Борис Бабін д.ю.н.

Ганна Устінова-Бойченко, к.ю.н., доцент

Поштове сполучення є одним зі способів взаємодії політично організованих територій. А тому кожна держава прагне створювати власну розгалужену систему поштового зв’язку всередині й за межами своїх кордонів. Нормальне функціонування поштової інституції дозволяє не тільки вчасно отримувати поштові повідомлення, але й отримувати інші послуги як для населення, так й для юридичних осіб. Пошта є офіційним засобом зв’язку, який є державною власністю та завжди залишається найбільшою мережею у порівнянні з іншими операторами зв’язку. Фактично наявність власної поштової системи визнається одним із символів державних утворень, а організація поштової справи становить істотну складову частину внутрішньої та зовнішньої політики, зокрема інформаційної.

Розпочата у 2014 році російська агресія призвела до формування на території України окупаційних «адміністрацій», що мають ознаки «квазидержавних» утворень, так званих «республік» – «Донецької народної республіки» («ДНР»), «Луганської народної республіки» (далі – «ЛНР»), а також «Республіки Крим», яку Росія проголосила нібито «власною територією». При цьому окупаційні «адміністрації» РФ, «ДНР» та «ЛНР», визначені Україною як терористичні організації, йменуються Росією «самопроголошеними республіками» та формуються за зразком інших подібних «республік», таких як Придністров’я чи Абхазія. При цьому, як і в інших «республіках», Росія сформувала у «ДНР» та «ЛНР» власні поштові служби.

Зокрема на окупованих територіях Донецької області РФ створила у 2014 році так зване «державне підприємство» «Пошта Донбасу», яке стало виконувати роль пошти окупаційної «адміністрації». Спочатку заявлялося про те, що «Пошта Донбасу» забезпечує «пересилку відправлень» по «ДНР» та «ЛНР» [1]. Водночас на окупованій території Луганської області аналогічні функції стало виконувати «державне унітарне підприємство» «Пошта ЛНР».

Примітно, що як заявляється засобами пропаганди окупаційної «адміністрації» «Пошта Донбасу» як «оператор поштового зв’язку» «ДНР» «здійснила доставку і відправку» понад п’яти мільйонів відправлень («листи, посилки, бандеролі») як на окупованому Сході України, так і до РФ та з Росії. Крім того, «оператор поштового зв’язку» забезпечує «оплату комунальних послуг, зв’язку та інтернету», а також «переказ коштів». Заявляться, що з березня 2017 року «Пошта Донбасу» «розпочала співпрацю» з «Поштою ЛНР», здійснив після цього 171 тисяч «поштових переказів» у російських рублях, третина з яких припадає на грошові «перекази» до окупованої Луганщини [2].

Окупаційна «адміністрація» прагне створити для населення красиву картинку, що «пошта працює у звичному режимі», але звісно зазначені «поштові відправлення» «оператора поштового зв’язку» можливі лише в межах окупованих Росією територій та власне РФ. Примітно, що обмін «поштовими відправленнями» між «Поштою Донбасу» та «Поштою Росії» здійснюється у «непрямий спосіб». Спочатку усі «поштові відправлення» з окупованої Донецької області надсилаються нібито до фіктивної адреси  «Пошти Росії» у Ростовській області, а після цього його вже засобами «Пошти Росії» пересилають потрібному адресату. При відправленні «марки» на такий лист до РФ не наклеюють та оплачують як «рекомендований лист» [1].

Примітно що тарифи «поштових відправлень» з окупованого Донбасу до Росії («листів», «бандеролей», «посилок») абсолютно тотожні за вартістю для пересилання по РФ відправлень «Поштою Росії». Єдиною цікавою відмінністю є те, що «поштові відправлення» «Пошти Донбасу» переміщуються «Поштою Росії» виключно наземним транспортом а тому у значну кількість населених пунктів Росії, де такого транспорту немає повністю чи сезонно з окупованого Донбасу «листа» надіслати не вийде. 

