Борис Бабін, професор

Не є особливою таємницею, що російський експансіонізм після розпаду СРСР отримав назву «євразійської інтеграції». Наша Асоціація вже писала про «доктрину Караганова» [1], послідовно застосовуваною РФ проти своїх сусідів, зокрема в рамках замаху на анексію Криму. Але, крім доктрин, завжди існують й знаряддя їх реалізації, яким варто приділяти окрему і особливу увагу.

Написати це дослідження про «євразійців» нас спонукав російський президент, який спеціально привітав 9 липня цього року учасників такої собі «Генеральної Асамблеї народів Євразії» [2]. У посланні наголошувалося, що «створена чотири роки тому, Асамблея об’єднує представників творчої і наукової інтелігенції, ділових кіл і неурядових організацій, талановиту й небайдужу молодь з десятків держав». При цьому Кремлем висловлювалися сподівання, що дана євразійська структура в своїй діяльності буде «багатогранною», не виключаючи, втім й «збереження історичної правди про Другу світову та Великої Вітчизняної війни», куди вже в нинішній Москві без цього.

Варто визнати, що даний захід було дійсно проведено з максимально можливим для нинішньої РФ пафосом і залученням політичних, людських та інформаційних ресурсів [3]. Тому необхідно детальніше висвітлити роботу самої Асамблеї народів Євразії (АНЄ), яка, власне, і проводить згадані «Генасамблеї», першу після створення АНЄ в травні 2017 року і дві наступні «позачергові» (та не такі «масштабні», як нинішня). Як випливає з вищезазначених установчих положень Асамблеї, процитованих російським президентом, АНЄ позиціонується як якась платформа для неурядової активності, тобто для того, що в РФ прийнято називати «народною дипломатією».

Крім «Генасамблеї» в АНЄ діє постійна Генеральний рада, до складу якого нібито «входять 144 відомих громадських діячів з 33 країн Великої Євразії» [4]. Втім, згідно зі списком членів Генради, з них не менше 80 осіб гарантовано є громадянами РФ і прямо представляють російські органи влади або навколовладні структури, або ж – залучені в якомусь напів-фіктивному «громадському» статусі, типу «заступника гендиректора ТОВ «Сірєнь», тобто «без відриву від основного місця військової служби».

Втім, й з таким «контрольним пакетом учасників» від «господарів заходу» інші «32 країни Великої Євразії» представлені досить блякло, особами «третьої політичної свіжості» або «членами товариств дружби з Росією» в цих країнах. Єдиним виявленим українським громадянином у Генраді став неодноразово застосований Росією на зовнішніх майданчиках кримський колаборант Руслан Бальбек, «подвиги» якого наша Асоціація неодноразово висвітлювала [5]. Решта іноземців у Генради також колоритні, включаючи, наприклад, віце-президента Міжнародної академії краси, здоров’я і довголіття, генерального директора Центру ділового співробітництва «Русь-Китай» Ван Даньдзіна «з легендарного стародавнього роду Китаю», який «є спадкоємцем і зберігачем сокровенної таємниці» та «народився в печері» [6], а «в миру» носить ім’я Олексія Дронова.

Також зараз з двадцяти заступників Генсека АНЄ, крім ось таких іноземців, «народжених в печерах» радянськими та російськими спецслужбами, 12 навіть формально саме росіяни. Крім цього, з 8 членів Вищої консультативної ради АНЄ п’ятеро – громадяни РФ (включаючи одіозного Сергія Глазьєва, а також голову Ради Асоціації російських дипломатів Ігоря Халевинського, та гендиректора ТАСС Сергія Михайлова) [7]. Тому згадка про те, що на «Генасамблеї» 2021 року було зібрано в режимі онлайн «800 членів Асамблеї – представників неурядових організацій з 45 країн» [8] варто сприймати дещо саркастично. Втім росіянами на установчому з’їзді АНЄ 2017 роки узагалі вказувалося на «2500 учасників з 60 держав» [9], однак варто уточнити, що їх більшу частину склали учасники проведеного в той же дня 27 травня VII з’їзду «Асамблеї народів Росії» [10]. Наступність АНЄ від цієї російської Асамблеї не особливо ховається, оскільки формально саме на VI з’їзді «внутрішньої» Асамблеї в 2013 році було вперше анонсовано створення АНЄ.

