Ганна Устінова-Бойченко, к.ю.н., доцент

Пасажирські перевезення забезпечують розвиток комунікаційних процесів у сучасному суспільстві та гарантують своєчасний та мобільний спосіб взаємодії суб’єктів. Належний рівень пасажирських сполучень на місцевому та інших рівнях є важливим показником розвитку цивілізованої держави, спроможності влади забезпечувати достатній рівень життя населення, а також реалізації державних стандартів у сфери транспорту.

Після проведення «референдуму» країна-окупант намагалася усілякими силами й за будь яку ціну створити на Кримському півострові картину «регіону, що процвітає», але після спроби анексії вулицями Сімферополя продовжували бігати «Еталони» та «Богдани» українського виробництва, чим безперечно «муляли очі» керманичам окупаційної «влади». Закупівля нового пасажирського міського транспорту стала одним із «невідкладних напрямків» «поліпшення життя кримчан».

В січні 2015 року главою Уряду Росії Дмитром Медведєвим була підписана постанова «Про оновлення громадського транспорту Криму та Севастополя». У цьому ж році з «Державним унітарним підприємством» «Кримавтотранс» був підписаний «договір» про постачання 140 автобусів загальною вартістю 1,377 мільярда рублів. До квітня 2016 року «Кримавтотранс» передали 110 «ЛіАЗ», залишалося ще 30. Проте, «подарунок» виявився настільки дорогим, що «автотранспортне підприємство Сімферополя» «Міськавтотранс» відмовилося від отримання автобусів за договором сублізингу від «Кримавтотрансу», тому що при покупці через «Державну транспортну лізингову компанію» автобуси обійшлися в 2,5 рази дорожче.

У 2018 році для Сімферополя закупили у єдиного постачальника 50 автобусів російського виробництва «ЛіАЗ» і «НефАЗ» 2018 року випуску на суму понад 564 мільйонів рублів. Кошти на їх закупівлю виділили з «федерального бюджету». У листопаді 2018 року Сергій Аксьонов пообіцяв, що місто купить ще 100 великих «ЛіАЗ», витративши на це 1 мільярд рублів. Трохи пізніше «влада» передумала та вирішила закупити ще 100 одиниць пасажирського транспорту середньої та малої місткості. Таке розпорядження дала «глава адміністрації» Сімферополя Наталія Маленко, уточнивши, що великих автобусів місту вистачає. Після всіх цих обіцянок та «подарунків» у лютому 2021 року «адміністрація» Сімферополя фактично опинилася за крок до банкрутства через неспроможність здійснювати «лізингові платежі». Крім того, якість закупленого транспорту абсолютно не відповідає той, яку раніше анонсували представники окупаційної «влади».

Експерти нашої Асоціації неодноразово писали про недбалу «транспортну політику» російської «адміністрації» [1-6]. Зокрема вказувалося, що «лізингові поставки» нових міських автобусів в Сімферополь почалися після того, як з ринку примусово вигнали компанію «СімСітіТранс» докладно дослідженого «АРК» бізнесмена Ленура Іслямова. В результаті конфлікту між Кремлем, кланом «глави Криму» Сергія Аксьонова та угрупуванням Іслямова, найбільшому пасажирському перевізнику заборонили працювати в Сімферополі. Надалі в цьому бізнес-конфлікті відбувалися неоднозначні події з появою фірм-дублерів, однак на перших порах «управлінські рішення» окупантів спровокували в Сімферополі транспортний колапс. Адже раніше саме маршрутки «СімСітіТранс» обслуговували більшість міських маршрутів.

«АРК» повідомляла, що Сергій Аксьонов і колишній бойовик угруповання «Сейлем» Ігор Лукашев що очолював в 2017-2018 роках «адміністрацію» Сімферополя традиційно вирішили заробити на переділі ринку. Відзначалося, що подільник Аксьонова по цій махінації Ігор Лукашев через кілька днів після підписання «лізингової угоди» раптово «звільнився» з «мерів Сімферополя», а номінальним «директором» структури «Міськавтотранс» був призначений Ігор Дюков, якого Аксьонов, мабуть, мав намір виставити «винним в багатотисячні злочинах». Однак Дюков не виявив бажання брати «все на себе» і в «прокуратурі» заявив, що працює в «Міськавтотранс» з 30 березня 2020 року і до того, що відбувалося раніше, відношення не має. До Дюкова підприємством керував хтось Ігор Титаренко, чий однофамілець Сергій Титаренко до березня 2020 року було «заступником глави адміністрації» Сімферополя, причому обидва «чиновника» на прізвище Титаренко «звільнилися» в березні 2020 року.

