Поки кримчани змушені стежити за перипетіями в російському Конституційному суді, де досі не можуть дійти єдиної думки про «перетворення на державну власність» злочинно захопленого агресором приватного майна в Криму, наведемо список найбільших об’єктів курортно-оздоровчої інфраструктури, протиправно «націоналізованих» країною-агресором. Як відбувалося викрадання власності, хто і з якою метою зараз користується цим майном, розповість доцент Андрій Чвалюк.

Міжнародний дитячий центр «Артек» розташований в Ялті і займає площу 217,4 га, має площу пляжу в 2,7 га, що простягаються на 2048 метрів. Центр вміщує 4 510 осіб та належить Державному управлінню справами України. З перших днів окупації Криму «Артек» був «націоналізований» окупантами. Наразі табір «зареєстрований» під назвою «Федеральна державна бюджетна освітня установа» «Міжнародний дитячий центр «Артек» та перебуває в управлінні Міністерства освіти Російської Федерації. Але, незважаючи на «статус федерального майна», дохід табір тепер приносить конкретним приватним особам.

У 2014 році табір став одним із символів «повернення Криму до рідної гавані». До «Артеку» зачастили російські міністри, депутати Держдуми та знаменитості. Та щоб символ не втрачав свій блиск, у його нібито «реконструкцію» бурхливою річкою почали вливатися «федеральні бюджетні мільярди». Освоювати їх було довірено бізнес-партнеру Володимиру Путіну, Аркадію Ротенбергу. Влітку 2015 року уряд РФ «уклав контракт на реконструкцію» «Артеку» на 2,3 мільярда рублів. За п’ять років його вартість зросла у 13 разів, досягнувши 30,5 мільярда рублів. «Підрядником робіт» стала компанія «Будгазмонтаж», яка на той час належала Ротенбергу. Усього ж «Будгазмонтаж» уклав в «Артеку» 36 контрактів на загальну суму майже 38,5 мільярдів рублів [1].

Ротенберг займався як «будівництвом», так й «постачаннями» до «Артеку» меблів, побутової техніки, господарського інвентарю. Загальна сума контрактів на постачання склала понад 640 мільйонів рублів. А також Роттенберг займався і піаром, адже 2015 року компанія «Червоний квадрат» отримала за «медіапідтримку 90-річчя» «Артеку» 40 мільйонів рублів. Усього компанії Ротенберга освоїли на «державних контрактах» у Криму суму, рівну приблизно чверті «Федеральної цільової програми розвитку Криму і Севастополя» в 1,3 трильйони рублів [1].

Спеціалізований санаторій «Старий Крим» знаходиться на околицях міста Старий Крим і займає площу 54,9 га, він розрахований на 255 осіб та належить Міністерству охорони здоров’я України. Санаторій був «націоналізований» окупантами і після «реорганізації» з 2 листопада 2015 року іменується як така собі «Державна бюджетна установа Республіки Крим» «Протитуберкульозний санаторій «Старий Крим», нібито в управлінні «Міністерства охорони здоров’я Республіки Крим» [2].

Дивним фактом залишається те, що санаторій поки що зберіг свою спеціалізацію, тоді як десяток інших, особливо дитячих, було перепрофільовано на «сімейні санаторії», які пропонують «лікування масажем, гірським кліматом», а то й просто купанням у морі. Як повідомляє керівник «Центру журналістських розслідувань» Валентина Самар, «унікальні кримські санаторії втрачають свій профіль. З назв прибирають слова «протитуберкульозний», більшість зі списку послуг (процедур), що надаються, є платними і у вартість путівки не входять» [3].

Поки що «Старий Крим», який має друге місце серед решти санаторіїв за площею займаних земель, все ще не пішов у «приватну власність». Та хоча окупанти на рівні «постанови Ради міністрів Республіки Крим» 2016 року «визнають» за ансамблем будівель санаторію характер «пам’ятки містобудування та архітектури» [4], чи довго він «пробуде під захистом» – невідомо. Адже «категорія охорони» має «регіональне значення» та може бути «змінена» окупаційною «владою», наприклад, у разі руйнування об’єкта після невдалої «реставрації».

Адже прецеденти вже є, оскільки у 2017 році розпочалися нібито «протиаварійні роботи» у Ханському палаці. Цей  пам’ятник культурної спадщини до початку окупації претендував на статус «світової» та був внесеним до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Використання замість автентичної черепиці та дерев’яних балок сучасних матеріалів, у тому числі сталевої арматури, дало позамежне навантаження на стіни будівлі, що відразу покрилися тріщинами [5].