Ця фіктивна адреса є єдиною для «Пошти Донбасу» та має назву «абонентська скринька 12, село Куйбишеве, Ростовська область, 346940», її слід «обов’язково вказувати» як нібито «адресу відправника» (якщо лист йде до Росії) або отримувача (якщо він йде з Росії). При цьому у дужках після цієї «адреси» має вказуватися справжня (прізвище, імя, по-батькові, індекс, місто, вулиця, дом, квартира а також номер телефону так званого «оператора мобільного зв’язку» «Phoenix»). Примітно що сама «Пошта Донбасу» закликає не писати у такій «адресі» назву країни проживання власних «адресатів». При цьому така «поштова система» призводить до масових втрат «кореспонденції» через плутанину, через яку «страждають» навіть російські управлінці – як в Ростовській області так й у окупаційних «адміністраціях» [3].

«Пошта Донбасу» не тільки запровадила власні «поштові марки» та конверти, але й у лютому 2016 року схвалила рішення відмовитися від використання українських поштових індексів, перейшовши на шестизначні за зразком тих, що використовувалися в Радянському Союзі та були успадковані у Росії. Примітно що «новації» «оператора поштового зв’язку» були не радикальними та полягали у тому що до початку справжніх українських індексів просто додали цифру «2» [7]. При цьому у самій РФ поштові індекси як правило залишилися тими самими, що були в СРСР та водночас «радянські» індекси Донецької та Луганської областей були зовсім іншими, ніж індекси «Укрпошти».

Примітно, що як й інші підконтрольні Росії «республіки» для «оплати послуг поштового зв’язку» а також із інформаційно-пропагандистською метою, та для підкреслення власної фейкової «державності» «Пошта Донбасу» періодично випускає «поштові марки», які мають різноманітну номінальну вартість, та носять характер «звичайних та колекційних». Перші такі «поштові марки» було випущено 9 травня 2015 року, присвячені «70-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні», але із трагікомічною назвою «Гіві та Моторола – герої Новоросії» номіналом «V» тобто – 14 російських рублів. До виходу цієї «поштової марки» автором якої став художник Л. Кіпарисов з Санкт-Петербурга, було навіть проведене «спеціальне гасіння» на донецькому головоштамті із участю нині покійних «героїв» цих «марок» [4]. Загалом пропаганда війни та тероризму стала ключовою метою подібних «філателістичних заходів» на окупованому Донбасі [5].

Тому й не дивно, що за твердженнями окупаційної пропаганди серед «понад 200 видів поштових марок» випущених «Поштою Донбасу», нібито «найбільшу популярність» набула «поштова марка» присвячена Йосипу Сталіну та «випущена в грудні 2019 року накладом в 16 тисяч примірників, які були розпродані в один день» [6]. Варто відмітити що вже згадана «Пошта ЛНР» була створена окупантами паралельно з «Поштою Донбасу» й «процес їх розвитку» був майже ідентичний. З 2015 року «Поштою ЛНР» також регулярно вводяться в обіг «поштові марки» різної номінальної вартості, насамперед пропагандистські [8]. При цьому обмін «поштовою кореспонденцію» «Пошта ЛНР» з РФ здійснює через те саме відділення зв’язку у селі Куйбишеве, Ростовської області, але через «абонентську скриньку 21». Також, на відміну від «Пошти Донбасу» «Пошта ЛНР» не стала «переробляти» поштові індекси «Укрпошти».

Завважимо, що через ці абонентські скриньки у прикордонному Куйбишевому «Пошта Донбасу» та «Пошта ЛНР» здійснює й «доставку товарів з інтернет-магазинів Російської Федерації та далекого зарубіжжя». При цьому зазначається що ці «оператори поштового зв’язку» «несуть відповідальність» лише щодо доставки замовлень на окупований Донбас із «відділення поштового зв’язку Куйбишеве», розташованого неподалік українського кордону та захопленого агресором і офіційно закритого Україною КПП «Маринівка».

Характерно, що філателістична пропаганда окупантів на Сході України охоплює й кримську тематику, що стає підставою для комплексних інформаційних спецоперацій. Прикладом у серпні 2021 року «Пошта ЛНР» випустила тиражем у тисячу примірників «поштовий блок» із назвою «250 років звільнення російської Тавриди від турецьких загарбників» з трьох «марок» по 42 рублі кожна, на яких було зображене Христофора Мініха, Василя Довгорукого-Кримського та пам’ятник Катерині ІІ у Сімферополі. Урочисте «погашення першого дня» цих «марок» 10 серпня 2021 року транслювалося навіть на місцевих телеканалах, із «патріотичними виступами» «чиновників» таких як Юрій Першіков, тамтешній «заступник міністра зв’язку та масових комунікацій».

