Як повідомляє російська пропаганда, генерал Андрій Сердюков очолив окупаційний контингент Організації договору колективної безпеки у Казахстані. Ядро цього угруповання інтервентів становлять російські повітряно-десантні війська, сили спеціальних операцій та підрозділ військової розвідки. Сердюков – кадровий російський військовий, дитинство якого пройшло в Амбросіївці Донецької області у родині вихователів спецінтернату. Офіцер Сердюков у радянський період будував свою кар’єру у 104-й гвардійській повітряно-десантній дивізії, дислокованій в азербайджанському Кіровабаді (нині Гянджа), де він у 1988-1990 роках неодноразово залучався до жорстокого придушення масових протестів населення як командир батальйону.

Після розпаду СРСР Сердюков проходив службу у складі 76-ї повітряно-десантної дивізії та брав активну участь в обох чеченських військових кампаніях російської армії. Там, серед іншого, у нього склалися тісні ділові та комерційні зв’язки з Валерієм Герасимовим, тодішнім командиром 58 загальновійськової армії РФ. Дії в Чечні 76-ї повітряно-десантної дивізії кваліфікуються правозахисниками як злочини проти людяності, її жертви серед мирного населення та їхні родичі згодом неодноразово вигравали справи проти Росії у Європейському суді з прав людини. Поступове кар’єрне зростання Сердюкова, з командира полку до командувача армії, прискорилося з початком 2013 року, що було прямо пов’язане зі зміною керівництва російськими збройними силами та з підготовкою керівництвом РФ планів агресії проти України.

Нагадаємо, що в листопаді 2012 року міністром оборони РФ став Сергій Шойгу, а начальником російського Генерального штабу, замість Миколи Макарова, був призначений спільник Сердюкова з «чеченського бізнесу» Герасимов. Саме в рамках усунення з ключових командних постів довірених людей Макарова Андрія Сердюкова було призначено спочатку заступником, а потім, з жовтня 2013 року, – першим заступником командувача військ Південного військового округу РФ.

При цьому, для «зачистки» цієї посади на користь Сердюкова, проти попереднього першого заступника командувача, Миколи Переслегіна, який був родичем згаданого генерала армії Миколи Макарова, було «раптово» порушено низку кримінальних справ, активно висвітлених російською пропагандою. Показово, що російські силовики так і не змогли знайти нічого особливого щодо Переслегіна, попре всі зусилля. Зрештою Переслегін був «притягнутий до відповідальності» за використання в особистих потребах, як будівельника, охоронця та банщика, двох «подарованих» йому солдатів строкової служби, що відбувалося у далекому 2005 році.

Зазначимо, що тодішнім «співучасником» Переслегіна, який відправив своїм наказом власних підлеглих «кріпаків» для надання послуг Переслегіну, та «малював» за них усі півтора роки їхньої служби її фіктивне «несення», був полковник Андрій Гурульов. Очевидно, що виключно завдяки «щиросердечним показанням» Гурульова, дуже вчасно отриманих слідством у 2013 році, були викриті такі «кричущі злодіяння» Переслегіна. Зазначимо, що Гурульов з 2012 року став наступником згаданого Валерія Герасимова на посаді командувача «чеченської» 58 армією та, як і Сердюков, мав із майбутнім начальником Генерального штабу щільні ділові та інші відносини.

Тому не дивно, що у згаданому «банному» скандалі 2013 року, Гурульов, який «здав» Переслегіна на користь Сердюкова, відбувся «легким переляком», попре свої колись дружні стосунки зі «ізгоєм» Макаровим. Адже Гурульов нічого особливо не втратив від згаданої кримінальної справи та скандалу, він дослужився у 2016 році до посади заступника командувача того ж Південного військового округу. Втім, з 2019 року Гурульов був все ж таки відправлений у відставку та далі обіймав високі, але доволі номінальні цивільні посади, а в 2021 році він отримав від «Єдиної Росії» «почесне звання» депутата Державної Думи РФ.

Саме з 2013 року Сердюков як начальник штабу Південного військового округу став ключовим учасником планування та підготовки заходів агресії проти України. Як пише пропаганда агресора, він «під час бойових дій у Чечні та у «Кримську весну» 2014 року виявив себе як чудовий майстер оперативного управління військами у складній військово-політичній обстановці». Українські журналісти підтверджують, що Андрій Сердюков у 2014 році у званні генерал-полковника був начальником штабу угруповання російських військ, яке здійснювало захоплення українського Криму.