Але «реставраторів» це не зупинило, адже «гроші вже виділено» та якщо вони не будуть «плідно освоєні в повному обсязі», винні у цьому «чиновники» можуть втратити своє затишне крісло. Нагадаємо, що «глава Криму» особисто пообіцяв «виконавцям федеральної цільової програми» звільнення за не освоєння її коштів [6]. Ми вважаємо, що на «відновлювальному руйнуванні» Ханського палацу в Бахчисараї, окупантами якраз і відпрацьовується багатоходова схема «освоєння федеральних коштів», що плавно переходить у «списання» стародавньої будівлі з подальшою «передачею» земельної ділянки, що звільнилася, під нову забудову.

Санаторний комплекс «Дюльбер» розташований у селищі міського типу Кореїз, на околицях Ялти, порівняно з попередніми, має більш скромну площу землі в 24,2 га, включаючи 0,5 га пляжу, довжиною 200 метрів, належить Управлінню справами Апарату Верховної Ради України. «Дюльбер» спочатку був палацом князів Романових, збудований у романтичному, мавританському стилі. Після 1917 року його перетворили на санаторій для радянської еліти, пізніше у ньому відпочивали депутати Верховної Ради України. Примітно, що весь український парламент міг розміститися там одночасно, адже комплекс був розрахований на 500 осіб. У 2014 році санаторний комплекс був «націоналізований» окупантами і через чотири роки «проданий» ними нової російської знаті.

Санаторій «придбала» «фірма-прокладка» зі «статутним капіталом» у 13 тисяч рублів та «фіктивним керуючим» [7]. На «торги» за санаторій «Дюльбер» заявилося ще дві компанії, але «їхні заявки відхилили». Один із учасників «аукціону», що не відбулися, – «Бізнес-парк «Новь» з Москви, намагався оскаржити «рішення» у Федеральну антимонопольну службу і навіть подавав на «Міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим» у «суд», але, ледь почалося «судовий розгляд», «відкликав позов». Вся ця історія добре відображає постановочний характер «торгів», адже санаторій мав відійти «потрібній» людині та цього досягли.

Через рік після «продажу» «Дюльбер» був переписаний на «закритий пайовий фонд» «Терс». «Фондом» керує «Керуюча компанія «Фін-Партнер», що належить у свою чергу компанії «Центр-М» якої насамперед безпосередньо володіли брати Ротенберги та їх партнер Дмитро Калантирський. Зараз компанія «Центр-М» повністю перебуває у заставі в «Московському обласному банку», який із травня 2014 року також фактично належить Ротенбергам.

Усього «Керуюча компанія інфраструктурних проектів», що фактично належить Ротенбергу, «придбала» у Криму три санаторії на загальну суму 1,5 мільярда рублів або 23 мільйони доларів. У той час, як ринкова вартість цих трьох санаторіїв до 2014 року оцінювалася в 59 мільйонів доларів. Усі три санаторії сьогодні «об’єднані брендом» «Курорти Криму» та активно «працюють із бюджетними коштами», оскільки путівки скуповують «регіональні адміністрації», які відправляють туди «пільговиків» [8].

Санаторій «Нижня Ореанда» також знаходиться під Ялтою у селищі Ореанда, займає площу землі 43,8 га, включаючи 0,3 га пляжу довжиною 500 метрів, він розрахований на 256 відпочиваючих та належить Управлінню справами Апарату Верховної ради України. Санаторій був збудований на території першого в Криму маєтку династії Романових та його лісопарк був пам’яткою садово-паркового мистецтва. Санаторій спочатку створювався з маєтку для радянських керівників, а після 2014 року його «забрало в чіпкі руки» управління справами Президента Російської Федерації. З 9 жовтня 2014 року санаторій був «перереєстрований» у російських базах як така собі «Федеральна державна бюджетна установа» «Санаторій «Нижня Ореанда» [9]. Примітно, що під «чутливим контролем» президентського управління всі шість корпусів санаторію продовжують працювати, у тому числі в комерційному режимі [10]. Фактично окупанти зробили з цього санаторію «годівницю» для клерків путінського офісу «середньої ланки».