Додамо, що севастопольський журналіст Першіков з 2008 до 2014 року займався активним просуванням на кошти російських політиків та спецслужб інформаційного порядку денного «Новоросії» у Криму, але з початком окупації, якій він активно сприяв, був переведений власним керівництвом на «новий напрям», в Луганськ [14]. Очевидно, що «поштові марки» про «турецьких загарбників» у Луганську були «запроваджені в обіг» саме з ініціативи цього активного «посадовця».

Примітно, що у окупованому Криму агресор, декларуючи нібито «воз’єднання півострову з Росією» не запровадив роботу «Пошти Росії» та не відкрив її «відділення та філії». Агресор утворив на півострові для власного поштового зв’язку таку саме «прокладку» як й у розглянутих вище випадках Донецьку та Луганську. Тому «для підтримання поштового зв’язку» на окупованому півострові було утворено «федеральне державне унітарне підприємство» «Пошта Криму», як фактичний підрозділ «Пошти Росії». «Пошта Криму» була створена розпорядженням Уряду Росії від 21 квітня 2014 року № 648-р [9]. Примітно, що це «підприємство» діє як в АР Крим так і в Севастополі, та хоча, здається, й не випускає власних «поштових марок», але «змінило» поштові індекси на окупованому півострові так саме як й на окупованій Донеччині – через додання до початку індексу «Укрпошти» цифри «2». Звісно «радянські» індекси, які в РФ використовує «Пошта Росії», в Криму до 1991 року були зовсім іншими.

Діяльність «Пошти Криму» варто проаналізувати докладніше. Структура цього «підприємства» у цілому відтворює систему захоплених окупантами підрозділів «Укрпошти», зокрема більше 330 сільських, 15 селищних та більше 200 міських відділень, об’єднаних у сім поштамтів (Євпаторійський, Керченський, Красногвардійський, Сімферопольський, Феодосійський, Ялтинський та Севастопольський), та Центр опрацювання та перевезення пошти, розташований у Сімферополі, вулиця Жені Дерюгіної 10а. При цьому окупанти перенесли у Крим «подвійну» структуру наявну у «Пошти Росії», де система відділень та поштамтів зуміщена з територіальними управліннями федерального поштового зв’язку, що утворюються у регіонах. Тому в Криму окупанти запровадили два таких «управління», для АР Крим та Севастополя, але декілька років намагалися якось вирішити цей «управлінський парадокс», утворити «єдину вертикаль управління» хоча й не успішно.

«Пошта Криму» наразі протиправно користується насамперед майном «Укрпошти», яке було у 2014 році «націоналізоване» «Республікою Крим» та «містом Севастополем» та у наступному «передавалося у федеральну власність» до «Пошти Криму». Примітно що спочатку окупаційна адміністрація Криму намагалася віддати таке захоплене українське майно «Пошті Криму» лише у «безоплатне користування», «розпорядженням ради міністрів» від 24 листопада 2015 року та «договором» № 428 2015 р. щодо більше 130 об’єктів нерухомості та більше 6600 позицій вкраденого у України рухомого майна «Укрпошти».

У 2016 році цей «договір» був доповненим та у нього було додане «прокладку» у передачі вкраденого майна у вигляді «державного унітарного підприємства» «Кримтехнології», а у наступному «розпорядженнями» «ради міністрів» 2016 року № 1469-р та «уряду Севастополя» 2016 року № 544-РП це саме вкрадене майно «Укрпошти» було «передане у федеральну власність» із закріпленням «господарського відання» за «Поштою Криму».

