Експертами розкрито злочинну діяльність російського бізнесу зі знищення безпритульних тварин та забруднення навколишнього середовища Криму в рамках масових розкрадань «бюджетних коштів». Тісний зв’язок цих ділків з ключовими рибопромисловими підприємствами Росії та з виробництвом продукції тваринництва змушує задуматися про продовольчу та санітарну безпеку кримчан.

Освенцим для євпаторійських кішок

У вересні 2021 року євпаторійці стали обговорювати у соціальних мережах чергові масові отруєння в місті кішок та собак, як бродячих, так і хазяйських. При цьому виявлені всюди трупи тварин досить оперативно збиралися «невстановленими особами» та вивозилися в невідомому напрямку. Втім, більш обізнані городяни нагадали невтішним господарям, які втратили своїх вихованців, що це «солідний бізнес шановних людей», про який писати вкрай небезпечно.

Варто відзначити, що дане питання було «раптово» висвітлено в кримських і навіть російських медіа п’ять років тому, на початку 2016 року. Тоді західним Кримом проїхав цілий «десант» російських пропагандистів з «Московського комсомольця», нібито вкрай стурбованих зловживаннями «перереєстрованого» в умовах окупації підприємства «Побутсервіс». Ця фірма займалася за рахунок «муніципального бюджету» «знищенням біологічних відходів», до яких серед іншого агресор відносив відловлених «безпритульних тварин».

При цьому навіть згадані пропагандисти через недогляд проговорилися, що до 2014 року органи місцевого самоврядування вирішували цю проблему в Криму не «знищенням відходів», а щепленнями, чіпуваннями та стерилізацією. Тільки в Євпаторії та тільки в 2013 році через ці процедури пройшло більше тисячі тварин, а ось у окупантів «законодавчої бази з даного питання» не знайшлося. Тому в 2015 році «муніципальна бюджетна установа» Євпаторії «Порядок» уклала «договір» зі згаданим ТОВ «Побутсервіс». Він охоплював «вилов агресивних тварин, їх утримання в пунктах перетримки, евтаназію та утилізацію трупів».

Як вказують автори «Московського комсомольця», у «мисливців» не було «при виконанні» ані документів, ані розпізнавальних знаків, ані емблем на машинах. Собак просто заштовхали у вантажівку та вивезли у «невідомому напрямку», включаючи й вже стерилізованих, щеплених тварин зі збереженими з «українських часів» чіпами, а також навіть домашніх вихованців у нашийниках. Місце знищення собак пропагандисти виявили у віддаленому селі Нива Сакського району, жителі якого масово скаржилися на роботу крематорію – як через сморід, так і в силу постійних мук сотень тварин, за якими були змушені спостерігати тамтешні жителі.

Примітно, що на відео жителі Ниви проговорилися, що спалюють у них не тільки собак та кішок, заявивши, що «трупи сюди з моргу привозять, і кінцівки спалюють». У цьому контексті можна нагадати, що за роки окупації в Криму сотні осіб стали жертвами насильницьких зникнень і лише декілька їхніх тіл було знайдено через тривалий час. Втім, як прагнення в 2016 році російських пропагандистів «відшукати істину», так і допомога їм у пошуку слідів та свідків з боку «євпаторійського благодійного фонду» «Від серця до серця» [1] мають досить прозаїчне пояснення. Адже «за дивним збігом обставин» вони збіглися зі зміною бенефіціарів ТОВ «Побутсервіс» та з «наїздом» російських карателів на колишніх учасників «схеми».

Як грізно повідомила влітку 2016 року «Сімферопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура», саме вона провела «перевірку виконання законодавства» щодо «вилову та утримання бездоглядних тварин в Євпаторії». «Прокуратура» визнала, що виловом, транспортуванням, евтаназією бродячих тварин і їх утилізацією, в Євпаторії дійсно займався «Побутсервіс», з яким був «укладений муніципальний контракт». Зігравши роль «капітана очевидності», карателі визнали, що «Побутсервіс» не має ані спеціалізованого транспорту для перевезення тварин, ані інвентарю для їх вилову, що фірма не відповідає «пропонованим вимогам» до організацій, які займаються виловом тварин [2].

