з погляду епідеміологічної обстановки». Додамо що за півроку до того сам Фалалєєв успішно перехворів на COVID-19 [15], тому він міг насправді нюхати на «випускних» що завгодно. А ось власне російські експерти, зокрема з Науково-дослідницького центру епідеміології та мікробіології Гамалії, були змушені спростувати заяви «ректора», вказав, що «про кримську вакцину поки нічого не відомо» [16]. Хочеться вірити, що Фалалєєв просто вчергове збрехав, оскільки за декілька кварталів від «КФУ» знаходиться сумно відома з 2014 року підконтрольна російським військовим та спецслужбам «Кримська протичумна станція», про нелегальні дослідження вірусів на якій вже писала «АРК» у своєму розслідуванні.

З реальних «досягнень» останніх років «КФУ» можна назвати хіба що успішну закупівлю в обхід санкцій німецького резистографу фірми «Ріннтех», яка відбулася у 2017-2018 роках, про що пізніше неодноразово похвалявся Фалалєєв [17]. Цей невеличкий вимірювальний засіб є знаряддям оцінки здоров’я дерев шляхом точного виміру товщини їх річних кілець, та його експлуатація «фахівцями» «КФУ» завершилася …на четвертому дереві, оскільки разом із резистографом «КФУ» не було закуплено фахівців, які можуть його вірно експлуатувати [18].

Очевидно, що поява чуток – явище не безпідставне. Економічні реалії та вплив санкцій спровокували ресурсне виснаження та очевидні фінансові проблеми в самій Росії, де економія стає нормою в усіх соціальних сферах. В той самий час діяльність такого «гіганта» як «КФУ» пов’язана з великими витратами, які нові «правителі» намагаються оптимізувати будь-якими зручними способами: скороченням «ставок», збільшенням «навантаження на викладачів», «перепідпорядкуванням по ряду спеціальностей», введенням «співпраці з низки науково-технічних питань» з співробітниками російського Південного федерального університету, розташованому у Ростові-на-Дону [4].

При цьому як при «ректорі» Доничі, так й при «ректорі» Фалалєєві ніякого практичного результату діяльності «КФУ», якій мав би матеріальний вимір, не помічене. «Науково-педагогічна» діяльність «тисяч викладачів» різко контрастує із нульовими господарськими результатами реалізації «наукомісткого продукту» «КФУ», адже реальність є іншою, ніж фантастичні «університетські вакцини», «космічні павільйони» та «школи вічної молодості». Прикладом, у російських реєстрах виявлене відомості про 86 «контрактів» укладених «КФУ» щодо надання ним послуг, загальною сумою на 166,87 мільйонів рублів. Хоча ця цифра неприємно контрастує із виявленими іншими 2494 «контрактами» за якими сам «КФУ» платив за товари та послуги, на загальну суму 10 216,98 мільйонів рублів, зрозуміло, що вимагати від «навчального закладу» прибутковості чи рентабельності було б занадто упередженим.

Але навіть ті майже 167 «зароблених» «КФУ» мільйонів далекі від «інноваційних продуктів», адже насамперед складаються із надання послуг з «підвищення кваліфікації» для «чиновників» всіляких структур окупаційної «адміністрації», а також – із надання у користування військовим агресора (зокрема тюремникам та льотчикам) університетського басейну. Також «КФУ» залучався до «наукового висвячення» пари «муніципальних та республіканських стратегій» та до «експертиз землевідводів» на Південному берегу Криму [19]. Більше жодних доходів «КФУ» від реалізації його послуг з 2015 року не виявлене, а тому «науково-дослідний» потенціал  «університету» дійсно вражає. Насамперед тим – як можна було його повністю знищити менш ніж за десятиріччя.   

«Гігантизм» штучно створеного «КФУ» різко контрастує із відсутністю «студентів», адже населення Криму скорочується, соціально активна молодь залишає регіон та переміщується на материкову Україну, в сусідню Росію або ж – у треті держави. Та й ті, що залишаються, надають перевагу навчанню у легальних та міжнародне визнаних установах, розташованих на материку, з прицілом на виїзд з Криму після отримання диплому. Ну а молодь, хто не хоче виїжджати з півострову, масово обирає собі робочі спеціальності та до «КФУ» за дипломами, навіть за «9 тисяч рублів сесійно» вони звертатися не поспішають.