У 2015 році окупанти здійснювали забезпечення цієї системи «корпоративними» інтернет-комунікаціями (ADSL-218 та Ethernet FTTB-8), програмним забезпеченням «Winpost» та «Лайконікс» та мобільним зв’язком і стаціонарною телефонією. З 2016 року планувалося замінити поштові скриньки «Укрпошти» новими, на що виділялося сім мільйонів рублів, втім цей процес окупантами досі не завершений. У 2016 році «Пошта Криму» отримала сто мобільних платіжних касових терміналів, із програмним забезпеченням розробки ТОВ «ЛТТ» з Новочеркаську та запустила зашифрований канал передачі відомостей між центральним офісом та поштамтами Сімферополю і Ялти із криптографічним захистом «С-Терра».

Примітно що «Пошта Криму» стала прибутковою, що пояснюється не тільки її без альтернативністю для кримчан, але й тим, що на окупованому півострові припинили працювати банківські мережі і саме «оператор поштового зв’язку» став ключовим гравцем на ринку оформлення «комунальних платежів», «соціальних виплат» та «пенсій». Прикладом виручка «Пошти Криму» в 2015 році перевищила 1,6 мільярди рублів. Також це «підприємство» непогано заробляє на компаніях, що поширюють власні товари поштою шляхом агресивного маркетингу.

Прикладом у тому ж 2015 році «Пошта Криму» заробила на послугах Міністерству оборони РФ трохи менше 1,2 мільйону рублів, а на обслуговуванні ТОВ «Ейвон Бьюти Продактс Компані» майже 40 мільйонів рублів [15]. При цьому «Ейвон» є федеральним клієнтом «Пошти Росії» та у Криму в 2016 році «Пошта Криму» заробила на ньому ще 30 мільйонів рублів, переслав більше 300 тисяч пакунків із замовленнями «Ейвон». Водночас за рахунок таких прибутків «Пошта Криму» забезпечує «соціальні тарифи» на «підписні видання згідно каталогу» нижче собівартості їх доставляння абонентам, чим забезпечує поширенню цієї літератури, насамперед пропагандистської.

Штат «Пошти Криму» є сталим, біля 4,7 тисяч осіб із доволі скромною середньою заробітною платнею в 2020 році менше 27 тисяч рублів. При цьому кількість «керівного персоналу підприємства», як правило переведеного з РФ, постійно збільшується та з 130 осіб у 2016 році досягло 220 у 2020 році.

Характерною є логістика «Пошти Криму» з опрацювання «відправлень». Вся «кореспонденція» по півострову та у РФ збирається в Сімферополі, після чого «відправлення» до Росії перевозили (до 2019 року) наземним та повітряним транспортом. Зокрема у 2015 році «Пошта Криму» використовувала дві машини на маршруті «Краснодар-Сімферополь» та одну на маршруті «Сімферополь-Москва», все через переправу, у 2016 році «південний» маршрут був подовженим до Ростову та на «московський» було додане ще одну машину, весь транспорт для цих порушень законів України надавала «стороння організація».

Авіаперевезення «Пошта Криму» здійснювала маршрутом «Сімферополь-Москва» чотирма рейсами пасажирських літаків «Аерофлоту» та «Сибір» (S7 Airlines) із лімітом відправлень на один борт 250 кілограмів у 2015 році та 450 кілограмів у 2016 році. Наземним транспортом у 2015 році «Пошта Криму» перемістила 20 тисяч тон відправлень а у 2016 році – 25 тисяч тон відправлень, авіатранспортом перевозилося 75 тон щорічно [15]. Втім поступово влада РФ перейшла на іншу логістику, за якою усі відправлення «Пошти Криму» до РФ та з Росії стали перевозитися рейсами авіакомпаній «Аерофлот», «Росія» та «Сибір». Водночас для моніторингу «поштових» автомобільних перевезень по півострову «Пошта Криму» наразі застосовує систему супутникового моніторингу «Пілот» з використанням «ГЛОНАСС/GPS» [17].

