Наша Асоціація спрямувала у серпні 2021 року подання Спеціальному доповідачеві ООН з сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості пані Тендаї Ачіуме для її майбутньої доповіді Генеральній Асамблеї з нагоди двадцятої річниці Дурбанської декларації та Програми дій. Наш матеріал був присвяченим питанням сучасних форм расизму, ксенофобії та расової дискримінації на Кримському півострові. Ми вказали Доповідачеві ООН на деталі розглянутої в Міжнародному Суді справи 166 «Україна проти Росії», що відображає грубі порушення російською «владою» в Криму Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

У нашому поданні ми підкреслили, що стаття 14 Дурбанської декларації ООН визнає, що колоніалізм привів до расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості та що корінні народи стали жертвами колоніалізму й продовжують залишатися жертвами його наслідків. Ця теза безпосередньо застосовна до ситуації в Криму, оскільки кримські татари та українці є народами, які стали жертвами російського колоніалізму та імперіалізму, а кримські татари – це корінний народ, визнаний в такому статусі міжнародним співтовариством та українською державою. Расова дискримінація кримських татар як корінного народу є складовою частиною сучасної російської політики та стала підставою для міфу про нібито «історично російський Крим».

У нашому поданні вказується на статтю 15 Дурбанської декларації, де визнається, що геноцид з точки зору міжнародного права є злочином проти людяності та став основним джерелом і проявом расизму, расової дискримінації, ксенофобії й пов’язаної з ними нетерпимості; визнається невимовне зло та страждання, викликані цими діями, підтверджується, що де б й коли б вони не відбувалися, вони повинні бути засуджені та їх повторення повинно бути припинено. Ця теза також охоплює ситуацію в Криму, оскільки саме українці та кримські татари стали у ХХ столітті жертвами геноцидів, вчинених російської радянською владою, таких як Голодомор 1932-1933 років проти українців і Сургун (незаконна депортація з Криму) 1944-1967 років проти кримських татар. А сучасна політика Росії в Криму – це пряма спроба виправдати ці геноциди та створити передумови для їх повторного вчинення.

Більш того, як наша Асоціація нагадала Доповідачеві ООН, у статті 20 Дурбанської декларації визнається, що расизм, расова дискримінація, ксенофобія та пов’язана з ними нетерпимість є одними з основних причин збройного конфлікту і дуже часто одним з його наслідків, та вказується, що недискримінація стала основоположним принципом міжнародного гуманітарного права. Ця теза також прямо застосовна до ситуації в Криму, оскільки шовіністична та дискримінаційна політика Росії щодо українців та кримських татар є основною причиною триваючого російсько-українського збройного конфлікту, включаючи незаконну окупацію та спробу анексії Криму Росією з 2014 року. Сучасна вища влада Росії, намагаючись виправдати російську агресію проти України, навіть злочинно відмовляється визнавати існування українців як відокремленого народу, окремої етнічної групи.

Таким чином, наша Асоціація вважає, що доповідь Спеціального доповідача з нагоди двадцятиріччя Дурбанської декларації буде відображати невідкладний обов’язок щодо посилення моніторингу ситуації грубого та систематичного порушення Росією вимог Декларації в сучасних умовах, включаючи поточну ситуацію в Криму.