Втім, вкрай важко відповідати тому, чого немає. Адже та ж «прокуратура» заявила, що «адміністрація» Євпаторії «перевищила свої повноваження» при «затвердженні порядку вилову, обліку, утримання та використання бездоглядних домашніх тварин». Тому анонсувався «позов про заборону» для «Побутсервісу» на спалювання собак, «припис» на «міськраду», а також «кримінальна справа» для розкрадачів. По ній знайшлося п’ятдесят тисяч «бюджетних» рублів, за якими «виконавець цю роботу навіть не виконував», оскільки одну партію собак у ловців «Побутсервіс» місцевим жителям просто вдалося викупити.

Ну а власників «Побутсервісу», зокрема Костянтина Корнієнка, над якими тоді «згустилися хмари», пов’язували з «залізним мером» Євпаторії Андрієм Філонова [2]. Втім, за розкрадені сто тисяч тоді ніхто свободи не втратив, до «наркопрінцу Казантипу» Філонову тоді ще ні в кого особливих питань не виникло. Все закінчилося традиційними «подарунками» «органам слідства», «відшкодуванням шкоди» та «штрафом» у сорок тисяч рублів, після чого, до початку 2017 року, «питання було вичерпано» [3].

І, звичайно ж, завдання у «Московського комсомольця» та «прокуратури» тут перебувало не в порятунку «бюджетних коштів» або євпаторійських собак і кішок. Просто в 2016 році новим «засновником та директором» зареєстрованого за адресою крематорію в тому ж селі Нива Сакського району ТОВ «Побутсервіс» став громадянин Росії Андронакі Георгій Михайлович [4], у Криму до 2014 року не помічений. Щодо крематорію домашніх тварин саме під його «мудрим керівництвом», до його «законності» та до забезпеченості обладнанням, ніяких питань у російських карателів вже не виникало. Більш того, «Побутсервіс» «наказом» кримського «державного комітету ветеринарії» № 18-126 від 23 червня 2017 року було включено до «реєстру підприємств, які здійснюють діяльність з утилізації (знищення) та переробки біологічних відходів» [5].

І сам Георгій Андронакі, який отримав від земляків на малій батьківщині яскраве прізвисько «фенольний опариш», який зареєстрував у 2004 і 2008 роках відповідно у Мончегірську Мурманської області РФ фірми ТОВ «Меркурій Норд» таТОВ «Лімес Плюс» [6], і члени його родини – особи вкрай примітні. Та справа тут не тільки в спеціалізації мурманських фірм Андронакі на виробництві та оптовій торгівлі м’ясом худоби і птиці, а також консервами з них, що досить яскраво поєднується з живим інтересом бізнесмену до кримських «біовідходів».

Лосось для російських загарбників

У 2007 році Лариса Адронакі відкрила під Мурманськом селянське фермерське господарство «Північне сяйво», заявлене як унікальну для півночі Росії страусину ферму [7]. Втім, закуплені в Литві страуси, так само як і кролики з перепелами, стали лише певної ширмою для даної компанії, очолюваної сином Георгія Андронакі, Артемом Андронакі [8]. Дані декорації [9], так само як і участь в «проектах енергозбереження» [10] стали лише певним прикриттям сімейного бізнесу, втім, як і способом освоїти відповідні гранти. Насправді ж інтерес до «біовідходів» виник у даних осіб давно, аж ніяк не випадково та вже призвів до досить сумних наслідків.

У вересні 2015 року біля розташованого біля Мурманська селища Молочний, в двохстах метрах від споруд «Північного сяйва» сімейства Андронакі, місцевими жителями було виявлене ​​величезних розмірів звалище тухлої риби, лосося. Оскільки звалище межувало з річкою Кола, з якої п’є воду обласний центр, тамтешні адміністрація та прокуратура були змушені втрутитися. З’ясувалося, що «Північне сяйво» Андронаки з 2012 року тісно співпрацює з корпорацією «Російське море – аквакультура» стосовно «знищення біовідходів», отримавши відповідні дозволи. Та коли влітку 2015 року «Російське море» через епідемію міксобактеріозу втратило 800 тонн розведеного в садках лосося, практично весь свій річний приплід, «утилізувати» його погодилися саме Андронакі, хоча до цього вони освоювали не більше півтонни «дарів моря» за рік.

