Читачі, що не пропустили жодного епізоду нашої новели, можливо пам’ятають, що на переддень окупації, у 2013 році, документально доведено одночасне прибуття в Крим спільно з Махошвілі Ю.О. та Яланузяном Н.М. такого собі Дрьомова М.В., який виявився й серед співзасновників компанії «Кримболгарюгсервис», створеної під родину колишнього кримського керівника Грача Л.І. Згодом, Махошвілі та Дрьомов частину кримського бізнесу переоформили на власних дітей, а Яланузян так діяв заздалегідь та свою доньку Гусеву Галину Назаретівну, залучив до пісочного бізнесу набагато раніше. В РФ у неї податковий номер 232008987281, а в Україні вона отримала український ІПН 2894521587.

Серед іншого, згідно відомостей Реєстру дозволів на будівництво, виданих у Сочі з 01 січня по 31 липня 2019 р. Гусева Г.Н. отримала такий дозвіл за номером 8268 на будівництво трьохповерхового житлового будинку загальною площею більше тисячі квадратних метрів по вулиці Ушакова будова 2. Ми поцікавилися, чи потрібен для цього український ІПН, та з’ясувалося, що ні. Втім наші колеги багато писали та вже «пропісочили» діяльність компаній на кшталт «Київгідроінвест», «Південна інвестиційна компанія», «Скадовська морська торговельна компанія» та деяких інших, ще до окупації Криму. Повторюватися не будемо, але про схеми, які тоді не вдалося побачити, щось додамо, в цьому нам допомогла офіційна база  судової влади власне РФ.

Наприклад, рішенням Арбітражного суду Краснодарського краю 2012 року у справі А32-44134/2011 з ТОВ «Скадовська морська торговельна компанія» на користь ТОВ «Віта Сочі» було стягнуто суму основного «боргу» за рейковим контрактом 2011 року в розмірі більше 11 мільйонів  рублів. Аналогічним рішенням того ж суду 2013 року у справі А32-15169/2013 з українського ТОВ «Скадовська морська торговельна компанія», на користь російського ТОВ «Віта Сочі» було стягнуто «заборгованість» у 880 тисяч рублів.

За зразок ми взяли саме цих «бізнесменів» лише тому, що вказане ТОВ має зв’язки з іншими російськими фірмами, наприклад з ТОВ «Южмолинвест». Ця «пов’язана з молоком» фірма, дивним чином чомусь використовує берегову інфраструктуру Чорноморського флоту. Є й інші рішення судів, але вже зрозуміло, як за фіктивним боргом легко вивести прибутки не тільки з-під оподаткування, а й взагалі з України. Залишається за допомогою літературної алегорії розповісти про «десятого хлопченя, якій пішов купатися в море». Знайомтеся з впливовим російським бізнесменом-чиновником Дрьомовим М.В.

Михайло Васильович Дрьомов (Дремов) народився 19 квітня 1951 року в Узбекистані та в 1978 році закінчив Ташкентський інститут інженерів залізничного транспорту за профілем. Після навчання він потрапив до Краснодарського краю Росії та розпочав трудову діяльність у будівельних організаціях міста Туапсе, а потім «пішов в політики». М.В. Дрьомов з 1982 по 1985 рік працював інструктором оргвідділу Туапсинському райкому КПРС, а з 1985 по 1988 рік був заступником голови Туапсинського райвиконкому. Але раптово у оселі Дрьомова «сильно запахло газом».

Бо з 1988 по 2002 рік М.В. Дрьомов стає заступником гендиректора ВАТ «Запсібгазпром» по Краснодарському краю, начальником оздоровчого комплексу «Ямал». У 2003-2008 роках цей добродій працював у ВАТ «Стройтрансгаз» та ВАТ «Стройтрансгаз-інвест», займав пост голови ради директорів  ВАТ «Юггазификация». Також М.В. Дрьомов входив до рад директорів  ЗАТ «Запсибгазстрой», ЗАТ «Запсибгазсервис», ЗАТ «Технический центр», ЗАТ «Запсибстройдизайн», ЗАТ «Запсибгазцентр», ТОВ “Теплогазсистем”, ТОВ «НИПИгазпроект», ЗАТ «Газресурсы», ТОВ «Севернефтегазпром», ТОВ «Газавтоцентр», ТОВ «Запсибгазпром-трейд» й багатьох інших.