Для оформлення фінансових розрахунків «Пошта Криму» взаємодіє з контрагентом «PayBerry» який активно сприяє незаконним переведенням коштів по Криму та до/з Криму. В рамках такої взаємодії «Пошта Криму» забезпечує протиправні фінансові операції як з вищевказаним «Ейвон» та і з прикладом «Мері Кей», «Фаберлік» а також із компаніями мобільних операторів Росії «МТС», Билайн, «Мегафон» тощо [16]; [17]. Але «Пошта Криму» звісно не лише забезпечує фінансової системи окупантів, але й виконує вагому інформаційно-пропагандистську функцію. Крім та поширення російської філателії та відповідних «підписних видань» «Пошта Криму» забезпечує надання вітальних листівок від президента РФ «ветеранам», а у 2019-2020 роках здійснювала видачу «паспортів вболівальника» на Чемпіонат світу з футболу 2020 року, що проводився у Росії.

Основним спеціальним пропагандистським заходом «кримських поштарів» слід вважати «Пошту Артеку» – спеціальний «дитячий ігровий центр розвитку» у вигляді окремої споруди в захопленій окупантами дитячій оздоровниці. На базі «Пошти Артеку» постійно проводяться всілякі «молодіжні патріотичні заходи» із спробами окупантів трансформувати природне для багатьох підлітків філателістичне хобі у «любов до найкращої у світі російської пошти».

У 2021 рік «Пошта Криму» увійшла з прибутком у 40 мільйонів рублів.  Втім, наразі на «підприємстві» бідкаються, що «золоті часи» їх існування без «федеральних інвестицій» закінчуються. По-перше, через демографічну кризу, посилену умовами окупації та пандемією коронавірусу, у Криму різко скорочується кількість літніх людей – основних користувачів фінансових послуг «пошти». Також у Криму зросла доля фінансових операцій через «єдині інформаційні розрахункові центри», насамперед у вимірі «комунальних послуг» та інтернет-банкінгу. Таким чином доля фінансових операцій у роботі «поштового оператора» наразі дещо скорочується.

Іншою трагікомічною обставиною стало заходження на «кримський ринок»  «Національної поштової служби» («НПС») утвореної як кур’єрської служби в 2007 році у Новосибірську бізнесменом В’ячеславом Піксаєвим. Специфіка «НПС» полягала у тому що ця приватна структура стала у Росії офіційним оператором поштового зв’язку тобто була прирівняною за можливостями до «Пошти Росії». Але очевидно такі широкі можливості для «НПС» були пов’язані із специфічними обов’язками а тому компанія стала активно розвивати свою мережу в Криму. І хоча для цього було з грудні 2019 році у Сімферополі було зареєстроване окреме ТОВ «НПС Крим» зі статутним капіталом в десять тисяч рублів і штатом в сім осіб (та виручкою у 25 мільйонів рублів за рік) [18], на сайті самого «НПС» не переховують, що мають у Криму дев’ять «відділень» (Алушта, Білогірськ, Джанкой, Євпаторія, Саки, Севастополь Сімферополь, Феодосія, Ялта) [19].

Але примітно що ці «відділення» мають адреси, часто «на другому поверсі», за якими «зареєстроване» багато інших фірм та ці вказані локації м’яко кажучи не розраховані на постійне обслуговування тисяч абонентів. Сам «бенефіціар» «НПС Крим» ставропольський бізнесмен Віктор Ванюченко попре його комерційну роботу в РФ з 1997 року нічим особливо не відмітився, крім хіба що отриманням у жовтні 2017 року «дозволу» від «адміністрації Сімферополя» на житлове будівництво за адресою Сімеїзська, 1 де пан Ванюченко у серпні того ж року «придбав земельну ділянку» [20]. Практична мета роботи «НПС Крим» є вкрай цікавою, адже ця структура забрала у «Пошти Криму» такий вигідний напрям як розсилання «судової документації», уклав у 2020 році «договір про надання послуг поштового зв’язку» із кримським та севастопольським «управліннями судового департаменту». Прямим наслідком цього стало освоєння саме «НПС» а не «Поштою Криму» зазначених вище 25 мільйонів рублів «на повістках».

