Кримські  рибалки записали відеозвернення до президента РФ з проханням розібратися в ситуації до якої вони потрапили. А саме, після того як Росі окупувала Крим, вони утратили можливість займатися тим, чим заробляли собі на життя до 2014 року, рибалити.

Те, з чим зіткнулися рибалки, спробував розібратися доктор юридичних наук, професор Борис Бабін на своїй сторінці в Facebook.

Наразі українськими медіа системно поширюється вчорашнє звернення в Ютубі групи кримських рибалок. Скаржаться працівники моря на “утиски промислу та дискримінацію” порівняно із рибалками РФ, з Краснодару та Ростову.

Обіцяють «перекривати дороги» та «писати листи улюбленому вождю». Наскільки можна зрозуміти з відео, там дійсно є системні кримінально-корупційні конфлікти між ловцями камбали та пеленгасу, російськими “прикордонниками” та “рибоохороною”, зокрема на Сивашу.

Але примітно інше.

Зі слів кримських рибалок їм саме наразі, у 2021 році нібито у Ростові фактично припинили “видавати квоти” на лов. Клерки Федерального агентства з рибальства кажуть “вибачте, все вже розібрали”. Нагадаю що квоти на лов на Азові між Україною та РФ мала розподіляти така собі спільна комісія що збирається щорічно (з 2019 року онлайн) навіть за умов конфлікту. Про системні кримінальні зв’язки цієї комісії, її покровителів та її бенефіціарів у Криму, Києві, Ростові, Москві писалося багаторазово. Не повторятимуся.

Але нагадаю, що з 2016 року Держрибагенству, міністерствам, уряду в цілому громадськістю багаторазово ставилося питання – чому в рамках роботи цієї комісії серед іншого українською делегацією з 2014 року де-факто ігнорується протиправний «розподіл» агресором російських квот у окупованому Криму серед тамтешніми підприємцями. Адекватного реагування на це питання від української влади декілька років не помічалося.

Ну а потім на Держрибагенство подали в суд, в інтересах викрадених окупантами бердянських рибалок. Перший раунд у травні цього року рибні бенефіціари виграли, але попереду проходження всіх внутрішніх інстанцій та звісно й низка авторитетних міжнародних інституцій. 

Які, на відміну від Держрибагенства та інших органів влади України, на факти сприяння військовим злочинам на окупованих територіях, включаючи екоцид та викрадання материкових рибалок як заручників, звісно заплющувати очі не стануть.

Мабуть якщо міжнародні наслідки цих судових проваджень для рибної мафії ще не зрозуміли ікорні запроданці у Києві та Бердянську, то скоріш за все ситуацію вірно оцінили у Москві та Ростові та почали класичну гру “Крим? Який Крим? Це ж не ми”.

Адже звісно дуже цікаво коли суд йде в Одесі, а «хвости» моторошно починають прятати у Ростові.

Ну а кримським рибалкам слід порадити непоганих юристів, які зможуть описати їх митарства за умов окупації у процесуальних документах для Страсбургу та Гааги.

Це явно перспективніше ніж анонсовані рибалками «листи вождям».