Олексій Плотніков, к.ю.н., міжнародне право

У період з 19 по 30 квітня 2021 року в Нью-Йорку проходить 20-та сесія Постійного форуму з питань корінних народів. Темою цьогорічного форуму є «Мир, справедливість та сильні інституції: роль корінних народів у реалізації Цілі 16 сталого розвитку». Даний нарис стосуватиметься цілей розвитку та того, чому їх обговорення на Форумі є важливим для окупованого Криму.

Час від часу ООН встановлює пріоритети, які визначають їх роботу на певний майбутній період. Наприклад, період між 1991 і 2000 роками був оголошений Третім десятиліттям роззброєння [1], а між 2000 і 2015 роками ООН переслідувала Цілі розвитку тисячоліття [2]. Дотримуючись цих стратегічних візій, ООН концентрує свою увагу на визначених проблемах, організовує широке обговорення відповідних питань, вживає конкретних заходів для вирішення проблем і часто приймає обов’язкові міжнародні домовленості.

Стратегічний документ на період між 2015 і 2015 рр. був ухвалений Резолюцією Генеральної Асамблеї A/70/L.1 «Трансформація нашого світу: Порядок денний сталого розвитку до 2030 року» [3]. Згідно з документом, «Цілі та завдання стимулюватимуть дії протягом наступних 15 років у галузях, що мають критичне значення для людства та планети». Кілька разів у документі згадується про необхідність розширення прав і можливостей корінних жителів, оскільки «Ми, народі Об’єднаних Націй», згадані у вступних словах Статуту ООН, означають також корінні народи.

Ціль 16, яка є темою Форуму з питань корінних народів, полягає у сприянні побудові миролюбного та відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх, і створення ефективних, підзвітних та побудованих на широкій участі установ на всіх рівнях. Вона включає, серед іншого, такі завдання:

– сприяти верховенству права на національному та міжнародному рівнях та забезпечити рівний доступ до правосуддя для всіх;

– створити ефективні, підзвітні та прозорі установи на всіх рівнях;

– забезпечити відповідальне прийняття рішень репрезентативними органами на всіх рівнях, за участі всіх прошарків суспільства;

– забезпечити доступ громадськості до інформації та захистити основні свободи відповідно до національного законодавства та міжнародних угод;

– сприяти та проводити в життя недискримінаційні закони та політику сталого розвитку.

Ці цілі цілком очевидно збігаються з Декларацією про права корінних народів [4], тому не дивно, що корінні народи представляють свої позиції саме за Ціллю 16. Безумовно, ані Декларація ООН про права корінних народів, ані Цілі розвитку, ані рішення Форуму з питань корінних народів не мають обов’язкового характеру для держав. Тим не менше, вони базуються на існуючих зобов’язаннях, а нинішня робота спрямована на розробку майбутніх зобов’язань.

Окупація Криму залишається унікальним випадком, коли територія корінного народу, яка утворює частину території однієї держави, окупована іншою державою, яка веде ворожу політику щодо цього корінного народу. Ця окупація без згоди корінного народу сама по собі є серйозним порушенням прав корінних народів та актом, що явно суперечить Цілі 16, як це сформульовано в Цілях розвитку. Подальші дії російської окупаційної влади додали значної тяжкості порушенню, оскільки вони безпосередньо покриваються твердими міжнародними зобов’язаннями, яких Російська Федерація (РФ) не дотримується.

Рефат Чубаров, голова Меджлісу, у своєму зверненні до Форуму корінних народів [5] пояснив, що російська окупація є загрозою для майбутнього корінного народу Криму. За словами Чубарова, це ілюструється забороною Меджлісу як представницького органу, репресіями та переслідуванням корінного народу Криму, включаючи невиконання наказу Міжнародного суду про скасування заборони Меджлісу.

Дійсно, заборона Меджлісу видається найбільш обурливим порушенням прав кримських татар як етнічної та політичної групи, не кажучи вже про непоправні порушення особистих прав, включаючи вбивства, насильницькі зникнення та катування. Ця заборона не тільки не відповідає цілі розвитку сильних та інклюзивних інституцій, але також суперечить Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (КЛРД), яка діє між Україною та РФ, та до якої остання не зробила застережень.

Прикметно, що стаття 5 КЛРД зобов’язує держави гарантувати кожному право без розрізнення раси … національного чи етнічного походження, рівності перед судом і всіма іншими органами, що здійснюють правосуддя, право брати участь в управління країною, так само як і в керівництві державними справами на будь-якому рівні. У сфері громадянських прав Конвенція окреслює обов’язок держав забезпечувати право на громадянство, право на свободу думки, совісті та релігії, право на свободу думок та вираження поглядів, права на мирні зібрання та об’єднання, право на освіту та навчання, право на рівну участь у культурному житті.

