Кількість учасників “Кримської платформи” пішло на четвертий десяток, у зв’язку з цим виникає ряд питань. Що можна сказати про майбутній саміт, до якого залишається трохи більше двох тижнів? Які помилки допущені, що зроблено правильно? Які проблеми можуть виникнути? Що потрібно для того, щоб захід не став “пустушкою”? Яким буде представництво країн-учасниць? На що може піти Росія, намагаючись зірвати форум?

Своєю думкою з порталом “Коментарі” поділився доктор юридичних наук екс-постпред президента України в АР Крим Борис Бабін.

“Ідея міжнародної конференції щодо Криму не нова. Провести її представники МЗС пропонували, починаючи з 2016 року. Але тоді достатньої політичної підтримки на Банковій проект не отримав. В принципі, ті самі напрацювання, як це зараз можна спостерігати, стали основою “Кримської платформи” . Тому основна помилка – це проведення заходу лише на сьомий рік окупації.

Тактично вірним стало рішення пов’язати “платформу” зі святкуванням тридцятиріччя Незалежності України, що дуже допомогло організаторам як мінімум в плані логістики. Також в принципі правильною стала тактика певної конспірації як за змістом проектів документів, що виносяться на платформу, так і щодо точного списку очікуваних учасників.

 З основних “внутрішніх” проблем, не торкаючись очевидної протидії росіян, слід зазначити питання фінансування “платформи” і її експертного забезпечення. Зараз очевидно, що поточну роботу МЗС робить “в рамках власного фінансування”. І деякі витрати, явно виходять з бюджетних повноважень дипломатів, покриваються з якогось фонду. Чи зможе цей фонд або інший механізм акумулювати внески країн-учасниць після саміту – це поки відкрите для мене питання.

 Відносно експертів можна відзначити, що в Україні досить невелика кількість людей, здатних пропонувати обґрунтовані, чіткі пропозиції щодо півострова. Більш того, вони це роблять і будуть робити і без будь-якої “платформи”. Також є значна кількість “активістів, волонтерів і патріотів”, які активно експлуатують кримську тематику і освоюють численні гранти, але здатних лише створити картинку масовості на заході або зайняти відповідне чиновницьке крісло, яке не потребує проходження тесту на “кримське IQ”.

Тому від “Кримської платформи” варто було б очікувати саме залучення значного числа кваліфікованих експертів країн-партнерів, щоб якісно підвищити рівень експертного діалогу по півострову, вивести його на новий рівень, чого поки, на жаль, не спостерігається. Ситуацію можна описати старою приказкою “на манежі все ті ж”. Це можна пояснити тим, що експерти цивілізованих країн потребують серйозної мотивації для такої дійсно складної і відповідальної роботи, у тому числі, природно, і фінансової.

Втім, основний упор “платформа” буде робити все ж на дипломатичні відомства країн-учасниць. І тут головним викликом стане те – чи зможуть учасники забезпечити постійну роботу “платформи” після її першого саміту. Для цього потрібен постійно діючий механізм “платформи”. І створювати його слід, згідно з установленою міжнародною практикою. Думаю, нашому міністрові закордонних справ варто терміново перечитати свою кандидатську дисертацію 2005 року, оскільки саме там багато було сказано з цього приводу – як насправді створюються міжнародні структури і як вони отримують політичну і правову вагу на міжнародній арені.

При цьому я не впевнений, що учасники “Кримської платформи” будуть посилати до серпневого Києва “несолідне представництво”, оскільки тут вже не тільки предмет заходу, але і його форма впливає на процедуру. Якщо на саміт приїде 5-6 президентів різних країн – то жодна країна свідомо не відправить на нього умовного клерка власного МЗС, так як тут вже питання не стільки в Криму скільки в неповазі до колег і в неповазі до міжнародних процедур. У такому випадку вже скоріше взагалі нікого не відправлять, але це може спрацювати для тих, хто ще не підтвердив свою участь взагалі.

Думаю, що стандартним рівнем буде відправка делегацій з главою на рівні не нижче міністра закордонних справ або іншого міністра кабінету. Буде ряд президентів і ряд глав урядів.

Основні можливі механізми “зриву форуму” росіянами вже виходять за рамки права і дипломатії. Це можуть бути і якісь провокації, в першу чергу інформаційно-пропагандистські, і проведення деяких заходів “у відповідь” в окупованому Криму. Але чогось “сильного” у відповідь я від агресора зараз не очікую. Це не їхня партія, а “тримати удар в чужій грі” росіяни традиційно не вміють”.