Олексій Плотніков, к.ю.н., міжнародне право

В Україні не дуже поміченою пройшла подія, що відбулася в Стамбулі 13 листопада. На саміті Ради співробітництва тюркомовних держав було заявлено про зміну назви цієї організації, що відтоді зветься Організація тюркських держав. Було затверджено Концепцію розвитку тюркського світу до 2040 року [1].

Для України ці події становлять інтерес в декількох аспектах. По-перше, вона є домом для, щонайменше, трьох корінних тюркомовних народів (кримські татари, караїми, кримчаки), однієї спільноти, що може в майбутньому претендувати на статус корінного народу (уруми), та одного тюркомовного народу, що реалізує своє право на самовизначення в рамках сусідньої держави, але етнічна територія якого частково розташована в Україні (гагаузи). По-друге, Туреччина – сусід України, з якою наша держава активно розвиває політичні, економічні, культурні зв’язки та співробітничає у військовій сфері.

По-третє, якщо Україна претендує на суб’єктність в міжнародній політиці, вона має розуміти інтеграційні процеси, які відбуваються в світі, а особливо поблизу її кордонів. По-четверте, йдеться про розвиток економічних спроможностей від участі в деяких проєктах, що реалізуються, або можуть бути реалізовані в рамках ОТД в майбутньому. Безумовно, стратегічним пріоритетом нашої держави залишається інтеграція з європейськими структурами, проте можливості, що відкриває робота з іншими інтеграційними об’єднаннями, також не повинні залишатися непоміченими.

Коріння сучасної інтеграції тюркських народів слід шукати в ідеях пантюркізму, що виникли в інтелектуальному середовищі в ХІХ столітті як частина ліберального просвітницького руху джадідізму. Одним з головних ідеологів цього руху був видатний кримськотатарський громадсько-політичний діяч Ісмаіл Гаспринський [2]. Ці ідеї зберігали певну популярність протягом ХХ століття, хоча не могли бути реалізовані, оскільки тюркські народи стали частинами більших інтеграційних проєктів: частина з них опинилася в складі СРСР, в той час як Туреччина в 1949 році стала членом Ради Європи та претендувала на членство в інших європейських об’єднаннях, зокрема Європейському Союзі (щодо розвитку ідей пантюркізму, їхньої взаємодії іншими тюркськими інтеграційними проєктами, такими як османізм, а також впливу на сучасну тюркську інтеграцію є ряд ґрунтовних досліджень [3]).

Розпад СРСР відкрив нові можливості для зближення тюркомовних народів. Першим кроком стало створення в 1993 році Міжнародної організації тюркської культури (ТЮРКСОЙ), членами якої стали Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан і Туреччина. В якості спостерігачів в ній беруть участь представники тюркомовних регіонів, таких як Татарстан, Гагаузія, Північний Кіпр та інші [4]. Цю організацію можна порівняти з іншими глобальними культурно-лінгвістичними проєктами, такими як французька Міжнародна організація співробітництва франкомовних країн світу (Франкофонія) чи Організацією Іберо-Американських держав.

Тяжіння до культурної складової інтеграції спостерігається і в Парламентської асамблеї тюркомовних держав (ТюркПа), що була утворена в Стамбулі в 2009 році [5]. Це об’єднання парламентів Азербайджану, Казахстану, Киргизстану та Туреччини (Туркменістан й Угорщина обмежуються роллю спостерігачів) слугує для консультацій та  напрацювання спільних позицій щодо зближення законодавств, особливо про культурну спадщину, історію та мистецтво, обговорює політичні, соціальні, економічні та гуманітарні питання, організовує обмін інформацією.

В тому ж 2009 році між Азербайджаном, Казахстаном, Киргизстаном та Туреччиною було укладено Нахічеванську угоду про створення Ради співробітництва тюркомовних держав [6]. Пізніше до цієї організації приєднався Узбекистан, а Туркменістан і Угорщина стали спостерігачами [7].

Цілі цієї угоди сформовано максимально широко. Вони включать налагодження співробітництва з проблем безпеки, політичних, торговельно-економічних, інвестиційних, митних, правових, наукових, культурних питань. В рамках організації створені механізми регулярної взаємодії вищих посадових осіб держав (Рада Голів держав, Рада міністрів іноземних  справ, Комітет старших посадових осіб), а також постійно діючі консультативно-дорадчі інституції (Рада Старійшин тюркомовних держав, Секретаріат).

