11 квітня 2014 року окупаційний режим сформував «державне унітарне підприємство Республіки Крим «Крименерго», на яке поклали «функції гарантуючого постачальника з передачі та постачання електричної енергії споживачам, та з оперативно-технологічного управління в електричній мережі» [1]. Це «підприємство», як заявлено на його сайті, обслуговує всю територію окупованої АР Крим, крім Севастополя, та тим самим «забезпечує електроенергією понад 880 тисяч побутових абонентів й близько 28 тисяч споживачів – юридичних осіб, які мають понад 60 тисяч точок обліку». Посаду «генерального директора» «Крименерго» наразі займає Цурканенко Андрій Михайлович, але не варто поспішати запам’ятовувати це прізвище. Справа в тому, що починаючи з 2017 року, «директори» «Крименерго» змінювалися як рукавички, та ця тенденція продовжить зберігатися. Детальніше про причини «кадрової плинності» у «Крименерго» розповість доцент Андрій Чвалюк.

Надія на «кадрове зростання» у нинішнього «генерального директора» з’явилася після того, як через низку проблем, у тому числі в рамках провалу «реалізації федеральної цільової програми розвитку Криму», було знято з посади минулого «генерального директора» «Крименерго» Віктора Плакіду, який «керував підприємством» понад три роки. «Звільненню» «Заслуженого енергетика України» та колишнього Постпреда Президента України в Криму Плакиди передувала «перевірка Рахункової палати Республіки Крим», яка виявила «множинні порушення» у роботі очолюваної Плакідою структури. Втім, «кричущі злочини» вийшли невиразні, оскільки виявилося, що «була погано вибудувана робота з юридичними особами, надходили скарги з боку простих громадян». Даних «компрометуючих обставин» виявилося достатньо, щоб розпочати щодо «генерального директора» «службове розслідування» [2].

За словами «голови Криму» Сергія Аксьонова, Віктор Плакіда залишив свою посаду через «проблему з організацією робочого процесу». «Це питання успішності реалізації федеральної цільової програми. Віктор Тарасович Плакіда – посадовець, відповідальний за це, на жаль, палець об палець не вдарив, просто виступав стороннім спостерігачем» [3]. Будь-який обиватель легко прочитає між рядками справжню причину «звільнення» Віктора Плакіди – він банально не встигав масово «успішно освоювати» засоби «федеральної цільової програми».

З огляду на те, що струмок «федеральних грошей», що вливаються в Крим, з кожним роком все витончувався, нерішучі дії Віктора Плакіди в очах лідера кримських колаборантів прирівнювалися до злочину. Повільного «чиновника» слід було терміново замінити на більш спритного, тому крісло «генерального директора» «Крименерго» зайняв «перший заступник» Віктора Плакіди, Олексій Татаренков. Але він теж не показав достатньої запопадливості, тому протримався на цій «посаді» менше року.

Чи було покарано Віктора Плакіду за свою пасивну спостережну діяльність за «святом федеральної щедрості» для обраних? Звичайно ж ні. 18 жовтня 2017 року, рівно через два тижні після «звільнення» з «Крименерго» його було «призначено радником» Володимира Константинова, «голови Державної Ради Республіки Крим» [4]. Але на цьому пригоди Плакиди не закінчилися, оскільки «постановою Державної Ради Республіки Крим» від 27 травня 2020 року № 391-2/20 Віктора Тарасовича було «призначено на посаду аудитора Рахункової палати «Республіки Крим» [5]. Тієї самої «Рахункової палати», яка три роки тому знайшла «безліч порушень» у роботі очолюваного ним «Крименерго».

Вже чим, а гумором колаборанти точно не обділені. Якщо не можеш приховати від «перевіряючих» свої фінансові проколи – йди та шукай те саме в інших. Хоча не можна виключити й того факту, що Віктора Плакіду засунули до «Рахункової палати» саме для «підвищення кваліфікації», щоб він навчився зауважувати сліди фінансових витрат. Як би там не було, давній партнер та земляк колишнього кримського спікера Анатолія Гриценка [3], колишній член «Партії Регіонів» Віктор Плакіда, зараз перебуває у «влади» Криму на доброму рахунку. Влітку 2021 року «президія Державної Ради Республіки Крим» «нагородила його медаллю «За доблесну працю», «за багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм» [6].

Схоже, Віктор Плакіда все ж таки навчився «оперативно реалізовувати» «федеральні цільові програми», ось тільки реалізовувати стало вже нічого. Як нещодавно заявив заступник міністра економічного розвитку РФ Сергій Назаров «федеральна цільова програма розвитку Криму» як інструмент російських окупантів припиняє своє існування [7]. Вже зараз «плани виділення коштів», що діють, окупантами переглядаються, а доцільність зведення деяких «запланованих об’єктів», під які вже списані «федеральні мільярди», але спорудження яких у Криму ще не розпочато, ставиться під питання.