У 2018 році Головна військова прокуратура України спрямувала до суду обвинувальний акт щодо дій Сердюкова в рамках окупації Криму. При цьому під час розслідування було встановлено, що саме Сердюков був координатором у процесі передачі українській владі із захопленого Криму військовослужбовців та цивільних осіб. Також слідством та судом було встановлено підкріплену свідками та доказами причетність саме Сердюкова до командування перекинутими до Криму парамілітарними структурами, такими як «козаки», «ветерани Афганістану» та «ополченці», було доведено його відповідальність за координацію їхніх дій.

Сердюков, який отримав у 2013-2014 році даний досвід планування операцій та командування парамілітарними структурами, брав активну участь в організації окупації територій Сходу України. Повідомляється, що він, з грудня 2015 по жовтень 2016 року, був командувачем 12-м командуванням резерву Південного військового округу, прийшовши на посаду після полковника Бахтіяра Кара Огли Набієва, свого колишнього заступника штабу Південного округу, призначеного на ту ж посаду в липні 2016 року.

Українська влада, громадськість та спецслужби називають саме 12-те командування резерву, як військову частину 89462, організаційною «прокладкою» для двох «армійських корпусів», в які об’єднані так звані «підрозділи народної міліції» на окупованих територіях Сходу України. Формальним завданням 12-го командування резерву росіянами заявлялася «мобілізаційна підготовка та взаємодія з формуваннями територіальної оборони», при цьому ця військова частина «наслідила» у російських реєстрах судових рішень (наприклад, у справі 2А-21/2016).

На початку 2015 року російська пропаганда, коментуючи вже тоді скандальне 12-те командування, заявляла, що «одне тільки використання слова “командувач” стосовно посади голови командування резерву військового округу говорить про те, що йдеться про об’єднання. Тобто, у разі потреби, на основі кожного командування резерву може бути сформована, як мінімум, загальновійськова армія». Таким чином, формальне «зниження» Сердюкова на посаду, в якій раніше перебував його підлеглий Набієв, фактично стало його підвищенням. Примітно, що за заявами окремих джерел, саме нібито згаданий герой «банного скандалу», Андрій Гурульов, який командує 58 армією, керував «армійськими корпусами» у 2014 році через 12-те командування.

Але в такому разі виходить, що Гурульов командував «корпусами» «через голову» Сердюкова, який контролював у той період і штаб округу, і 12 командування. Та й не для того Гурульов «щиро каявся» слідчим у «постачанні банщиків» Переслегіну, щоб командувати тим, на чию користь він був змушений ганебно «зректися» від впливового військового клану Макарова на користь угруповання Герасимова, захищаючи свої «шкурні» інтереси. Швидше за все, Гурульов на той період брав участь у керівництві окупаційним контингентом РФ, виконуючи злочинні вказівки свого прямого начальника, командира штабу округу, а саме – Сердюкова.

Втім, потім розташоване в Новочеркаську 12-те командування було перейменовано на Центр територіальних військ (військова частина 64722), а потім – на військову частину 33744. Це сталося вже у 2017 році, з формуванням знову ж таки в Новочеркаську «ударної» 8-ї армії Південного військового округу, завдяки чому командування «гібридними» «армійськими корпусами» перекочувало безпосередньо до штабу 8 армії ЗС РФ.

Примітно, що серед службовців військової частини 64722 був нагороджений у лютому 2016 року знаком губернатора «За ратну службу» старший офіцер відділу роботи з особовим складом Микола Титарчук. Даний «кадровик» згодом продовжив службу в частині 33744, а раніше, до окупації Криму та частини Донбасу, він брав участь, у званні майора, в «контртерористичній операції на території Республіки Дагестан» у складі військової частини 25908, а саме – у 1327 підрозділів та підрозділів спеціального призначення. Очолює зараз цю частину 33744 заступник командувача 8-ю армією з військово-політичної роботи Андрій Зембатов, учасник окупації Криму, а також – фігурант справи 2-17/2017 у Калінінградському гарнізонному суді про незаконно привласнені виплати.