Рада тісно взаємодіяла з ТЮРКСОЙ і ТюркПа. Під її егідою створено ряд нових організацій, зокрема:

  • Тюркська бізнес-рада, що опікується питаннями економічного співробітництва шляхом налагодження взаємодії ділових кіл держав-членів;
  • Міжнародна тюркська академія, що координує та підтримує наукові дослідження в мовній, літературній, культурній, історичній та етнографічний царині;
  • Тюркський фонд культурної спадщини, що взаємодіє з ТЮРКСОЙ та Міжнародною тюркською академією у справі захисту культурної спадщини;
  • Тюркська торговельно-промислова палата, сприяє налагодженню комерційних стосунків між державами-членами [8].

Як бачимо, Організація тюркських держав виникла не на порожньому місці, і її діяльність, окрім політичних декларацій, має цілком практичний вимір. Звичайно, що рівень інтеграції тут ще досі неглибокий. Раду співробітництва тюркомовних держав не можна було порівняти ні з ЄС, ні навіть з значно менш тісною Асоціацією держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Тюркська організація не створила власного правового режиму, не приймала власних міжнародних договорів, не забезпечувала існування вільного економічного чи митного простору та, по суті, лишалася скоріше координаційним, ніж інтеграційним об’єднанням. Однак, в її рамках було створено механізми, які дозволяють зробити все вищезазначене, якщо на це буде політична воля держав-учасниць.

Черговий восьмий саміт Ради співробітництва тюркомовних держав, що проходив в Стамбулі 12-13 листопада. Під час нього було оголошено два програмних документи – Декларацію [9] та Концепцію тюркського світу 2040 [10]. Перша підводить підсумки попереднього розвитку, друга присвячене загальній стратегії на майбутні роки.

В Декларації наголошується на численних успіхах Ради співробітництва та пов’язаних з нею структур. Головний практичний її аспект – зміна назви організації та ухвалення нею концепції до 2040 року. Також в Декларації зазначається про необхідність розробки дорожньої карти розвитку Організації тюркських держав на період 2022 та 2026 років.

Концепція розвитку тюркського світу до 2040 року приділяє значну увагу питанням розвитку і просування  культури та спільної ідентичності. Проте в ньому простежуються і більш практичні напрямки розвитку політичного й економічного характеру. Зокрема, вже в преамбулі підкреслюється рух до інституціоналізації співробітництва від регіонального об’єднання до регіональної організації. Прийняття нового імені засвідчує досягнення цієї інституційної мети та вказує на можливість переходу до співробітництва саме в форматі міжнародної організації.

Прикметне, що Концепція-2040 окреслює конкретний економічний базис для подальшого поглиблення кооперації. В ній наголошується, що держави-члени Організаціє прагнуть перетворитися на активну регіональну економічну групу, через територію якої проходять торговельні коридори між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем. На відміну від політичних цілей, що сформовані у більш ніж загальних формулюваннях, економічні цілі зазначені доволі конкретно. Серед них:

  • лібералізація транспортного сектору держав-членів, з метою прискорити транспортні операції та мінімізувати видатки на логістику так, аби досягти швидкого, стабільного та безперешкодного руху транспорту Транскаспійським міжнародним транспортним  маршрутом;
  • капіталізація існуючих і створення нових перспективних регіональних транспортних коридорів, та їхня інтеграція з Транскаспійським маршрутом;
  • робота в напрямку створення режиму вільного руху товарів, капіталів, послуг, технологій та осіб між державами членами;
  • перетворення Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту на найкоротший та найбільш безпечний транспортний шлях між Сходом і Заходом та інкорпорація держав-членів до регіональних та глобальних ланцюжків постачання та збільшення вартості товарів, які пересуваються Маршрутом;
  • спрощення та гармонізація митних і транзитних процедур, політик в галузі транспорту, технічних стандартів, що застосовуються в роботі Транскаспійського маршруту;
  • збільшення інвестицій задля забезпечення міжрегіональної пов’язаності та розвитку взаємопов’язаної транспортної інфраструктури;
  • забезпечення взаємодії у виконанні міжнародних угод у сферы транспорту, в тому числі через створення екологічно безпечних умова транспортування та стимуляцію інновацій;
  • розвиток стратегічних інфраструктурних проєктів в галузі енергетики, таких як газові коридори, що забезпечували б потреби держав-членів та європейських країн в  сфері глобальної енергетичної безпеки.