Як уже писали експерти «АРК», примітивні прийоми навряд чи допоможуть ряду колаборантів уникнути великих неприємностей за «злодійство не по чину» на міських автобусах. Російського монополіста, «Державну транспортну лізингову компанію» очолював Євген Дітріх, колишній міністр транспорту РФ в уряді Дмитра Медведєва. Рік тому «Асоціація» писала, що навряд чи пан Дітріх «пробачить» «адміністрації» Сімферополя 300 мільйонів рублів, що підлягали виплаті в березні 2021 року тим більше що 568 мільйонів по «лізинговим договором» «освоював і пиляв» не він, а його попередники [6]. Події 2021 року довели, що ніхто нікому нічого дійсно «не пробачив»

Відповідно до «програми некомерційного лізингу міського пасажирського транспорту для Криму та Севастополя», підписаної в 2015 році тодішнім прем’єром РФ Дмитром Медведєвим, закуповуватися на півострів повинна була техніка, вироблена тільки на території Росії, але як з’ясувалося, основною метою програми був порятунок російських підприємств шляхом забезпечення їх замовленнями. Питання якості при цьому зовсім не ставилося, а тому практично кожен з автобус прибув до Криму із істотним заводським браком [7]. Складається враження, що кримське населення, на думку загарбників, не заслуговує комфортних та безпечних умов пасажирських перевезень. Вже не перший раз бачимо, що «федеральні програми», які стосуються Криму, заточені лише на збагачення «бізнесменів від влади» та штучного підтримання «економічного зростання» окремих регіонів самої Росії.

Згодом окупаційна «влада», все ж таки почала звертати увагу на сумний стан пасажирських перевезень на Кримському півострові. Основним поштовхом стало те, що у підконтрольному Росії кримському «уряді» «раптово» з’ясували, що на міжрегіональних автобусах масово перевозять безбілетників, збираючи з них гроші повз каси. «Управлінські успіхи» російської адміністрації швидко призвели до того, що на півострові, де до 2014 року існував один з найбільш розвинутих регіональних ринків перевезень, наразі практично на кожній станції існує нелегальний розклад руху автобусів, багато маршруток не довозять людей до потрібних зупинок та порушують ряд інших вимог.

Нібито через відповідну бездіяльність за ініціативою Сергія Аксьонова у 2019 році був позбавлений посади «директор державного підприємства» «Кримавтотранс» Ігор Коробчук. В результаті «ретельної перевірки» діяльності підприємства «прокуратурою Криму» були виявлені суттєві порушення, які стосувалися не тільки «тіньової» каси при перевезенні, але й інших аспектів, що створювали загрозу для нормального функціонування «підприємства» та безпеки перевезення пасажирів. Втім справжньою підставою звільнення Коробчука став, за відомостями кримчан, глибокий конфлікт щодо обсягів розподілу «сірих» коштів отриманих у галузі.

Перевезення «нелегальних пасажирів» в Криму з 2014 року стало «відпрацьованою схемою», яка за час окупації так вкоренилась, що будь-які намагання «влади» вже не здатні порушити «встановлений порядок». «Урядові» перевірки показали, що «Кримавтотранс» у комерційних цілях використовує не зареєстроване майно, на придбання якого виділялися кошти, але яке «не поставлено на баланс підприємства».

Тільки платні туалети на автовокзалах приносили керманичам 1,5 мільйона рублів на місяць, при цьому жоден туалет «не проходив по документам», а гроші готівкою надходили в кишені різних посадових осіб «Кримавтотрансу», які тим самим повторили тернистий шлях римського імператора Віспасіана, що зробив статки на громадських вбиральнях та породив гасло «гроші не пахнуть». Отже зрозуміло що заради таких «туалетних» коштів мав висловлювати занепокоєння їх «перетіканням поза кишенями» й сам «голова Криму».