У разі порушення цих прав стаття 6 Конвенції зобов’язує сторони гарантувати, що кожен, хто знаходиться під їх юрисдикцією, має ефективні засоби захисту в компетентному національному суді чи в інших установах проти будь-яких актів расової дискримінації, а також можливість вимагати адекватного відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дискримінації. Крім того, згідно зі статтею 7 держави повинні зобов’язатись негайно прийняти ефективні заходи, зокрема у галузі навчання, освіти, культури та інформації, що спрямовані на боротьбу з забобонами, що ведуть до расової дискримінації, та сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між народами, расовими та етнічними групами.

Україна заявила про порушення цих прав у своєму меморандумі, поданому до Міжнародного суду ООН у справі проти Росії [7]. За твердженням представників України, Росія всебічно порушила обов’язок боротьби з расовою дискримінацією, оскільки замість того, щоб захистити кримськотатарську та українську громади від расової дискримінації, вона активно здійснювала таку дискримінацію шляхом дій своїх виконавчих органів та судових рішень, у тому числі через заборону Меджлісу і заперечуючи полегшення захисту кримськотатарської культурної спадщини. Раніше у своєму запиті про застосування Міжнародним судом запобіжних заходів Україна зазначала про ризик непоправної шкоди правам кримських татар у Криму через російську «політику культурного стирання» через дискримінацію кримськотатарського та етнічного українського населення, в тому числі через заборону Меджлісу та придушення культурних та освітніх прав кримських татар [9].

У своєму Наказі [10], виданому на підставі українського запиту, Міжнародний суд ООН посилався на висновки Управління Верховного комісара ООН з права людини про те, що «заборона Меджлісу, який є органом самоврядування з квазівиконавчими функціями, як уявляється, стає на заваді кримським татарам, які є корінним народом Криму, у виборі їхніх представницьких органів». У світлі цього Суд погодився з тим, що існує безпосередній ризик того, що заборона Меджлісу, а також інші дії РФ можуть призвести до непоправної шкоди правам, захищеним КЛРД. Тож цього Суд зобов’язав РФ утримуватися від збереження або введення нових обмежень щодо можливості кримськотатарського народу зберігати свої представницькі установи, включаючи Меджліс.

Відомо, що РФ досі не виконала наказу Міжнародного суду, і ніщо не вказує на те, що вона має намір це зробити. Більше того, офіційні заяви російського МЗС свідчать про те, що Росія не вважає, що Наказ Міжнародного суду ООН створив для неї зобов’язання скасувати заборону Меджлісу, оскільки, згідно з російською позицією, кримські татари не позбавлені можливість створення своїх представницьких установ [10].

Невиконання РФ Наказу Міжнародного суду ООНпро скасування заборони Меджлісу свідчить про її фактичне заперечення цілей розвитку, визначених ціллю 16 Цілей розвитку ООН, а саме завдання сприяння верховенству права на національному та міжнародному рівнях та забезпечення рівного доступу до правосуддя для всіх, завданню розвитку ефективних, підзвітних та прозорих інституцій на всіх рівнях, завданню забезпечення всеохоплюючого представництва для всіх прошарків суспільства. Це також прямо вказує на порушення мети просування недискримінаційних законів та політики сталого розвитку.

Обговорення цих питань під егідою Форуму з питань корінних народів не матиме негайного впливу на відновлення прав корінних народів в Криму. Однак на сьогодні Форум є найефективнішим механізмом звернення уваги органів ООН та держав-членів на порушення прав корінного народу Криму як систематичну проблему. У цьому сенсі Форум є цінним інструментом міжнародної адвокації та важливим інструментом, який корінні народи використовуть у своїй боротьбі проти іноземної окупації.

1. https://undocs.org/en/A/RES/43/78

2. https://undocs.org/en/A/RES/43/78

3. https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/70/1&Lang=E

4. https://www.un.org/development/desa/indigenouspeoples/wp-content/uploads/sites/19/2018/11/UNDRIP_E_web.pdf

5. https://ctrcenter.org/ru/news/6723-vystuplenie-refata-chubarova-na-zasedanii-20-j-sessii-postoyannogo-foruma-oon-po-voprosam-korennyh-narodov

6. https://www.ohchr.org/Documents/ProfessionalInterest/cerd.pdf

7. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20180612-WRI-01-00-EN.pdf

8. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20170419-ORD-01-00-EN.pdf

9. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20170419-ORD-01-00-EN.pdf

10. https://www.mid.ru/ru/foreign_policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/2732665