Дитячий санаторно-оздоровчий центр «Маяк» розташований на Євпаторійському мисі в селищі Заозерне, займає площу 42,4 га та має значний за площею пляж площею 1 га та довжина 582 метрів. Санаторій міг вмістити 1550 осіб та належить Всеукраїнській професійній спілкі працівників органів Державної податкової служби України. Санаторій був збудований у 1976 році і був розрахований на лікування не лише дітей, а й дорослих. У кількох корпусах розташувалися дитячий санаторій, літні оздоровчі табори та відділення сімейного відпочинку.

Окупанти вирішили своєрідно зберегти «відомчу наступність» санаторію, проголосивши його «філією Федеральної бюджетної лікувально-профілактичної установи» «Санаторій «Дніпро» Федеральної податкової служби» [11]. На сайті «Асоціації малих готелів Криму» зазначається, що раніше забронювати номер у «Маяку» було досить складно, особливо в літній період, оскільки номери були розписані заздалегідь між співробітниками податкового відомства та у вільний продаж надходила лише мала частина путівок [12]. Але наразі ситуація змінилася.

Зараз здравниця податківців активно приваблює бажаючих відпочити на комерційній основі, в тому числі проводячи в ньому «різні з’їзди, наукові конференції, конгреси, тренінги та курси підвищення кваліфікації». серед колонізаторів [13]. Втім, незважаючи на «широкий перелік наданих основних та додаткових послуг» відгуки на сайті Державного реєстру курортного фонду Російської Федерації про цей санаторій суціль негативні. Відпочиваючі скаржаться на «скотське ставлення» персоналу, причому у відгуках мелькають фрази «відчувається, що російських недолюблюють» [14]. Очевидно, що російські податківці, які приїжджають, очікують на глибоку й неодноразову подяку за порятунок з 2014 року працівників здравниці від будь-яких соціальних перспектив та за їх переведення на людей «другого сорту», ​​проте чомусь її не відчувають.

Національний центр паралімпійської та дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів також знаходиться у селищі Заозерне під Євпаторією. Центр займає 42 гектари площі, включаючи 3,1 гектара пляжу, який простягається на 892 метри, він був розрахований на 900 осіб і належить Національному комітету спорту інвалідів України. Центр, створений на початку 2000-х років на місці колишнього піонерського табору, був головною базою для тренувань не лише паралімпійців, а й членів Національної олімпійської збірної України. На його території розміщені численні спортивні споруди, включаючи три плавальні басейни, стадіони, тренажерні зали, закритий спортивний зал, тенісні корти, поле для пляжного футболу та волейболу, елінг.

Примітно, що у 2014 році формально центр не «націоналізували» [15], і надалі почалися досить дивні події, пов’язані з президентом Міжнародного паралімпійського комітету Філом Кравеном та президентом Національного комітету спорту інвалідів України Валерієм Сушкевичем [16]; [17]. Згодом центр якимось чином «перереєструвався згідно з російським законодавством», а при цьому російська пропаганда заявляла про неможливість тренуватися в центрі для «кримських спортсменів, які відмовилися від українського громадянства».

Рупор координованої російської військової розвідки пропаганди, «Комсомольська правда» заявляла, що нібито «територія євпаторійського центру просто пустує, тоді як кримські інваліди змушені тренуватися просто неба». При цьому пан Сушкевич визнавав «проблеми з наповнюваністю саме українськими громадянами» і стверджував, що «центр приблизно на 40 % заповнений росіянами, які приїжджають за договором із департаментом соціального захисту Москви» [18]. Судячи з даних обліків [19], центр продовжує активно працювати і навіть приносити прибуток, а середньооблікова чисельність працівників становить 445 осіб. Отже цей об’єкт досить цікавий щодо встановлення реальних бенефіціарів його комерційної діяльності.

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» розташований у селищі Партеніт, неподалік Алушти. Центр займає площу 39,8 га, десяту частину з якої складає пляж, він належить Міністерству оборони України та міг до 2014 року приймати для лікування та реабілітації 1350 осіб.

Центр був відомий як традиційними медичними послугами, а й дельфінарієм. Курси дельфінотерапії застосовувалися для лікування синдрому хронічної втоми та порушень опорно-рухового апарату, дитячих неврозів, фобій, затримок психомовного розвитку. Дельфінарій у центрі зберігся, а сам санаторії окупанти «передали російським військовим», «перейменувавши» його на «федеральну державну бюджетну установу» «Військовий санаторій «Крим» російського Міноборони.