Крім того, «перевірка» виявила, що не всі населені пункти забезпечені транспортом та до деяких селищ півострову автобуси не доходять узагалі, що змушує кримчан самостійно добиратися до траси та добиратися попутним транспортом. Дуже часто водії автобусів не довозять людей до місця призначення, зазначеного в білеті, а також відмовляють у перевезенні «пасажирам пільгових категорій». Самі автобуси, що виходять у рейс, попре закуплені сотні «нових російських машин» не нові й тісні, рідко ремонтуються та мають «підозрілий» технічний стан [8]. Варто вказати, що станом на 2014 рік відсутність у якомусь селі чи селищі Криму автобусного сполучення призводило до моментального та гострого скандалу, незалежно від прізвищ тогочасних посадовців. В умови окупації Крим увійшов із у цілому непоганим за віком автопарком, який як можна побачити окупантами насправді не оновлювався, особливо для перевезень у сільській місцевості.

Разом з тим, незважаючи на якість послуг, подорожчання проїзду в міських та приміських маршрутках було представлено «командою Сергія Аксьонова» як великий успіх, а так званий «міністр транспорту» Сергій Карпов повідомив, що «вартість пасажирських перевезень по «Республіці Крим» залишиться нижче, ніж в інших регіонах Південного федерального округу» [9].

Кримські перевізники у свою чергу, стверджують, що «чиновники» самі довели галузь до такого стану, адже вони тримали кілька років економічно необґрунтований «тариф», не займалися субсидуванням, не виплачували «компенсацію за перевезення пільговиків», не створювали інфраструктуру для водіїв, а тепер хочуть вирішити проблему одним запізнілим підвищенням «тарифів». Крім того, перевізники, виправдовують свою поведінку тим, що близько 30 % населення Криму користується пільговим проїздом, й на компенсацію за їх перевезення необхідно близько п’яти мільярдів рублів на рік. Але «окупаційна адміністрація», звітуючи у Москву про «повне вирішення проблем перевезень» за рік виділяє до 1,6 мільярда рублів, та решта компенсаційних коштів «кудись зникає». Перевізники вважають, що для подолання занепадницького стану галузі важливим є належне фінансування, оновлення автопарку, перегляд графіків та маршрутів, розрахунок завантаження, а збільшення «тарифів» дозволить лише законсервувати нинішню ситуацію [10].

Складна ситуація з «Кримавтотрансом», що контролює основну частину автобусних перевезень на окупованому півострові, стала причиною для проведення каральними органами окупантів масштабних перевірок «транспортних послуг», але заміна «керівництва підприємства», природно, не вирішила існуючі проблеми [11].

Факт безгосподарного ставлення до проблем галузі висвітлив скандал навколо «муніципального унітарного підприємства» Сімферополя «Міськавтотранс». У той час, коли брак транспорту належної якості доставляв кримчанам незручності, керівництво сімферопольського «Міськавтотрансу» допустило простій та розукомплектування вже згаданих вище нових автобусів. У 2019 році за рахунок «бюджетних коштів» для «Міськавтотрансу» були придбані автобуси, але зі 140 нових автобусів – 68 стояли під забором та не використовувалися за призначенням [12]. Як вже пояснювалося вище така ситуація зумовлена у першу чергу масовим браком поставленої техніки, яку, у другу чергу, підконтрольне окупантам підприємство не могло відремонтувати, бо не мало на це ані коштів ані бажання.

Перевіряючи від окупаційної «адміністрації» звісно поклали всю провину у руйнуванні «Міськавтотрансу» на його «колишніх керівників», але проблема з автотранспортом від цього не стала менш критичною. Сімферопольська «міська адміністрація» опинилася за крок від банкрутства, а «влада» Криму не змогла знайти вихід зі складної ситуації. Місту найближчим часом доведеться «вилізати із боргів», оскільки «лізинг» на цей автобусний парк закінчується у 2021 році, а 300 мільйонів рублів для оплати договору потрібно ще десь знайти. Про цю ситуацію, як вказане вище, вже писала «АРК» та варто додати що зараз баланс «адміністрації» Сімферополя тримається виключно на «федеральних дотаціях», а Сергій Аксьонов вирішувати проблему не квапиться.

Більше ніж 50 % поставленого автотранспорту продовжує простоювати в несправному стані, кошти на їх ремонт не виділяють, до того ж, відсутнє належне фінансування для виплати заробітної плати водіям маршрутних автобусів. Разом з тим «міська влада» не шкодує коштів на «показову» та водночас недбалу «реконструкцію» Гагарінського парку, для чого потрібно 30 мільйонів рублів з «бюджету міста». Крім байдужої поведінки «російської адміністрації» Криму, пандемія та карантинні обмеження «додали» проблем та фактично «поставили на коліна» сферу пасажирських перевезень.