Питання «скорочення кадрів» в даному контексті має підґрунтя в подіях сумнозвісної «кримської весни», адже «підбір кадрів» в «новий федеральний університет» робився тоді огульно, для красивої картинки «найкращої у світі російської освіти». Тому окупанти були змушені «хоча б кимось» перекривати дефіцит, пов’язаний з тим, що велика частина викладацького складу виїхала з окупованого Криму на материкову Україну та в треті держави, і там продовжила роботу у різних закладах освіти, включаючи й переміщений з часом у Київ Таврійський національний університет. Вакантні в зв’язку з цим «посади» у «КФУ» зайняли некваліфіковані «співробітники», які очевидно не відповідали мінімальним вимогам. Також велику частину науково-педагогічних співробітників, які залишилися у Криму, становлять люди глибоко пенсійного віку, що просто не були в змозі виїхати.

Саме з цих «піонерів та пенсіонерів» були поспіхом сформовані «кафедри», «деканати», «вчені ради». Однак справжнє оновлення наукових кадрів процес повільний, та забезпечити щось подібне у «КФУ» заважає й тотальна економія. Якщо російський уряд продовжить урізати фінансування «КФУ», особливо після припинення «кримської федеральної цільової програми», то варто чекати на посилення «кадрових чисток», на «звільнення окремих категорій фахівців» та на «ліквідацію частини вакансій і ставок». Страхітливим для майбутніх «викладачів та науковців» виглядає перспектива постійного «збільшення навантаження», що буде позначатися як на режимі їх «педагогічної роботи», так й на «якості освітнього процесу» та на «рівні підготовки студентів». Прикладом, на сьогоднішній день в Україні нормою вважається 8-10 студентів на одного педагога, а російський формат – до 12 осіб [4], при цьому в «КФУ», що має «економити на усьому» й цього забагато. «Укрупнення ставок», «збільшення навантаження» та відповідна «якість викладання» – ось що скоро чекає «викладачів КФУ».

Корупція та спроби її «вирішення»

Очевидно, що в умовах «інтеграції» Росією окупованого Криму, організація «федерального університету» мала метою створення умов «ефективного управління» загарбниками соціально-політичними процесами у кримському суспільстві. Адже відомо, що у переломні часи саме вища школа бере на себе місію формування мислення молоді, а глобальний контроль з боку держави трансформує процеси соціального розвитку. Водночас застосування для таких задумів наскрізь корумпованої структури очевидно в рази знижує їх ефективність.

Не можна казати, що агресор це не розуміє, та із антикорупційними лозунгами  та пропагандою там «все гаразд». Прикладом, як вказане вище, наразі «посаду ректора» «КФУ» займає Андрій Павлович Фалалєєв. Він неодноразово робив гучні заяви щодо доцільності та важливості «укріплення статусу університету та протистояння корупції». Практичним доказом його слів називалася «наявність договірної угоди університету з регіональним Комітетом з протидії корупції».

Андрій Фалалєєв у своїх публічних виступах звертав увагу на те, що «проблема корупції формується не тільки владою, але і самим суспільством». У зв’язку з цим він підкреслював важливість «практичної роботи з молоддю, спрямованої на запобігання залученню її в корупційні схеми». «Ректор» робив пафосний акцент на тому, що в «стінах університету корупційні схеми вважаються недопустимими» і ставив за мету «проведення виховних заходів, покликаних формувати негативне ставлення студентів до корупції», й цим  «запобігати самому факту її зародження». На одному з «виховних заходів» пан Фалалєєв підкреслив, що перед ним, як «педагогом», стоїть завдання «формування внутрішньої мотивації і переконань в учнів, спрямованих проти використання корупційних схем» та «жорсткої антикорупційної політики в довіреному навчальному закладі» [20].

Тут можна було б порівняти «антикорупційні гасла» Фалалєєва, у вимірі рівня їх зв’язку із реальністю, із його розібраними вище фантазіями про «вакцини» та «космопорти». Але є й інші механізми справжньої оцінки ситуації. Адже практика показує, що ситуація з хабарами та поборами в «університеті» залишається істотно відмінною від лозунгів. Ілюстрацією до проблеми є результати проведеного у 2016 році опитування «студентів Медичної академії ім. С. І. Георгієвського», що «входить до складу» «КФУ». Дані анкетування виглядають невтішно – значна частина опитаних прямо заявила, що так чи інакше стикалися з корупцією в «університеті» [21]. Додамо що таке «опитування» очевидно містить істотну «самоцензуру», адже заявляти за умов окупаційного режиму про корупцію в «федеральному університеті» вже очевидно небезпечно для анкетованої людини.