Даний об’єкт тепер активно працює та «запрошує пройти курс санаторно-курортного лікування» особам, у тому числі таким, що не мають відношення до російської армії, на комерційних засадах [20]. Примітно, що «Крим», серед іншого, отримав від окупантів «ліцензію на провадження фармацевтичної діяльності», включаючи «виробництво фармацевтичних субстанцій та виробництво лікарських препаратів та матеріалів, що застосовуються з медичною метою» [21].

Центр медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу ВПС та ВМС України «Судак» знаходиться в однойменному місті та займає площу 24,7 га, пляж центру має площу 0,8 га та довжину 515 метрів. Раніше «Судак» належав Міністерству оборони України та міг приймати 600 осіб. Примітно, що цей, найперший санаторій у Судаку, був одразу включений окупантами в «список майна націоналізації, що підлягає», як «кинутий об’єкт» і був «безоплатно перееданий» Міноборони Росії. У листопаді 2016 року, після «реорганізації», санаторій було названо «відокремленим підрозділом Федеральної державної казенної установи «Санаторно-курортний комплекс «Кримський». Сьогодні здравниця «обслуговує військовослужбовців, військових пенсіонерів, членів сімей» [22] за різними профілями [23] але при цьому не цурається і виконання комерційних замовлень. Проте правоохоронці України затримують персонал санаторію на материковій Україні [24] з інших підстав, а саме як військовослужбовців-дезертирів.

Сакський центральний військовий клінічний санаторій імені М.І. Пирогова знаходиться в однойменному місті, займає площу 22,2 га, належить Міністерству оборони України та може приймати 750 осіб. Це найстаріший санаторій Сакського бальнеогрязевого курорту знаходиться на території старовинного парку, поряд із лікувальним солоним озером, санаторій має свою свердловину з термальною водою. Цей об’єкт також захопило Міністерство оборони РФ, назвавши «Сакський військовий клінічний санаторій ім. Н.І. Пирогова» як нібито «клінічну базу» Військово-медичної академії імені С.М. Кірова із Санкт-Петербурга. Втім і сюди путівку може придбати будь-хто охочий [25].

Примітно, що цей санаторій із солідною рекреаційною базою [26] отримав від окупантів «ліцензії на видобуток мінеральної води та цілющого бруду» від «Міністерства екології та природних ресурсів Республіки Крим» [27]. Втім, щось нам підказує, що за формулюванням «грязевої ліцензії» «Розвідка та видобуток корисних копалин, у тому числі використання відходів гірничодобувного та пов’язаних з ним переробних виробництв» та «Користування надрами» «керівництво санаторію» зараз успішно веде власний «невеликий бізнес», прикритий ширмою оздоровчих процедур.

Санаторій «Південний» розташований у найпівденнішій точці Криму, в гірсько-лесистій місцевості між селищами Форос та Мелас, і займає затишну бухту площу 19,1 га. Невеликий пляж площею 0,5 га та довжиною 175 метрів з трьох боків обрамляють скелі, санаторій був розрахований на прийом 124 гостей та належить Державному управлінню справами України.

Цікаво, що тут при «націоналізації» такий ласий об’єкт був відданий загарбниками Міністерству фінансів Росії як «санаторій «Южний», «філія Федеральної державної бюджетної установи» «Багатофункціональний комплекс Міністерства фінансів Російської Федерації» з Домодєдово. Примітно, що, крім «стомлених санкціями фінансистів», зараз «санаторій «Южний» запрошує на відпочинок усіх бажаючих» [28].

Нещодавно оприлюднений аналіз експертів «Чорноморських новин» вказує, що в окупованому Криму спостерігається декілька «технологій» роботи з трофейним майном: «1)розпродаж; 2) передача центральним органам влади РФ; 3) передача органам влади окремих суб’єктів РФ; 4) спроби налагодити прибуткове функціонування трофейних об’єктів самостійно на кримському рівні; 5) передача до муніципальної власності» [29]. Природно, що доля згаданих об’єктів розглядатиметься, зокрема, в Європейському суді з прав людини та в міжнародних арбітражах, а права справжніх власників нікуди не подінуться і після деокупації.  Втім ці формально різні згадані експертами «технології» призводять до подібних наслідків, відображених у наведених вище прикладах, що показують характерні риси «освоєння» окупантами захоплених здравниць.