Проте повернемося до «вищих енергетичних кадрів». Після тихого «звільнення» Олексія Татаренкова, нібито «за власним бажанням», «тимчасово виконуючим обов’язки» став «заступник генерального директора» «Крименерго» Максим Лойко [8]. Нового «керівника» швидко позбавили «тимчасової» приставки та вручили повний доступ до головного кримського рубильника. Саме за його «правління» «Крименерго» мало стати «акціонерним товариством» та «отримати з федерального бюджету» близько 9 мільярдів рублів на реконструкцію своїх нібито «морально та фізично застарілих» електромереж [9]. Спочатку для «акціонування» планувалося створити «спільне підприємство» з російськими «Россетями», та щоб «керованість» зберегли «обидві сторони угоди», кримським «можновладцям» пообіцяли виділити в новому енергомонстрі 25% плюс 1 акцію. Трохи згодом почали звучати інші цифри, та поділити нове «акціонерне товариство» мали намір уже «по-братськи» – п’ятдесят на п’ятдесят.

Реорганізувати «унітарне підприємство» в «акціонерне» хотіли швидко та «по-тихому», що пояснюється просто. Як зізнався на той час журналістам глава «Россетей» Олег Бударгін, при виході на ринок півострова були «певні ризики потрапити під санкції». «Тиші» на якийсь час окупанти дотрималися, але «пролетіли» зі швидкістю. При цьому процес «реорганізації» сильно гальмувала «Рада міністрів Республіки Крим», яка ніяк не могла визначитися, яка частка «Крименерго» перейде в «Россети» [9]. Поки кримські колаборанти ділили шкірку краденого електричного вугра, вирішуючи, кому в «новоствореному підприємстві» дістанеться та сама «контрольна акція», «Россеті» просто передумали масово заходити до Криму.

Втім, швидше за все, саме цей федеральний холдинг з 2017 року контролював 51 % активів створеного окупантами «товариства з обмеженою відповідальністю» «Севастопольенерго». Непрямо підтверджував це і минулий «губернатор» Севастополя Дмитро Овсянніков, який заявив, що «у нас підписано угоду з «Россетями», вона передбачає вкладення близько 2 мільярдів рублів у нашу електромережну інфраструктуру» [9].

Ми припускаємо, що «Россети» досі хочуть консолідувати «Крименерго», але шукають спосіб через фірми-прокладки, офшори та так далі приховати свою участь у цій справі. Недаремно «глава Криму» Сергій Аксьонов, згодом, відмовився називати компанію, яка стане «другим акціонером» «акціонерного товариства» «Крименерго», пояснивши це санкційним режимом. Затримку в «акціонуванні» «Крименерго», «глава Криму» також пов’язував з «постановкою на облік всіх об’єктів і земельних ділянок компанії» [10]. Чому питання «обліку активів» вперше порушили лише через чотири роки з моменту заснування «Крименерго»? Саме тому, що майбутній «співвласник» захотів дізнатися, чому після «націоналізації», тобто викрадення всього кримського майна української компанії ПАТ «ДТЕК Крименерго» ці «поля» та «угіддя» не були включені до «активів» «Крименерго», а були оперативно переписані на якихось місцевих феодалів.

У бурхливі місяці початку окупації, так званої «кримської весни», майно кримських підприємств комунальної сфери масово «націоналізувалося» структурами агресора, та, згідно з подальшими «офіційними звітами», нібито «в повному обсязі записувалося на баланс» новоявлених «державних унітарних підприємств». Але це не так. Наша Асоціація вже писала про те, як частина такого майна у процесі «постановки на баланс» «кудись губилася» [11]. Деякі активи потім «поверталися» назад до «унітарного підприємства» «добровільно-примусово» або – через «конфіскацію за рішенням суду». Але значну частину пограбованого майна держави, автономії, територіальних громад та громадських структур України окупанти не змогли «повернути у власність Республіки Крим».

Цьому є елементарні докази. Прес-служба компанії «ДПЕК» заявляє, що вартість її «націоналізованих» кримських активів становить понад 500 мільйонів доларів США [12]. За нинішнім курсом це близько 37,5 мільярда рублів, тобто в 13,5 разів більше, ніж увесь заявлений окупантами «статутний фонд» «Крименерго». Не потрібно мати навички глибокого аналізу, щоб порівняти список «націоналізованих» кримських активів «ДПЕК», зазначених у позовах компанії, та «перелік нерухомого та рухомого майна, що передається у федеральну власність, яка перебуває у державній власності Республіки Крим», зазначений у розпорядженні російського уряду від 28 лютого 2019 року № 340-р [13]. Додамо, що згідно з цим розпорядженням, «все майно» «Крименерго» повинні «були прийняти у федеральну власність», а після «реалізації певних заходів» вже «передати акціонерному товариству «Крименерго» у безоплатне користування».