При цьому з 2015 року українська влада та спецслужби зазначали, що Андрій Сердюков командував угрупуванням окупаційних військ РФ на українському Донбасі нібито під прізвищем (позивним) «Сєдов». Зазначимо, що при цьому в Південному військовому окрузі на той період прямим підлеглим Сердюкова служив Дмитро Сєдов, начальник відділення постачання автобронетанкової служби округу. Надалі, у 2018-2019 роках, справжній Сєдов, безумовно, причетний до забезпечення окупаційних сил РФ на Донбасі, отримав від Краснодарського гарнізонного військового суду 2 роки 8 місяців позбавлення волі, зі збереженням ним «звання та нагород, отриманих у зонах бойових дій» за продаж «наліво» чотирьох камазівських двигунів

Активна роль Сердюкова у плануванні та розв’язанні війни проти України, зокрема його досвід «взаємодії» з парамілітарними угрупованнями, був відзначений російською владою, яка призначила його в 2016 році командувачем повітряно-десантними військами РФ, з подальшим «прицілом» на командування Сердюковим окупаційними силами Росії у Сирії. Втім, особливості «взаємного облаштування» кар’єр Сердюкова та Гурульова в рамках «банного скандалу» вочевидь припали «дуже не до душі» комусь із угруповань російських військових.

Адже 15 вересня 2017 року на 1420-му кілометрі траси «Кола» в Мурманській області РФ сталася автокатастрофа, коли мікроавтобус командування, яке нібито поспішало у військове містечко на навчання «Захід-2017», на великій швидкості раптово порушив правила і врізався бортом у зустрічну легкову автомашину. У цій пригоді, серед інших, отримав тяжкі травми Андрій Сердюков. Примітно, що повідомлення про подію з’явилися лише 19 вересня 2017 року.

При цьому офіційна версія російської влади прагнула перекласти вину на «вдало загиблого» водія зустрічної машини Олега Карамзіна, який нібито «не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу», чого насправді не було. Одночасно російська пропаганда «плуталася» в моменті смерті останнього (повідомлялося, що він помер «на місці», або «у швидкій допомозі», або ж у «шпиталі»), а Дмитро Пєсков відмовився давати з цього приводу коментарі, заявивши журналістові, що це «абсурдне питання».

У той же час на оприлюднених записах відеореєстраторів інших водіїв було очевидно не тільки те, що грубо порушив правила саме мікроавтобус військових, а й те, що він це зробив раптово, різко «підставивши» саме борт з генералами (а не прикладом місце водія) під удар зустрічної машини. При цьому окремими журналістами заявлялося, що за кермом мікроавтобуса був нібито цивільний водій Центру забезпечення діяльності Північного флоту РФ з великим стажем, але його прізвище ніде не фігурує, так само як й інформація про будь-яке подальше розслідування – як мінімум щодо смерті Карамзіна.

Втім, Сердюков, який отримав серйозні травми хребта, не просто вижив, але й зміг повернутися до активної діяльності вже з листопада 2017 року, хоча командувачем угрупуванням Збройних сил РФ у Сирії він тоді не став. Натомість Сердюков, на колишній посаді командувача повітряно-десантними військами, став нарощувати окупаційний контингент РФ у Криму, створивши до початку 2018 року «окремий десантно-штурмовий батальйон Новоросійської десантно-штурмової (гірської) дивізії з пунктом дислокації в Феодосії». У квітні 2018 року Сердюков відзначився раптовою перевіркою боєздатності 31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади, яка входить до так званого «миротворчого контингенту» ОДКБ. Примітно, що акцент перевірки було поставлено на снайперські та диверсійні компоненти бойової підготовки.

Влітку 2018 року Сердюков відповідав за проведення етапу «Армійських міжнародних ігор – 2018» на базі 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії в Пскові, а саме конкурсу «Десантний взвод» на полігоні «Струги Червоні», за участю військових Алжиру, Білорусі, Венесуели, Ірану, Китаю, Марокко, Пакистану, Судану та ПАР, а також за проведення масштабних навчань під Рязанню, і все це бурхливо висвітлювала російська пропаганда. З лютого 2019 року Сердюков все ж таки офіційно отримав посаду командувача угрупуванням військ РФ у Сирії та саме він відповідав за проведення «гібридної» операції в Ідлібі з витіснення про-турецьких сил та розширення російської окупаційної зони.

Російська пропаганда називала ці дії Сердюкова «прискоренням російсько-турецьких домовленостей щодо організації спільного патрулювання». Одночасно «Human Rights Watch» покладає на Сердюкова відповідальність за невиборчі бойові дії та інші грубі порушення міжнародного права під час наступальної операції російських військ в Ідлібі. Водночас в окремих джерелах вказується інше, «попереднє» відрядження Сердюкова до Сирії, а саме у травні-червні 2018 року з винятковими повноваженнями, про що «офіційні біографії» замовчують.