Але може тоді не варто приділяти достатню увагу цьому «міжсобойчику» російських спецслужб, явно орієнтованих на бурхливу імітацію «народної дипломатії», включаючи конкурси віршів «Поезія Ангелів Миру» [11], фестиваль родинної медійної творчості «Соняшник» [12] і підтримку IV чемпіонату світу з ресторанного спорту? [13] Для цього потрібно детальніше проаналізувати роботу АНЄ з відкритих джерел за останні чотири роки. Наприклад, в 2017 році з 44 заявлених заходів 24 пройшло в Росії, решта в Казахстані, Киргизстані, Греції, Італії, Сербії та Франції [14].

У 2018 році АНЄ декларувало проведення 142 заходів, з яких 75 відбулося в Росії. Також Асамблеєю заявлялося проведення заходів у Білорусі, Болгарії, Вірменії, Індії, Італії Казахстані, Киргизстані, Китаї, Лівані, Німеччині, ОАЄ, Сербії, Сирії, Туреччини, Узбекистані, Франції [15]. Саме з 2018 року почалася і активність АНЄ на «кримському напрямі», коли у травні в Севастополі був проведений, саме як «проект АНЄ» «XIV Севастопольський міжнародний фестиваль документальних фільмів і телепрограм» «Перемогли разом», в рамках якого нібито «відбувся 7 російсько-китайський форум співробітництва з культури та туризму». У травні-липні 2018 року «представники АНЄ» роз’їжджали по ряду «культурних заходів» окупантів, включаючи Ялту і Балаклаву, а 15 вересня в Гурзуфі було підписано «угоду» між проектом АНЄ «Зробимо разом. Євразія» та підконтрольним окупантам «Артеком». Примітно, що в 2018 році АНЄ також «відзначилася» в окупованих Абхазії та Цхінвалі.

В 2019 в рамках АНЄ було проведено не менше 200 заходів, з них 110 пройшло в РФ, і також Асамблея «відзначилася» в Азербайджані, Білорусі, Болгарії, В’єтнамі, Італії, Казахстані, Киргизстані, Китаї, Монголії, Південній Кореї, Сербії, Таджикистані, Туреччині, [16]. Але Україні АНЄ приділялася особлива увага, та природно крім її волі. 15-16 травня АНЄ виступила «співорганізатором» проведеного в Севастополі «міжнародного громадського форуму» знову ж «в рамках проведення XV Севастопольського міжнародного фестивалю документальних фільмів». Як повідомляла АНЄ, «офіційне відкриття форуму пройшло в Великому залі Уряду Севастополя за участю Губернатора Севастополя» Дмитра Овсяннікова.

6-8 июля 2019 року «за підтримки» АНЄ в Євпаторії пройшов «фестиваль молодіжних симфонічних оркестрів» «Єврооркестрія Крим – 2019» (втім, крім кримчан на «фестивалі» були лише представники «42 суб’єктів РФ»). Також 7-8 листопада 2019 року в Ялту на «V міжнародну конференцію» «Крим в сучасному міжнародному контексті» був вивезений постійний учасник «заходів високого рівня АНЄ» громадянин Індії Далбір Сінгх. Втім, не забули в АНЄ йпро окупований схід України, «відзначившись» співучасниками «Євразійського молодіжного музичного форуму» «Мелодії єдності», проведеного 26-28 травня 2019 року в Донецьку терористичним «Міністерством культури» «спільно з Радою композиторів та музичних діячів Асамблеї народів Євразії».

У 2020 році АНЄ також провело понад двісті заходів, але, як правило, або онлайн (95 заходів), або «вживу», але на території РФ (ще понад 80). При цьому коронавірусний рік став для АНЄ «кримським» оскільки на окупованому півострові також було проведено цілу «серію заходів» за участю або організованих АНЄ [17].

Це зокрема «міжнародна конференція» «Ялта-1​​945: Уроки історії», проведена в Лівадійському палаці 13 лютого, «підтягнуті» до неї «Ялтинський Міжнародний громадський форум щодо збереження пам’яті про Другу світову та Велику Вітчизняну війни» разом із «круглим столом» «Молодь за мир», проведені там же 14 лютого. А з 28 серпня до 5 вересня АНЄ «звила гніздо» в Севастополі, не тільки в форматі чергового «міжнародного фестивалю документальних фільмів», але й попутно провівши «Кримську Євразійську школу співдружності», «круглий стіл» «Внесок народів Євразії у Велику Перемогу», «сесію міжнародного громадського форуму» «Збереження пам’яті про Другу світову та Великої Вітчизняної війни», «розширене засідання президії Генеральної ради», всілякі «нагородження», а також «проведення нарад» та «підписання угод».