А коли величезне звалище було виявлене, виявилося що «на папері» риба вже «давно утилізована» та що усі гроші за її знищення були сімейством Андронакі вже освоєними. Фактично з 800 тонн відходів владою було знайдено сліди дещо більше 300 тонн, прикопаних підприємливими «утилізаторами» в лісі, а також складованих ними у всіх знайдених навколо «ємностях». Примітно, що Артем Андронакі «взяв всю провину на себе», та до «Російського моря», яке відправило свідомо «в нікуди» сотні тонн біологічно небезпечних відходів, у прокуратури та суду питань не виникло. Втім й Андронакі тоді відбувся легким переляком, сплативши невеликий штраф. Крім того, ніяких фінансових претензій до його роботи не виникло й у «Російського моря» [11-14]. Низка інших знайдених місцевими жителями звалищ тухлої риби, прикладом, у селищі Мурмаши, були визнані мурманською владою як «безгоспні». Втім, надалі, як це можна побачити з окремих публікацій місцевих газет, «Російське море» істотно розширило географію розсилання своїх відходів, відправляючи їх у далекі села Карелії, під виглядом «добрив» [15].

Неважко здогадатися, що відсутність питань до «Російського моря» має під собою «серйозні підстави». Сама компанія «Російське море» була заснована у 1997 році як імпортер до РФ норвезьких оселедця і скумбрії, поступово розвиваючи сектор «виробництва готової продукції» з привезеної сировини, а також сегмент аквакультури. При цьому сировина використовувалася як далекосхідна, так і скандинавська, а вирощувати рибу планувалося у Баренцевому морі з використанням норвезьких технологій та малька лосося (смолта).

Для розведення риби «Російське море» з 2012 року отримало від федеральної влади право на освоєння десятків рибопромислових ділянок у Мурманської області, від півострова Рибачий до Териберки, з загальними потенційними обсягами вирощування у тисячі тонн. Бенефіціарами компанії були Геннадій Тимченко, власник корпорації «Volga Group», потужний підприємець, що проживає у Фінляндії та щільно пов’язаний з відповідними російськими структурами, а також – Максим Воробйов, син віце-спікера Ради Федерації Юрія Воробйова та брат губернатора Московської області Андрія Воробйова.

Природно, що «Російське море» формально керується через кіпрські офшори, такі як «Rsea Holdings Limited», заснований на паритетних засадах «RS Group» Максима Воробйова та «Volga Group» Геннадія Тимченка. Те, що Юрій Воробйов – це старий великий бізнес-партнер Сергія Шойгу, вичерпно пояснює не тільки можливість «Російського моря» працювати у традиційно зарезервованих «на потреби російської оборони» прибережних водах Баренцевого моря, але і роль компанії як ключового постачальника риби для забезпечення продовольчих потреб російської армії.

Примітно, що з 2013 року, прогнозуючи подальші проблеми для російської армії з імпортною рибою, «Русское море» стало різко переходити на водне господарство як форму «імпортозаміщення». Також, ховаючись від санкцій, навесні 2014 «фінський бізнесмен» Тимченко «продав» свою частку в «Rsea Holdings Limited», і відповідно в «Російському морі» своєму зятю Глібу Франку. Генеральним директором компанії тоді, саме «під аквакультуру», було призначено Юрія Кіташіна, що мав понад вісім років досвіду з розведення осетрових у Саудівській Аравії. При цьому основні прибутки компанія отримала за рахунок оборотів з імпортною та тихоокеанською рибою, а інвестувала як і раніше в аквакультуру Баренцевого моря. Описана вище ситуація замору 70% вирощеної риби у 2015 році не зупинила «Російське море», перейменоване тоді ж в «Російську аквакультуру». У серпні 2016 року компанією було продано сегмент дистрибуції риби та морепродуктів і група в умовах «імпортозаміщення» цілком сконцентрувалася на товарному вирощуванні риби, зокрема для потреб російської армії та флоту [16].