Звісно, крім гучних заяв «керівництва», «протидію хабарам» імітують й каральні структури. Тут чим дрібнішим є хабар – тим більше шансів його потрапляння під приціл силовиків окупантів. Прикладом у 2015 року підконтрольні окупантам медіа висвітили спробу «студента КФУ» «вирішити питання з сесією» за символічну плату за «цілих 9 тисяч рублів». Саме з цього «особливо потужного» хабарника окупанти вирішили зробити «показову справу», у якій «прокуратура зайнялася розслідуванням» [22]. Але фахівці розуміють, що сам факт такої мізерної суми за «комплексні послуги» означає, що відповідна форма навчання була поставлена окупантами «на потік» (інакше вона просто не мала би економічного зиску), та це сталося вже з часів формування «КФУ». «Боротьба з корупцією» стала й формою конкуренції за «посади в  університеті». Прикладом, невгодний керманичам «КФУ» «декан факультету менеджменту Академії будівництва і архітектури КФУ» був «оштрафованим» у «суді» на 200 тисяч рублів за «допуск до сесії без відпрацювань, виставляння екзаменаційних оцінок без іспитів» [23].

Неспростовно довести наявність у «КФУ» корупційної вертикалі в рамках навчального процесу можна було б шляхом відповідного тривалого моніторингу, який «АРК» лише розпочате. Але наразі є й простіші засоби доведення очевидного, а саме – «публічні закупівлі федерального університету», які організовуються не «студентами» та не «викладачами». Як вже вказане вище «ректор» Фалалєєв у 2017 році гнівно засуджував «розбазарювання федеральних коштів» його попередником Донічем, якому, нагадаємо, у «покарання» надалі довірили їх «освоювати» у санаторії «Гурзуфський». Але окремі схеми пан Фалалєєв очевидно запозичив саме у попередників за принципом «збереження курки, що несе золоті яйця».

Добрим прикладом є охорона «КФУ». У вересні 2015 року, на початку «нового навчального року» підконтрольні окупантам медіа поширили цікаве повідомлення, про злам двох банкоматів, розташованих в приміщенні «КФУ». Повідомлялося, що зловмисники напали на «охоронців КФУ», «некваліфікованих літніх чоловіків», та заволоділи грошовими коштами. В ході «розгляду справи» стало відомо, що «ректор КФУ» неодноразово звертався з проханням про виділення грошей на «укладення договору з приватним охоронним агентством». Але кошти на ці цілі, бідкалися російські пропагандисти, виділено не було, тоді як в самій Росії практично 100 % навчальних закладів забезпечені професійною охороною [24]. Можна було подумати, що у поширеному в Криму окупантами режимі «постійних ризиків тероризму» щодо «КФУ» агресор економить навіть на охороні.

Але це було не зовсім так, адже «КФУ», що доводять російські реєстри, заплатив у зазначений період «за охорону» такому собі приватному охоронному підприємству «Защита» 10,76 мільйонів рублів [25]. «Дивним» у цій оборудці стало те, що сама «Защита» є структурою із штатом в три особи та з місцем реєстрації у Москві, за адресою Сосенське поселення, проспект Магелану, 2 приміщення 928К. Як ці «три богатирі» з московських околиць могли охороняти «КФУ» уявити важко, а тому факт реєстрації за цією ж фіктивною московською адресою ще 767 різних фірм [26], призначених насамперед для відмивання коштів, є симптоматичним та коментарів не потребує.

Але далі, після інциденту із «нападом на банкомати», «охорона» «КФУ» дійсно «була посилена», але головним чином – у вимірі витрат. Адже з 2016 року її було передовірене «іншому» московському приватному охоронному підприємству «Кріс», яке вже має у штаті «цілих» 50 осіб та навіть заснувало з травня 2016 року у Криму таку собі «асоціацію приватних охоронних підприємств» «Сафеті Крим» [27]. Очевидно що такий «аутсорсинг» дозволив швидкоруч найманим «місцевим охоронцям» від «Крис» періодично відмічатися на кримських «об’єктах» «КФУ». З 2016 року та досі «Крис» постійно освоює кошти «КФУ» та станом на 2022 рік їх загальна сума становила шість с половиною мільярдів рублів [28]. Та головним для розуміння цієї ситуації є адрес реєстрації фірми «Крис» у московських Сосенках, що є практично тотожнім адресі згаданої фірми «Защита». Більш того, саме підприємства «Кріс» та «Защита» спільно утворили й згадану «асоціацію» «Сафети Крим».