Саме в цей період російською пропагандою стало згадуватися й «Представництво АНЄ в Севастополі». Втім, на цьому бюджетний рік в АНЄ завершений не був, оскільки надалі Асамблея стала одним їх «організаторів» «міжнародного науково-дипломатичного конгресу» «Ялтинський мир: історичний досвід та перспективи» в жовтні 2020 роки (Ялта та Севастополь), а «Представництво Асамблеї народів Євразії в Севастополі» провело 2-3 листопада «міжнародний етноконфесійний форум-фестиваль» «Віра.Добро.Єдність». Таким чином, можна безперечно стверджувати, що АНЄ стала в очах російської влади важливим інструментом не тільки «євразійської інтеграції» взагалі, а й спроб «легалізації» захоплення Криму зокрема.

Втім, при описаній вище «бурхливої ​​діяльності» та «тисячах учасників» фактичний потенціал АНЄ має певні ліміти. В окупованому Криму, при всьому описаному вище пафосі, «Представництво АНЄ в Севастополі», так само як й «Севастопольське регіональне відділення» «Асамблеї народів Росії», зареєстровані на дрібного підприємця з села Тернівка Руслана Ковейка [18], у «великій політиці» ані до 2014 року, ані пізніше не поміченого. Лише в 2021 році він був введений окупантами «за посадою в АНЄ» на досить «скромний пост» «Громадської ради міста» [19]. Варто відзначити, що в Криму аналогічне «представництво» виникло пізніше, в квітні 2021 року, та очолив його широко відомий російський «дипломат в погонах» Георгій Мурадов, що з 2014 року займається Кримом, при цьому зі всілякими назвами своїх «особливо відповідальних посад» [20].

Однак для прогнозу подальшої «роботи» АНЄ по Криму варто проаналізувати не тільки епопеї її «представників» на півострові, тут ініціативи від них багато не буде. Швидше за все, після ряду зовнішньополітичних невдач на «кримському напрямку» Мурадов тепер надано АНЄ «в додаткове посилення» та він буде «насичувати» діяльність Асоціації «друзями Криму» з зарубіжної агентури російських спецслужб, з якими останнім часом у РФ якось не складається. Але «першу скрипку» в АНЄ щодо «кримським питань» гратиме уже зовсім не Мурадов, а Андрій Бельянінов, Генеральний секретар АНЄ з моменту її створення, недавно переобраний на цю посаду [21].

Саме біографія пана Бельянінова, вихідця з радянської номенклатурної родини та випускника Московського інституту народного господарства імені Плеханова 1978 року і визначає подальші перспективи АНЄ. Відразу ж після отримання диплома економіста нинішній керівник АНЄ був узятий на службу в зовнішню радянську розвідку, в Перше головне управління КДБ СРСР [22] та під дипломатичним прикриттям працював в Східній Німеччині. Саме там економіст Бельянінов відповідав за фінансове забезпечення групи співробітників КДБ, в яку входили Володимир Путін і Сергій Чемезов [23]. Після входження групи Путіна до влади в 1999 році «фінінспектор КДБ» Бельянінов був не забутий колишніми клієнтами та послідовно обіймав посади керівника державних «Промекспорту» та «Рособоронекспорту», ​​а пізніше – голови Федеральної служби оборонного замовлення. З 2006 року Бельянінов очолив Федеральну митну службу РФ [24].

Фактично саме Бельянінов став на наступні десять років ключовою особою, відповідальною за «економічну інтеграцію» пострадянських держав, яку путінська РФ вирішила проводити, калькуючи «європейський досвід», саме шляхом створення «митних союзів» та «єдиних економічних просторів». В цьому відношенні крані цікава докторська дисертація Бельянінова з політології 2013 року, незалежно від її справжнього авторства, оскільки її «пропущений» через Дипломатичну академію МЗС РФ текст очевидно не випадковий. Цей практично не відомий широкому колу документ слід розглянути як бачення методики російської «євразійської інтеграції» її основним виконавцем [25].

Тези цієї роботи цинічні та прості.

По-перше, там констатується, що «євразійська інтеграція» пов’язана саме зі станом та перспективами розвитку Росії і таким чином служить саме й виключно російським інтересам.