У 2017 році «Російська аквакультура» придбала в Норвегії два смолтових заводи «Villa Smolt AS» та «Olden Oppdrettsanlegg AS», що дозволило їй отримувати до половини вирощеного малька з власного, хоча й зарубіжного виробництва. Як відзначав її менеджмент, у 2019 році «компанія продовжує інвестувати в рибоводні ділянки, але у Баренцевому морі залишилось не так багато можливостей», хоча весь «простір від півострова Рибачий до Териберку належить «Російській аквакультурі», та при цьому «велика частина придатної для рибництва території регулюється Міністерством оборони РФ» [17]. Більш того, у вересні 2021 року за розпорядженням уряду Мурманської області № 676 «Російське море – Аквакультура» отримало земельні ділянки для створення смолтового заводу, в «узгодженому з Північним флотом РФ місці» [18]. Думаю, не варто додатково згадувати, що ділові відносини даної корпорації, яка вирішує стратегічне завдання забезпечення рибою російської армії, з описаними нами «утилізаторами відходів» успішно тривають.

Труна від служби зачистки

Втім, інтерес Мурманська сімейства Андронакі до євпаторійським собак та кішок навряд чи зумовлений тільки освоєнням кримських «муніципальних бюджетів». Якщо знайти на карті згадане село Нива з його «Освенцимом» для дворняг, то можна переконатися у його потенційній зручності для утилізації біовідходів, наприклад, від «підприємств аквакультури», які окупанти «активно розвивають» у Донузлаві, а також на узбережжі Каркінітської затоки та в водоймах західного Присивашшя. Природно, що про наслідки для екології регіону ніхто й не думає замислюватися.

Найбільш же трагікомічним наслідком стало те, що сімейство Адронакі, розібравшись з 2016 року в особливостях «муніципальної кремації» кримських собак, перенесло цей досвід і в Мурманську область РФ. Там іншим сином Георгія Андронакі, який вийшов з місць позбавлення волі, Міхаєм Андронакі було зареєстровано компанію «Прогрес Ай-Ті» як «єдине підприємство на Кольському півострові, що пропонує послуги з утилізації та знищення біовідходів згідно усіх прийнятих законодавчих норм» [19]. Таким чином сімейство Андронакі очевидно має намір не тільки спалювати спійманих собак та відходи «Російського моря», а й обслуговувати утилізацію всього непотрібного від російського Північного флоту та інших структур російської армії, якими нашпигований той регіон.

Втім, на відміну від окупованого Криму, де з 2016 року про бізнес Андронакі писати та взагалі вголос говорити не прийнято, «рівень робіт» його фірми в Заполяр’ї мурманчане оцінили в травні 2017 року. Тоді сходження снігу дозволило їм «милуватися» розкиданими канавами та ярами сотнями трупів собак, в головах яких стирчали дротики від «Прогрес Ай-Ті». Того року фірма Андронаки отримала через п’ять муніципальних контрактів дев’ять мільйонів рублів, формально відзвітувавшись про «утилізацію» 1400 тварин. Примітно що після виявлення безлічі трупів собак прямо на сімейній «страусиній фермі» Андронакі «офіційно заявив», що в їх продукції «м’яса собак немає» [20].

Також дані бізнесмени прославилися своїм також раніше судимим за грабежі та крадіжки співробітником Олегом Олексюком, який «продавав» спійманих тварин їх господарям в соціальних мережах. Причому ловець собак у мурманських підворіттях Олексюк був найнятим …саме кримським «Побутсервісом» старшого Андронаки, який отримав підряд від «Прогрес Ай-Ті». Незабаром «зачистка» Олексюка та його червона «Газель» стали для Мурманська невід’ємною частиною похмурого міського ландшафту. Втім, після публікацій 2017 року про «любов до тварин» клану Андронакі бізнесмени заявили, що в силу «загроз від екстремістів» їх «робота з очищення» далі буде охоронятися Росгвардією. При цьому нікого з влади не бентежило, що собак в принципі ніхто не «оглядав і ідентифікував», як вказувалося в контрактах, та що їх просто вбивали, як дротиками, так і більш примітивними шляхами, придушуючи та проламуючи черепи [20-23].

