Сайт “Металлургпром”, з посиланням на Державну митну службу повідомляє, що за п’ять місяців 2021 року Україна наростила експорт титанової руди майже на 5 % брутто, до 262 тисяч тон, та більш ніж на 11 % за вартістю, до 67,4 мільйонів доларів.

 Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін спеціально для ЦЕНЗОР.НЕТ.

Основними країнами -“імпортерами” вказане РФ та Туреччину (до 15 % у сумі експорту ільменіту кожна).

Звісно “експорт” ільменіту у Туреччину є парасолькою для перевалки ільменіту в Крим, у турецькому порті чи в морі.

Цей факт наразі загальновідомий для усіх, крім “кримських” посадовців та правоохоронців звісно.

Але через певні проблеми, які виникали у “експортерів” внаслідок дій насамперед української громадськості, наразі ільменіт у Крим також везуть з материкової України залізницею, через РФ та Керченській міст. Хоча це трохи дорожче.

Отже нескладний розрахунок доводить, що ці два ільменітових струмочки, морем та залізницею, за даними митниці, завели лише у 2021 році з материкової України до Криму не менше 78 тисяч тон ільменіту вартістю не менше 20 мільйонів доларів.

Та цей “подарунок” ворогу від державних підприємств України насправді є значно більшим.

Адже вказана ціна ільменіту становить 250 доларів за тону, а ось оптова вартість готової продукції з нього, діоксиду титану – вже 4 тисячі доларів за тону. Реальний обсяг виробництва на заводі у Армянську наразі приховується, але у 2015 році завод виробив 77 тисяч тон діоксиду, й надалі ця цифра коливалася неістотно.

При цьому планова потужність заводу колись становила лише 40 тисяч тон на рік, та перенавантаження підприємства можна пояснити російською політикою “імпортозаміщення”. Адже власне у РФ підприємств у цій сфері немає. До 2014 року все офіційно придбавалося росіянами за валюту, насамперед саме з українських заводів.

При цьому прибутковість такого виробництва у цивілізованій юрисдикції, з податками та витратами на екологію, становить біля 80 % до собівартості продукції.

Якщо припустити, що за вказаний період 2021 року завод пана Фірташа та його київських та московських друзів виробив лише 30 тисяч тон продукції, то її вартість склала вже 120 мільйонів доларів, а дохід для бенеціфіарів – не менше 50 мільйонів доларів. Насправді там йде на кишеню більше, зважаючи на жахливі умови виробництва та мізерні витрати на оплату праці.

При цьому цей самий дохід став упущеною вигодою єдиного альтернативного постачальника діоксиду титану у регіоні, з материкової України – заводу “Сумихімпром”.

І за “дивним збігом обставин” цей чомусь “збитковий” завод у Сумах держава хоче остаточно продати саме тому пану Фірташу, який втім, фактично контролює це підприємство через своїх “видатних мінєтжерів” з 2012 року. 92% акцій з “ласкавої згоди” уряду такого ж “видатного” але від Ахметова, пана Шмигаля, передають на Group DF.

Бо Ахметов Фірташу око не виклює.

Моралі не буде адже це знаходиться поза її межами.

Уважно подивлюся, скільки шановних парламентарів зберегло первинні людські властивості та підтримає законопроект про скасування вільної економічної зони “Крим”.

Суто з науковою метою спостерігатиму, в рамках дослідження статистичних особливостей депопуляції в замкнених групах.