Додамо, що «ректор» Фалалєєв не припинив діяльність цієї мільярдної схеми, започаткованої його попередником. Але може ці «господарські питання» проходять «поза очами» «ректора-науковця», який не відволікається на таке від своїх «проривних доробок» у сфері щеплень та космосу? Біографія «ректора» свідчить про зворотнє. Керчанин Фалалєєв до окупації Криму зробив свою кар’єру в Севастопольському національному технічному університеті де з 2008 року та до окупації Криму був проректором з наукової роботи, а в останні роки перед російським вторгненням він жваво обіймався отриманням ступеня доктора наук.

Для цього з 2013 року за сумісництвом він очолив кафедру  автотранспорту та начав видавати наукові статті для своєї докторської на тему «Наукові засади відновлення властивостей пасивної безпеки під час ремонту кузовів вантажних автомобілів». Ми не будемо наразі стверджувати, хто саме з підлеглих проректора та завідувача кафедри був змушений займатися цими «докторськими кузовами» насправді, але відзначимо, що решта «наукових публікацій» Фалалєєва носить характер «братських могил» де він «за посадою» потрапляв у перелік співавторів, що й дозволило йому отримати «більше 70 наукових робіт» чим хизується російська пропаганда та сайт «КФУ». Додамо, що навіть авторських «сімдесят робіт», з яких лише три є власне книжками, та при цьому – тісно пов’язаними суто із бюрократичною процедурою отримання наукового ступеня, якось замало не лише для «ректора», але й для «звичайного» професора. Отже Фалалєєв й до окупації був не вченим, а типовим університетським бюрократом.

Примітно, що заявлене у російській пропаганді «керівництво європейськими освітніми процесами» [29] у пана Фалалєєва було саме до початку окупації та насамперед – у форматі отримання в севастопольському університеті, де він був проректором, подвійних дипломів британськими громадянами за відповідною програмою співпраці. З 2014 року у створеному окупантами в Севастополі «браті-близнюкові» «КФУ», «Севастопольському державному університеті», ніякої «міжнародної співпраці», попре пропагандистські заяви, немає, про що вже писала наша Асоціація. Тому цікавою є увага росіян до «володаря кузовів» Фалалєєва, який до крісла «ректора» «КФУ» встигнув з 2015 року очолити Інститут передових виробничих технологій Санкт-Петербурзького політехнічного університету. Звісно що до окупації керівництво Севастопольського політехнічного, особливо «зав’язане» на міжнародну співпрацю було під міцним «ковпаком» російських спецслужб. Але чи «відповідав їм взаємністю» проректор Фалалєєв? Як не дивно, ми можемо підтвердити цю гіпотезу певними доказами.

Адже у російських реєстрах є відомості про «повного тезку» Андрія Павловича Фалалєєва, який ще у 2010 році отримав російський податковий номер 235405171128 у станиці Архангельській Краснодарського краю, що є суміжним із АР Крим. При цьому єдиним видом діяльності підприємця Фалалєєва було вказане саме «діяльність автомобільного транспорту та послуги з перевезень», суміжна з «науковими інтересами» проректора Фалалєєва. Отже «науковець» Андрій Фалалєєв ще з 2010 року мав російське громадянство та «легалізацію» в РФ, але про ці факти ніде офіційно не повідомлялося. Хто та навіщо сприяв пану Фалалєєву у цих заходах – питання суто риторичне. Скоріш за все ті самі російські структури допомогли потім, для просування до керма «КФУ» контрольованого протеже, «посунути» й «ректора» Донича, клієнта старого кримського мафіозі Леоніда Грача, про клан якого багаторазово писала наша Асоціація. Ті самі структури допомогли «зачистити» й інших корумпованих конкурентів на керівництво «КФУ», частка з яких до речі потім перебралася на материкову Україну, про що також вже писала наша Асоціація.