Закони бізнесу та правила створення акціонерних товариств мають багатовікову історію. Періодично в ній траплялися певні прецеденти і відступи від усталених канонів, але не настільки, як у своїх мріях представляв «глава Криму». На момент «ухвалення рішення про створення акціонерного товариства» «Крименерго», «річна виручка підприємства» становила 12,76 мільярда рублів, а «чистий прибуток» – 225 мільйонів рублів. Та жодний адекватний бізнесмен не вкладатиме 9 мільярдів рублів, у «підприємство», «статутний фонд» якого становить 2756 мільйонів рублів, а «чистий прибуток» щорічно падає. Наприклад, у 2020 році «Крименерго» отримало менше 15 мільйонів рублів «прибутку» [14]. Все це призводить до простої думки, що «реорганізація» «Крименерго» має під собою аж ніяк не економічну основу. Цей процес був ініційований політичними інтересами, а також корупційними або, швидше за все, їх синергією.

Спочатку окупанти планували пустити «інвестиції» на будівництво 1500 кілометрів нових електромереж, в рамках мілітаризації Криму. Було обіцяне реконструкцію «південного транзиту» – лінії електропередач напругою 110 кіловольт уздовж Південного берега Криму, а також модернізацію протиаварійних систем, що в результаті «мало збільшити пропускні здібності мереж, потужність підстанцій та їх надійність» [15]. Але що заважало «виділити кошти» безпосередньо? Навіщо знадобилася складна схема «реорганізації»? А ось тут уже випливає корупційний інтерес. Якби «кошти були виділені», як і планувалося, у рамках «федеральної цільової програми» «Соціально-економічний розвиток Республіки Крим та міста Севастополя до 2020 року», то «всі вершки» зібрав би чинний «генеральний директор» «Крименерго», а точніше особа, яка його на цю «посаду» поставила.

Але чиновники з російського уряду теж хотіли заробити, тому планувалося створити «двоголове» «акціонерне суспільство». У якому один «партнер» відповідав би за схвалення найвигідніших у плані відкатів «тендерів», а інший – малював би завищені суми в «рахунках» за встановлення цих, закуплених у «потрібних людей», опір, проводів, протиаварійних систем. Нагадаємо, що детальний розбір схеми збагачення окупантів на тендерах вже описувався Асоціацією [16]. Але щось пішло не за планом, тому «Крименерго» досі є «державним унітарним підприємством», а обіцяні «федеральні інвестиції» так і лежать на рахунках російського федерального казначейства.

Максим Лойко «не виправдав довіри» та у березні 2020 року був «знятий з посади» «генерального директора», і «виконувати обов’язки» призначили не чергового «заступника» з «черги престолонаслідування електричного трона», а «чужинця». Новим «виконуючим» став Віталій Окуньов, колишній заступник гендиректора із загальних питань акціонерного товариства «Міжрегіональна розподільна мережева компанія Уралу», що входить до монстру «Россети». Чи був цей топ-менеджер нав’язаний «голові Криму» строго зверху або таким чином Аксьонов хотів завершити розпочату ним чистку «Крименерго» від якихось «криптоукраїнців» [17], зрозуміти важко.

Ми все ж таки схиляємося до думки, що Віталій Окуньов став «смотрящим» від «Россетей» та саме він повинен був вивчити місцеву «кухню» зсередини, надати висновок щодо «доцільності майбутньої реорганізації та виділення інвестицій». На це вказує той факт, що Окунєв став єдиним, з-поміж своїх попередників, який не був «звільнений» зі скандалом або тихо відпущений «за власним бажанням», а пішов навіть «з усною вдячністю» «за виконану роботу» від «віце-прем’єра Республіки Крим» [18]. Пішов «тимчасовий наглядач» через півроку після «покликання» та «кузня кадрів» «Крименерго», після його відбуття знову «запрацювала у своєму штатному режимі».

14 жовтня 2020 року «наказом заступника міністра Міністерства палива та енергетики Республіки Крим» «генеральним директором» «Крименерго» було визначено Коріня Ігоря Володимировича, колишнього «заступника генерального директора «Крименерго» з інвестицій» [19]. Ігор Корінь так добре примудрився реалізувати свої навички щодо «освоєння» в особливо великих розмірах «федеральних інвестицій», які вливаються в мілітаризацію енергетичної галузі Криму, що менш ніж через рік його забрали «на підвищення». «Призначити Ігоря Кориня на державну посаду Республіки Крим – міністра палива та енергетики на строк повноважень голови Криму» – сказано у відповідному «указі глави Республіки» [20]. Кому ж дісталося крісло «головного енергетика», що звільнилося? Звичайно ж, черговому «заступнику» – Андрію Цурканенко.

