Наша Асоціація зв’язалася зі Спеціальним доповідачем ООН з питань заохочення і захисту права на свободу переконань і їх вираження пані Ірен Хан щодо підготовки її тематичної доповіді про свободу вираження поглядів та гендерної справедливості до наступної сесії Генеральної Асамблеї ООН. У своїй заяві ми вказали, що в сучасному Криму, що знаходиться під контролем Росії, у жінок немає можливості здійснювати свою свободу думок та їх вираження, як в Інтернеті так і офлайн. Усі незалежні журналісти та блогери на півострові піддаються тиску, затримуються або «штрафуються» російськими каральними органами. Основними викликами в цій області є протидія загарбниками так званому «екстремізму» та постійні ненависницькі висловлювання російської пропаганди на півострові.

Ми підкреслили Доповідачеві ООН, що основні виклики в Криму виникають перед жінками, які представляють корінний кримськотатарський народ, а також перед тими, які мають активну соціальну позицію, перед членами родин політв’язнів та перед представниками ЛГБТ. Наш аналіз дозволив констатувати, що російська «влада» забороняє будь-яку незалежну соціальну діяльність жінок в Криму, включаючи протести проти політики, яка викликала водну кризу на півострові, проти вакцинації неефективними препаратами російського виробництва, проти обмеження перетину адміністративного кордону з материковою частиною України через «епідемічні потреби» і так далі.

«АРК» нагадав Доповідачеві ООН про випадок пані Людвіки Пападопулу, блогера з Ялти, яка була «оштрафована» і переслідувалася каральними органами Росії у 2019-2020 роках за її пости в соціальних мережах з питань екології, урбанізації та протидії корупції, коли російські «офіцери» використовували гендерну дискримінацію щодо цієї блогерші, ображали та шантажували її саме як жінку. У нашому повідомленні вказується, що в сучасному Криму, окупованому Росією, немає ніякої можливості для феміністського руху, оскільки російська державна ідеологія заснована на клерикальних і патріархальних засадах та містить відчутну частину популізму й пропаганди. Так що феміністські ідеї переслідуються російськими «чиновниками» як «занадто небезпечні і незалежні». А сучасні прояви кримської жіночої активності, журналістики та боротьби жінок за членів своїх сімей, які стали політичними в’язнями, неприйнятні для де-факто російської «влади» на півострові.

І в той же час підконтрольні Росії медіа, блогери і «незалежні організації» зловживають свободою слова в третіх країнах і міжнародних структурах саме для спроб виправдання гендерної дискримінації в Криму. Тому не дивно, що «влада» Росії не приймає ніяких адміністративних, політичних, регулятивних чи інших заходів в Криму для заохочення та захисту свободи думок і їх вираження жінками, як в Інтернеті, так й поза ним, а також для захисту жінок від сексуального і гендерного насильства та домагань в Інтернеті. Як ми вже писали Спеціальному доповідачеві ООН з питання про насильство щодо жінок, його причини та наслідки, в окупованому Криму немає служби з розслідування чи центру дослідження вбивств жінок.

У російської «влади» немає таких завдань, а оскільки структури громадянського суспільства в Криму були повністю знищені з 2014 року, то на півострові не робиться ніяких заходів, включаючи дослідження і розслідування вбивств жінок та дівчат, пов’язаних з феміцидом або гендерними причинами, або ж аналізу вбивств жінок з боку їх партнерів, членів сім’ї або інших феміцидів. Більш того, у каральної системи Росії в Криму немає практичної мети розслідувати злочини проти особистості, в тому числі і справи про феміцид. Ми вказали пані Хан, що способи впливу на вищезазначену протиправну поведінку контрольованої Росією «влади» та каральних структур в Криму можуть мати форми рішень міжнародних судів і організацій, політики санкцій та колективних міждержавних переговорів із ситуації з правами людини в Криму. Зараз українське громадянське суспільство та національні правозахисні інституції збирають інформацію про утиски свободи думок і вираження в Криму, про відповідну негативну практику та політику контрольованих Росією «влади» та каральних структур. Але їх правозахисні зусилля повинні бути підтримані міжнародними організаціями.

Ми підкреслили Доповідачеві ООН, що Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні та Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні мають в своєму мандаті аналіз ситуації зі свободою думок і їх вираження, а також щодо гендерних питань в Криму, але вони не приділяють адекватної ситуації уваги до цих питань в своїх звітах. У той же час усі нинішні постачальники Інтернету, розташовані в Криму, знаходяться під повним контролем російської «влади», і Росія блокує доступ на півострові до ключових незалежних онлайн-медіа та всіх традиційних незалежних медіа. Таким чином, мережеві та традиційні медіа не можуть сьогодні грати адекватну роль у забезпеченні прав кримських жінок на вільне вираження своїх поглядів і обмін думками.

У нашому матеріалі вказується, що всі незалежні жінки-журналісти в Криму переслідуються каральними органами окупантів, при цьому згадуються арешти Лютфі Зудіевої та Мумине Салієвої, активісток громадського об’єднання «Кримська солідарність». Ми вказали пані Хан на ситуацію журналістки телеканалу «ATR TV» Гульсум Халілової, оголошеної «у міжнародний розшук» російськими окупантами в 2019 році. «АРК» вказала на нагороду кримськотатарській жінці, адвокату Ліли Гемеджі, що захищає права незаконно ув’язнених, голландською премією «Tulip Human Rights Prize», як хороший приклад того, як треті країни можуть підтримати кримських жінок – журналістів, блогерів і правозахисників.