По-друге, в дисертації визнається, що «євразійська інтеграція» з Росією спрацює для пострадянських країн, лише якщо буде «безальтернативною». А тому всі можливі і очевидно та об’єктивно економічно вигідніші альтернативи, як то: європейська інтеграція, або орієнтація на азіатські країни для сусідніх з РФ держав їй слід штучно відсікати, політичними або іншими способами, в тому числі «працюючи з елітами».

По-третє, в роботі не заперечується, що «євразійська інтеграція» це наступний, третій після Російської імперії та СРСР «інтеграційний проект» заснований на тих же принципах і цінностях, з «інтеграційним ядром» у вигляді російської культури та російської мови. А очевидне нинішня відсутність економічних підстав для такої інтеграції пропонується замінити «соціально-культурною інтеграцією», на базі якої вже і виникне «політична та економічна інтеграція».

По-четверте, дисертація констатує, що ставлення пострадянських країн до «євразійської інтеграції» (поки вона не безальтернативна і оскільки вона більш «соціальна» ніж економічна) залежить від кон’юнктури – а саме від настроїв «керівництва окремо взятої країни» зі зміною якого «може радикально змінитися її зовнішньополітичний курс». При цьому мається на увазі, що добровільно на інтеграцію, як зазначено вище, саме і виключно в російських інтересах, «чомусь» ці мінливі керівники йти не хочуть.

І тому з даних тез автор виводить по суті головне питання – як же змусити країни йти на свідомо економічно невигідну та засновану на тільки російські інтереси «інтеграцію». Відповідь на нього пропонувався проста, а саме – забезпечити інтеграцію шляхом «зустрічного руху «знизу», тобто з рівня … окремих фірм і компаній, великих, середніх і малих підприємств». Тобто спочатку передбачалося купити «в роздріб» економіки пострадянських країн, а потім вже їх успішно «інтегрувати».

Хоча ці принципи, якими «почесний митник Республіки Абхазія» Бельянінов очевидно протягом десятиліття керувався на практиці, поки так і не спрацювали. Але потім у «почесного професора Російської митної академії» раптово почалася «темна смуга», коли в 2016 році призвела до обшуку будинку Бельянінова у справі про контрабанду алкоголю компаніями «Форум», «КонтРейл Логістик Північно-Захід» та «Південно-Східна торгова компанія» [26].

Тоді російська преса смакувала фотографії Слідчого комітету РФ [27] з акуратно розкладеними мільйонами «трудових заощаджень» головного російського митника (в основному чомусь в доларах і євро) [28] Бельянінова. При цьому його, а також ще десяток силовиків рангом поменше терміново відправили у відставку. Для тих читачів, хто не відстежують наші публікації про російській еліті та їх загальнокримінальні «пригоди» в Криму нагадаємо, що чорний і сірий експорт і імпорт алкоголю в РФ підконтрольний главі російської Служби зовнішньої розвідки Сергію Наришкіну, а відповідно епопея з «справою Бельянінова» була саме епізодом нескінченної боротьби між собою різних угруповань російських спецслужб [29]. Втім в цій ситуації на захист Бельянінова встав особисто Путін, причому зробив він це публічно, після чого фотографії «бельяніновських скарбів» повидаляли з основних медіаресурсів [30].

Ну а сам Андрій Бельянінов був призначений в 2017 році не тільки керівником АНЄ, але й головою правління Євразійського банку розвитку [31], міжнародної фінансової організації зі статутним капіталом в 7 мільярдів доларів США, в тому числі сплачених 1,5 мільярди. Основними вкладниками ЄАБР виступили РФ (майже 66% внесків у капітал) та Казахстан (майже 33% частки у капіталі банку). На правах «бідних родичів» до банку приєдналися Вірменія, Білорусь, Киргизстан та Таджикистан.

Штаб-квартира установи знаходиться в Алма-Аті, і основні портфелі інвестицій банк проводить в РФ, Казахстані та Білорусі, так що в його структурі Астана «залишається при своїх», а Мінськ насолоджується стабільною роллю «майданчика для євразійських інвестицій» [32]. Втім, хоча ЄАБР дозволяє собі на корпоративних картинках позначати окупований Крим нібито «зоною своєї дії», жоден з 21 проекту банку на півострові не реалізується. Замість таких сумнівних операцій ЄАБР вважає за краще вкладати в єврооблігації, яких в березні 2021 року він, наприклад, придбав на 300 мільйонів євро [33].

