Ані Росія, ані Україна не є учасниками Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), проте 17 квітня 2014 року Україна подала заяву відповідно до статті 12 (3) Статуту, визнаючи юрисдикцію МКС стосовно злочинів вчинених під час Євромайдану у 2013 та 2014 роках. 25 квітня 2014 року прокурор МКС відкрив попереднє провадження за даною ситуацією. Крім того, 8 вересня 2015 року Україна подала другу заяву, визнавши юрисдикцію МКС стосовно всіх міжнародних злочинів, вчинених на території України після 20 лютого 2014 року. Це дозволило прокурору МКС розслідувати всі факти, пов’язані з окупацією Криму та конфліктом на Сході України.

Про це пише кандидат юридичних наук Олексій Плотніков.

Серед багатьох діянь, визначених Римським статутом як міжнародні злочини, є «переслідування будь-якої ідентифікованої групи чи спільноти за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, гендерними, як це визначається в пункті 3, чи іншими мотивами, що повсякчасною визнаються неприпустимими згідно із міжнародним правом, у зв’язку з будь-якими діяннями, вказаними в даному пункті, чи будь-якими злочинами, що потрапляють під юрисдикцію Суду» (стаття 7 (1) (h). Це дуже широке визначення охоплює практично кожен вид злочину проти ідентифікованої групи [1]. Тому було прогнозовано, що ситуація з кримськими татарами приверне увагу прокурора МКС.

Попереднє розслідування прокурора має на меті встановити, чи є певна ситуація прийнятною для розгляду МКС на підставі наявної інформації [3]. На стадії попереднього розслідування прокурор визначає, чи відповідає справа вимогам компліментарності та тяжкості, щоб вимагати розгляду Міжнародним кримінальним судом, що є необхідною умовою повного розслідування та висунення обвинувачення проти підозрюваних злочинців. Станом на початок 2020 року ситуація в Україні знаходиться на стадії попереднього розслідування. Щорічні звіти прокурора відображають розвиток бачення різних аспектів ситуації, яка потенційно підпадає під юрисдикцію МКС. Серед іншого, сюди входить переслідування кримських татар з боку Росії.

Звіти прокурора про проведення попереднього розслідування демонструють тенденцію до загострення оцінки злочинів в Україні. Два аспекти є прикметними щодо злочинів проти кримськотатарської громади. По-перше, вже в 2016 році прокурор кваліфікував ситуацію в Криму як збройний конфлікт між Росією та Україною, який розпочався найпізніше 26 лютого 2014 року і триває через військову окупацію Криму Росією. З цієї причини міжнародне право збройних конфліктів застосовується в Криму саме з цієї дати [4]. Застосування права збройних конфліктів дозволяє кваліфікувати деякі діяння, вчинені у Криму, як військові злочини, включаючи трансфер цивільного населення окупаційною владою та примушення громадян брати участь у військових операціях, спрямованих проти власної країни.

Однак етап попереднього розслідування не призначений для правової кваліфікації діянь. Він спрямований в основному на збір доказів та визначення того, чи можуть певні діяння відповідати порогу встановлення юрисдикції Суду. Вже у звіті за 2016 рік згадувалося про «напади на кримськотатарське населення», зокрема про заборони на в’їзд, обшуки будинків, обмеження свободи зібрань та об’єднань та вбивства кримськотатарських активістів. Звіт 2017 року [5] додав заборону Меджлісу до переліку ймовірних порушень, а також інших заходів, які змусили кримських татар покинути Крим. Доповідь за 2018 рік окреслила такі порушення прав кримських татар як катуваня, жорстоке поводження, позбавлення волі, та позбавлення права на справедливий суд [6]. Доповідь також змінила формулювання з «напади на кримських татар» на «переслідування кримських татар», встановивши зв’язок із злочином, передбаченим Римським статутом. Звіт 2019 року знову змінив формулювання на «переслідування групи», використавши термін, який зазвичай застосовується в практиці міжнародних кримінальних трибуналів [7].

Як і в інших судах, перспективи кримської справи можна визначити, порівнявши з грузинською. Попереднє розслідування МКС подій, пов’язаних із збройним конфліктом між Російською Федерацією та Грузією в 2008 році, тривало сім років, поки в 2016 році палата попереднього провадження МКС не дала право прокурору розпочати розслідування [8]. У цьому випадку ситуація була також кваліфікована як збройний конфлікт, тоді як звинувачення поступово поширювалося від нібито нападів на грузинське населення до переслідування в значенні Римського статуту.

Ефективність МКС у розслідуванні злочинів, вчинених як в Україні, так і в Грузії, залишається сумнівною, а бачення ролі Суду часто є дуже песимістичним [9]. Зважаючи на тривале розслідування та високий політичний статус принаймні деяких підозрюваних, сумнівно, що МКС зможе притягнути їх до відповідальності. Однак розслідування МКС не є марним, принаймні, з метою встановлення фактів та правової кваліфікації подій. Кваліфікувавши події в Криму як збройний конфлікт та окупацію, прокурор МКС додав цінний фрагмент в скарбничку аргументів України на міжнародній арені.

1. Rome Statute of the International Criminal Court, (1998), 2187 UN Treaty Ser No 90 (2002).

2. Prosecutor v. Kordić and Čerkez, Case No. IT-95-14/2, ICTY Trial Judgment, February 26, 2001.

3. International Criminal Court. Policy Paper on Preliminary Examinations November 2013.

4. International Criminal Court. Report on Preliminary Examination Activities 2016.

5. International Criminal Court. Report on Preliminary Examination Activities 2017.

6. International Criminal Court. Report on Preliminary Examination Activities 2018.

7. International Criminal Court. Report on Preliminary Examination Activities 2019.

8. ICC Pre-Trial Chamber I authorises the Prosecutor to open an investigation into the situation in Georgia, Press Release : 27 January 2016, ICC-CPI-20160127-PR1183.

9. Jeiranashvili, Nika. “The Georgian Experience: A Story of How the ICC is Failing Victims in its First Case Outside Africa”. The International Justice Monitor. May 10, 2018. https://www.ijmonitor.org/2018/05/the-georgian-experience-a-story-of-how-the-icc-is-failing-victims-in-its-first-case-outside-africa.