Були й у пана Дрьомова й інші кабінети, але гадаємо читач вже відчув «газове амбре» цієї особи, а посилання, що до Криму він прибував одним літаком з іншим «нафтовиком» Махошвілі вже особливо нікого не здивує.

Така робота з «газом-батюшкою» тривала майже до самого початку «величного» олімпійського будівництва в Сочі, яке змусило кандидата економічних наук, заслуженого будівельника Кубані, кавалера російського ордену «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Михайла Дрьомова зкорегувати профіль діяльності.

26 грудня 2008 року Дрьомова було призначено гендиректором Федерального державного унітарного підприємства «Південний федеральний центр спортивної підготовки» (російською ФГУП «Юг Спорт»), яке у наступному …приймало на баланс олімпійські об’єкти.

У середині 2012 року журналістами наводилася інформація про відомі договори постачання піску з України до Росії на 125 млн доларів США, копії деяких з цих договорів навіть наведені у публікаціях медіа. Також у матеріалах журналістських розслідувань наводилося про собівартість видобутку піску.

Зокрема для державного Євпаторійського морського торговельного порту собівартість видобутого біля Донузлаву піску складала 6-11 гривень за тонну. Водночас у приватних структур теплоходи були потужнішими, а собівартість стала в рази нижчою, ніж у морпорта, при цьому державі йшло лише 34 копійки екологічного збору з тони. А продавалася тоді така тонна піску вже по 140-160 гривень. Таку рентабельність навіть порівняти ні з чим – хіба що зі збутом наркотиків.

За оцінками спеціалістів олімпійське будівництво вимагало величезних поставок від 9 до 11 млн. тон якісного морського піску, а такі обсяги в РФ були відсутні. Тому до перевезень морського піску з України на будівництво цих об’єктів в Сочі було задіяно кілька суден, у тому числі й згадана раніше «Печора», яка іноді могла не заходячи в українські порти після видобутку, відразу транспортувати в Сочі 3,5 тисячі тон піску за один рейс.

Завдяки новій посаді Михайло Дрьомов здійснював підготовку спортивних об’єктів до Олімпійських ігор 2014 та Чемпіонату світу з футболу 2018 року. Для цього гендиректор щільно взаємодіяв з керівництвом створеного в Росії у 2007 році гіганта «Олімпбуд», якому доручалося будівництво в Сочі до «Олімпіади-2014» таких спортивних об’єктів, як, наприклад, палац зимового спорту «Айсберг», олімпійський стадіон «Фішт», центр санного спорту “Санки», лижно-біатлонний комплекс «Лаура».

Дрьомов М.В. мав особистий контакт з тоді ще не «обнуленим» очільником Росії Володимиром Путіним, отримував його підтримку, а їх контакти офіційно фіксувалися засобами масової інформації.

Що принципово важливо, Дрьомов М.В. також був радником міністра спорту Росії та зберігав свою посаду керівника ФДУП «Південь Спорт» увесь час будівництва олімпійських об’єктів, тоді, як за 7 років такого будівництва, з  2007 до 2014 року було змінено чотири (!!!) керівника «Олімпбуду».

Потім він залучався до підготовки об’єктів Чемпіонату світу з футболу 2018. Но футбол то таке, але куди в Росії без дзюдо? Не турбуйтеся, Дрьомов й тут встиг, він є …засновником ГО «Федерация по борьбе дзюдо Туапсинского района». 

Зв’язок Дрьомова М.В. та його доньки з родиною Яланузяна Н.М. проглядаеться за складом засновників деяких комерційних підприємств. Але й вони, й члени родини Яланузяна Н.М., з описаної «трійці мушкетерів», теж мають дружні стосунки з родиною колишнього міністра спорту Росії, уродженця Краснодарського краю Мутка В.Л.  Наприклад, донька Яланузяна Н.М., згадана Гусева Г.Н. долучила у свої нечисельні друзі на профілі соціальної мережі «Одноклассники» Евеліну Мутко (дівоче прізвище Елодзян). Ну то таке. Не будемо повторюватися про роль етнічних ОПГ в Краснодарському краю.

Але це – ще не кінець…