У вересні 2019 року Сердюков відкликається із Сирії та займається нарощуванням агресивного потенціалу російської армії, подальшим посиленням кримського угруповання окупантів. Саме він відповідав за розгортання на півострові «нового полку» повітряно-десантних військ у структурі 7-ї десантно-штурмової дивізії, що було здійснено агресором до кінця 2021 року. Також у квітні 2020 року Сердюков «відзначився» у пропаганді росіян у рамках проведених масштабних десантних навчань на арктичній Землі Франца Йосипа. Тамтешнє тактичне угруповання Північного флоту, дислоковане на острові Земля Олександри, націлене на проведення агресивних та диверсійних дій на арктичних територіях країн НАТО, насамперед Канади, Норвегії та США.

Ще за два тижні до призначення командувачем у Казахстан Сердюков керував навчаннями російських десантників в окупованому Криму та Краснодарському краї з легендою «блокування захопленого району та забезпечення швидкого наступу головних сил з’єднання». Таким чином, Сердюков на чолі «миротворчої місії» в Казахстані має великий досвід дії в рамках окупаційних компаній та інтервенцій російської армії, координації колаборантів, «гібридних сил» та парамілітарних структур. Його статус підсудного за скоєними в Україні міжнародними злочинами та як фігуранта санкційних списків «розв’язує» йому руки у скоєнні нових злодіянь проти миру та основ людяності, тепер уже в Центральній Азії.

1. https://tass.ru/encyclopedia/person/serdyukov-andrey-nikolaevich

2. https://www.interfax.ru/russia/311670

3. https://www.kommersant.ru/doc/2209144

4. http://www.compromat.ru/page_33469.htm

5. https://pravo.ru/news/view/75939/

6. https://www.chita.ru/articles/125975/

7. https://rg.ru/2013/06/10/gurulev-site-anons.html

8. https://www.kp.ru/daily/26592.5/3608264/

9. https://www.kavkazr.com/a/chechnya-i-krym-svideteli-ego-krovozhadnosti/29902986.html

10. https://www.rbc.ru/rbcfreenews/59c1f35e9a7947b3feba7935

11. https://investigator.org.ua/news-2/238970/

12. https://investigator.org.ua/ua/news-2/212518/

13. https://investigator.org.ua/ua/news/176372/

14. https://function.mil.ru/news_page/country/[email protected]

15. https://www.vedomosti.ru/politics/articles/2015/08/28/606599-ukraina-obnarodovala-dannie-ob-upravlenii-armiei-donbassa-iz-rossii

16. https://sudact.ru/regular/doc/x9bI3cx5AObN/

17. https://uacrisis.org/ru/41945-voyenna-rozvidka+&cd=19&hl=ru&ct=clnk&gl=ua

18. https://www.pravda.com.ua/rus/news/2016/04/8/7104837/

19. https://cripo.com.ua/opinion/?p=234310/

20. https://www.militarynews.ru/Story.asp?rid=1&nid=363477&lang=RU

21. https://www.donland.ru/activity/636/

22. https://sudact.ru/regular/doc/g5Xt0jDJpfHP/

23. http://novochcult.ru/news/show/2477

24. https://informnapalm.org/43621-spisok-1097-kak-18-aya-omsbr-okkupirovala-krym/

25. https://sudact.ru/regular/doc/nGFIJixq6org/

26. https://babel.ua/ru/news/74999-mirotvorcami-v-kazahstane-budet-rukovodit-glava-rossiyskogo-desanta-andrey-serdyukov-on-zhe-rukovodil-zahvatom-kryma

27. http://argumentua.com/novosti/rossiiskimi-voiskami-na-donbasse-rukovodit-nachshtaba-yuvo-vs-rf-andrei-serdyukov-gritsak

28. http://gvsu.gov.ru/news/v-krasnodare-za-khishchenie-imushchestva-voennogo-vedomstva-osuzhdeny-vysokopostavlennye-voennye-i-i/

29. https://www.kommersant.ru/doc/4045786

30. https://www.rbc.ru/rbcfreenews/59c1f35e9a7947b3feba7935

31. https://novayagazeta.ru/articles/2017/09/22/73938-chelovek-pogib-iz-za-derevenskih-pontov

32. https://tass.ru/proisshestviya/4574849

33. https://tass.ru/proisshestviya/4580268

34. https://tass.ru/armiya-i-opk/4775120

35. http://redstar.ru/wp-content/uploads/2018/04/042-20-04-2018.pdf

36. http://redstar.ru/wp-content/uploads/2018/04/045-27-04-2018.pdf

37. https://tass.ru/armiya-i-opk/5360793

38. https://www.kommersant.ru/doc/3940399

39. https://tass.ru/armiya-i-opk/13278663