На скарги кримських пасажирів підконтрольна агресорові «влада» реагує у звичному форматі – обіцянками. «Начальник транспортного управління міської адміністрації» Сімферополя Анастасія Волкова повідомила в інтерв’ю на місцевому радіо, що в місто планується поставити 50 нових автобусів, які будуть укомплектовані «високотехнологічним обладнанням» та повинні будуть замінити застарілий автопарк жовтих автобусів. Однак багато експертів припускають, що подібні заходи, навіть якщо відбудуться, то будуть реалізовані за рахунок скорочення «коштів, що виділяються на капітальний ремонт та будівництво», а також шляхом «розпродажу» міської нерухомості [13].

Сумний стан пасажирських перевезень спостерігається й в інших містах Криму. У лютому 2019 року у місті Керч відбулося засідання «найвищих ешелонів кримської влади» на якому Сергій Аксьонов різко розкритикував роботу громадського транспорту, у тому числі тролейбусів. «міністр транспорту республіки» повідомив «голові Криму» про те, що замість семи тролейбусів на лінію щодня виходили останнім часом три-чотири одиниці електротранспорту, але в день засідання на дороги узагалі не вийшов жоден тролейбус.

Сергій Карпов запропонував «зробити у Керчі філію «Кримтролейбусу», раз місто не справляється». «Керівництво» транспортної сфери «адміністрації» міста звісно не захотіло втрачати важелі влади й пообіцяло «вирішити проблему» протягом одного-двох тижнів (що у повному обсязі не відбулося досі). Крім того, обговорюючи технічний стан «муніципальних автобусів», був зроблений акцент на тому, що через недостатню кількість працюючого рухомого складу на підприємстві «Керчміськтранс» не дотримується інтервал руху та мали місце завищення вартості витратних матеріалів і запчастин [14].

Через тиждень замість того, щоб знаходити шляхи вирішення проблемного питання та розвивати міські пасажирські перевезення, питання про подальшу роботу електротранспорту в Керчі розглядала на засіданні «робоча група з надання транспортних послуг населенню». Члени «комісії» прийняли рішення про «припинення роботи тролейбусів у зв’язку зі зношеністю обладнання та неможливістю подальшого ремонту» [15]. Дійсно, тож навіщо ремонтувати, коли можна просто закрити, розпродати те, що залишилось, а люди можуть ходити пішки. В решті решт «влада» придбала декілька тролейбусів для здійснення пасажирських перевезень у Керчі та як завжди, пообіцяла виділяти кошти для нормальної організації пасажирських перевезень населення [16].

Занедбаність, депресивність, розруха – саме так можна охарактеризувати сферу транспортних міських перевезень на території Криму. «Окупаційна влада» тільки обіцяє «оновити», «відремонтувати», «модернізувати» та «покращити» стан такої важливої сфери, як пасажирське транспортне сполучення.

Враховуючи особливе географічне знаходження та природно-історичну унікальність Криму, він потребує такого ставлення й до організації транспортних перевезень. Обіцянки та штучно створена «картинка добробуту» не можуть замінити кримському населенню комфортного життя, тому методи вирішення транспортних проблем потребують дещо іншого підходу.

Джерела:

1. https://arc.construction/6843?lang=ru

2. https://arc.construction/7818?lang=ru

3. https://arc.construction/8471?lang=ru

4. https://arc.construction/9555?lang=ru

5. https://arc.construction/10620?lang=ru

6. https://arc.construction/10862?lang=ru

7. https://ru.krymr.com/a/avtobusy-simferopol-lizing-brak/31195918.html

8. https://ru.krymr.com/a/krym-avtobysnyj-skandal-narusheniya-v-sfere-perevozok/30052119.html

9. https://ru.krymr.com/a/proyezd-doroje-no-ne-luchshe-transport-v-krymu/29824869.html

10. https://rg.ru/2019/03/12/reg-ufo/pochemu-v-krymu-vladelcy-marshrutok-ne-mogut-uluchshit-kachestvo-perevozok.html

11. https://ru.krymr.com/a/krym-skandal-s-avtoperevozkami-krymavtotrans/30097863.html

12. https://www.c-inform.info/news/id/91368

13. https://rusbankrot.ru/bankruptcy-and-liquidation/stolitsa-kryma-podoshla-k-bankrotstvu/

14. https://www.kerch.com.ru/articleview.aspx?id=80444

15. https://www.kerch.com.ru/articleview.aspx?id=80626

16. https://www.kerch.com.ru/articleview.aspx?id=83633