Це далеко не повний перелік економічних аспектів розвитку тюркського співробітництва, що міститься в Концепції-2040, але цього достатньо для двох основних висновків.

По-перше, в Організація тюркських держав – це не просто клуб по культурних інтересах. Вона має міцне матеріальне підґрунтя, що об’єднує економіки держав-членів – новий Шовковий шлях між найпотужнішими економічними силами світу. Тюркські держави прагнуть бути не просто пасивними посередниками на цьому шляху, а додавати до нього власний внесок як енергоресурсами, так і збільшенням вартості товарів, які рухаються по цьому  шляху. Можна простежити аналогію з формуванням Європейського Союзу, у створенні якого провідну роль відігравали так саме ідеологічні (європейська єдність) і економічні (створення єдиного економічного простору) міркування.

По-друге, наявність в ОТД не тільки ідеологічного, але й економічного підґрунтя говорить на  користь того, що проєкт виявиться життєздатним, довготривалим, а інтеграція в його рамках буде посилюватись. Гармонізація законодавств, контроль вільного руху капіталів, товарів, осіб, технологій – все це потребуватиме постійно діючих міждержавних органів, так само як і створення масиву міжнародно-правових норм, що регулюватиме відповідну діяльність. Тож можна очікувати виникнення міжнародно-правового режиму ОТД, який, в свою чергу, сам по собі стимулюватиме подальше зближення держав-членів.

Інтерес України до діяльності ОТД очевидний. Територіальна близькість і проживання в Україні, насамперед в Криму, тюркомовних корінних народів доповнюється можливістю, та навіть неминучістю участі нашої держави в роботі трансконтинентальних транспортних шляхів, та забезпеченні енергетичної безпеки шляхом отримання енергоресурсів напряму від тюркських країн, без посередництва держави-агресора.

Питання конкретних політичних і економічних вигід співробітництва з ОТД залишимо політикам і економістам, а з юридичної точки зору слід констатувати, що в України є можливість зближення з тюркською організацією через механізм участі в якості спостерігача. Для розвитку такої співпраці не вбачається перешкод, окрім недостатньої уваги з боку тих, хто приймає рішення. Наразі відомо лише, що перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова повідомила, що ведеться обговорення можливостей участі Україні в Тюркській раді в якості спостерігача[11]. Здається, перетворення Ради на Організацію тюркських держав – це чудова нагода для нового раунду таких переговорів та напрацювання більш конкретних рішень, які можуть стати значущими для деокупації та реінтеграції Криму.

1. https://www.turkkon.org/en/haberler/eighth-summit-of-the-organization-of-turkic-states-was-held-in-istanbul_2394

2. https://eppd13.cz/wp-content/uploads/2016/2016-3-3/06.pdf

3. https://shron1.chtyvo.org.ua/Buza_Kateryna/Zovnishnia_polityka_Turetskoi_Respubliky_u_konteksti_vnutrishnikh_ta_zovnishnikh_vzaiemovplyviv.pdf?PHPSESSID=m028qv5j6skreh8g2uu0b7g092

4. https://www.turksoy.org/ru/turksoy/about

5. https://www.turk-pa.org/en/content/docs/other_docs/236_the_istanbul_agreement_on_the_parliamentary_assembly_of_turkicspeaking_countries__21_november_2008

6. https://www.turkkon.org/assets/pdf/temel_belgeler/nakhchivan-agreement-on-the-establishment-of-the-copperation-council-of-turkic-speaking-states-1-en.pdf

7. https://www.turkkon.org/en/turk-konseyi-hakkinda

8. https://www.mfa.gov.tr/turk-konseyi-en.en.mfa

9. https://www.turkkon.org/assets/pdf/haberler/declaration-of-8th-summit-2395-95.pdf

10. https://www.turkkon.org/assets/pdf/haberler/turkic-world-vision-2040-2396-97.pdf

11. https://tyzhden.ua/Culture/251585