По-перше, «відомчі» об’єкти не змінюють «цільового призначення» та використовуються окупаційними структурами для тих самих оздоровчих завдань, як і до 2014 року, але вже не для українського суспільства. Жодних «новацій» «прогресивна російська курортна справа» в роботу санаторіїв не принесла, за винятком «Артеку», який використовується в пропаганді, що став «пральною машинкою» для сотень мільярдів. Отже фактично окупанти користуються величезним потенціалом української рекреаційної системи накопиченим десятиріччями, та «перебудувати» цю господарську модель не спромоглися.

По-друге російські владні структури, які отримали «на долю» захоплені здравниці, явно не потребують настільки великих оздоровчих можливостей для своїх співробітників. Вони  очевидно воліють «заробляти на трофеях», продаючи путівки на комерційному ринку або в інші бюджетні структури Росії. Прагнення «заробити копійчину» іноді набуває гротескних форм комерційних моделей російських військових «на грязях» і «на мінералці».

У той же час очевидно, що наразі дана «бізнес-модель» збиткова за визначенням і без суттєвої «бюджетної підтримки» всі ці об’єкти припинять функціонування взагалі, від «самоокупності» вони досить далекі. Росія, маючи на власній території значний рекреаційний потенціал, об’єктивно не потребує такої кількості «додаткових» оздоровчих центрів для «бюджетного сектору», а у ринковій економіці їх моделі господарювання нежиттєздатні.

Тимчасова втрата Україною цього сектору оздоровчого фонду таким чином має розцінюватися не лише у вимірі майнових втрат, адже на відміну від держави-агресора втрачені рекреаційні потужності були для українського суспільства безальтернативними. Отже неможливість оздоровлення у бюджетному, некомерційному секторі кримських здравниць варто оцінювати у вимірі порушення прав українського народу та територіальних громад на сталий розвиток. Також перспективними слід визнати накладення санкцій на нинішніх ключових «бізнес-партнерів» вкрадених кримських санаторіїв.

Джерела:

1. https://www.proekt.media/guide/arkadiy-rotenberg-krym/#artek

2. https://sevem.pro/company/гбу-рк-птс-старый-крым-1159102009923

3. https://ru.krymr.com/a/28326584.html

4. https://ru_monuments.toolforge.org/get_info.php?id=911720956320005

5. https://zmina.info/articles/molotkom-po-kulture-pod-vydom-restavraczyy-v-kr%D1%8Bmu-razrushayut-ystorycheskye-pamyatky/

6. https://primechaniya.ru/sevastopol/novosti/aksyonov-poobeshhal-chinovnikam-uvolneniya-za-neosvoenie-sredstv-fcp/

7. https://companies.rbc.ru/id/1149102091654-ooo-upravlyayuschaya-kompaniya-infrastrukturnyih-proektov/

8. https://www.proekt.media/guide/arkadiy-rotenberg-krym/#dulber

9. https://www.list-org.com/company/8170797

10. https://udprf.ru/podvedomstvennye-struktury/org-kuriruemye-ter-upr-v-resp-krym/sanatoriy-nishnaya-oreanda

11. https://www.rusprofile.ru/branches/842601

12. https://www.rbc.ru/photoreport/16/06/2014/54256176cbb20f58cb60c4ee

13. https://mayak-krym.ru/

14. https://kurort.rosminzdrav.ru/search/3252

15. https://www.bbc.com/ukrainian/sport/2014/03/140321_paralympics_crimea_danger_ak

16. https://www.bbc.com/ukrainian/ukraine_in_russian/2014/08/140806_ru_s_sushkevych_paralympic_int

17. https://izvestia.kharkov.ua/ekonomika/zhurnalistskoe-rassledovanie-komu-prinadlezhat-kurorty-kryma/

18. https://www.crimea.kp.ru/daily/26443.4/3313900/

19. https://companies.rbc.ru/id/1159102037984-obschestvo-s-ogranichennoj-otvetstvennostyu-natsionalnyij-tsentr-paraolimpijskoj-i-deflimpijskoj-podgotovki-i-reabilitatsii-invalidov/

20. http://www.sancrimea.ru/prices.html

21. https://www.list-org.com/company/8170796

22. http://www.krym-skk.ru/about/index.php

23. https://mil-ru.ru/sanatorii-kryma/8-sudak

24. https://life.ru/p/960162

25. https://saki-pirogova.ru/voennyj-sanatorij

26. https://sc.mil.ru/social/health/sanatoriums/[email protected]

27. https://kontragent.pro/organization/саки/фсвинипмр-1037739640421

28. https://yuzhny.minfin.ru/dosug_i_otdyh/

29. https://www.blackseanews.net/read/181313