Наша Асоціація спрямувала подання Спеціальному доповідачу ООН з прав людини на безпечну питну воду та санітарію доктору Педро Аррохо-Агудо для його наступних доповідей на 51-й сесії Ради ООН з прав людини та 77-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, присвячених правам на воду корінних народів, які проживають у сільській місцевості.

АРК нагадала Доповідачеві ООН, що на Кримському півострові, незаконно контрольованому Росією, недбалість та незаконні дії так званої «влади» викликали водну кризу, що стала ключовою проблемою для корінного кримськотатарського народу та для іншого населення сільських місцевостей регіону. АРК підкреслила у своєму поданні на змісті резолюції 76/179 Генасамблеї ООН, яка закріпила, що Росія як держава, що окупує, несе всю відповідальність за продовження водної кризи в Криму. АРК нагадала у своєму документі, що Європейський суд з прав людини відмовився у 2021 році, як того просила Росія, зобов’язати Україну подавати воду до Криму Північно-Кримським каналом.

АРК нагадала представнику ООН, що ключовим викликом для Криму з 2015 року стала водна криза, яка виникла саме через політику «влади» Росії в умовах зміни клімату. Росія встановила свій ефективний контроль над Кримом із його 2,5 мільйонами жителів, та в наступні роки вона переселила до Криму понад 500 тисяч російських громадян. Росія ініціювала масштабні проекти військової інфраструктури у Криму, які потребують на потужне водопостачання. Російські бізнес-структури, контрольовані її урядом, розпочали на півострові програму масштабного житлового будівництва для російських поселенців та військовослужбовців. Підконтрольна Росії «регіональна та муніципальна влада» не звертала уваги на стан водопроводів, каналізації, а також очисних споруд Криму.

АРК зазначила Доповідачеві ООН, що протягом 2020-2021 років її експерти аналізували ці питання у тісній співпраці з Кримськотатарським ресурсним центром, у рамках консультацій з представниками кримськотатарського народу, з членами Меджлісу кримськотатарського народу. Асоціація взяла участь у конференціях, присвячених проблемам Криму, зокрема викликам водної кризи, а також у саміті високого рівня «Кримська платформа» у Києві у 2021 році.

АРК поінформувала ООН про грубе порушення міжнародного екологічного та гуманітарного права компаніями «Сіменс» та «Грундфос», які в 2020-2021 роках поставили «адміністрації» Криму промислові водяні насоси; використання цих насосів з метою мілітаризації зруйнувало традиційну для кримських татар унікальну екосистему долини річки Зуя. Асоціація вказала на свою співпрацю з офіційними особами Німеччини та Данії, з Європейською комісією та екологічними організаціями з цього питання та наголосила у своєму поданні, що відповідне розслідування було проведене Управлінням у справах бізнесу Нідерландів за скаргою АРК.

АРК вказала Доповідачеві ООН, що відповідна правозахисна діяльність викликала агресивну реакцію так званої «влади» Росії у Криму. Експерт АРК, професор Борис Бабін був визнаний цією «владою» нібито «екстремістом», ними було порушено відповідні «кримінальні справи». У повідомленні Асоціації наголошується, що у 2020-2021 роках водна криза у Криму посилилася.

Російська «влада» в Криму нічого не зробила для того, щоб будь-яка частина кримського суспільства отримала доступ до надійної, своєчасної та доступної для розуміння інформації про всі аспекти водокористування. Вся інфраструктурна діяльність Росії в Криму корумпована та непрозора, і «влада» Росії не надала жодних гарантій захисту на півострові, пов’язаних із зміною клімату. Єдина компенсація за «військову службу у посушливій зоні» виплачується Росією особовому складу своєї армії.

У своїй заяві Асоціація вказала, що у 2021 році вона направила до Ради ООН з прав людини пропозиції щодо двох пов’язаних із Кримом природних об’єктів для дослідження вразливих зон та прав людини, таких як затоки Сиваш та Каламітська, обговорила це питання з Міжнародною організацією з прав корінних народів. АРК згадала про нинішню ситуацію екологічної катастрофи, пов’язану з підтопленням міста Євпаторії водами озера Сасик-Сиваш, про катастрофічні зміни в гідрології озера Сасик, які, зокрема, загрожують новими повенями в Сакському районі Криму та потраплянням хімічних відходів із Сакського заводу у відкриті водотоки.

АРК заявила у своїх матеріалах, що у Криму не існує ефективних механізмів для подання скарг щодо доступу до безпечної питної води та санітарії, а також для отримання інформації про те, як ці скарги були опрацьовані та вирішені. Такі скарги не будуть задоволені, а їхні автори будуть покарані за «незаконну діяльність», включаючи тортури та насильницькі зникнення, що часто скоюють воєнізовані структури окупантів. Асоціація вказала Доповідачеві ООН на відповідну негативну практику, що мала місце у 2021 році під час збирання підписів проти корупції у структурі «Вода Криму» та проти спорудження опріснювальних систем.

Асоціація зазначила, що правозахисники та активісти Криму, які відстоюють права людини на безпечну питну воду та санітарію корінних народів, перебувають під постійним страхом, криміналізацією та переслідуванням. Було наведено приклад блогера з Ялти Людвіки Пападопулу, яку переслідують каральні структури окупантів і в 2020-2021 роках за публікації в соціальних мережах з екологічних питань.

У матеріалах АРК наголошується, що вода у посушливому Криму завжди мала особливе, сакральне значення для кримськотатарського народу. Наразі контрольована Росією «Вода Криму» відповідає за управління водними ресурсами в регіоні та не співпрацює з кримськими татарами. Кримські татари та їхні громади не мають ефективного доступу до питань управління водними ресурсами у Криму з 2014 року. Економічна та водна криза у Криму змушує кримських татар з 2015 року переселятися до Сімферополя та інших міст. Водночас, саме Сімферополь, центральне місто Криму, стало пунктом призначення для більшості громадян Росії, незаконно переселених російською «владою» до Криму, включаючи «чиновників», військовослужбовців та їхні сім’ї.

Кількість населення міста збільшилася з 300 тисяч у 2014 році до 500 тисяч у 2020-2021 роках та продовжує зростати. Тим не менш, інфраструктура Сімферополя, включаючи його системи водопостачання та каналізації, дорожню мережу, школи, дитячі садки, лікарні тощо, не задовольняє потреби нинішнього півмільйона жителів. У 2020-2021 роках недоліки російської «влади» у міському та сільському менеджменті викликали систематичну водну кризу в Сімферополі та інших населених пунктах з кримськотатарськими громадами. Крім того, хаотичне будівництво житлових та нежитлових будівель російськими комерційними структурами, пов’язаними з «владою», відбувається без дотримання будь-яких архітектурних норм та стандартів безпеки, руйнує унікальні ландшафти та створює ризики для мешканців міст та сільської місцевості Криму, включаючи кримських татар.

АРК запросила Спецдоповідача ООН в Україну, включаючи Крим, щоб чиновник ООН з перших рук отримав уявлення про ситуацію водної кризи, прямо спричиненої злочинами та недбалістю російської «влади» в Криму. Представники ООН вже подякували Асоціації за надані матеріали.