У своєму резюме [21] «кандидата на посаду головного інженера», цей молодий, але перспективний «начальник служби діагностики, ізоляції та захисту від перенапруг» «Крименерго» не просто так вказав, що в його «основні посадові обов’язки» входить «формування інвестиційних програм за напрямком». Він хотів, щоб його помітили та допустили до бездонного (як усім колаборантам на той момент здавалося), колодязю «федеральних інвестицій». У майбутнього «генерального директора» на той момент вже була вища освіта інженера-електрика, але щоб підвищити свої навички щодо формування інвестиційних програм Андрій Цурканенко у 2014 році вступив до «Таврійської академії Кримського федерального університету імені Вернадського». Чи отримав він бажану спеціальність «маністр економіки» (помилки немає, саме так зазначено в його резюме) [21] нам не відомо.

Але ми встановили, що у 2017 році амбіції Андрія Цурканенка виросли, і він почав шукати посаду начальника енергетичного підприємства, для чого згоден був переїхати з Краснодара, де на той момент проживала його родина, в будь-яке інше місто [22]. Але «їхати нікуди не довелося» та Андрій Цурканенко, близький друг екс-заступника «генерального директора» «Крименерго» Костянтина Лаєнка, який раніше не здогадався вчасно ділитися відкатами [23; 24], сам став «великим начальником». Що ж, не виключено, що з «маністра економіки» вийде черговий «кримський міністр» або навіть новий «проффесор».

Поки ж «Крименерго» показує збитки, «погано працює зі стягнення заборгованостей із споживачів електроенергії» та стабільно «отримує зауваження щодо результатів перевірок» [25]. Питання про його перетворення на «акціонерне суспільство» та «виділення йому великих інвестицій» більше не порушується. У 2021 році, «з метою погашення боргів із зарплати своїм співробітникам», «підприємство було змушене взяти кредит» під 9,5 % річних у банку «Росія» [26]. Чи є це ще однією схемою заробітку на кримському населенні чи «влада республіки» таким чином планує довести «Крименерго» до «банкрутства» та «змінити вивіску», покаже час. Ми продовжуватимемо відслідковувати ситуацію навколо «Крименерго» та інформувати про неї наших читачів.

Джерела:

1. https://crimea-energy.ru/

2. https://iz.ru/654131/2017-10-04/vlasti-krym-sniali-s-dolzhnosti-direktora-krymenergo-iz-za-narushenii

3. https://regnum.ru/news/economy/2330125.html

4. https://rus.team/people/plakida-viktor-tarasovich

5. http://sp-rc. ru/о-сп-рк/история-создания/

6. http://crimea.gov.ru/act/19039

7. https://rg.ru/2021/12/28/reg-ufo/sergej-nazarov-gosprogramma-razvitiia-kryma-i-sevastopolia-zamenit-dejstvuiushchuiu-fcp.html

8. https://primechaniya.ru/sevastopol/novosti/direktor-gup-krymenergo-podal-v-otstavku/

9. http://stroy-krim.org/encyclopedia/news/krymenergo-poluchit-bolee-9-mlrd-rubley-iz-byudzheta-posle-togo-kak-stanet

10. https://ria.ru/20180723/1525125011.html

11. https://arc.construction/21261?lang=uk

12. https://ru.krymr.com/a/28426109.html

13. https://rulaws.ru/goverment/Rasporyazhenie-Pravitelstva-RF-ot-28.02.2019-N-340-r/

14. https://tassbiz.ru/company/profile/5216025

15. https://www.vedomosti.ru/business/news/2017/09/22/734943-krimenergo-rossetei

16. https://arc.construction/22490?lang=uk

17. https://primechaniya.ru/sevastopol/stati/aksenov-nashel-u-sebya-v-podchinenii-celuyu-komandu-moshennikov-s-ukrainy/

18. https://rk.gov.ru/ru/article/show/9095

19. https://crimea-energy.ru/about/news/4459-generalnym-direktorom-gup-rk-krymenergo-naznachen-korin-igor-vladimirovich

20. https://crimea-news.com/society/2021/08/05/822902.html

21. https://simferopol.careerist.ru/resume/tsurkanenko-andrey-1292665.html

22. https://www.trud.com/search/item/item_id/51289426/site_id/4211/show/cv/query/руководитель+предприятия/region/krasnodar.html

23. https://napisat-pismo-gubernatoru.ru/respublika-krym/krymenergo-korrumpirovannoe-predpriyatie-kryma

24. https://ruinformer.com/page/ugolovnoe-delo-v-otnoshenii-top-menedzherov-krymenergo-mozhet-popolnitsja-eshhjo-figurantami

25. https://star-pro.ru/proverka-kontragenta/organization/1149102003423

26. https://crimea.octagon.media/ekonomika/_krymenergo_vedut_k_bankrotstvu.html