Про специфіку роботи утвореної окупантами «судової системи» «АРК» вже писала неодноразово, вказуючи що цей репресивний апарат серед іншого активно використовується агресором задля «легалізації» чисельних махінацій із землями та нерухомістю. Тому не дивно що після переведення «судової кореспонденції» в Криму під відповідальність «НПС» кримчани стали масово виявляти чисельні махінації щодо «отримання ними судової кореспонденції». Дійшло до того що самі окупаційні «суди» через відповідні очевидно непоодинокі скарги та прохання на своїх сайтах стали повідомляти, що нічого відправляти особам «звичайною поштою» не будуть та що все буде надсилатися саме через «НПС». На жаль поки така характерна діяльність «Національної поштової служби» та її сибірського й кримського «керівництва» не отримала оцінки ані від українських правоохоронців, ані в рамках санкційних режимів.

Втім крім «офіційних поштових операторів» на окупованих територіях утворюються й «приватні структури доставляння» [10]. Прикладом, макіївській підприємець Едуард Кібок, про якого «АРК» вже писала раніше [11], заснував ТОВ «Наша пошта», підприємство, яке надає послуги щодо перевезення в 11 районах окупованих Донецької та Луганської областей, у російському Ростові-на-Дону у п’яти містах Криму – Сімферополі, Севастополі, Ялті, Феодосії та Євпаторії. «Наша пошта» анонсує перевезення вантажів та посилок між окупованими територіями Криму, Сходу України та Росією. При цьому, як й «оператори поштового зв’язку», «Наша пошта» використовує посередника та складну схему [12]. Багато людей, котрі скористалися послугами «Нашої пошти» залишилися незадоволеними, оскільки витративши кошти на придбання товару в Інтернеті, вони так й не змогли його отримати через своєрідне ставлення «перевізника» до власної діяльності [13].

Примітно, що хоча «Укрпошта» не здійснює прямих пересилань на окуповані території Криму та Сходу, фактично відмічаються випадки отримання її абонентами поштових відправлень «Пошти Росії» які надходять з Криму як нібито «міжнародні». Таку практику «Укрпошта» традиційно пояснює проблемами ручного сортування вхідної кореспонденції. Тому варто окремо дослідити чи відбувається практично надсилання чи отримання абонентами «Укрпошти» кореспонденції «Пошти Росії» з абонентських скриньок 12 та 21 «села Куйбишевого Ростовської області». Окрему цікавість становить діяльність «НПС» у Криму та формат і шляхи перевезення такої «кореспонденції» в Росію та треті країни. Отже тематик пошти як знаряддя російської агресії потребує на широкі та комплексні дослідження.       

Джерела:

1. https://www.cnews.ru/news/top/2019-06-25_dnr_naladila_tajnyj_obmen_s_pochtoj_rossiej

2. https://dan-news.info/obschestvo/pochta-donbassa-za-vremja-raboty-osushhestvila-bolee-5-mln-otpravlenij.html

3. https://rostovgazeta.ru/article/general/22-02-2018/pochta-rossii-samostoyatelno-priznala-dnr-i-lnr

4.  https://ronin-077.livejournal.com/95361.html

5. https://www.donetsk.kp.ru/daily/26644/3666536/

6. https://dan-news.info/obschestvo/marka-so-stalinym-priznana-samoj-populyarnoj-iz-216-vypushhennyx-v-dnr-za-pyat-let-pochta-donbassa.html

7. https://www.radiosvoboda.org/a/28135580.html

8. https://pochta-lnr.ru/uslugi/filateliya/?active=toMark#toMark2015

9. https://ru.krymr.com/a/pochta-rossii-krym-sanktsii-goszakupki/31326348.html

10. https://www.radiosvoboda.org/a/27502161.html

11. https://arc.construction/825?lang=uk

12. https://ru.krymr.com/a/28656257.html

13. https://irecommend.ru/content/kontora

14. https://myrotvorets.center/criminal/pershikov-yurij-aleksandrovich/

15. https://digital.gov.ru/uploaded/files/doklad-o-finans-hoz-deyat-za2015g.pdf

16. http://www.crimea-post.ru/wp-content/uploads/2016/06/doklad-fin-hoz-za-2019.pdf

17. http://www.crimea-post.ru/wp-content/uploads/2016/06/doklad-fin-hoz-za-2020.pdf

18. https://checko.ru/company/nps-krym-1199112021096

19. https://nationalpost.ru/contacts?city=Симферополь+г.

20. http://simadm.ru/media/acts/2017/10/27/_3803_%D0%BE%D1%82_20.10.pdf