«Академічні свободи» та мрії про «міжнародний статус»

Але не тільки корупція, «гра ректорських престолів» та відсутність науково-практичного результату входять до переліку проблем, з якими стикається «Кримський федеральний університет». «Викладацький склад» «КФУ» втратив свободу слова і постійно знаходиться під пресингом та звільнення – це перше, що пропонується всім незгодним з «новою політикою». Примітним на початку окупації стало активне обурення в середовищі прихильників «руського мира» тез тодішнього «глави кафедри російської і зарубіжної літератури КФУ» про «поточні зміни в сфері вищої освіти». Він «мав необережність» заявити про те, що привнесені російськими окупантами «нововведення» руйнують вищу школу в Криму.

Думка відразу ж стала предметом обговорення в «вузьких колах» та передбачити реакцію не склало труднощів. Пропозицію «не продовжувати контракт» незадоволеному професору надійшло від самого «голови комітету з освіти, науки, молодіжної політики і спорту Державної ради Республіки Крим» [30]. Не оцінюючи наразі справжні мотиви цієї насправді доволі обережної заяви загальновідомого професора, відзначимо рівень реагування на неї окупаційної «влади». Цей приклад яскраво свідчить про рівень «академічних свобод» у «КФУ».

Також наша Асоціація вже неодноразово писала про прагнення окупантів забезпечити для «КФУ» якійсь «міжнародний статус», на тлі чого виникає чимало скандальних та трагікомічних ситуацій. У лютому 2019 року в Казані була намічена міжнародна російсько-німецька конференція з присутністю представників і керівників великих освітніх та науково-дослідних інститутів обох країн. Але в останній момент стало відомим, що серед учасників зустрічі росіянами був заявлений згаданий нами «автомобіліст-науковець» Андрій Фалалєєв, саме як «ректор КФУ». Його присутність стала для німецької сторони каменем спотикання, але росіяни зайняли жорстку позицію та відмовилися видалити «ректора» з переліку учасників. Як підсумок, німецька сторона просто відмовилася від участі в заході [31].

Вкрай неоднозначною виглядає ситуація з нібито отриманням «КФУ» «міжнародної нагороди» від канадської громадської організації «Humans for Peace Institution». З цього приводу на «офіційному сайті» «КФУ» розмістили повідомлення із фото «проректора» Сергія Юрченка та «начальника відділу міжнародного співробітництва» Геворга Габрієляна з відповідним «сертифікатом світу». Але у прискіпливих читачів його справжність викликала щонайменш сумніви, адже на офіційному сайті канадської організації узагалі немає ніяких згадок про співпрацю з представниками кримського «університету», тим більше – про проведення нагородження. Сам же «документ» на фото виглядає вельми сумнівним [23].

Заявлений окупантами «офіційний статус» «КФУ» у науковій діяльності взагалі залишається суперечливим. Фізично «навчальний заклад» розташований в окупованому Криму, який держава-агресор протиправно називає «власною територією». Водночас у міжнародному контексті «КФУ» декларує себе як «вищий навчальний заклад українського підпорядкування» та цей факт легко підтверджується. Досить зайти в глобальну базу рефератів і наукових робіт «Scopus», у якій «КФУ» знаходиться саме під українською реєстрацією. Спочатку може здатися, що інформація «не була змінена», але це не так. Уже за назвою закладу помітні внесені зміни, адже до початку окупації навчальний заклад іменувався як Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, але в базі «Scopus» був зареєстрований саме «Кримський федеральний університет ім. В. І. Вернадського» [23]. Виходить, що роботи «дослідників» «КФУ» завантажуються в базу саме як українські. Очевидно що такий підхід куратори «КФУ» обрали для залишення в міжнародних науковометричних базах.

Втім, очевидно, що «міжнародна діяльність» «КФУ» у «нових реаліях» залишається значно обмеженою. Охочих налагоджувати співпрацю серед представників зарубіжних наукових закладів третіх країн,  зокрема європейських та американських, щонайменше не багато.  А тому основним напрямком для активно лобійованих російськими спецслужбами «зовнішніх контактів» для «КФУ» залишається комуністичний Китай і деякі країни Азії. У той же час представники окупаційної «влади» привселюдно заявляють про те, що корінь проблем нібито не в санкціях, а суто в «невмілому управлінні і некомпетентних менеджерах». Водночас співпраця «КФУ» з «дружніми» з Росією країнами у багатьох галузях і напрямках цілком позбавлена науково-технічного потенціалу через те, що стан освіти та науки на цих територіях є на ще нижчому рівні, не лише порівнюючи з російськими університетами, але й навіть з урахуванням майже знищених агресором можливостей кримської вищої школи.