Втім, поступово «собачий бізнес» Андронакі став все більш «соціально відповідальним» тв мімікрував під «бюджетну установу» у вигляді «Центру тимчасового утримання тварин». У 2019 році сімейний бізнес позбувся колоритного Олексюка, після чого йому в якості «випускної допомоги» від фірми розбили машину та поклали на неї труну. З 2020 року в мурманської пресі періодично з’являються проплачені «службою зачистки» публікації про «чудові умови утримання» собак, де той самий Артем Андронакі скромно значиться «інженером по вилову» [25]. Ну а саму «страусину ферму» шкуродери, що плавно перейшли «під опіку влади» тепер вирішили продати за непотрібністю, до цього збираючи в соціальних мережах пожертви на «допомогу бідним тваринам, що страждають від пандемії» [26]. При цьому сімейство Андронакі поступово перебирається жити до Криму, ближче до «крематорія-годувальника», хоча звичайно й не у саме село Нива, обравши для проживання Сімферополь, де вже очікується третє покоління «королів біовідходів» [27].

Весь це доволі сумним розвиток подій свідчить про те, що до питань «утилізації біовідходів» в Криму варто ставитися максимально уважно, і не тільки з любові до братів наших менших. А про злочинні зв’язки «кримської аквакультури» та рибоконсервної промисловості, включаючи фінансування тероризму, на «АРК» скоро вийде додаткове розслідування.

Джерела

1. https://crimea.mk.ru/articles/2016/01/28/sobachiy-krematoriy-kak-v-evpatorii-reshayut-problemu-dvornyazhek.html

2. http://evpcur.16mb.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1371&Itemid=81

3. http://evpcur.16mb.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1529:-lr-&catid=43:2011-12-19-11-45-35&Itemid=81

4. https://sevem.pro/company/бытсервис-1159102114720

5. https://gkvet.rk.gov.ru/ru/structure/313

6. http://regreestr.com/region82/firms/9142303

7. https://www.mvestnik.ru/our-home/pid200712102597l/

8. https://www.linkedin.com/in/артем-андронаки-72b81690/?originalSubdomain=ru

9. https://xn—-7sbhwjb3brd.xn--p1ai/tv-novosti/kozy-kroliki-i-perepela-chem-eshe-zhivet-strausinaya-ferma

10. https://nord-news.ru/news/2014/07/18/?newsid=63694

11. https://www.mvestnik.ru/eco/pid201509244l/

12. https://www.murmansk.kp.ru/online/news/2197269/

13. https://www.tv21.ru/news/2015/10/19/svalku-likvidirovat

14. https://murmansk.bezformata.com/listnews/organizator-svalki-nashyolsya/38149012/

15. https://murmansk.bezformata.com/listnews/zavezli-ribnie-othodi-iz-murmanskoy/95439021/

16. https://russaquaculture.ru/

17. https://www.agroinvestor.ru/technologies/news/31441-russkaya-akvakultura-vlozhit-1-5-mlrd/

18. https://www.fishprice.ru/news/tag/2/43980-proektnaya-moshchnost-smoltovogo-zavoda

19. https://bloger51.com/2016/08/61990

20. https://novayagazeta.ru/articles/2017/05/25/72560-jivodery

21. https://bloger51.com/2017/03/64077

22. https://bloger51.com/2017/05/64873

23. https://vk.com/topic-12826291_35143719

24. https://severpost.ru/read/77657/

25. https://murmansk.aif.ru/society/fermy_ushli_v_minus_sobaki_tyuleni_i_strausy_postradali_ot_samoizolyacii

26. https://murmansk.aif.ru/society/ot_lovca_i_zver_bezhit_soderzhanie_sobak_v_murmashah_vyzyvaet_voprosy

27. https://www.instagram.com/p/COo8y0XH8Aa/