Втім у 2021 році Бельянінов був знятий з керівництва ЄАБР, але при цьому залишився керувати АНЄ. Можна спрогнозувати, що «фронт робіт» для колишнього скарбника Путіна на ниві «євразійської інтеграції» буде стабільним до колапсу нинішньої управлінської системи в РФ. Очікується що «кримське питання» залишиться для АНЄ ключовим і саме в рамках цієї Асамблеї та надалі РФ буде концентрувати свої зусилля із «зовнішньополітичного визнання» спроби анексії. Та хоча вплив цієї структури на політичний порядок денний цивілізованих країн світу мізерний, для пропагандистських завдань, а також на пострадянському просторі дана діяльність зможе здобути певний ефект. На жаль влада України на даний момент практично ігнорує як особистість Бельямінова так і нинішню активну роботу АНЄ в Україні.

Джерела

1. https://arc.construction/6829

2. http://kremlin.ru/events/president/letters/66165

3. http://eurasia-assembly.org/ru/news/organizatorov-i-uchastnikov-generalnoy-assamblei-privetstvuet-predsedatel-ispolnitelnogo

4. http://eurasia-assembly.org/ru/chleny-generalnogo-soveta

5. https://arc.construction/8545?lang=uk; https://arc.construction/8345

6. https://samopoznanie.ru/trainers/master_van_dandzin/#ixzz71GEfchEa

7. http://eurasia-assembly.org/ru/news/generalnaya-assambleya-utverdila-polozhenie-o-vysshem-konsultativnom-sovete

8. http://eurasia-assembly.org/ru/news/generalnaya-assambleya-narodov-evrazii-proydet-v-formate-onlayn

9. https://eurasia-congress.org/news/486-assambleya-narodov-evrazii-sobrala-na-svoey-ploschadke-bolee-2500-uchastnikov-iz-60-stran.html

10. http://kremlin.ru/events/president/letters/54595

11. http://eurasia-assembly.org/ru/news/mezhdunarodnyy-konkurs-stihotvoreniy-poeziya-angelov-mira-priem-zayavok-do-3107

12. http://eurasia-assembly.org/ru/news/mezhdunarodnyy-festival-semeynogo-mediynogo-tvorchestva-podsolnuh-10-12092021

13. http://eurasia-assembly.org/ru/news/assambleya-narodov-evrazii-generalnyy-partner-iv-chempionata-mira-po-restorannomu-sportu-24

14. http://eurasia-assembly.org/sites/default/files/hronika_osnovnyh_meropriyatiy_assamblei_narodov_evrazii_2017g.pdf

15. http://eurasia-assembly.org/sites/default/files/hronika_ane_2018_po_sostoyaniyu_na_26.12.2018_0.pdf

16. http://eurasia-assembly.org/sites/default/files/news/hronika_ane_2019_0.pdf

17. http://eurasia-assembly.org/sites/default/files/hronika_2020_0.pdf

18. https://www.rusprofile.ru/person/koveyko-rr-920200023813

19. http://www.eurasia-assembly.org/ru/news/rukovoditel-predstavitelstva-assamblei-v-sevastopole-utverzhden-chlenom-obshchestvennoy-palaty

20. https://bigasia.ru/content/news/assembly/u-assamblei-narodov-evrazii-poyavilos-predstavitelstvo-v-krymu/

21. https://tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/11869591

22. http://comnarcon.com/index.php?id=480

23. https://web.archive.org/web/20070214212220/http://www.sobesednik.ru/issues/134/rubr/1100/karyera/?4808

24. http://comnarcon.com/index.php?id=480

25. https://www.dissercat.com/content/integratsionnaya-politika-rossii-na-evraziiskom-prostranstve-potentsial-i-perspektivy-razvit/read

26. https://www.rbc.ru/politics/26/07/2016/579780019a7947723a926cf6

27. https://twitter.com/GazetaRu/status/757936583102332928

28. https://www.rbc.ru/photoreport/28/12/2016/585a52589a7947680e0f4f60

29. https://arc.construction/9312?lang=uk

30. https://novayagazeta.ru/articles/2019/06/21/80973 ; https://www.gazeta.ru/social/photo/obyski_u_glavy_federalnoi_tamozhennoi_sluzhby_rf.shtm

31. https://tass.ru/ekonomika/4775305

32. https://eabr.org/about/facts-and-figures/

33. https://eabr.org/investors/transactions-history/#tab2021