Отже, сім років, що минули із створення «КФУ» ознаменувалися прагненнями Росії із соціально-політичного «закріплення» на окупованій території. Водночас у підсумку потенціал вищої освіти на півострові став максимально зниженим, а більшість потенційних можливостей розвитку – втрачено. Малодосвідчені і некваліфіковані персоналії, недостатнє фінансування та зниження якості знань, політичний пресинг і відсутність свободи слова, відсутність можливостей наукових досліджень та співпраці – ось що принесла російська окупація для кримської освіти. Для ефективного навчання, для академічного зростання та розвитку в системі «Кримського федерального університету» наразі, таким чином, умови об’єктивно відсутні.

Джерела:

1. https://ru.wikipedia.org/wiki/Федеральный_университет

2. https://ru.wikipedia.org/wiki/Донич,_Сергей_Георгиевич

3. https://www.rusprofile.ru/branches/9243365

4. https://www.interfax.ru/russia/573987

5. https://www.list-org.com/company/8097339

6. https://www.list-org.com/company/7037927

7. https://zachestnyibiznes.ru/company/ul/1121690020462_1655241023_OOO-EYDOS-MEDICINA

8. https://www.medvisiongroup.com/about.html

9. https://realnoevremya.ru/news/301

10. https://sudact.ru/arbitral/doc/fdhnc8KQAw6P/

11. https://scientificrussia.ru/articles/kosmiceskij-pavilon-postroat-v-krymskom-federalnom-universitete

12. https://scientificrussia.ru/articles/glava-minobrnauki-rossii-zapustil-innovatsionnuyu-selskohozyajstvennuyu-dolinu-kfu

13. https://scientificrussia.ru/articles/krymskaya-nauka-nauchnaya-rossiya-i-drugie-smi-otpravlyayutsya-v-press-tur-po-krymu

14. https://scientificrussia.ru/articles/rektor-kfu-nazval-prioritetnye-nauchnye-napravleniya-razvitiya-vuza

15. https://www.interfax.ru/russia/740271

16. https://www.rbc.ru/rbcfreenews/60e740979a79471ced41eb0c

17. https://scientificrussia.ru/articles/uchenye-krymskogo-federalnogo-universiteta-primenyayut-novuyu-tehnologiyu-pozvolyayushchuyu-otsenit-avarijnost-derevev

18. https://cfuv.ru/programma-razvitiya/novye-vozmozhnosti-dlya-arboristiki-i-upravleniya-sistemojj-ozeleneniya-v-krymu

19. https://vbankcenter.ru/contragent/1149102048578/reviews

20. https://cfuv.ru/news/andrejj-falaleev-my-ne-dolzhny-dopustit-korrupcii-v-stenakh-universiteta

21. https://taurica.net/198655-Bolee-10-studentov-KFU-stalkivalis-s-korrupcieiy-so-storony-prepodavateleiy.html

22. http://simferopol.info/news/651542/

23. https://zen.yandex.ru/media/id/5c3dc7e4f896a200ab70c8f9/ocherednoi-pozor-krymskogo-kfu-im-vernadskogo-5c5b29554f0ac600ad153bb5

24. https://forpostsevastopol.ru/accident/derzkoe-ograblenie-v-krymskom-federalnom-universitete-vskryty-dva-bankomata/

25. https://sbis.ru/contragents/7727713945/775101001

26. https://www.rusprofile.ru/id/1889836

27. https://www.list-org.com/company/4502227

28. https://zachestnyibiznes.ru/company/ul/1149102048578_9102028795_KRYMSKIY-FEDERALYNYY-UNIVERSITET-IMENI-VI-VERNADSKOGO-FGAOU-VO-KFU-IM-VI-VERNADSKOGO/zakupki

29. https://www.sevsu.ru/english/novosti/item/2608-nashi-v-kfu-andrej-falaleev-vozglavil-krymskij-universitet

30. https://www.c-inform.info/news/id/28887

31. https://zen.yandex.ru/media/id/5c3dc7e4f896a200ab70c8f9/pochemu-rektor-iz-kryma-sorval-nauchnuiu-konferenciiu-s-germaniei-5c59e741d0c5ea00ade31ec0

32. http://news.sevas.com/crimea/dekan_kfu_oshtrafovan_za_vzyatki_v_iyune_2015