Олексій Плотніков, к.ю.н., міжнародне право,

«АРК» уважно стежить за процесами між Україною та Російською Федерацією в міжнародних судах. Один з  них відбувається в Міжнародному суді ООН – головному судовому органі Об’єднаних Націй, найбільш поважному міжнародному суді світу. Нагадаємо, що Україна звернулася до цього суду у січні 2017 року з позовом стосовно порушення Росією своїх зобов’язань за Міжнародною конвенцією про  ліквідацію всіх форм расової дискримінації та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Українські вимоги про порушення антидискримінаційної конвенції безпосередньо стосуються Криму, і більшість викладених в українському меморандумі [1] фактів щодо дискримінації відбулися саме в Криму.

Розгляд складних міждержавних спорів міжнародним судом – процес не швидкий. Але він, все ж, не безкінечний, і міжнародні суди намагаються стимулювати сторони до якомога швидшого виконання всіх необхідних процесуальних дій. Так, в травні 2017 року МС ООН видав наказ, яким просив Україну надати її меморандум (тобто, викладення фактів та суті звернення) в термін до 12 червня 2018 року, а Росію – надати контрмеморандум (тобто свою версію фактичних обставин та заперечення проти аргументів України) в термін до 12 липня 2019 року. Підкреслимо, що цей наказ складався з урахуванням позицій сторін, тобто Суд не просто вигадав дати, а узгодив них з представниками України та Російської Федерації [2].

Україна свої зобов’язання виконала точно в строк, чого не можна сказати про Росію. Її контрмеморандум не був поданий ані 12 липня 2019 року, ані взагалі в 2019 році. Суду довелося, на прохання представників Росії, чотири рази продовжувати терміни подання контрмеморандуму, і остаточний крайній термін був встановлений на 9 серпня 2021 рік [3]. Та саме 9 серпня на сайті Міністерства закордонних справ Російської Федерації з’явилася інформація про те, що Росія нарешті подала свій контрмеморандум до Міжнародного суду ООН [4]. Експерти «АРК», було вже озброїлися науковим скальпелем та збиралися «препарувати» російське подання, але з’ясувалося, що аналізувати нічого. Інформації про подання будь-чого, не кажучи вже про сам текст контрмеморандуму, на сайті Міжнародного суду так і не з’явилося [5]. Коментар МЗС України до російської заяви також не містить нічого, що вказувало б на передачу Україні тексту російського контр меморандуму [5].

З наявних крихт інформації важко зробити якісь висновки, окрім припущення про те, що Росія в якийсь спосіб продовжує зловживати своїми процесуальними правами з метою затягування процесу, як вона вже робила, безкінечно відтягуючи момент подання контрмеморандуму. Нагадаємо, що в процесі в Європейському суді з прав людини Росія подала заяву російською мовою, хоча мовами ЄСПЛ є англійська та французька. Ті ж самі мови (і виключно вони) є мовами Міжнародного Суду ООН, і сподіваємося, що російський МЗС все ж виявив більше міжнародно-правового професіоналізму в Міжнародному суді ООН, ніж російська прокуратура в ЄСПЛ, і не вдався до настільки неприхованої маніпуляції, як подання контрмеморандуму російською. Тож висловимо несміливе припущення, що відсутність інформації про російський контрмеморандум викликана літніми відпустками, або іншими невідомими нам обставинами, і спробуємо роздивитися ту інформацію, що міститься в прес-релізі російського МЗС.

З питання, що стосується Криму, а саме порушення Росією Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, російський контрмеморандум нібито заперечує «українські інсинуації про наче наявну дискримінації українців та кримських татар, що мешкають в Криму» та розкриває «реальну обстановку в сфері міжнаціональних і міжетнічних відносин на півострові» [4]. Нічого іншого, що вказувало б на зміст російського контрмеморандуму з питання расової дискримінації, в заяві МЗС Росії не міститься. Якщо припускати, що російський контрмеморандум дійсно заперечує «українській інсинуації», то йтися повинно про якісь фактичні данні, що вказували б на нібито «надуманість та необґрунтованість інформації», що міститься в українському  меморандумі, щодо насильницьких зникнень, катувань, довільних обшуків та затримань, та численних інших порушень прав кримських татар і українців в Криму. Однак поки що виглядає так, ніби Росія вирішила не заперечувати, а навпаки надати в розпорядження суду більше фактів подібних дій. Зокрема 3 та 4 вересня відбулася чергова хвиля насильницьких зникнень представників кримськотатарського народу, яким тепер загрожує сумнівний «суд» за явно політичними обвинуваченнями [7].

Неможна не згадати і про те, що Міжнародний суд ООН ще в квітні 2017 року наказав Російській Федерації «утриматися від підтримання чи введення обмежень на здатність кримськотатарської спільноти зберігати свої представницькі інститути, включаючи Меджліс», а також забезпечити доступність освіти в Криму українською  мовою [8]. Даний наказ  російська окупаційна влада проігнорувала. На своє виправдання, російський МЗС посилається на те, що в наказі Суду, нібито, не містить формулювання «скасувати заборону Меджлісу» [9]. Щоправда, на Міжнародний суд ООН це виправдання враження не справило, і в липні 2018 року він нагадав Росії про необхідність виконати його наказ [10]. Як легко здогадатися, наказ залишається невиконаним.

АРК з великою цікавістю та нетерпінням чекає на текст російського контрмеморандуму, аби дізнатися, як саме російські представники зможуть заперечити  факт невиконання прямого наказу Міжнародного суду ООН про припинення конкретних дій, що становлять расову дискримінацію. І аби трохи втамувати нашу нетерплячість, ми доводимо до ООН нову інформацію про факти дискримінації в Криму. Лише в 2021 році ми проінформували Спеціального доповідача ООН з прав корінних народів про дискримінацію корінних народів Криму державою-окупантом [11]; проінформували Незалежного експерта ООН з прав осіб старшого віку про практики дискримінації в Криму за ознакою віку [12]; повідомили Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок про дискримінацію окупаційною владою кримськотатарських жінок в Криму [13]. Загалом експерти АРК представили ООН у 2020-2021 роках понад 30 подань щодо ситуації з правами людини в Криму, та більшість із них відображали виклики, пов’язані з расовою дискримінацією.

«АРК» далеко не єдина організація, що доводить до ООН інформацію про порушення прав людини з боку держави-окупанта в Криму, в тому числі, про расову і інші форми дискримінації. Впевнені, що ці відомості з численних українських та закордонних джерел допоможуть Міжнародному суду ООН скласти вірне уявлення про те, що відбувається в окупованому Криму, та відкинути російські заперечення як очевидно необґрунтовані.

1. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20180612-WRI-01-00-EN.pdf

2. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20170512-ORD-01-00-EN.pdf

3. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20210628-ORD-01-00-EN.pdf

4. https://www.mid.ru/ru/foreign_policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/4836247

5. https://www.icj-cij.org/en/case/166

6. https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-u-zvyazku-z-podannyam-rosijskoyu-federaciyeyu-kontr-memorandumu-do-mizhnarodnogo-sudu-oon

7. https://arc.construction/19379?lang=uk

8. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20170419-ORD-01-00-EN.pdf

9. https://www.mid.ru/foreign_policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/2741603

10. https://www.pravda.com.ua/news/2018/07/19/7186838

11. https://www.ohchr.org/EN/Issues/IPeoples/SRIndigenousPeoples/Pages/urban-areas.aspx

12. https://www.ohchr.org/EN/Issues/OlderPersons/IE/Pages/AgeismAgeDiscrimination.aspx

13. https://arc.construction/16135